Розроблено набір праймерів, який дає змогу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції здійснювати ампліфікацію провірусної ДНК ретровірусу нез'ясованої патології - вірусу імунодефіциту великої рогатої худоби (ВІ ВРХ). Як мішень для праймерів вибрано короткий фрагмент гена pol ВІ ВРХ, для якого були відомі послідовності провірусної ДНК, виділений з культури клітин з ВІ ВРХ, а також із лімфоцитів експериментально інфікованих тварин. Обговорено проблему детекції ВІ ВРХ із клінічного матеріалу від експериментально чи природно інфікованих тварин. Амплікон очікуваного розміру детектовано для ДНК, екстрагованої з лімфоцитів периферійної крові серопозитивних овець і корів, що були експериментально інфіковані ВІ ВРХ.

Розглянуто проблему специфічності локалізації та експресії ендогенних ретровірусів у геномі птахів. Вперше досліджено розподіл семи груп ендогенних ретровірусів геному курки (ALV-родинні, HERV-I-родинні, EAV-HP, EAV-0, E-33, E-51, ART-CH) залежно від композиційного складу (варіювання ГЦ-вмісту) геному хазяїна. Встановлено, що локалізація провірусів є ізопікнічною, тобто ГЦ-склад провірусу близький до ГЦ-складу, інтегрованого у ділянку геному хазяїна. Виявлено, що частина ретровірусів групи E-33/E-51, а також ретровірус EAV-HP мають додаткові піки у неізопікнічних ділянках. Показано, що експресія ендогенних ретровірусів геному курки є тканиноспецифічною, яка може впливати на картину провірусної локалізації внаслідок реінтеграції. Вперше встановлено, що у геномі курки присутні не лише ретровіруси, споріднені з вірусом лейкозу птахів, а й такі, що споріднені з ендогенним ретровірусом людини типу I (HERV-I).

Розкрито питання етіології, патогенезу, лікування та профілактики ретровірусних інфекцій у великої рогатої худоби (ВРХ). Проаналізовано вплив іонізуючого опромінення на організм тварин. Описано методи дослідження ретровірусних інфекцій. Охарактеризовано морфофункціональний стан органів і тканин (лімфовузлів, селезінки, серця, печінки, нирок) у ВРХ у разі хронічного лімфоїдного лейкозу, а також у коней у випадку інфекційної анемії та у овець, інфікованих вірусом лейкозу ВРХ за вторинного імунодефіциту, зумовленого впливом іонізуючого випромінювання.

Раскрыты вопросы этиологии, патогенеза, лечения и профилактики ретровирусных инфекций у крупного рогатого скота (КРС). Проанализировано влияние ионизирующего облучения на организм животных. Описаны методы исследования рестровирусных инфекций. Охарактеризовано морфофункциональное состояние органов и тканей (лимфоузлов, селезенки, сердца, печени, почек) у КРС при хроническом лимфоидном лейкозе, а также у лошадей при инфекционной анемии и у овец, инфицированных вирусом лейкоза КРС при вторичном иммунодефиците, обусловленном влиянием ионизирующего излучения.

У ході проведення полімеразної ланцюгової реакції з праймерами для консервативних ділянок ретровірусних генів протеази та зворотної транскриптази в геномі курки знайдено новий ендогенний ретровірус. Він гомологічний MLV-родинним ретровірусам, які зустрічаються в геномі багатьох хребетних, але не споріднений з екзогенними MLV-родинними ретровірусами, які інфікують курей. Це перше повідомлення щодо ендогенного ретровірусу курки, який не належить до роду ALV (вірус лейкозу птахів). Показано, що новий ретровірус експресується в ембріональних фібробластах.

Індекс рубрикатора НБУВ: П843.7 + Е326.222.23

Рубрики:

Ретровіруси

Retroviridae. Ретровіруси

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані щодо індикації 2-х ізолятів вірусу хвороби Тешена на території України: "Шевченково-05", виділеного у 2005 р. з патологічного матеріалу від свійського підсвинка з клінічними ознаками хвороби, та "Новоазовський 2013", виділеного від дикого кабана, відстріляного в сезон полювання 2013 р. Описано клінічні прояви (підвищення температури тіла до 41,4 C, слабкість, анорексія, порушення координації рухів, гіперестезію, судомні скорочення м'язів передніх кінцівок, затруднене дихання, синюшність копитець, вух та шкіри рила) та патологоанатомічні зміни (гіперемію та набряк головного мозку, синюшність носових перегородок, переповнення сечового міхура) у разі хвороби Тешена у свійського підсвинка. Наведено дані щодо відбору патологічного матеріалу від свійського підсвинка з головного мозку та дикого кабана з ректальних змивів. Детально висвітлено процедури щодо первинної індикації ізолятів у перещеплюваній культурі клітин СНЕВ у 4-х послідовних пасажах. Проведено ідентифікацію ізолятів шляхом обробки вірусовмісної суспензії хлороформом із подальшим визначенням інфекційної активності. З метою ідентифікації вірусу хвороби Тешена та визначення його антигенної спорідненості у реакції нейтралізації було відібрано вірусовмісну культуральну рідину у крайніх розведеннях, де реєстрували цитопатичну дію вірусу, та проведено наступні 3 послідовні пасажі у культурі клітин СНЕВ. Показано строки прояву цитопатичної дії ізолятів, їх інфекційну активність, а за допомогою перехресної реакції нейтралізації визначено індекси нейтралізації та антигенної спорідненості їх до виробничого вірусу хвороби Тешена штам "Перечинський 642". За результатами проведених вірусологічних та серологічних досліджень визначено, що виділені ізоляти належать до вірусу хвороби Тешена.

Наведено результати аналізу частоти ретровірусу PERV підтипів А і С у популяціях свиней порід української та зарубіжної селекції. Встановлено різну частоту наявності геному вірусів PERV підтипів А і С у тварин досліджених порід. Найбільшу відносну кількість тварин, повністю вільних від ретровірусів обох типів, спостерігали у групі диких свиней (86 %), найменшу - в групах порід полтавська м'ясна та п'єтрен. Тварин, вільних від обох підтипів вірусу, виявлено в усіх досліджуваних групах. Розглянуто гіпотезу щодо збільшення у процесі доместикації свиней частоти особин, в геномі яких присутній ретровірус PERV. Інтеграція останнього стала причиною мутації в генах, відповідальної за жировідкладання, яка призводить до збільшення осаленості туш і могла бути підхоплена селекцією в процесі створення порід. Однак очевидного зв'язку розповсюдження вірусу в сучасних породах різного напряму продуктивності не встановлено. Також відсутній зв'язок між показниками осаленості туш і присутністю в геномі особин PERV. Установлено, що інформація про розповсюдження PERV А/С у породах свиней, які розводять в Україні, є корисною щодо можливості використання кожної з них для потреб ксенотрансплантації. Також цю інформацію можна використовувати для обгрунтування підбору порід-засновників із метою створення ліній свиней, вільних від геному ендогенного ретровірусу.

Представлено монографію, в якій подано морфофункціональний стан органів і тканин (лімфатичні вузли, селезінка, серце, легені, печінка, нирки) великої рогатої худоби (далі - ВРХ) при хронічному лімфоїдному лейкозі та овець, інфікованих ВЛ (далі - вірус лейкозу) ВРХ за вторинного імунодефіциту, зумовленого впливом іонізуючого випромінювання, а також у коней при інфекційній анемії.