Викладено теоретичні питання методології менеджменту, реалізації основних функцій управління зовнішньоекономічною діяльністю на підприємстві (ЗЕДП), особливості управління комерційними зовнішньоекономічними операціями. Проаналізовано методологію та функції управління ЗЕДП. Висвітлено основні поняття менеджменту як специфічної сфери діяльності. Досліджено стратегію управління міжнародною діяльністю та конкурентоспроможністю підприємства. Особливу увагу приділено управлінню персоналом в системі управління ЗЕДП.

Висвітлено питання управління економічними ризиками, які можуть мати місце у всіх сферах діяльності, і які слід вміти вчасно виявити, оцінити рівень можливих наслідків та прийняти оптимальне рішення, а також організувати заходи щодо їх мінімізації. Проаналізовано сутність ризику в діяльності підприємств. Охарактеризовано систему ризик-менеджменту на підприємстві, розглянуто принципи аналізу ризиків в діяльності підприємства, а також загальні підходи та методи кількісної оцінки ризиків. Розглянуто основні підходи в управлінні економічними ризиками та методи зниження їх рівня. Висвітлено особливості ризиків банківської та біржової діяльності, а також митних ризиків. Розкрито проблеми страхування ризиків.

Розглянуто сучасні виклики у процесі взаємодії держави та громадянського суспільства в умовах децентралізації. Висвітлено окремі аспекти застосування норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" в частині реалізації права громадян на безпечне для життя та здоров'я навколишнє природне середовище. Досліджено питання правового забезпечення наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Проаналізовано фактори впливу на ефективність взаємовідносин держави та громадянського суспільства. Розглянуто сучасні світові тенденції розвитку систем державного управління. Описано особливості державного управління в країнах Європейського Союзу в умовах сталого розвитку. Увагу приділено законодавчим механізмам цифрового розвитку публічного управління в Україні. Розкрито роль органів місцевого самоврядування у забезпеченні національної безпеки. Акцентовано на консенсусній взаємодії владних еліт та етнічних спільнот України у формуванні та реалізації державної етнополітики. Визначено місце публічного управління в реалізації концепції сталого розвитку. Розглянуто економічну складову медичних досліджень у контексті формування умов сталого розвитку. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку систем управління персоналом у світі й Україні. Висвітлено проблематику здійснення митного контролю в контексті визначення країни походження товарів. Розглянуто окремі аспекти стратегії сталого розвитку митної політики. Увагу приділено простору бібліотек у порядку денному ООН у сфері сталого розвитку на період до 2030 р.

Представлено комплексне наукове дослідження, присвячене формуванню та розвитку механізмів оцінки та мінімізації корупційних ризиків у системі державного управління України з метою своєчасного попередження корупційних проявів на публічній службі. Досліджено основні теоретико-методичні та прикладні підходи щодо аналізу й удосконалення механізмів ідентифікації, оцінки та мінімізації корупційних ризиків у системі державного управління, з'ясовано сутність понять, що використовуються в науці для характеристики цього явища. Обґрунтовано необхідність запровадження в публічній діяльності цілісної системи "управління корупційними ризиками", розкрито її сутність і характерні риси. Визначено, за допомогою дослідження зарубіжного досвіду, можливі напрями розвитку та поліпшення національної системи оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади. Запропоновано, з метою більш ефективного та якісного визначення рівня корупційного ризику, власний механізм оцінки корупційних ризиків шляхом упровадження його відповідного алгоритму. Визначено спрямованість і засоби удосконалення механізму мінімізації корупційних ризиків у системі державного управління України, зокрема шляхом вжиття комплексного механізму, що складається з окремих механізмів: організаційно-кадрового, нормативно-правового, освітньо-виховного, методичного та інформаційно-технічного. Обґрунтовано основні напрямки й завдання удосконалення методів і заходів кожного з контролів, запропоновано вжиття додаткових авторських форм контролю та взаємодії. Сформульовано пропозиції стосовно внесення змін і доповнень до чинного антикорупційного законодавства, що визначає та регулює відносини із забезпечення державного моніторингу та управління корупційними ризиками в діяльності органів державної влади.

Досліджено удосконалення механізму реалізації державної політики відновлення постраждалих від конфлікту територій (далі – ДПВПВКТ) України на основі розробки стратегії, що реалізується на засадах соціо-еколого-економічного розвитку регіону. Проаналізовано наукові підходи щодо формування ДПВПВКТ та уточнено її понятійно-термінологічний апарат. Представлено концептуальні засади реалізації ДПВПВКТ. Систематизовано міжнародний досвід відновлення постраждалих від конфлікту територій та виокремлено пріоритетні сценарії реінтеграції для територій України. Вивчено стан деокупованих і постраждалих від конфлікту територій та наведено основні завдання ДПВПВКТ та реінтеграції. Визначено сучасний стан нормативно-правового забезпечення впровадження цієї політики. Проаналізовано та доповнено пріоритетні напрями її реалізації. Запропоновано стратегію ДПВПВКТ. Розвинуто інструментарій її формування та реалізації, надано практичні рекомендації щодо вдосконалення програмно-цільового підходу до відновлення постраждалих від конфлікту територій на засадах державно-приватного партнерства.

Науково обґрунтовано шляхи вдосконалення механізмів державного управління Державною казначейською службою України (ДКСУ) за допомогою трансформації організаційного механізму її роботи. Зокрема визначено специфіку розвитку та поточні особливості казначейської справи, охарактеризовано сферу фінансових інтересів Казначейства України як основного державного регулятора та координатора публічних фінансів. Узагальнено інституціональну модель казначейської служби в умовах децентралізації. Розвинуто концептуальні положення державного управління публічними фінансами як матеріальної та функціональної основи роботи ДКСУ. Проведено аналіз результативності роботи органів Казначейства під час реалізації політичного, мотиваційного, правового й економічного механізмів державного управління в Україні. З'ясовано, що в умовах упровадження електронного врядування та розбудови електронної демократії, діяльність ДКСУ потребує вдосконалення шляхом покращення інституціонального забезпечення за допомогою імплементації передового міжнародного досвіду у вітчизняну практику. Зазначено, що трансформація організаційного механізму роботи Казначейства заснована на вдосконаленні механізмів державного управління з підвищення результативності обігу публічних фінансів і виконання бюджетних розписів, на пріоритетності заходів і дій органів Казначейства України в межах інформаційного супроводу процесів обігу публічних фінансів; на модернізації організаційного механізму казначейського обслуговування касового виконання бюджету України.

Розглянуто новітні складові сучасних інформаційних технологій, зокрема Data Science, й визначено ефективність її впровадження й використання на підприємствах малого бізнесу на теренах України в довгостроковій пролонгованій перспективі. Проаналізовано економічний зміст, закономірності та передумови ефективного розвитку вітчизняних підприємств малого бізнесу. Обгрунтовано основні заходи щодо організації управління таким розвитком за умов використання Data Science. Розроблені підходи, способи й отримані результати являють собою методичну базу щодо організації управління ефективним розвитком підприємств малого бізнесу на засадах Data Science в ринковому, конкурентному середовищі. Проаналізовано організацію ефективної роботи засобів Data Science щодо планування економіко-господарської діяльності підприємств малого бізнесу. Досліджено організацію ефективної роботи засобів Data Science щодо планування економіко-господарської діяльності підприємств малого бізнесу.

Узагальнено теоретичні положення та надано практичні рекомендації щодо удосконалення механізму реалізації державної політики відновлення постраждалих від конфлікту територій (ВПКТ) на основі розробки стратегії, що реалізується на засадах соціального еколого-економічного розвитку регіону. В процесі дослідження використано методи: узагальнення, абстрактно-логічний, історичного аналізу, порівняльного аналізу, аналізу і синтезу, системного підходу, а також прогностичні методи, моделювання та узагальнення незалежних характеристик. Практичне значення отриманих результатів обумовлюється важливістю використання наданих пропозицій державними органами влади та органами місцевого самоврядування при розробці стратегії розвитку територіальної громади. Наукова новизна полягає в удосконаленні механізму реалізації державної політики ВПКТ, а також формування стратегії впровадження державної політики ВПКТ, спрямованої на ефективне відновлення та використання потенціалу реінтегрованих та постраждалих від конфлікту територій. Вперше запропоновано стратегію державної політики ВПКТ. Удосконалено термінологічний апарат на основі проведеного аналізу наукових підходів до визначення поняття "державна політика відновлення постраждалих від конфлікту територій", концептуальні засади даної державної політики. Розвинено механізм реалізації державної політики відновлення постраждалих від конфлікту територій, у межах якого пропонується поєднання раціональної структури управління. Дістали подальшого розвитку визначення основних складових системи нормативно-правового забезпечення державної політики ВПКТ, вивчення міжнародного досвіду ВПКТ та формування на його засадах рекомендацій щодо узагальнення пріоритетних напрямів реінтеграції постраждалих від конфлікту територій, дослідження стану постраждалих від конфлікту територій та визначення завдань щодо їх відновлення.

Дисертацію присвячено вирішенню наукової задачі щодо розвитку механізму державного регулювання легкої промисловості України за рахунок удосконалення організаційно-економічних напрямів в умовах євроінтеграційного співробітництва та сталого розвиту країни. Дослідження й аналіз концептуальних засад формування механізму державного регулювання легкої промисловості в Україні дали змогу визначити європейські та міжнародні механізми державного регулювання легкої промисловості, виявити основні проблеми розвитку легкої промисловості за галузевою структурою в Україні в умовах євроінтеграції; запропонувати методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємств легкої промисловості України на основі оцінювання співвідношення параметрів перспективності розвитку легкої промисловості та якості продукції цієї галузі; удосконалити науково-методичний підхід до формування державного механізму підвищення конкурентоспроможності підприємств легкої промисловості; запропонувати науково-методичний підхід до розвитку регіонального механізму державного регулювання легкої промисловості в Україні; розробити рекомендації щодо активізації механізмів сталого розвитку легкої промисловості на регіональному рівні для ефективної реалізації стратегії сталого розвитку регіону та розвитку легкої промисловості.