Изложены результаты исследований по проблемам Римана о распределении корней дзета-функции, устойчивости классической математической модели солнечной системы, коэффициентов однолистных аналитических функций. Предложено решение проблемы Пуанкаре об устойчивости решений систем Гамильтона. Приведены доказательства теоремы об устойчивости решений систем Гамильтона и безусловной устойчивости математической модели солнечной системы. Критически проанализированы исследования А.Н.Колмогорова и В.И.Арнольда по проблеме устойчивости решений систем Гамильтона. Приведено решение известной проблемы Бибербаха или проблемы коэффициентов однолистных аналитических функций.

Запропоновано методику побудови рівнянь збуреного кеплерового руху. Показано можливості застосування методики та нові форми рівнянь для випадків руху супутників на круговій або близькій до кругової орбіті і руху супутників на сусідніх орбітах.

Описано каталог GOCKU 1997 - 1998 (Каталог геосинхронних об'єктів: Київ - Ужгород), що містить топоцентричні екваторіальні координати й елементи орбіт геосинхронних супутників, одержаних фотографічним методом у Головній астрономічній обсерваторії НАН України та Лабораторії космічних досліджень Ужгородського державного університету в 1997 - 1998 рр. Подано результати ототожнення 246 об'єктів за 2129 спостереженнями з загального числа 2609 спостережень 334 об'єктів. Розглянуто проблему спостережень некерованих (пасивних) об'єктів. На прикладі лібраційного геосинхронного супутника "Космос-1738" (86027А) досліджено еволюцію елементів орбіти від різних збурюючих сил в інтервалі 2836 діб.

Пропонується метод побудови нових розв'язків класичної обмеженої плоскої кругової задачі трьох тіл. Основні моменти роботи - перехід від безрозмірних еліптичних координат Якобі до комплексних координат і отримання системи лінійних диференціальних рівнянь в комплексних змінних, еквівалентних початковому рівнянню Гамільтона-Якобі. Доводиться тотожна рівність нулю дужок Пуассона для одного з отриманих інтегралів. Будується інтегральний многовид динамічної системи. Цей інтегральний многовид одночасно є сімейством алгебраїчних кривих - траєкторій третього тіла.

Описаны математические трудности, которые преодолел Кеплер при открытии законов движения планет.

Досліджено проблему розгортання на орбіті малих зв'язок, що можуть бути еталоном довжини для колібрування бортових і наземних оптичних і радіолокаційних систем, інтегральним датчиком впливів силових полів планети, тощо. Розглянуто зв'язку двох тіл, виконану у вигляді ланцюга тіл. Обговорено можливі варіанти приведення в робочий стан зв'язки, що компактно транспортується на орбіту. Як основний розглянуто варіант використання відцентрових сил, що виникають у результаті надання зв'язці початкової кутової швидкості в процесі відштовхування її від космічного апарата. Розглянуто різноманітні варіанти створення моментів сил тертя в шарнірах системи. У рамках теорії системи тіл проведено чисельне моделювання динамічних процесів. Розглянуто питання, пов'язані з визначенням необхідної початкової кутової швидкості та "конуса відходу" зв'язки від космічного апарата.

Запропоновано описати зовнішній гравітаційний потенціал вісесиметричного тіла потенціалом неоднорідного самогравітуючого стрижня. Залежно від форми тіла такі стрижні можуть бути дійсними уявними. Отримано розподіл густини в такому стрижні у випадку однорідного еліпсоїда обертання. Знайдено параметри систем неоднорідних стрижнів, за допомогою яких описуються зовнішні гравітаційні потенціали планет-гігантів. У ході обчислень вважалось, що планети-гіганти є фігурами, близькими до рівноважних. Динамічні характеристики планет-гігантів узято з даних астрономічних спостережень.

Наводиться зведення оцінок ефекту непрецесійного руху рівнодення і перелік факторів, які перешкоджають одержанню його узгоджених значень. Зроблено припущення про те, що ефект може бути наслідком розбіжності шкал всесвітнього і ефемеридного часу і не залежить від кінематичних особливостей руху зір чи обертання Галактики. За даними численних досліджень виявлено залежність оцінок ефекту непрецесійного руху рівнодення від середніх відстаней до планет або від їх середньодобових рухів.

Викладені основи космічної ритмології, зокрема показано, що співвідношення мас елементарних часток, планет, періодів їх обертання навколо своїх осей і по орбіті, а також пульсацій Сонця і його обертання, вібрацій полум'я в камерах згорання реактивних двигунів і т.п., просто і точно аналітично виражаються через резонансні числа-кванти типу [пи] = 3,14, (4/[пи]) [в квадраті], e= 2,7182, ядерні магічні числа, аномальні магнітні моменти атомних часток, інтенсивності фундаментальних фізичних взаємодій і т.п. "магі".

Одержані на зонному астрографі Миколаївської астрономічної обсерваторії положення 19 вибраних малих планет (ВМП) переведено на систему ICRS з використанням координат опорних зірок із каталогів HIPPARCOS і "Tycho", а власних рухів - із каталогу ACTRC. Середня квадратична похибка одного положення виявилась рівною 0,16 " для кожної координати для 12 найчастіше спостережуваних малих планет- 97 % всього масиву положень. Каталог 2450 топоцентричних положень на рівнодення J 2000,0 доступний для користувачів через мережу Інтернет у Страсбурзькому центрі даних CDS, його філії - в Астрономічному центрі даних РАН і Центрі малих планет МРС.

Розглянуто основні питання небесної механіки, зокрема, задачі двох, трьох і багатьох тіл і деякі їх узагальнення, а також засади теорії збуреного руху, елементи теорій руху Місяця та планет. Проаналізовано елементи сферичної тригонометрії, визначено елептичні орбіти за трьома спостереженнями. Описано метод Лагранжа відносно вікових збурень, а також методи усереднення, пов'язані з теорією збуреного руху. Визначено типи кеплерівського руху.

Рассмотрены основные вопросы небесной механики, в частности, задачи двух, трех и многих тел и некоторые их обобщения, а также основы теории возбужденного движения, элементы теорий движения Луны и планет. Проанализированы элементы сферической тригонометрии, определены элиптические орбиты по трем наблюдениям. Описаны метод Лагранжа относительно возрастных возбуждений, а также методы усреднения, связанные с теорией возбужденного движения. Определены типы кеплеровского движения.

Розглянуто теорію тяжіння Ньютона та його наближення. На базі рівняння тяжіння Ейнштейна наведено класичні задачі загальної теорії відносності (ЗТВ): зміщення перигелію планет, відхилення променів світла та червоне зміщення. Висвітлено поняття одночасності в ЗТВ, проаналізовано й охарактеризовано радіальні рухи в метриці Шварцшільда. Описано процес зміни частоти світла в гравітаційному полі.

На підставі результатів аналітичних досліджень на астрономічних моделях сонячної системи описано механізм гравітаційної дії і фізичну природу маси. Доведено, що переносником гравітаційної дії є гравітони, які поширюються від джерела їх утворення рівномірно в усі сторони.

На основе результатов исследования на астрономических моделях солнечной системы описаны механизм гравитационного действия и физическая природа массы. Доказано, что переносчиком гравитационного действия есть гравитоны, которые распространяются от источника их образования равномерно во все стороны.

Наведено аналітичне дослідження астрономічних моделей сонячної системи. Проаналізовано суть гравітаційної дії, визначено функціональний зв'язок між гравітацією та геометричними параметрами астрономічних об'єктів. Визначено причини еквівалентності інерційних і гравітаційних мас планет сонячної системи та сателітів планет. На базі експериментальних даних, одержаних за земних умов, доведено неправомірність поширення висновків четвертого закону Ньютона щодо взаємодії об'єктів великих розмірів, зокрема, астрономічних об'єктів. Розглянуто питання щодо щільності емітування гравітонів астрономічними тілами, доведено обов'язкове існування певної граничної щільності, що в принципі еквівалентне існуванню певної граничної гравітоноемітувальної спроможності астрономічних тіл.

Теоретически обосновано то, что в пространстве обращение планет происходит под действием биполярных течений космических частиц потока, в результате чего гелиоцентрическая система мира является эпицентрической системой. Солнце в системе является наиболее близкой к эпицентру течений потока планетой. Определены средние радиусы орбит Солнца и его спутников по номиналу положения орбит методом трансформирования их отклонения от фактического положения.

Рассмотрены вопросы механики, описаны простейшие механические системы, элементы теории относительности и оценки ошибок измерений. Освещены свойства линейного осциллятора, механические свойства жидкости. Приведены оценки погрешностей физических величин, между которыми имеются корреляции. Значительное внимание уделено вопросам механики абсолютно твёрдого тела.

Індекс рубрикатора НБУВ: В622.2 + В251.103.7-01

Рубрики:

Проблема n тіл. Проблема трьох тіл. Зоряна задача трьох тіл.

Стійкість пружних механічних систем

Шифр НБУВ: ІР7409 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В622.2,0

Рубрики:

Проблема n тіл. Проблема трьох тіл. Зоряна задача трьох тіл.

Шифр НБУВ: Р108574 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі аналізу 40-річного ряду спостережень покрить зір Місяцем, вміщених у київській базі даних, знайдено 83 зірки з підозрою на подвійність. Для чотирьох відомих широких пар виявлено додаткові компоненти, близькі до основної зорі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ж3-19 + В621.1

Рубрики:

Сировина, матеріали. Матеріалознавство

Закон Всесвітньої взаємодії < Теоретична астрономія >

Шифр НБУВ: Ж72292 Пошук видання у каталогах НБУВ