Змодельовано жанровий інваріант нарису як основу для сучасних жанрових інновацій.

Надано типологічну характеристику друкованих періодичних наукових фахових видань України.

Досліджено польський досвід у створенні дитячих радіопрограм в контексті європейського радіомовлення. Проаналізовано контект дитячих радіостанцій, характеризуючи його за віковим та тематичним принципом.

Изучены проблемные области в переводе украинской прозы на английский язык. Определены ограничения, которые накладываются на функциональную эквивалентность перевода и обусловлены стратегией одомашнивания. Установлено, каким образом ориентация на переводной текст снижает вклад оригинального текста на принимающую культуру и нейтрализует культурную самобытность, свойственную культуре оригинального текста.

Розглянуто проблему використання лексики, що позначає колір на основі іспанської та російської мов. Запропоновано класифікацію такої лексики, описано особливості її використання залежно від культурологічних та соціолінгвістичних факторів.

Рассмотрены коммуникативные и риторические свойства лекции на фоне понятий дидактики и теории социальной коммуникации.

Розглянуто типологічні характеристики залежностей у мережевій комунікації; а також встановлено небезпеки, пов'язані із залежностями від мережевого спілкування.

Проаналізовано особливості надання негативної моральної оцінки в журналістських матеріалах рубрики "Сімейне коло". Виділено основні теми та проблеми, які потребують негативної моральної оцінки журналістів.

Розглянуто особливості функціонування корпоративної преси за умов кризи, залежність моделі та якості корпоративного видання від комунікаційної стратегії підприємства, а також визначено фактори, що підвищують ефективність корпоративних видань.

Систематизовано наукові підходи до визначення тревел-журналістики. Осмислено аспекти нової термінології, з'ясовано місце тревел-журналістики серед інших її видів. Увагу приділено проблемі "кризи" тревел-журналістики, її причинам і шляхам подолання.

Розглянуто відмінності онлайнового та офлайнового радіомовлення, їх аналіз та харатеристики. З'ясовано роль "нових" ЗМІ сучасності. Основний акцент зроблено на наданні матеріалів та їх оформленні в радіомовленні.

Охарактеризовано екзотичний дискурс в оригінальній прозовій творчості та епістолярній спадщині А. Кримського. З'ясовано, що одним із провідних шляхів формування українського орієнталізму є довготривалий живий та безпосередній контакт А. Кримського із народами Сходу, де найважливішим виявилось готовність та бажання дослідника пізнати чужий світ.

Проаналізовано вплив освітньо-пізнавальних телевізійних програм українського і зарубіжного виробництва на розвиток дитячої уваги. Дослідження проведено на базі Центру розвитку і навчання дітей "Індиго", де було протестовано 30 дітей віком від 2 до 6 років.

Запропоновано стислий аналіз вивчення жанрів фантастичних творів Урсули Ле Гуїн у діахронічному аспекті.

Виокремлено та проаналізовано систему метатекстуальних зв'язків дебютного роману сучасного американського письменника Д. Вроблевські з трагедією В. Шекспіра "Гамлет". Роман розглянуто як контекстуальну літературну проекцію трагедії, визначено ключові особливості актуалізації його метатекстуальної природи.

Визначено роль та функції фарсу в інтерлюдії невідомого автора "Калісто і Мелебея", що відноситься до першої половини XVI ст. та постає англомовною адаптацією трагікомедії Ф. де Рохаса "Селестина". Попри те, що в англійській інтерлюдії фарсовий епізод представлений в оповідній формі, і таким чином позбавлений своєї ігрової сутності, він тим не менше зберігає розважальну функцію. Крім того, в ньому надано виразну характеристику однієї з головних героїнь п'єси - звідниці Селестини. Важливим також є те, що цей фарсовий пасаж розширює проблемно-тематичний спектр англійської ранньотюдорівської драми.

Розглянуто жіночий журнал і художній кінофільм 1920 - 1940-х рр. як складові гендерної комунікації влади. У роботі з масовою аудиторією художній кінофільм кінця 1910-х - початку 1920-х рр. доповнював вплив пресового ресурсу на реципієнтів, проте вже в середині 1920-х рр. його було визнано не тільки засобом художньої комунікації, але й одним із каналів і засобів пропаганди нових гендерних стандартів життя.

Визначено ступінь надання позитивної моральної оцінки в аналітичних журналістських матеріалах. Виділено та проаналізовано 4 рівні її надання: від найвищого до найнижчого.

Запропоновано ряд літературних портретів тюдорівських поетів, чиї вірші репрезентовано у славетній антології ренесансної лірики, загальновідомої під назвою Тоттелівська збірка. Розглянуто особливості редакторської правки художніх творів із досліджуваного друкованого видання.

Продемонстровано продуктивність залучення феноменологічної методології до компаративного дослідження взаємодії релігійного й художнього дискурсів. Використовуючи інтенціональний підхід висвітлено шляхи й механізми реалізації релігійної інтенціональності в тексті роману Ф. М. Достоєвського "Злочин і кара".