Досліджено умови проживання старообрядницького населення Харківської губернії як типу соціальної спільноти, визначено його структуру, кількісні характеристики, виявлено фактори, що зумовлювали їх зміни. Охарактеризовано внутрішні та зовнішні межі старообрядницької спільноти регіону, проаналізовано її взаємовплив із раціоналістичним сектантством. Виявлено, яким чином практики приховування віри впливали на внутрішню структуру старообрядницької спільноти. Внутрішні зміни, що відбувалися у старообрядницьких общинах Харківщини, вивчено в межах теорії трансформації церква - секта, а також теорії "соціального дисциплінування". Визначено чинники, що зумовлювали зміни кількості офіційно зареєстрованих та таємних старовірів регіону. З'ясовано вплив регіональних та конфесійних особливостей на статевовікові характеристики старообрядницької спільноти Харківщини.