Висвітлено основні аспекти, згідно яких відбувається конструювання емоцій у дискурсі, а саме залучення соціокультурних чинників, побудова типової комунікативної ситуації і вибір відповідних лінгвальних засобів. Процес конструювання емоцій у дискурсі постає як процес взаємодії когнітивних, ситуативних і соціально-культурних чинників, зумовлений характеристиками емоцій як психологічних процесів. Опираючись на лінгвістичну конструктивістську теорію емоцій, здійснено контекстуальний, дискурсивний аналіз і контент-аналіз об'єктивації емоції в дискурсі на основі дистресу (distress) в англомовному медіа-дискурсі. У результаті, виокремлено соціокультурні чинники конструювання дистресу та типові предметно-референтні ситуації, залучені для трансляції емоційного смислу.

Концепт людина позиціоновано як один із основних сегментів концептуальної картини світу українця та структуровано на чотири складники: поняттєвий, що передбачає огляд дефініцій людини в лексикографічних працях; образний, репрезентований вторинною знаковою системою; значеннєвий, представлений фразеоідеографічною парадигмою ареальних фразеологічних одиниць та оцінний, сформований негативнооцінними, позитивнооцінними, нейтральнооцінними ареальними фразеологічними одиницями.

Розглянуто поняття ідеографічного словника та тезауруса та охарактеризовано різні типи цих словників. Наведено класифікації слів для англійської, німецької та французької мов. Описано етапи та результати проведеної лексико-семантичної класифікації дієслів української мови. Показано застосування ідеографічних словників для представлення результатів досліджень з лексичної семантики.

Розглянуто проблему мовної особистості Л. Українки та її виявлення через поетику міфу. Визначено поняття "мовна особистість", охарактеризовано її специфічні риси. Досліджено феномен міфотворчості в художньо-драматургічному тексті. Проаналізовано засоби вербалізації міфу у творчості Л. Українки (на матеріалі драматичного твору "Лісова пісня").

Наведено результати компаративного аналізу твору Д. Джойса "Джакомо Джойс" і його перекладу на російську мову, виконаного Н. О. Кіасашвілі, з огляду на парадигматичну організацію текстів та їхню глибину (параметру, що відображає складність і варіативність сприйняття тексту). Дослідження проведено у межах функціонального підходу.

Мета роботи - встановлення лінгвоспецифіки імені німецького лінгвокультурного концепту GEMUTLICHKEIT, який ще досі залишається поза увагою лінгвокультурологів. Аналіз об'єктивації цього концепту на основі зразків газетного дискурсу підтверджує певну специфічність, навіть етноунікальність, цього концепту, оскільки останній є цілим фрагментом емоційного світу представників німецького лінгвосоціуму, частину їхньої концептосфери. Цей концепт виявляє численні смислові відтінки, які утворюють неповторну тільки для німецької лінгвокультури конфігурацію, що є причиною неперекладності його імені.

Розглянуто статус локативно-синтетичної семантики в структурі іменниково-орудного відмінка; охарактеризовано загальний простір функційно-семантичної парадигми іменниково-орудного; визначено концептуальні основи тлумачення локативно-синтетичної семантики інструменталя Є. Тимченком. Через послідовний аналіз кваліфікації локативно-синтетичної семантики інструменталя лінгвістом з'ясовано тенденції збереження аналізованого значення в структурі сучасного іменниково-орудного та напрями редукування локативно-семантичної семантики в структурі іменниково-орудного, що зумовлено внутрішньокатегорійною міжвідмінковою взаємодією й конкурентністю. Останні мотивують заступання форм локативно-синтетичної семантики іменниково-орудного аналітичними формами знахідного, місцевого, почасти - родового та давального відмінків.

Дослідження спрямовано на осмислення проблем теорії лінгвістичної семантики в аспекті положень філософії інтервальності. Автор виходить із незадовільного стану справ, який існує в теорії лінгвістичної семантики, що стосується моделювання змістової характеристики мови. Наголошується, що на сучасному етапі лінгвістичних досліджень переважає вибірковий (одновимірний) підхід щодо моделювання мовного значення як репрезентанта поняттєвої сутності, яка безпосередньо вербалізується в семантиці мовного знака. Висловловлено щодо необхідності та доцільності моделювання змісту мовної одиниці або класу мовних одиниць за зразком концепту ситуації багатовимірного типу, який відтворює динаміку концептуалізації світу дискурсу (певної ситуації або її фрагмента) в аспекті різних варіантів світосприймання людини.

Продовжено цикл публікацій, присвячених статистичному аналізу фразеологічних і фразеологізованих одиниць української мови. З'ясовано ступінь невипадковості поєднання компонентів у складі українських прислів'їв і приказок за допомогою обчислення показника асоціації mutual information (MI). Отримані результати обчислень для 53 прислів'їв і приказок, виконаних за даними Українського національного лінгвістичного корпусу, доводять, що всі проаналізовані одиниці мають високий ступінь невипадковості поєднання словоформ (MI перебуває в діапазоні від 24,5 до 95,27), що є кількісним підтвердженням стійкості їх зв'язку. Зафіксовано статистично вірогідний зв'язок між кількістю компонентів прислів'я або приказки та величиною показника асоціації MI. Наведені результати загалом узгоджуються зі статистичними даними, отриманими на попередніх етапах дослідження для інших типів фразеологічних одиниць - лексичних і синтаксичних фразеологізмів.

Розглянуто функційно-стильові особливості синтаксичних конкретизаторів в українських засобах масової комунікації, проаналізовано різні аспекти дослідження зазначених конструкцій; з'ясовано морфологічне вираження конкретизованих компонентів, визначено специфіку конкретизації головних і другорядних членів речення, функції та стилістичні засоби синтаксичних конкретизаторів.

Розглянуто особливості створення та розуміння повторювальної семантики, репрезентованої дієсловами; обгрунтовано специфіку реалізації вербативних моделей щодо продуктивного та непродуктивного вираження повторювальної дії; схарактеризовано потенціал префіксів з огляду наявності в них сукупного значення у прозових творах українських письменників.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш152/165-323

Шифр НБУВ: Ж69181 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто основні існуючі теорії кольору, запропоновані науковцями природничих і гуманітрних сфер; простежено вплив кольору на фізичну, психологічну та вербальну поведінку людей; визначено семантику та граматику кольору в сучасній полікодовій комунікації. Увагу звернено на метафоричність і варіативність кольору, його культурозначимість і значення у рекламних повідомленнях австралійського масмедійного дискурсу, а також окреслено національно-культурні преференції австралійського соціуму.

Розглянуто особливості використання сучасних комп'ютерних технологій у дослідженні юкстапозитів на фонетичному рівні. Визначено основні принципи побудови власне українських іменників-юкстапозитів за допомогою комп'ютерної програми Audacity. Розкрито механізм гармонійної побудови цих складних номінацій.

Обговорено роль запозичень грецького та латинського походження в українській мікологічній лексиці; простежено розвиток українських досліджень мікологічної лексики; проаналізовано структуру запозичених українських мікологічних термінів та офіційних назв макроскопічних грибів, де щонайменше одним з елементів було запозичення з класичних мов.

Розглянуто лінгводидактичні терміни та їх структурування, описано складники структурних елементів. Проаналізовано шляхи формування методичних цілей і наведено англомовні приклади різновидів побудови термінів; описано їхній вплив у педагогічних текстах. Терміни - це згорнуті визначення, які описують специфічні ознаки понять, термінологічних словосполучень та їх граматичне оформлення.

Продовжено цикл публікацій, присвячених статистичному аналізу стійких одиниць української мови. За даними Українського національного лінгвістичного корпусу визначено ступінь невипадковості поєднання словоформ дво-, три- і чотирикомпонентних цілісних словосполучень української мови шляхом обчислення показника асоціації mutual information (МІ). Для всіх обстежених цілісних одиниць властива невипадковість поєднання словоформ (результати МІ перебувають у діапазоні від 8,64 до 44,63). У межах одного корпусу текстів величина МІ залежить від таких чинників, як абсолютна частота конструкції, абсолютна частота її компонентів, кількість компонентів і тип цілісного словосполучення.

Розглянуто засади створення автоматичного словника словосполучень української мови, створюваного на кафедрі української мови та в лабораторії комп'ютерної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Надано типологію синтаксичних зв'язків і семантичних відношень, на яких грунтовано створювану систему автоматичного виокремлення словосполучень, принципи семантичного розмічення словника. Описано експеримент із вилучення з корпусу публіцистичних текстів словосполучень з орудним відмінком, прокоментовано його результати.

На ємному науковому доробку вчених XIX і XX століть описано еволюцію поглядів, концепцій, теоретичних і методологічних підходів, які призвели до виділення в останній чверті минулого століття в окремний лінгвістичний напрям лінгвоперсонології - науки про мовну особистість. У хронологічному порядку наведено розвиток у мовознавчих працях антропоцентричної парадигми, формування теоретичних засад лінгвоперсонології та її зв'язок із персонологією та персоналізмом.

Зосереджено увагу на феномені чеського пуризму як одного з найбільш потужних процесів європейського мовного розвитку на тлі активізації пуризму в українському культуромовному суспільстві новітньої доби. Пуризм розглянуто як конститутивний складник відчуття мови європейських народів, як шлях до відродження літературної мови за небезпеки її руйнування з боку іншої мови, що набула домінувального характеру, як явище складне і суперечливе у багатомірності його позитивних та негативних впливів на поступальний розвиток мови. У зіставному контексті проаналізовано розвиток пуризму в чеській та українській лінгвоспільнотах з погляду його стимулів, вихідних констант, характеру перебігу, векторів і результатів. Підсумовано, що глибокий і неупереджений аналіз чеського пуризму, його надбань і прорахунків може стати надзвичайно корисним сучасним українцям на шляху до їхньої національно-мовної самоідентифікації.