Вирішено проблему онтологічних засад фізичного та космологічного знань, результатом дослідження є опис двох онтологічних парадигм - субстанціональної й реляційної, що є основою фізичного знання, а також зазначено їх структурні елементи. Доведено, що перша є основою механік Аристотеля й Ньютона, тоді як друга - основою спеціальної й загальної теорій відносності,квантової механіки, стандартної моделі елементарних частинок, релятивістської й сучасної космології й фантомних теорій, які не пояснюють емпіричних даних. Ці парадигми мають різні механізми взаємозв'язку з іншими елементами наукового знання. Наслідком другої парадигми є онтологізація не об'єктивної дійсності, а людської практики.

Рассмотрены основные проблемы космологии, показана тесная связь космологии с философией. Представлена структура Мироздания как эволюционный направленный и непрерывно развертывающийся процесс. Раскрыта проблема квантовой теории гравитации. Освещена история создания стандартной космологической модели.

Запропоновано оригінальну концепцію розуміння трансформації парадигм у космофізиці та зміну світоглядних орієнтирів XXI ст. Експліковано поняття "мегапарадигма світоосягнення" як теоретичний концепт, що інтегрує історичні форми парадигм осягнення світу, теоретико-методологічне значення якого для космофізики полягає у структуруванні її проблемного поля. Історична динаміка парадигм космофізики виявляє наявність наскрізних концептів притаманних усім історичним формам. Такими інтегральними концептами є - космоцентризм та еволюціонізм, які будучи полісемантичними, несуть у собі значне філософсько-теоретичне навантаження. Встановлено, що історичні форми космоцентризму (антична, середньовічна, новоєвропейська) характеризуються наступними парадигмальними константами: оформленість, диференційованість, структурність, спрямованість, досконалість, прогнозованість, сталість, самодостатність. Зазначено, що у XX ст. метапарадигма космоцентризму втратила свій статус світоглядної домінанти культури. На підставі аналізу фундаментальних ознак космофізичного еволюціонізму доведено, що умовою його тематизації є запити постіндустріального соціуму спричинені формуванням нової наукової самосвідомості, яка базується на досягненнях космофізики, молекулярної біології, нано- й інформаційних технологій тощо. Розкрито підгрунтя взаємовпливу світоглядних і наукових чинників у становленні опозиції "космоцентризм - еволюціонізм": сучасне розуміння загальнокультурної цінності космофізики переконливо свідчить про кардинальну зміну домінуючої картини світоосягнення в культурі постіндустріального суспільства. Розкрито значення культури нелінійного мислення для постфрідманівської стратегії розробки космофізики, яка полягає у створені нової наукової методології, що дозволяє описати Всесвіт як відкриту дисипативну систему.