Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.779

Рубрики:

Порушення функцій інших залоз внутрішньої секреції

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розвинуто теорію участі епіфізу у регуляції активності щитовидної залози. Уперше встановлено зміни в системі регуляції агрегатного стану крові у гіпо- та гіпертиреоїдних епіфізектомованих щурів, показано виникнення гіперкоагуляційних змін за умов гіпотиреозу та пригнічення показників фібринолітичної та протеолітичної систем та гіпокоагуляції, які супроводжуються активацією фібринолітичної та протеолітичної систем. Уперше вивчено епіфізозалежні механізми змін гемокоагуляційного потенціал крові та тканинного фібринолізу у разі гіпо- та гіпертиреозів. Після введення мелатоніну вперше встановлено підвищення показників фібринолізу та протеолізу у гіпотиреоїдних щурів і гіперкоагуляційні зміни структурних характеристик кров'яного згустку. У разі гіпертиреозу виявлено зниження фібринолітичної та протеолітичної активності та збільшення показників тромбоеластографії. Уперше вивчено зміни показників гемокоагуляції у випадку гіпо- та гіпертиреоїдних станів в осліплених щурів. Установлено, що у разі постійної продукції мелатоніну за умов гіпотиреозу інтенсивність плазмового та тканинного фібринолізу та протеолізу зростає.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р284.58 + Р252.779

Рубрики:

Токсикологія синтетичних смол, пластичних мас, синтетичного каучуку та гуми

Порушення функцій інших залоз внутрішньої секреції

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для вивчення особливостей клінічного перебігу й порушення нервово-м'язової передачі в пацієнтів з міастенією залежно від структурних змін тимуса були проаналізовані результати клініко-нейрофізіологічного обстеження 78 хворих. Залежно від структурних змін тимуса всі хворі були поділені на III групи. I група - 29 пацієнтів з міастенією без змін структури тимуса. II група - 30 пацієнтів, у яких міастенія супроводжувалася гіперплазією тимуса. III група - 19 хворих з міастенією на фоні тимоми. Ступінь тяжкості захворювання оцінено за допомогою кількісної шкали тяжкості клінічних проявів міастенії (QMGS) та клінічної класифікації Myathenia Gravis Foundation of America (MGFA), 2001. Оцінку нервово-м'язової передачі проведено на підставі аналізу результатів декремент-тесту та амплітуди негативної фази М-відповіді при низькочастотній непрямій супрамаксимальній стимуляції m. abductor digiti minimi та m. orbicularis oculi. Зміни структури тимуса негативно впливають на перебіг міастенії, про що свідчать показники за шкалою QMGS та класифікацією MGFA. Найбільша тяжкість захворювання (з переважанням ураження бульбарної групи м'язів) поєднувалася із наявністю у хворих тимоми, а найменша відзначалась у хворих з нормальною структурою тимуса. Переважання пацієнтів жіночої статі в групі хворих з міастенією на тлі гіперплазії тимуса може свідчити про вплив гормонального статусу як на структуру вилочкової залози з розвитком її гіперплазії, так і на перебіг міастенії, що потребує подальшого вивчення. Простежена пряма залежність між структурними змінами в тимусі та зниженням амплітуди негативної фази М-відповіді, що свідчить про негативний вплив морфологічних порушень тимуса на нервово-м'язову передачу імпульсів. Значне зниження амплітуди негативної фази М-відповіді на фоні високих показників декремент-тесту можна вважати маркером тяжкого перебігу захворювання.

Вивчено вільнорадикальні та антиоксидантні процеси в легенях щурів з карагініновим плевритом за умов 10-добової гіперфункції епіфіза. Встановлено, що мелатонін на викликав суттєвих змін з боку утворення супероксиду у тварин з карагініновим плевритом, але він сприяв зниженню процесів пероксидації в досліджуваних органах. При цьому значних змін активності антиоксидантних ферментів не спостерігалося.

Відомо, що основний механізм дії мелатоніну - антиоксидантний. Мелатонін виявляє значну антистресову, імуномодулювальну дії, полегшує адаптацію у разі зміни кліматичних умов, впливає на синхронізацію коливальних процесів в організмі, також є інгібітором статевого дозрівання, причому не є прямою протигонадною його дія. Мелатонін забезпечує захист білкових молекул від окиснювального пошкодження і є однією із головних молекул в системі захисту організму від окиснювального стресу та може виявляти захисні властивості на канальці нирок. За умов гіперфункції шишкоподібної залози спостерігали менш суттєві втрати іонів натрію, проте на тлі гіпофункції втрата іонів натрію була більш суттєвою.

Викладено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо встановлення особливостей структурної організації та судинного русла тимуса білих щурів-самців у динаміці тривалого шеститижневого впливу на організм опіоїду налбуфіну, а також через один тиждень після його відміни. За нетривалого впливу налбуфіну впродовж 2 тижнів не відбувається значних структурних змін у тимусі. За дії налбуфіну впродовж 3 - 4 тижнів виникають деструктивно-дегенеративні зміни структурних компонентів і судинного русла тимуса. За тривалій дії налбуфіну впродовж 5 - 6 тижнів настають глибокі деструктивно-дегенеративні зміни, що через тиждень після відміни препарату не відновлюються. Результати дослідження є морфологічним підгрунтям для розробки нових методів профілактики та лікування патологічних змін у тимусі наркозалежних і пацієнтів, які впродовж тривалого часу приймали опіоїдні анальгетики.

Наведено дані щодо структурних змін компонентів часточок загруднинної залози (тимуса) білих щурів за умов довготривалого (6 тиж) впливу на організм налбуфіну, а також через 1 тиж після його відміни. Показано динаміку змін відносних площ кіркової та мозкової речовин, кірково-мозкового індексу, товщини сполучнотканинної капсули, щільності лімфоцитів на одиницю площі у кірковій та мозковій речовинах тимуса білих щурів-самців репродуктивного віку (1,5 - 3,5-місячних). У часточках тимуса виявлено збільшення відносної площі кіркової речовини, зменшення відносної площі мозкової речовини, зростання кірково-мозкового індексу, збільшення товщини капсули, збільшення щільності лімфоцитів у кірковій речовині, зменшення щільності лімфоцитів у мозковій речовині. Через 1 тиж після відміни препарату повернення значень показників до норми не відбувається, що свідчить про незворотній вплив препарату на структуру органа.