Вперше проведено комплексне монографічне дослідження флори одного з найцінніших у фітосозологічному відношенні флористичних районів Українських Карпат. Запропоновано новий методичний підхід для порівняльного аналізу флори з використанням першої та другої тріад родин для визначення типу і підтипу флори. Здійснено порівняльний аналіз ареалогічної та біоморфологічної структур флори і виявлено їх особливості. Наведено історію вивчення і встановлено видовий склад ендеміків Українських Карпат, проаналізовано їх систематичну та ареологічну структуру, охарактеризовано їх еколого-ценотичні особливості та високий розподіл. Обгрунтовано доцільність поділу Чивчино-Гринявських гір на три флористичних райони: Чивчинські гори, Гринявські гори і Покутсько-Буковинський. Виділено і проаналізовано синантропну фракцію флори Чивчино-Гринявських гір. Запропоновано використовувати методику формування "Важливих ботанічних територій".

Наведено матеріали про поширення тирличу жовтого в Українських Карпатах. Надано відомості про геоботанічну характеристику угруповань з участю цього виду, його антогенез, структуру популяцій, насінне та вегетативне розмноження. Розглянуто особливості хімічного складу підземних органів, їх використання в офіційній і народній медицині, сучасний стан природних оселищ, наслідки антропогенного впливу, питання раціонального використання та охорони.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.925.21 Eri + Е50*852.119(45УКР3,3)

Рубрики:

Ericales

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: РА387984 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчення рослинного покриву Свидовецького масиву почалося ще в кінці XIX ст. Донині було проведено багато досліджень на цій території, проте на сьогодні результати класифікування рослинності не відповідають стандартам сучасного еколого-флористичного підходу. Це зумовлює необхідність проведення досліджень рослинності із застосуванням методу Браун-Бланке.

Проведено екологічний аналіз флори Вигорлат-Гутинського хребта (Українські Карпати). Визначено відношення видів до терморежиму, омброрежиму, кріорежиму, континентальності клімату, водного та кислотного режимів, відношення до вмісту засвоюваних форм азоту, узагальненого сольового режиму та вмісту карбонатів. На основі одержаних даних виявлено характерні особливості екологічної структури флори.

Наведено результати дослідження флори Вигорлат-Гутинського хребта в межах Українських Карпат. Встановлено, що досліджена флора представлена щонайменше 1 271 видами судинних рослин, які належать до 527-ми родів, 124-х родин і 5-ти відділів. Здійснено систематичний аналіз, в результаті чого встановлено, що досліджена флора загалом має середньоєвропейський характер, однак у ній чітко простежується зв'язок із флорою Середземномор'я. Наведено результати біо- та ценоморфологічного аналізів флори. Проведено екологічний аналіз флори. Виявлено її особливості та зпрогнозовано можливі тенденції розвитку флори під впливом потепління клімату. Встановлено ботаніко-географічні особливості дослідженої флори. Виявлено 49 примежоареальних видів, з яких для 13 та чи інша межа поширення проходить саме за Вигорлат-Гутинського хребта. Вивчено ендемізм флори Вигорлат-Гутинського хребта. Досліджено синантропну фракцію флори та з'ясовано зміни, які вона викликає у природній структурі дослідженої флори. Складено перелік з 208-ми видів, які потребують охорони на території Вигорлат-Гутинського хребта. Наведено хорологію рідкісних видів та карти їх поширення. Для охорони флористичного різноманіття обгрунтовано пропозицію щодо створення п'яти об'єктів природно-заповідного фонду.

Розглянуто питання інвентаризації, хорології та структурного вивчення синантропної фракції флори Крайових і Зовнішніх Горган, яку становлять 268 видів (28 % видового складу всієї флори) із 45 родин. Різнобічно проаналізовано сучасний стан синантропної фракції флори досліджуваного регіону. Виділено групи: апофітна - 144 види (54 %), адвентивна - 124 (46 %) (з них 66 видів (52,8 %) - археофіти, 58 (47,2 %) - кенофіти). Розглянуто особливості пов'язаності синантропних видів з антропогенно зміненими екотопами. За пов'язаністю зі сегетальними та рудеральними угрупованнями апофіти флори Крайових і Зовнішніх Горган розподілені так: 75 видів (52,1 %) - тяжіє тільки до рудеральних угруповань, 54 види (37,5 %) - до сегетальних і рудеральних, виключно до сегетальних - 15 видів (10,4 %). Види адвентивної фракції флори Крайових і Зовнішніх Горган у більшості випадків надають перевагу створеним людиною біотопам (A) - 83,3 %, напівнатуральним (S) - 23,0 %, у природні угруповання (N) проникають 16 % занесених видів. У градієнті висотних умов синантропні види на дослідженій території поширені рівномірно, більшість із них тяжіють до лучних ценозів.

Карпатський регіон належить до найбагатших на біотичне різноманіття регіонів Європи, що поєднує в собі водночас велике загальне видове багатство зі значним числом ендеміків. Однак інформація щодо поширення рослин, представлених у давніх гербарних колекціях, часто є важкодоступною. Будучи важливим джерелом даних для міжнародної спільноти, часто такі колекції обмежені використанням на локальному рівні в межах однієї країни. Тому на меті наголосити на важливій ролі гербарних колекцій у представленні даних про поширення ендемічних рослин Карпатського регіону, доцільності використання оцифрування як перспективного і неінвазивного методу візуалізації, опрацюванні та поширенні гербарного матеріалу серед наукової спільноти, а також у необхідності дослідження стратегій збереження цих рослин. Зокрема, щоби підкреслити важливість гербарних колекцій для дослідників з інших країн, представляємо огляд поширення окремих ендемічних таксонів у регіоні на підставі опрацювання типових зразків із кількох основних гербаріїв, а також результати просторового розподілу цих таксонів на рівні країн на підставі аналізу окремих гербарних колекцій.

Карел Домін - видатний Чеський ботанік початку ХХ ст., який значною мірою долучився до досліджень флори Карпатського регіону. Окрім величезної колекції гербарного матеріалу і числа опублікованих праць, у спадок він також залишив картотеку, що містить детальну інформацію про поширення рослин на території колишньої Чехословаччини. Цю картотеку він створив під час роботи над визначником рослин Чехословаччини, і на сьогодні вона зберігається в Інституті ботаніки ЧАН у Пругоніце (Чехія). Інший відомий ботанік Ян Футак створив копію частини картотеки Доміна, яка стосувалася таксонів, поширених на території Словаччини (включаючи ділянку Підкарпатської Русі, яка на сьогодні входить до складу України). Ця копія на сьогодні зберігається в Інституті ботаніки САН у Братиславі (Словаччина). У лютому 2018 р. я мав нагоду опрацювати картотеку Карела Доміна, що зберігається у Братиславі, та зібрати дані щодо представлення ендемічних таксонів рослин у флорі Українських Карпат. Ці дані є важливим джерелом для подальших біогеографічних досліджень, оскільки є підставою для оцінки та моделювання просторового розподілу ендемічних рослин у Карпатах. Загалом я опрацював 336 карт для 55 ендемічних таксонів і створив робочу базу даних, яка містить 1674 записи з розподілом по основних фітогеографічних районах Українських Карпат. У результаті проведеної роботи мені також вдалося виявити локалітети в межах Українських Карпат, які раніше не згадувалися в українських публікаціях і працях більшості іноземних дослідників. Зокрема, віднайдено посилання на локалітети Heracleum sphondylium subsp. transsilvanicum у Мармароші та на Свидівці (раніше наводився лише з Чорногори і Чивчин), Koeleria macrantha subsp. transsilvanica на Мармароші (раніше не було точних відомостей про наявність даного таксону в Українських Карпатах), Noccaea dacica на Чорногорі (раніше наводився лише для Свидівця), Oxytropis carpatica на Чорногорі, Scorzoneroides pseudotaraxaci на Чорногорі та Гриняві (раніше наводився лише для Свидівця), а також Trifolium sarosiense на Чорногорі та Свидівці (раніше не було точних відомостей про наявність даного таксону в Українських Карпатах). Таким чином, в Українських Карпатах наявні щонайменше 76 ендемічних і субендемічних таксонів, а ще трьох таксонів (Dianthus spiculifolius, Leucanthemopsis alpina та Trisetum macrotrichum) скоріше за все немає, хоча вони й згадуються інколи в літературі.

Мета роботи - представити всебічний аналіз всіх доступних даних (включаючи гербарні збори, опубліковані відомості та бази даних) щодо поширення Aconitum moldavicum в Українських Карпатах з метою побудови карт, що моделюють поширення цього виду в регіоні та на прилеглих територіях. Aconitum moldavicum - це карпатський субендемік, що широко розповсюджений по території усіх Карпат і частково виходить за межі гірського масиву на прилеглі рівнинні території. Цікаво, що A. moldavicum є доволі рідкісним для Закарпатської рівнини, де він спорадично представлений виключно підвидом A. moldavicum subsp. hosteanum. Цікаво також, що інший підвид, A. moldavicum subsp. moldavicum, представлений на Вигорлат-Гутинському масиві виключно на Вигорлатських горах поблизу кордону зі Словаччиною і більше ніде в межах масиву не трапляється. Водночас, обидва підвиди доволі часто трапляються на Прикарпатті та Волино-Подільській височині разом з їх гібридом A. moldavicum nothosubsp. confusum. Інші два гібриди, A. moldavicum nothosubsp. porcii та nothosubsp. simonkaianum підтверджено в Українських Карпатах виключно для регіону Мармароських гір. Ймовірно, A. moldavicum nothosubsp. porcii може бути також віднайдений на Чорногорі. Водночас, присутність A. moldavicum nothosubsp. simonkaianum на Волино-Поділлі є сумнівною, оскільки немає жодного іншого підтвердження окрім єдиного зразка, що зберігається у гербарії GJO. Більше того, інші зразки зібрані Б. Блоцьким з того самого регіону виявилися такими, що належать більш тривіальному підвиду A moldavicum nothosubsp. hosteanum. Використано різні алгоритми SDM аналізу (MaXent, BioClim, GARP, EnvDist, TIN та IDW) з метою виявити алгоритм, що найбільш точно відповідає реальному поширенню A. moldavicum на даній території. BioClim доволі точно вказав на центри поширення виду в Карпатах, на Волино-Подільській височині, а та кож Польській рівнині. В той час, як традиційно при йнятий алгоритм MaxEnt недооцінив ймовірність поширення виду на територіях з підтвердженою присутністю і навпаки переоцінив - на територіях, для яких вид невідомий. IDW алгоритм продемонстрував подібні до MaXent результати і підтвердив можливість використання з метою моделювання поширення видів.