Дисертацію присвячено розробці методів отримання міжвидових гібридів і трансгенних рослин гречки. Оптимізовані умови дорощування гібридних зародків і регенерації рослин із калусної тканини. Визначені маркерні ферменти для відбору істинних гібридних рослин гречки. Показано, що одержані методом регенерації із калусу гібридних зародків рослини, є в більшості випадків амфідиплоїдами. Одержані міжвидові гібриди і трансгенні рослини гречки з господарсько-цінними ознаками.

Наведено дані експериментальних досліджень, здійснених за умов Південного Лісостепу України, за результатами яких вперше виявлено стимулювальну дію та позитивну продовжену модифікаційну післядію нового вітчизняного препарату "Сульфокарбатіону-К" на рослини озимої пшениці та гречки, а також його фунгіцидну дію на кореневі гнилі. Визначено та рекомендовано пороги оптимальних доз (0,25 - 0,5 кг/т насіння) даного препарату як компонента складу для передпосівної інкрустації насіння, які забезпечують підвищення рівня врожайності насінників озимої пшениці та гречки на 0,5 т/га, покращують посівні якості та врожайні властивості насіння лише одного наступного їх покоління.

Наведено результати порівняльного вивчення ефективності різних способів добору у первинних ланках насінництва гречки. Показано, що науково обгрунтованим та економічно вигідним є масовий добір у насінництві різних сортів гречки.

Проаналізовано фактори, що зумовлюють прояв здатності детермінантних генотипів гречки формувати максимальну продуктивність. Доведено, що реалізація потенціалу врожайності є результатом взаємодії генотип - середовище.

Доведено доцільність розміщення гречки в основних посівах рисової сівозміни. Врожайність гречки сорту Шатиловська-5 за три роки досліджень в середньому становила 22,5 ц/га, а найбільш перспективним був посів у другій декаді липня рядковим способом з нормою висіву 90 кг/га.

У 1995-1998 роках на Устимівській дослідній станції рослинництва було розроблено систему діагностичної оцінки посухо- та жаростійкості гречки звичайної. Проводилося визначення фізіологічних показників: водного дефіциту, водоутримуючої здатності, вмісту води. Жаростійкість гречки визначалася методом Ф.Ф.Мацкова. Застосування даної методики дозволило виділити ряд зразків з високими показниками стійкості до абіотичних факторів середовища.

Вирощування гречки як супутньої культури у рисовій сівозміні дозволило одержати додатковий урожай зерна зі зрошувальної ріллі без додаткових капіталовкладень. Досліджено сорти гречки, які в різні, за погодними умовами, роки можуть давати урожай зерна 15 ц/га, на відміну від інших вивчених сортів з уражайністю 10 ц/га. Встановлено оптимальні строки та способи сівби, рівень мінерального живлення, а також можливість агрозахисту посіву гречки для зменшення втрат урожаю в несприятливі роки та підвищення урожайності. З'ясовано, що гречка може бути добрим попередником рису тому, що суттєво підвищує його урожайність. Вирощування гречки рекомендованих сортів у сівозмінах рисосійних господарств України є досить перспективним і може забезпечувати збільшення валових зборів зерна обох культур, а також сприяти підвищенню рентабельності рисівництва.

На підставі досліджень, проведених протягом 1992 - 1994 рр. у Херсонському державному сільськогосподарському інституті, вивчено вплив попередників (озимої пшениці, озимого ячменю, озимого ріпаку, гороху, ярового ріпаку) на родючість грунту, врожай та якість зерна гречки та проса. Визначено порівняльну ефективність поверхневої обробки грунту, виконаної традиційним знаряддям - БДТ-7 і комбінованим агрегатом - сівалкою-культиватором СЗС-2б1. Запроваджено шляхи раціонального використання тепла, грунтової вологи та добрив у проміжних посівах гречки і проса.

Наведено характеристику нектарності квіток, нектаро- та медопродуктивності 11 сортів і перспективного селекційного номера гречки за умов вирощування в літніх посівах. Найбільш нектаро- та медопродуктивними є селекційний номер 41/93 і сорт Рада.

Наведено результати досліджень стосовно створення вихідного матеріалу для селекції гречки методом індукованого мутагенезу. Визначено вплив різних мутагенів та їх комбінацій, а також насичуючого гамма-опромінювання на мутаційний процес у гречки. Визначено групи мутагенів, які найбільше впливають на мінливість деяких кількісних та якісних ознак у гречки. Надано характеристику форм, відібраних у мутантних популяціях гречки за певними ознаками (обмежене гілкування, детермінантність, вкороченість міжвузлів) та за перспективними номерами, створеними за допомогою різних методів штучного мутагенезу.

З урахуванням біологічних особливостей розмноження гречки, зумовлених чітко вираженою системою самонесумісності, встановлено, що використання ефекту гетерозису в селекційних програмах є можливим у двох основних напрямках: шляхом створення сортів-синтетиків багаторазового використання гетерозису в ряді генерацій та сортолінійних і міжлінійних гетерозисних гібридів одноразового використання гетерозису.

Проанализированы результаты исследований по биологии и технологии возделывания гречихи. Особое внимание уделено достижениям в технологии возделывания культуры, особенностям производства семян и товарной продукции на юге Украины. Описаны возможности использования гречихи в рисовых севооборотах и повторных посевах.

Встановлено можливості вирощування гречки як супутньої культури в рисовій сівозміні, що сприятиме одержанню додаткового врожаю зерна зі зрошуваної ріллі без додаткових затрат праці та інших капіталовкладень. Економічну ефективність вирощування гречки порівняно з іншими культурами (ячменем ярим, пшеницею озимою, однорічними травами на зелений корм), які традиційно вирощують у рисових сівозмінах.

Вивчено питання створення сортів гречки для літніх посівів (страхового, післяукісного та медоносного напрямків) шляхом використання колекції світового генофонду гречки як вихідного матеріалу для селекції. Встановлено генотип-середовищну залежність між селекційним матеріалом різного походження та специфічними кліматичними умовами. Ідентифіковано генотипи з високою адаптивною здатністю до вирощування в післяукісних і страхових посівах і визначено їх нектаропродуктивність і пилкоутворювальну здатність. Оригінальні селекційні номери 134/95, 135/95, 137/95, 140/95, 143/95 передано до колекції світового генофонду гречки. Перспективні номери 41/93, 598/93, 3/95 , яким притаманний комплекс господарсько цінних показників, використано у селекційному процесі. Селекційний номер 29/92 Єлена передано для Державного сортовипробування як сорт для літніх післяукісних посівів.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.8-44

Рубрики:

Гречка

Шифр НБУВ: РА312164 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано основні результати вивчення біології та селекції гречки. Зазначено дослідників, які зробили найбільший внесок у цю справу в Росії у XX ст.

Відзначено, що збільшення площі живлення істотно впливає на розвиток кореневої системи гречки.

Розкрито значення наукового обгрунтування підбору сорту в процесі розробки екологічно безпечної технології вирощування гречки у степовій зоні. Розглянуто особливості формування врожаю та окремих елементів його структури у разі використання сортів степового та лісостепового екотипів.

За результатами п'ятирічних досліджень застосування біогумусу та його похідного - вермистиму як регулятора росту та розвитку рослин під час вирощування гречки з метою підвищення врожайності цієї культури встановлено, що внесення біогумусу сприяє збільшенню польової вологості в грунті та вмісту поживних речовин, а також польової схожості насіння гречки. Показано, що високу продуктивність гречки забезпечує внесення 2 т/га біогумусу (під першу весняну культивацію), а локальне внесення біогумусу (300 кг/га) збільшує врожайність гречки на 0,71 т/га. Визначено, що використання вермистиму в дозі 10 л/га забезпечує середній приріст урожаю 0,47 - 0,60 т/га.

Наведено результати досліджень впливу польових факторів на врожайність насіння гречки. Виділено ознаки-індикатори, які найбільш пов'язані з формуванням урожайності й є загальними, не залежать від напряму, або такі, що характеризують специфіку окремих досліджень.

Приведены результаты исследований влияния полевых факторов на урожайность семян гречихи. Выделены признаки-индикаторы, наиболее связаны с формированием урожайности и есть общими, что не зависит от направления исследований, или такие, которые характеризуют специфику отдельных исследований.