Рассмотрена естественная система единиц, состоящая из трех основных единиц естественного времени - суток, месяца и года, на базе которых вычисляются фундаментальные физические константы небесной механики, электродинамики, термодинамики, а также квантовой физики.

Запропоновано методику порівняння часових шкал на станції лазерної локації та штучного супутника Землі (ШСЗ). Фіксуючи момент старту лазерного імпульсу, момент відбиття від відбивача на ШСЗ і момент реєстрації лазерного імпульсу на лазерно-локаційній станції, одержано систему рівнянь, яка пов'язує вимірювані в разі лазерної локації параметри зі значенням різниці ходу годинника на лазерно-локаційній станції та ШСЗ. Вказано спосіб розв'язання цієї системи. Розглянуто припущення щодо існування поправки до швидкості світла у навколоземному космічному просторі. Одержана система рівнянь пов'язує величину цієї поправки з різницею ходу годинників на лазерно-локаційній станції і ШСЗ. Запропоновано методику визначення оцінок величини поправки до швидкості світла та різниці ходу годинників. Розглянуто можливість перевірки теорії відносності в даному експерименті.

Приведено результати дослідження впливу зміщення відліку часу на ефективність енерговикористання регіонами України за допомогою моделей графіків електроспоживання.

Приведено результати порівняння за допомогою математичних моделей ефективності енерговикористання вживаної системи сезонного зміщення часу в Україні та у високорозвинених країнах.

Описано вдосконалення математичної моделі контуру управління системи передачі еталонних сигналів часу, що передаються каналами цифрового телебачення шляхом застосування нейровейвлетних технологій.

A consistent procedure intended for dividing the geological history into periods as well as for recovering space-time principles of the geological time materialization bears on stratotypes of the boundaries and compatibility of geochronological features. The key features are paleontological and isotope-geochronological. The results of the paleontological studies in comparison with those of the isotope geochronometric research demonstrate a specific character of time materialization by organic and inorganic matter and their fundamentally different geochronometric potential. A possibility and necessity to create a planetary geochronological calendar, i.e. an independent theoretical metric of the external control over the results of the event stratigraphy, isotope geochronology and cosmology have been ascertained.

Висвітлено основні положення теорії Першокалендаря матерії Космосу та Землі, що розроблена українськими геофізиками А. Кулінковичем та М. Якимчуком. Її суть в тому, що всі матеріальні (можливо, й духовні!) об'єкти і процеси Світу не тільки пов'язані між собою (що науці відомо вже давно!), але й що їх взаємовідношення є строго зумовленими (детермінованими) і проявляються вони виключно за законами музичної гармонії (що є принципово новим словом у науці!). Цей Першокалендар Всесвіту є також, за прикладом генетики живої матерії, за своєю суттю структурно-генетичним. Тому цю нову теорію можна розуміти й як вчення про загальний Геннокалендар всесвітньої речовини та форми її прояву.

Як повідомляє Міжнародна служба обертання Землі, наприкінці червня 2012 року до всесвітнього координованого часу буде додано додаткову секунду, покликану ліквідувати розбіжність між атомним і астрономічним часом. Зайва секунда з'явиться 30 червня 2012 року о 23 годині 59 хвилин 59 секунд за Всесвітнім координованим часом UTC. Послідовність показань секундних маркерів UTC буде такою: 30 червня 23 год 59 хв 59 с, 30 червня 23 год 59 хв 60 с, 1 липня 0 год 00 хв 00 с. Це означає, що 30 червня 2012 року остання хвилина доби дорівнюватиме не 60, а 61 секунді. Зроблено спробу розібратися, чому так сталося і як часто це відбувається.

GPS і ГЛОНАСС - дві незалежні глобальні навігаційні супутникові системи. Кожна забезпечує, незалежно одна від іншої, визначення точного місця розташування і часу у будь-якій точці світу. Зсув часу між GPS і ГЛОНАСС є важливим параметром у комбінованій обробці GPS/ГЛОНАСС-вимірювань. Високоточна система оцінки різниці у часі може забезпечити сантиметрову точність визначення місця розташування. Супутники GPS і ГЛОНАСС широко використовуються, зокрема BIPM, для синхронізації атомних годинників різних лабораторій світу. Точність синхронізації становить 2 нс для відстаней до 1000 км і 6 нс - понад 1000 км. Мета цієї роботи полягає у зіставленні вимірювань С0 (GPS-час) і С1 (ГЛОНАСС-час) на інтервалі 2009 - 2012 рр.

Періодичні прояви епох тектогенезу, фаз складчастості, рифтогенних процесів, зледенінь, соленакопичення, трансгресій і регресій, спалахів органічного життя та інших періодичних явищ на Землі пов'язуються з космічним рухом Сонячної системи по еліптичній галактичній орбіті навколо центра Галактики. Комплекс різноманітних процесів і явищ відбувається на окремих ділянках орбіти протягом одного галактичного року. З такою аксіомою структурно-геологічні, палеокліматичні і гідрологічні критерії геохронологічної таблиці покладені в основу формули визначення кількості та тривалості галактичних років починаючи з протерозойської історії Землі.

Сопоставлены многолетние наблюдения сезонных вариаций первой пиковой частоты шумановского резонанса, наблюдаемого в вертикальной электрической компоненте поля, с изменениями среднего солнечного времени (аналеммой). Использованы записи вертикальной электрической компоненты поля в венгерской обсерватории Надьченк (47,6 ° с.ш., 16,7 ° в.д.). Суточные вариации частоты усреднялись в течение каждого месяца, и по ним определялся диапазон (размах) изменений. Использовались как непосредственно сезонные изменения размаха частоты, так и сумма годовых и полугодовых составляющих этой величины, выделенная с помощью сингулярного спектрального анализа. Показано, что суточно-сезонные изменения воспроизводятся год от года. Проведено сравнение данных глобального электромагнитного резонанса с периодическими изменениями среднего солнечного времени. Последние связаны с эллиптичностью земной орбиты, из-за чего видимый центр солнечного диска в течение года описывает на небе петлеобразную кривую – аналемму. Впервые проведен корреляционный анализ десятилетних непрерывных записей и продемонстрированы выдающееся подобие электромагнитных и астрономических данных. Обсуждено, как можно объяснить связь между двумя, на первый взгляд независимыми процессами.

Зіставлено багаторічні спостереження сезонних варіацій першої пікової частоти шуманівського резонансу, що реєструється у вертикальній електричній компоненті поля, зі змінами середнього сонячного часу (аналемма). Використовуються записи угорської обсерваторії Надьченк (47,6 ° п.ш., 16,7 ° с.д.). Добові варіації частоти усереднювалися протягом кожного місяця і з них визначали діапазон (розмах) змін. Використовувалися як безпосередньо сезонні зміни розмаху частоти, так і сума річних і піврічних складових цієї величини, виділена за допомогою сингулярного спектрального аналізу. Показано, що добово-сезонні зміни відтворюється рік від року. Проведено порівняння даних глобального електромагнітного резонансу з періодичними змінами середнього сонячного часу. Останні пов’язані з еліптичністю земної орбіти, тому центр сонячного диску, що спостерігається протягом року описує на небі петлеподібну криву – аналемму. Вперше проведено кореляційний аналіз десятирічних безперервних записів і показано видатну подібність електромагнітних та астрономічних даних. Обговорено, як можна пояснити зв'язок між цими двома, на перший погляд незалежними процесами.

The long-term observations of the seasonal variations of the first Schumann resonance frequency observed in the vertical electric field component are compared with the changes of median solar time (analemma). The records of the Hungarian observatory Nagycenk (47.6° N, 16.7° E) are used. Daily variation of the peak frequency were averaged for each month and thus the diurnal range was determined. We use both the seasonal variations of this range and the sum of its annual and semi-annual components found by means of singular spectrum analysis (SSA). It is demonstrated that the diurnal-seasonal changes are reproduced year after year. A comparison was made between the global electromagnetic resonance data and the periodic changes of the mean solar time. The latter are caused by the ellipticity of the Earth's orbit, which results in displacement of the visible center of the solar disk. It outlines the looped curve in the sky during the year (analemma). For the first time correlation analysis of the continuous ten-years-long records is performed and an outstanding similarity of electromagnetic and astronomical data is demonstrated. An explanation is suggested for the link of the two seemingly dissimilar processes.

25 лютого 1918 р. Мала Рада Центральної Ради прийняла закон про введення з 16 лютого григоріанського календаря (літочислення, або нового стилю) і середньоєвропейського часу. Нововведення почало діяти з 16 лютого 1918 р. за старим стилем. З календаря випали два останні дні лютого, а 16 лютого стало 1 березня. Більшість істориків вважають, що на такий крок український уряд пішов задля переходу країни на європейські принципи, адже саме в той час Центральна Рада гостро потребувала союзників у боротьбі з більшовиками. Проте це не зовсім так. Реформа літочислення і часу в Російській імперії, частиною якої була Україна, давно назріла, і подальше зволікання в її прийнятті загрожувало хаосом. Тільки Тимчасовий уряд Росії своєю постановою від 27 червня 1917 р. запровадив літній час (в Європі у цей час уже було 10 липня). Годинники було переведено на годину вперед. Літній час мав діяти до 13 вересня (31 серпня) 1917 р. і знову запроваджуватись у 1918 р. Згодом Тимчасовий уряд продовжив дію літнього часу - спочатку до 14 (1) жовтня, а пізніше - "до особливого розпорядження Уряду". Декрет "Про введення в Російській республіці західноєвропейського календаря" прийнято на засіданні уряду 24 січня (6 лютого) 1918 р. та підписано В. І. Леніним - "з метою встановлення в Росії однакового майже з усіма культурними народами обчислення часу". Декретом пропонувалося наступний день після 31 січня 1918 р. рахувати не 1, а 14 лютого і т. д. А на перехідний період до 1 липня 1918 р. дозволялося після дати за новим стилем в дужках проставляти і стару дату. В результаті на нове літочислення перейшли також окуповані більшовиками території, серед яких був і Київ. Пепідконтрольні більшовикам російська територія та Російська православна церква залишались вірними дореволюційній практиці літочислення. Не менш проблемною та заплутаною була і різниця в часі. У Російській імперії користувалися місцевим сонячним часом. У XIX ст. це ще не вносило якогось великого дискомфорту в життя, адже мобільність населення була невисокою, а зв'язок тільки зароджувався. У всій державі годинники показували різний час. Уніфікованими були тільки годинники на залізничних станціях і телеграфі - за Царськосельським вокзалом у Петрограді. Водночас більшість годинників було налаштовано за місцевим сонячним часом, і в кожній місцевості вони показували інший час. Так, київський сонячний час відрізнявся від Петроградського на 48 секунд. Робітники орієнтувались за заводськими гудками, а селянам була важлива не конкретна година, а схід сонця, коли необхідно годувати домашню худобу. Мешканці міст могли узгоджувати свій час за міським годинником. У Києві, наприклад, він знаходився на будинку міської думи. У межах Української Народної Республіки (УHP) на початку 1918 р. офіційно послуговувались старим, юліанським календарем, тоді яку Європі вже давно використовували григоріанський. 23 (10) лютого 1918 р., через місяць після проголошення незалежності України, на засіданні уряду В. О. Голубовича міністр шляхів У HP Є. О. Сокович порушив питання "про стиль - годину" та запропонував "установити на Україні київський час".

Викладено суть проблеми перерахування календарних дат в часові інтервали між ними і навпаки, що виникає у процесі комп'ютерного оброблення результатів наукових досліджень, в яких задіяний часовий фактор та використовуються машинні методи обчислювальної математики. Формалізовано основні закономірності григоріанського календаря. Сформульовано й доведено чотири теореми щодо вибору потрібного варіанту хронологічних обчислень. Запропоновано алгоритми вирішення дев'яти основних та двох допоміжних хронологічних завдань.