Викладено відомості про ліхенофільні, септорієві та пукцинієві гриби України, загальні дані щодо їх морфології, біології, екології та систематики, обговорено історію їх вивчення в Україні. Вказано поширення в Україні кожного таксону ліхенофільних грибів, посилання на літературні джерела, для деяких видів - синоніми. Зроблено нові комбінації та запропоновано нові назви септорієвих грибів.

Дана публікація є певним підсумком багаторічного дослідження колективу кафедри ботаніки Київського університету ім. Т.Шевченка флористичного аспекту рослинного покриву Середнього Придніпров'я. Відмічено, що видовий склад флори Середнього Придніпров'я налічує 2009 видів, що відносяться до 667 родів і 129 родин. Середнє Придніпров'я розглядається як територія в межах Київської та Черкаської адміністративних областей України. Наведені всі відомі види природної та адвентивної флори Середнього Придніпров'я, а також види, які часто культивуються і трапляються як занесені в порушених рослинних угрупованнях і вздовж доріг.

Вивчено флору Дніпропетровськоі та Запорізької областей. Наведено ряд нових для регіону аборигенних, адвентивних, здичавілих видів. Надано біоекологічну характеристику та розкрито практичне значення усіх видів, а також рівні ?-радіоактивності, переважно для лікарських рослин. Проведено систематичний, біоморфологічний та екологічний аналіз флори. Розроблено флористичне районування Дніпропетровщини. Установлено категорії видів, які зустрічаються на даній території, а для рідкісних і зникаючих рослин у регіоні, червонокнижних видів України, Європейського і Світового Червоних списків - категорії їх рідкості та охорони.

Описано біоекологічну структуру адвентивної фракції флори Кінбурнської коси. Наведено екологічні та біологічні дані для представників груп рослин, найпоширеніших на території Кінбурнської коси. Також визначено закономірності й особливості формування біоекологічної структури адвентивної фракції флори.

Рассмотрен новый подход к геоботаническому районированию. Выделены диагностические биотопы как основа для эколого-геоботанического районирования Центрального Подолья. Уточнены границы эколого-геоботанических районов и округа. Дана экологическая оценка каждому из районов.

Зазначено, що неліхенізовані остропальні гриби є недостатньо дослідженими в Україні. Наведено відомості про новий для України та рідкісний у світовому масштабі вид Schizoxylon centaureae Bres., виявлений на території РЛП "Тилігульський". Характерною ознакою цього виду є ниткоподібні спори, що розпадаються на фрагменти під час дозрівання аску та приуроченість до розвитку на мертвих стеблах Centauria sp. та Asphodelus sp. Надано оригінальні ілюстрації та опис вказаного виду. Оскільки цей вид був дотепер відомим лише з Португалії та Греції, знахідка S. centaureae в Україні суттєво змінює існуючі уявлення про його поширення.

Викладено наукові основи і алгоритм дослідження геоботанічних меж з використанням сучасних методів і принципів вивчення флористичних, фітоценотичних та екологічних аспектів рослинного покриву. Детально розглянуто розвиток основних теорій, пов'язаних з формуванням контакту між рослинними угрупованнями, зокрема теорію континуальності-дискретності, теорію екотонів і меж. На основі фізико-географічних ознак показано формування перехідної смуги між зонами. Приділено увагу класичним і сучасним методам дослідження рослинного покриву та обробки геоботанічного матеріалу. Проаналізовано екологічні особливості місцезростань погранично-ареальних видів на південній і північній межах поширення. Розглянуто фітоценотичні особливості межі, розроблено класифікаційні схеми степової, чагарникової та лісової рослинності. Описано алгоритм виділення екотону між природними зонами. Встановлено екологічні особливості екотону, півдня Лісостепу та півночі Степу. Виділено провідні диференційні та обмежувальні фактори для досліджуваних типів рослинності. Науково обгрунтовано та уточнено межу між лісостеповою та степовою зонами Правобережної України.

Наведено результати аналізу адвентивних фракцій ценофлор класів піонерної рослинності України. В угрупованнях новоутворених місцезростань виявлено 113 неаборигенних видів з 32 родин та 88 родів. Загальний індекс адвентизації ценофлор класів піонерної рослинності України становить 13,4 %. Встановлено, що найвищим ступенем антропогенізації відзначаються ценози Bidentetea, Cakiletea maritimae та Isoeto-Nanojuncetea. До провідних родин адвентивної фракції досліджених ценофлор належать Asteraceae, Brassicaceae та Poaceae. Виявлено, що у біоморфологічному спектрі адвентивної фракції ценофлор класів піонерної рослинності України значно переважають терофіти. Екологічний аналіз видів неаборигенних рослин засвідчив переважання евритопів із дуже широкою екологічною пластичністю по відношенню до всіх абіотичних факторів. Встановлено, що за часом занесення у досліджених ценофлорах переважають кенофіти, за ступенем натуралізації - епекофіти. Проведено аналіз та порівняння видового складу неаборигенних компонент типологічних флор піонерних угруповань за допомогою коефіцієнта Жаккара, виявлено найбільшу подібність між класами Isoeto-Nanojuncetea та Bidentetea, а також Festucetea vaginatae та Helichryso-Crucianelletea maritimae. Для визначення ступеня антропогенної трансформації ценофлор класів піонерної рослинності України обчислено показники археофітизації, кенофітизації, модернізації та нестабільності флори. Встановлено, що найбільшою інвазійною спроможністю відзначаються 26 видів з 11 родин та 25 родів. Серед них найбільшу небезпеку для піонерних угруповань становлять види-трансформери - Amorpha fruticosa, Ambrosia artemisiifolia, Anisantha tectorum, Apera spica-venti, Bidens frondosa, Centaurea diffusa, Conyza canadensis, Echinocystis lobata, Elaeagnus angustifolia, Impatiens glandulifera, Solidago canadensis та Phalacroloma annuum, які здійснюють різні впливи за ступенем і характером.

Приводится анализ систематической структуры флоры городищ Нижнего Приднепровья, в основу которого положены материалы экспедиционных выездов последних лет. Установлено, что общий список флоры из восемнадцати исследуемых городищ Нижнего Приднепровья насчитывает 524 вида сосудистых растений, что составляет 25,9 % флоры Северного Причерноморья. Несмотря на относительно малые размеры, городища характеризуются высоким уровнем флористического богатства сосудистых растений. Исследуемая флора включает 281 рода, 74 семейства, 3 класса и 2 отдела. Преобладание немногих семейств является характерной чертой как региональных природных флор так и всей Украины. Флористическая пропорция для флоры городищ составляет 1: 3,8: 7,1, а родовой коэффициент - 1,9. В составе лидирующих семейств первую тройку занимают Asteraceae, Poaceae и Fabaceae, что составляет 30,7 % спонтанной флоры городищ. Тогда как на долю десяти лидирующих семейств приходится 61,8 %. В распределении видов внутри первых десяти семейств флоры городищ Нижнего Приднепровья прослеживается значительная роль индигенофитов и апофитов (в среднем 74 % видов на городищах), что позволяет охарактеризовать флору как природную. В целом, данный спектр семейств отражает общие черты флор Голарктики. В свою очередь, наличие семейств Chenopodiaceae, Brassicaceae и Boraginaceae в ведущем семейном спектре, говорит о незначительном смещении в сторону аридных флор Средиземноморья. В спектре ведущих родов флоры насчитывается лишь 1 крупный полиморфный род - Veronica, который представляет 13 видов, или 2,5 % видов от общего количества. Следом идет Astragalus (9 видов), Artemisia, Carex, Euphorbia, Galium (по 8 видов). Показательным является полное отсутствие синантропофитов среди родов Achillea, Allium, Astragalus, Carex, Dianthus, Euphorbia, Potentilla, Salvia, Verbascum. Роды Allium, Astragalus и Dianthus представлены полностью индигенофитами.

У монографії висвітлено питання взаємозв'язків між кліматом і рослинним світом, що є предметом біокліматології, інтенсивний розвиток якої в останні десятиліття зумовлений глобальними кліматичними змінами. Досліджено характеристики, ознаки, біотичні об'єкти різних рівнів існування з використанням оригінальних підходів і методів (синфітоіндикації, оцінювання екологічної стратегії видів), розроблених автором. Залучено сучасний арсенал методів і програм, оцінено взаємозв'язки між екофакторами, виокремлено кліматичний складник, розкрито механізми та спрогнозовано реацію фітоценозів. Наведено приклади фенологічних змін, поширення адвентивних видів і зміщення ареалів природних видів флори, можливої втрати оселищ рідкісними видами, зміни структури та ризиків втрат ценозів України як реакції на прямий і потужніший опосередкований вплив кліматичних змін. Встановлено, що критичною межею ризику втрати оселищ рідкісними видами є підвищення середньорічної температури на 2,0 С. Підвищення ж середньорічної температури на 2,5 С може призвести до незворотних змін більш як половини природних біотопів, хоча темпи таких змін і трансформація біотопів повільні й відбуватимуться тривалий час. Відповідно до специфіки умов існування та розподілу рослинних угруповань, виділено чотири біокліматичні регіони України. Запропоновано рекомендації, основою яких є ідея Європейського зеленого курсу, щодо адаптації біотопів та їх протидії можливим негативним наслідкам. Ключовий висновок досліджень - неможливо стабілізувати зміну клімату, не зберігаючи біосферу, завдання ж екологів - передбачити негативні наслідки "каскадних процесів" кліматологічних змін.