Здійснено системне дослідження наукової діяльності Математично-природнописно-лікарської секції Наукового товариства ім. Т.Шевченка (МПЛС НТШ) (1893 - 1940 рр.). Висвітлено історіографію та джерельну базу МПЛС НТШ. Охарактеризовано процес її створення та діяльності. Здійснено аналіз знакових природознавчих і медичних праць членів Секції. Розглянуто окремі періоди функціонування Секції, відтворення суспільно-громадської діяльності МПЛС НТШ. З'ясовано генезу МПЛС НТШ, зокрема її генетичну спорідненість з проукраїнськими природознавчими формами. Здійснено опис основних принципів функціонування різних комісій Секції, місце та роль МПЛС НТШ у контексті розвитку українського та європейського природознавства наприкінці XIX - першій половині XX ст. До наукового обігу запроваджено велику кількість матеріалів з різних архівів України.

Подано характеристику передумов створення Товариства дослідників природи при Харківському університеті як визначного осередку національної науки і культури, його структури та організаційної діяльності. Проаналізовано, систематизовано й узагальнено основні напрями, зміст і форми наукової діяльності цієї організації, участь у популяризації наукових знань. Висвітлено соціокультурне значення діяльності Товариства. Оцінено його роль у розвитку природничих наук наприкінці ХІХ - в першій третині ХХ ст.

Через призму персонологічних і соціокультурних вимірів розкрито організаційні засади, наукову та культурно-просвітницьку діяльність природничих і медичних товариств на теренах України в другій половині XIX - на початку XX ст. Установлено ступінь вивченості теми, проаналізовано стан і характер джерельної бази, обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження. Проаналізовано передумови та причини виникнення товариств як однієї з форм організації наукових досліджень, визначено етапи їх еволюції та організаційні аспекти функціонування. Окреслено статусну ідентифікацію учених-природознавців і медиків, їх інтелектуальний образ, динаміку дослідницьких практик і наукові стратегії, персональний внесок дослідників у процеси формування наукових шкіл і напрямів дослідження у природознавстві та медицині. Виокремлено основні напрями організаційно-просвітницької, зокрема популяризаторської, природоохоронної, музейної, освітньої, меценатської та видавничої діяльності громадсько-наукових товариств, висвітлено їх роль у розвитку міжнародних наукових зв'язків. Виявлено європейські виміри наукового пошуку вітчизняних учених.