Метою дослідження стало проведення вивчення якості життя хворих на глаукому. Серед хворих на глаукому та в контрольній групі проводили самоанкетування за адаптованим нами опитувальником SF-36. Методика оцінювання якості життя полягала в аналізі даних, одержаних із заповненого спеціально адаптованого для умов дослідження опитувальника з подальшим обробленням одержаних результатів за допомогою відомих методів варіаційної статистики та програми "Statistica" 7.0 Microsoft Excel. Одержані результати свідчать про зниження якості життя пацієнтів з глаукомою в порівнянні з контрольною групою в побуті, поза житлом та на робочому місці. Інформація про якість життя пацієнтів з діагнозом "глаукома" є необхідною для забезпечення функції взаємодії і так званої функції зворотного зв'язку з пацієнтом з боку охорони здоров'я в особі лікаря загальної практики-сімейного лікаря та лікаря-офтальмолога, які спільно працюють над заходами первинної профілактики, своєчасного виявлення глаукоми, призначення ефективного лікування та подальшого спільного ведення таких хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.0 + Р514.16

Рубрики:

ВІЛ-інфекція. СНІД (синдром набутого імунодефіциту)

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обследовано 70 детей с различными формами артериальной гипертензии (АГ) - стабильной, лабильной формами и прегипертензией в возрасте 12 - 17 лет, госпитализированных в детское городское кардиопульмонологическое отделение в связи с повышением артериального давления при его разовом измерении на амбулаторном этапе. Выявлено, что в 85,7 % случаев АГ сочеталась с различными факторами риска кардиоваскулярных заболеваний (гиперинсулинемией и инсулинорезистенцией - в 72,9 %, избыточной массой тела или ожирением - в 64,3 %, дислипидемией - в 51,4 % случаев). Установлено, что АГ у детей наиболее часто ассоциируется с множественными факторами риска (три и более) - 37,1 %, что свидетельствует о начале формирования высокого риска кардиоваскулярных заболеваний уже в детском возрасте.

Наверное, самая веселая пора года - зима. Однако для многих она ассоциируется не только с новогодними праздниками и зимними забавами, но скорее с температурой, кашлем и насморком. Эти проявления болезни появляются, как всегда, неожиданно и ужасно некстати, приковывают к постели, нарушая все жизненные планы. А с наступлением весны с ее неустойчивой погодой - оттепелями и влажностью шансов простудиться становится все больше. Представлены данные об этиологии, патогенезе и клинических особенностях гриппа и других ОРВИ. Описаны наиболее часто встречающиеся осложнения заболеваний. Представлены данные о подходах к современной терапии респираторных заболеваний.

Вибір антибактеріального препарату, як правило, проводиться емпірично, на основі наших даних про можливий збудник і його резистентності в тому чи іншому регіоні. Метою дослідження було визначення ефективності та безпечності застосування антибактеріального препарату левофлоксацину у лікуванні пацієнтів з гострим бактеріальним синуситом (ГБС), які перенесли ГРЗ. У дослідженні брали участь 15 хворих (9 чоловіків і 6 жінок, середній вік відповідно 27 та 28 років), з клінічною картиною гострого гаймориту середньої тяжкості. За призначеною терапією усіх пацієнтів розділили на 2 групи. Пацієнти 1-ї групи (n = 8) одержували левофлоксацин в дозі 500 мг 1 раз на добу, 2-ї групи (n = 7) - цефуроксим в дозі 750 мг 2 рази на добу протягом 10 днів. Результатом захворювання у всіх пацієнтів було одужання. У 1-й групі пацієнтів (яким застосовували левофлоксацин) відзначені деякі позитивні відмінності в порівнянні з 2-ю групою: більш швидкий зворотний розвиток клінічних симптомів. ШОЕ та лейкоцитоз достовірно зменшились в обох групах. У пацієнтів 2-ї групи довше залишались серозні виділення та слабкість. Висновки: антибактеріальна терапія гострого гаймориту середнього ступеня важкості повинна бути спрямована на більш широкий спектр збудників. Призначення левофлоксацину сприяло більш швидкому зворотному розвитку клінічних симптомів порівняно з цефуроксимом та не спричинювало побічних явищ при антибактеріальному лікуванні гострого гаймориту у пацієнтів.

Протягом останніх років усе більшої актуальності набуває надзвичайно важлива соціально-економічна проблема зниження слуху. В осіб, тривало працюючих в умовах дії інтенсивного шуму, розвиваються сенсоневральна приглухуватість (СНП), вегетосудинна дистонія і дисциркуляторна енцефалопатія. Слід зауважити, що водночас виникає дебют артеріальної гіпертензії, що зумовлює перше звернення до лікарів-інтерністів (сімейних лікарів) зі специфічними скаргами на підвищення артеріального тиску, головний біль, головокружіння, шум у вухах, підвищену втомлюваність, відчуття "нестачі повітря" та інше. За такого поліморфізму скарг сімейний лікар зазвичай не звертає уваги на погіршення слуху, що, в свою чергу, може потенціювати психовегетативну дисфункцію. Таким чином, рання діагностика і профілактика СНП та судинних порушень є ключовим моментом у наданні первинної медичної допомоги.

Первое неинвазивное исследование по применению синупрета при риносинусите у детей подтвердило известную по клиническим исследованиям хорошую эффективность и переносимость растительного комбинированного препарата при остром синусите. Широкий спектр фармакологических эффектов синупрета и наличие двух лекарственных форм (капель и драже) делает его оптимальным препаратом для лечения риносинусита у детей с 2 лет. Спектр зафиксированных нежелательных побочных эффектов лекарственного препарата не отличается от такового у взрослых. Новые побочные эффекты установлены не были. Частота зафиксированных побочных эффектов была ниже 1 %. Таким образом, данное исследование подтвердило эффективность и хорошую переносимость синупрета в лечении острого риносинусита у детей.

Метою даного дослідження стало визначення клінічної значущості рівня молекул середньої маси (МСМ) у хворих на гострі лейкози в процесі інтенсивної хіміотерапії. У дослідження були включені 63 хворі на гострі лейкози віком 20 - 71 року (медіана - 42 роки), яким проводили інтенсивну хіміотерапію, що належить до IV класу гематологічної токсичності. Контролювали вміст МСМ в сироватці крові до початку і в процесі проведення хіміотерапії, в період розвитку мієлотоксичного агранулоцитозу і в кінці лікування. Разом із зазначеним проводили оцінювання гематологічних зрушень, змін біохімічних показників, а також стану важкості за шкалою APACHE II і дисфункцій органів за шкалою SOFA. Визначали наявність або відсутність синдрому системної запальної відповіді. У результаті проведених досліджень встановили достовірне підвищення рівня МСМ на фоні змін інших лабораторних показників. Установлено прямий корелятивний зв'язок рівня МСМ з тяжкістю стану за шкалою APACHE II і дисфункцій органів за шкалою SOFA. За допомогою багатофакторного аналізу визначили роль підвищеного рівня МСМ як додаткового критерію несприятливого прогнозу при гострому лейкозі.

Наведено результати визначення вмісту 2,3-дифосфогліцерату, АТФ, АДФ, АМФ в еритроцитах периферійної венозної крові донорів крові. Обстежено 92 донори віком 20 - 55 років (48 чоловіків та 44 жінок). Серед них 39 осіб (21 чоловік та 18 жінок) здійснювали донацію уперше в житті - вони склали I групу спостереження (контрольна група), та 53 донори (27 чоловіків та 26 жінок) були постійними донорами зі стажем донорства більше двох років і здійснювали понад дві-три донації щорічно - вони склали II групу спостереження. Усі обстежені II групи були розподілені на 3 підгрупи: IIа група - донорський стаж 2 - 5 років (n = 15), IIб група - 6 - 9 років (n = 18) і IIв група - 10 і більше років (n = 20). В активних донорів із донорським стажем понад 10 років спостерігається розбалансування енергетичного обміну, що проявляється збільшенням вмісту в них 2,3-ДФГ та зменшенням АТФ, АДФ та АМФ. Розглянуто можливі механізми виникнення виявлених порушень.

Обследовано 46 женщин с трубной беременностью, 68 женщин с несостоявшимся и самопроизвольным выкидышем и 30 женщин с одноплодной, нормально развивающейся беременностью в сроках 4 - 12 нед беременности. У женщин с ранними репродуктивными потерями установлена активная контаминация половых путей ассоциативными формами патогенной и условно-патогенной микрофлоры в титрах, превышающих диагностические, на фоне повышенной вирусной нагрузки, инфекций, передающихся половым путем. Выраженные дисбиотические нарушения микроэкологии влагалища у женщин с несостоявшимся и самопроизвольным выкидышем, трубной беременностью приводят к развитию инфекционно-воспалительных осложнений, что является одним из ключевых звеньев этиопатогенеза ранних потерь беременности.

Наведено дані аналізу результатів цитологічного дослідження зскрібків з шийки матки у безплідних жінок з цервікальною інтраепітеліальною неоплазією. Забір матеріалу проводили у середній фолікулярній фазі оваріально-менструального циклу (8 - 13-й день циклу) перед проведенням розширеного кольпоскопічного дослідження. Аналіз одержаних результатів цитоморфологічного дослідження свідчить про існування певного зв'язку між цитологічною, клінічною та гістологічною картинами диспластичного процесу. Проте кореляція не завжди була адекватною. За допомогою цитоморфологічного методу диспластичні зміни (III клас) епітеліальних клітин встановлені у 146 випадках, що складає 58,4 %. Цитограми іноді відображали незмінений епітелій та запальний процес (18,4 %), за наявності дисплазії, яка діагностована шляхом гістологічного дослідження біопсійного матеріалу.

Освещены важные факторы болезни Шегрена (БШ), характеризующиеся аутоиммунной экзокринопатией, которая проявляется лимфоцитарной инфильтрацией экзокринных желез, приводящей к поражению преимущественно слюнных и слезных желез, а также желудка, верхних дыхательных путей и влагалища. В большинстве случаев БШ не является противопоказанием для беременности и родов.

Результати проведених досліджень свідчать про високу частоту акушерської і перинатальної патології у жінок з варикозною хворобою вен нижніх кінцівок, причому з переважанням невиношування вагітності і плацентарної дисфункції. Одержані результати зумовлюють необхідність подальшого вивчення цієї наукової проблеми для розроблення і впровадження вдосконаленого алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів.

Результати проведених досліджень свідчать, що жінки з аномаліями розвитку матки складають групу високого ризику щодо несприятливих акушерських і перинатальних результатів розродження. Основним ускладненням вагітності у цих пацієнток є невиношування, а в подальшому - плацентарна дисфункція із затримкою розвитку плода і різною перинатальною патологією. Одержані результати диктують необхідність подальшого вивчення даної проблеми, особливо в аспекті зниження частоти акушерської патології і поліпшення перинатальних результатів розродження.

Наведено фактори ризику позалікарняної пневмонії (ПП), частота носійства Streptococcus pneumoniae та Haemophilus influenzae типу b, основних бактеріальних збудників пневмонії, обгрунтовано доцільність використання вакцин проти пневмокока для профілактики пневмоній у дітей та запропоновані підходи до емпіричної терапії ПП. У дослідженні взяли участь 900 здорових дітей від 6 міс до 5 років. Були проаналізовані демографічні, клінічні та соціальні характеристики, уточнені дані про перенесені епізоди пневмонії. Визначали рівень назофарингеального носійства пневмокока, його серотиповий репертуар та чутливість до антибіотиків, а також колонізацію носоглотки Н. influenzae типу b. У віці до 5 років 12,6 % дітей хоча б один раз хворіють на пневмонію. Факторами ризику ПП були вік, виховання в дитячому колективі (особливо протягом перших 6 міс), хронічні хвороби легенів, імунодефіцит, поліноз, гострий середній отит в анамнезі. Відзначали високу частоту назофарингеального носійства основних бактеріальних збудників ПП, S. pneumoniae та Haemophilus influenzae типу b, 50,4 та 7,6 % відповідно. Штами пневмококів, виділених з носоглотки, відзначались підвищеною резистентністю до антимікробних препаратів: ципрофлоксацину (100 %), котримоксазолу (48 %), еритроміцину (33 %) та азитроміцину (33 %), амоксициліну/клавуланату (33 %), пеніциліну (20 %), цефуроксиму (12 %), левофлоксацину (10 %), хлорамфеніколу (9,5 %), ванкоміцину (6,7 %), цефотаксиму (2 %), цефтриаксону (1 %), меропенему (0,5 %). Висновки: своєчасна вакцинація залишається єдиною розумною альтернативою профілактики пневмонії у дітей. Для емпіричної антибактеріальної терапії ПП доцільно використовувати амоксициліну/клавуланат у високодозованому режимі та пероральні форми цефалоспоринів (цефуроксим). Використання еритроміцину та азитроміцину є невиправданим через високий рівень резистентності (33 %) до них пневмокока. У разі клінічної неефективності емпіричної антибіотикотерапії ПП цефотаксим, цефтриаксон, ванкоміцин та меропенем можна розглядати як вдалу альтернативу для лікування через високу антипневмококову активність - 97,8, 98,5, 93,3 та 99,5 % відповідно.

В практической деятельности педиатры и семейные врачи ежедневно встречаются с заболеваниями, сопровождающимися увеличением лимфатических узлов. Целью исследования было изучение состояния ЛОР-органов у детей, болеющих подчелюстными и шейными лимфаденитами. Подчелюстные и шейные лимфадениты протекают на фоне снижения реактивности организма. Несмотря на то что подчелюстные и шейные лимфатические узлы не являются регионарными для нёбных миндалин, воспалительные процессы в последних могут оказывать неблагоприятное воздействие на развитие шейных (25 %) и подчелюстных лимфаденитов (43,75 %). Санация хронических очагов инфекции должна являться приоритетом в работе первичного звена здравоохранения в профилактике развития подчелюстных и шейных лимфаденитов.

Уроджені порушення метаболізму (ВПМ) - фенотипічно та генетично гетерогенна група захворювань. На сьогодні відомі більш ніж 1000 різних ВПМ. Їхня кумулятивна частота - понад 1 на 800 народжених. ВПМ складають групу спадкових захворювань, які спричинюють значну неонатальну захворюваність і смертність. Клінічні прояви їхні мінливі, що ускладнює діагностичний процес. Раннє виявлення та відповідне лікування може запобігти розвитку ускладнень. Однак високий індекс клінічної підозри не є достатнім для зниження захворюваності та смертності. В останнє десятиліття у зв'язку з появою методики тандемної мас-спектрометрії, розширений скринінг новонароджених став обов'язковою стратегією суспільної охорони здоров'я в більшості країн. Лабораторні досягнення дають можливість проведення неонатального скринінгу при багатьох ВПМ. Раннє виявлення ВПМ забезпечує можливість швидкого втручання (повторне тестування, діагностичні методи, адекватне своєчасне лікування), зниження захворюваності та смертності (прогресування ВПМ може бути зупинено або загальмовано), вирішення питань планування сім'ї (інформування батьків про можливі проблеми, рекомендації пренатальних досліджень).

Представлены многочисленные исследования, в которых исследовали выбор комбинированных оральных контрацептивов и различных препаратов заместительной гормональной терапии для коррекции клинических проблем у женщин при угасании репродуктивной системы в переходный период и ранней постменопаузе.

У дослідженні представлено результати обстеження працівників, експонованих свинцем. Установлені особливості зміни з боку клітинного та гуморального імунітету. Визначена прогностична ефективність показників за всіма параметрами.