Компетентнісно орієнтований підхід став новим концептуальним орієнтиром шкіл зарубіжжя і породжує безліч дискусій на міжнародному рівні. Вагомі напрацювання в напрямі обгрунтування та тлумачення поняття ключових компетентностей має Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Подано положення, на яких грунтуються ці напрацювання. Прослідковано еволюцію підходів до ключових компетентностей за умов формування загальноєвропейського освітнього простору. Проаналізовано етапні документи та акти: Біла Книга з питань освіти та підготовки (1996 р.), "Реальні цілі на майбутнє в системах освіти та підготовки фахівців" (Рада Європи, 2001 р.), меморандум щодо навчання упродовж життя (Європейська Комісія, 2000 р.), "Електронна Європа - 2005: Інформаційне суспільство для всіх", План дій Комісії щодо вмінь і мобільності (Європейська комісія 2002 р.), Базовий документ Європейської Колегії "Ключові компетентності: концепція загальної обов'язкової освіти, яка розвивається". Детально висвітлено матеріали Великої Британії - Агентства базових умінь, незалежної організації, націленої на розвиток ключових умінь у дітей, молоді і дорослого населення країни. До числа необхідних умінь були внесені ті, які пов'язані з базовою, мовною та математичною грамотністю. Національний Курікулум передбачає розвиток в учнів початкової школи широкого ряду умінь: уміння мислити, підприємницькі уміння.

Підкреслено, що комплекс умінь керівника сучасної школи, який формується в системі курсового навчання, може кардинально відрізнятися від умінь, що мають розвиватися на рівні школи. Викладено основну ідею концепції представленої моделі - удосконалення особистості управління, його професійного, управлінського, особистого досвіду, розкриття творчого потенціалу. Наголошено на особливому значенні діагностики рівнів сформованості професійних знань та особистих якостей керівника - тобто на чіткому уявленні всіх учасників курсового навчання про рівні професійної компетенції та особистісні можливості слухачів у своєму вдосконаленні. В результаті дослідження 2000 - 2002 рр. обгрунтовано твердження про зв'язок удосконалення професійних умінь директора з реалізацією його професійного творчого потенціалу. На основі узагальнення теоретичних матеріалів визначено п'ять етапів формування професійних вмінь. Розроблено модель творчого професійного потенціалу директора сучасної школи. Розкрито складову - творчі здібності, яка включає: креативність, інтуїцію, образне, асоціативне, дивергентне мислення та інтелектуальну активність. Акцентовано увагу на характеристиці складової - комплексі професійних вмінь, який включає, зокрема професійні, теоретичні та методичні вміння, практичний досвід тощо. Проаналізовано складову творчого професійного потенціалу - психологічну готовність до професійної діяльності, а саме: сформованість ієрархії соціально-значущих орієнтацій; пізнавальний інтерес; спрямованість на творчість.

Розглянуто термінологію, якою користуються освітні інстанції Польщі: донавчання, удосконалення. Надано вказівки щодо головних форм і варіантів післядипломної освіти вчителів, які увійшли у державну програму розвитку освіти у Польщі. Проаналізовано структуру системи вдосконалення вчителів на момент відновлення демократичних засад і в перші роки суспільних трансформацій. Досліджено головні чинники, які визначають напрями змін у системі підвищення кваліфікації вчителів та структурні компоненти реформи післядипломної освіти вчителів. Висвітлено 14 завдань польських закладів системи післядипломної педагогічної освіти та 7 завдань воєводських закладів удосконалення. Визначено установи, які забезпечують неперервну освіту педагогічних працівників: Центральний осередок вдосконалення вчителів, Учительський центр в Любліні тощо. Розкрито нововведення реформ: особливості реалізації грантової політики, зовнішнє екзаменування, практику вдосконалення вчителів у рамках спецпроектів ЄС, зокрема "Леонардо да Вінчі".

Зазначено, що однією з актуальних проблем модернізації освіти в Україні є підготовка та перепідготовка педагогічних та науково-педагогічних працівників, підвищення їх відповідальності за якість професійної діяльності. У рамках підготовки проекту програми "Рівний доступ до якісної освіти" був проведений аналіз структури педагогічного персоналу системи післядипломної педагогічної освіти за віковим цензом, що виявив старіння педагогічних кадрів та пріоритети нової генерації спеціалістів, для яких педагогічна робота не є привабливою і престижною. Проаналізовано потреби та побажання викладачів і вчителів, на основі яких Інститути післядипломної педагогічної освіти модернізують навчальні плани та програми курсової підготовки, впроваджують модульний принцип навчання, здійснюють процес стаціонарно-дистанційної та дистанційної форм навчання, вводять інтерактивні методи навчання вчителів іноземних мов. Реалізація проекту сприятиме розбудові принципово нової національної системи післядипломної педагогічної освіти, яка забезпечуватиме кожному педагогу реальні можливості поповнити свої знання упродовж професійного життя.

Розкрито досвід проекту "Реформа і оновлення педагогічної освіти" (2000 - 2003 рр.) між коледжем освіти Університету штату Айова та Ніжинським державним університетом ім. М. Гоголя. Висвітлено підготовчий етап проекту: зародження ідеї, визначення мети і завдань, розробку базового документа, одержання гранту. Проаналізовано практичні результати етапу реалізації проекту. Акцентовано увагу на формах спільної роботи, зокрема на проведенні міжнародної наукової конференції "Інновації в освіті - 2003 рік".

Рассмотрены отдельные индивидуальные качества студента: детерминированность внимания и восприятия, повышенная чувствительность к ним. Проанализировано толкование понятий идентичности, идентификации в зарубежной и отечественной психологии. Раскрыты особенности четырёх этапов процесса индивидуальной идентификации как присоединения к определённой социальной группе в условиях получения первой специальности. Акцентировано внимание на содержании принципа "образование на протяжении всей жизни", на возрастной специфике поступающих для получения второй специальности. Выявлены мотивы желающих иметь второй диплом - практического психолога. Подробно изложены шесть психологических проблем, возникающих при поступлении для приобретения второй специальности и намечены пути их решения.

Висвітлено актуальну проблему формування психолого-педагогічної компетентності викладацького складу вищої школи. Наведено загальний опис структури тренінгу та методику ефективного цілеутворення в навчальній діяльності, оскільки одним з найвагоміших дидактичних умінь викладача є здатність грамотно і чітко поставити навчальні цілі.

Досліджено причини неоднозначності думок і заходів у суспільстві щодо питання формального закріплення Україною свого місця в Євросоюзі групою Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти (ЦІППО). Здійснено пілотне дослідження з метою вивчення готовності освітян до євроінтеграції, зокрема, участі освітян у формуванні євроінтеграційної свідомості учнів. Проаналізовано результати анкетування за групами питань: погляди на Євросоюз як на суб'єкт, який задовольнятиме великі надії України щодо стратегічної перспективи її розвитку; демократичні цінності Заходу; позиції щодо євроінтеграції у родинному колі освітянина; ставлення до європейської та євроатлантичної інтеграції.

Однією з актуальних проблем сучасності є запровадження Концепції профільного навчання у старшій школі. Особливу увагу звернено на післядипломну підготовку педагогів. Подано досвід роботи Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти, який дав змогу визначити готовність освітян до роботи у професійній школі. Система підготовки педагогів включає в себе: курси підвищення кваліфікації, спецкурси для вчителів, консультативно-методичну допомогу вчителям і керівникам шкіл у розробці варіативної частини робочих навчальних планів, ознайомлення педагогів з новітньою методикою організацій профільного навчання старшокласників, забезпечення постійного психологічного супроводу становлення та розвитку профільної школи.

Розкрито наукові і виховні принципи, покладені в основу створення музею Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти (ЦІППО) АПН України. Висвітлено тематику експозицій, охарактеризовано фонд музею, форми діяльності.

Розглянуто актуальну проблему індивідуального навчання учнів, які за станом здоров'я не можуть відвідувати навчальний заклад, або проживають у селах та селищах, де кількість учнів менше ніж 5 осіб, чи не встигають, або мають великий навчальний потенціал і можуть прискорено закінчити школу. Індивідуальне навчання було найдавнішою формою навчання і мало назву домашнього. Розмежовано індивідуальне і індивідуалізоване навчання. У дослідженнях вчених простежується ототожнення індивідуальної роботи з самостійного, але подальші дослідження доводять, що її можна розглядати як складову індивідуального навчання. Ця проблема породжує необхідність створення нових освітніх технологій. Проблема підготовки вчителя індивідуального навчання, особистості з гнучким педагогічним мисленням, адекватними ціннісними орієнтаціями, розвинутою самосвідомістю, здатною організувати роботу з учнем, максимально враховуючи його індивідуальні особливості, здібності, обдарування потребує дослідження.

Розглянуто позитивні та негативні проблеми впровадження інноваційних процесів у педагогічну практику в Україні. Наголошено на необхідності критичного аналізу усіх радикальних нововведень. Наведено приклади неготовності учителів до прийняття нововведень, що спричиняється неспрацюванням механізму інтеграції науки і практики, директивним способом упровадження результатів наукових досліджень і реформ, які ініціюються "згори". Подано основні нормативні положення підтримки інноваційної освітньої діяльності, пошук доцільних механізмів управління інноваційними процесами на регіональному рівні, на рівні загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням матеріально-фінансового потенціалу школи, професійних можливостей педагогічного колективу та керівників учнівського колективу. Запропоновано сім етапів впровадження нововведень у практику шкільної системи освіти. Наведено приклади типових помилок в управлінні інноваційною діяльністю. Зазначено, що інноваційна діяльність в освіті потребує науково-методичного підходу на всіх рівнях управління.

Зазначено, що завдання виховання майбутніх поколінь передбачає розвиток особистості як суб'єкта, що володіє засобами протидії професійним деформаціям і професійному "вигоранню". Досліджено поняття "особистісний розвиток". Розкрито дійовий підхід до забезпечення розвитку особистості та головну причину гальмування психічного і особистісного розвитку як внутрішньо детермінованого спонтанного процесу. Акцентовано увагу на використанні відповідних форм і методів підвищення кваліфікації, зокрема на зростанні інтерактивних форм і методів навчання та забезпеченні психологічного супроводу.

Розглянуто актуальне питання виховної роботи в школі у середовищі соціального розшарування, яке спричинило низку психологічних проблем - напруженість взаємин, конфлікти тощо. Діти і молодь занурюються в інформаційний простір, де пропагується насильство, цинізм, злочинність, сексуальна розбещеність. У новому середовищі учитель стає посередником між особистістю та соціальним досвідом учня. Одним з методів, що робить педагогіку органічно вплетеною в контекст сучасного життя є метод проектів, спрямованих на реформування педагогічної діяльності, удосконалення технології підготовки вчителя. Подано приклад реалізації соціальних проектів в Полтавській області "Діалог", "Обдаровані діти", "Я - особистість", "Вибір", "Турбота", "Юний господар". Мета проектів - формування здорового способу життя, набуття молоддю соціального досвіду у спілкуванні. Головна мета проекту "В полум'ї слави" - патріотичне виховання школярів на прикладі героїчних подвигів старшого покоління.

Розглянуто організаційно-методичні, науково-методичні та навчально-методичні функції інститутів післядипломної педагогічної освіти (ІППО). Викладено зміст інтерактивного підходу до науково-методичної діяльності. Окреслено принципи науково-методичної діяльності ІППО, за яких вона набуває випереджально-моделюючого характеру. Виділено тринадцять принципів та загально методичних положень науково-методичної інновації в обласних ІППО. Сформульовано п'ять концептуальних положень інтеграції науково-методичної діяльності. Висвітлено заходи, які ілюструють досвід інтеграції інноваційної науково-методичної діяльності та педагогічної практики.

Подано огляд експертного семінару - наради Проект TEMPUS "Справедливе оцінювання" для керівників українських закладів і адміністраторів у галузі освіти в Ноттінгемському університеті (Велика Британія), який проводився з 3 до 7 квітня 2006 р. Мета семінару - ознайомлення з основними принципами й положеннями практики якісного оцінювання, запровадження сучасних методів і технологій оцінювання у практику педагогічної діяльності в школах, училищах, університетах. Розглянуто три тематичні лінії оцінювання: формативне, сумативне (підсумкове) та оцінювання з метою моніторингу. Висвітлено роль стандартів у забезпеченні справедливого педагогічного оцінювання. Виділено чотири групи документів зі стандартизації: технічні стандарти, стандарти справедливості, стандарти професійної відповідальності та компетентності, стандарти справедливого педагогічного тестування та оцінювання. Позитивне ставлення учасників семінару до обговорюваних проблем, взаєморозуміння та спрямованість на досягнення мети дають упевненість, що утворюється нова професійна єдність.

Акцентовано увагу на тому, що професійна компетентність є сутнісною складовою педагогічної самореалізації, тому посилення компетентності спричинить позитивні зміни у самоорганізаційних процесах. Визначено шість зовнішніх показників, які можливо "виміряти" під час навчання у Обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (ОІППО) та блоки ( змістовий, методологічний, аксіологічний, технологічний), в межах яких можливе посилення педагогічної компетентності під час навчання в ОІППО. Проаналізовано експеримент впровадження елементів створеної моделі навчання на базі Житомирського ОІППО.

Подано визначення поняття "проект" та його структурних компонентів: мети та цілі, засобів їх досягнення, виконавців та учасників тощо. Названо ключові ознаки програми, зокрема комплектність, масштабність і секторальний характер. Розкрито особливості партнерських проектів і проектів технічної допомоги. Аргументовано тезу щодо необхідності інформування громадськості відносно суспільно орієнтованих проектів. Констатовано наявність інформаційно-освітніх компонентів практично в усіх міжнародних проектах. Проаналізовано три фактори впливу на міжнародну програмно-проектну діяльність у секторі освіти, які мають суттєве значення для України. Розкрито мету, вихідні положення стратегії в галузі освіти для сталого розвитку, яка з 2005 р. є визначальною для формування політики на Європейському континенті. Висвітлено принципи формування освітніх програм для сталого розвитку та механізм впровадження стратегії на національному рівні. Акцентовано увагу на відповідальних органах і структурах впровадження стратегії. Запропоновано виокремити розробку та менеджмент проектів як предмет окремого навчального курсу.

Розглянуто переваги, які надає реалізація принципів, закладених в міжнародних стандартах ІSO серії 9000. На підставі розглянутих семи принципів запропоновано модель системи управління якістю вищої освіти, яка передбачає: планування показників якості освіти, можливість адаптації до обставин, що змінюються, здійснення коригувальних і запобіжних заходів, моніторинг стану якості, можливість інтеграції в загальну систему управління організації у вигляді окремої підсистеми.

Розглянуто одну з найактуальніших проблем в нашій державі - здоров'я дітей та юнацтва, рівень якого останнім часом неухильно знижується. Міністерство освіти і науки України запровадило нові заходи, зокрема введення у школах нового навчального предмета "Основи безпеки життєдіяльності" (ОБЖД). Основою для розробки шкільної програми ОБЖД стали статистичні дані про нещасні випадки з дітьми та їх причини. Підготовку високопрофесійних вчителів з цього предмету здійснюють вищі навчальні заклади, кафедра безпеки життєдіяльності при Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти та навчально-методичний кабінет ОБЖД при регіональних Інститутах післядипломної педагогічної освіти. Під час роботи курсів використовуються всі види методик, технологій, форм і методів роботи з дітьми. Подано технології кооперативного та колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань. Педагогічна майстерність сучасного вчителя має розвиватись через фундаментальне знання базового предмета, високу загальну культуру і грунтовну дидактичну компетентність.