Наведено біографічні дані про Президента України Л.Д.Кучму. Викладена передвиборча програма кандидата в Президенти України Л.Д.Кучми у 1994 р., в якої передбачались зміни в галузі державного будівництва, економічної політики, соціального та духовного життя, а також наведені результати виконання Президентом України Л.Д.Кучмою цієї програми, зокрема, у політичній, економічній, соціальній, правоохоронній, оборонній, екологічній, культурній, духовній, церковно-конфесійній сферах, сфері етнонаціональної політики. Розглянуто низку заходів щодо законодавчого та організаційного забезпечення ефективного функціонування механізму державної влади, позитивні кроки по створенню механізму ненасильницького розв'язання внутрішніх суспільних конфліктів, а також по зміцненню засад суспільної та політичної стабільності.

Досліджено діяльність Арсенія Гавриловича Лебединцева - церковного та суспільного діяча ХІХ ст., історика, археографа, викладача Одеської духовної семінарії та Рішельєвської гімназії.

Розглядаються історичні передумови еволюції церковного устрою, догматичні основи соборності, її форми, джерела соборної конституції, виборче право церковної громади. Аналізуються засади автокефального устрою Східної церкви, зміст і умови автокефальності, конструкція соборного устрою, а також церковно-правні і державно-правні основи автокефалії. Наведено схему автокефального та єпархіального устрою православної церкви.

Наведено практичні рекомендації щодо користування Інтернетом, які базуються на аналізі сучасного стану можливостей користувачів і провайдерів глобальної комп'ютерної мережі в Україні. Описано "віртуальну археологію" - реконструкцію старожитностей за допомогою комп'ютерного моделювання. Матеріал згруповано за тематично-географічним принципом, розглянуто інтернет-ресурси різних країн. Вміщено словник найбільш вживаних термінів.

Вміщено праці дослідників з археології України, суспільних і природничих наук, історії мистецтва, архітектури, етнографії, лінгвістики, що містять відомості про вивчення археологічних пам'яток, опубліковані на території колишнього Радянського Союзу в 1981 - 1990 рр. Покажчик складається з відповідних розділів історії первіснообщинного ладу, античності та середніх віків, палеоантропології, палеозоології, палеоботаніки, фізики, хімії, природознавства, техніки та деяких інших наук, матеріалів про діяльність наукових установ і товариств, музеїв, вузів України та Росії, які брали участь у дослідженні й охороні археологічних пам'яток, опрацюванні проблем археології,а також праць про вчених, які активно досліджували археологічні пам'ятки України та висвітлювали на основі результатів загальні та конкретні питання історії минулих епох південної частини Східної Європи.

Розглядається Архів Коша Запорозької Січі - унікального, історичного джерела, пам'ятки української писемності XVIII століття; в якому всебічно і комплексно відобразився останній сорокарічний період існування запорозького козацтва. Документи охоплюють життя Запорожжя в усіх його проявах: господарську, соціально-правову діяльність, культуру, побут, міжнародні зв'язки, а також адміністративні заходи Запорозького уряду. Частина документів пов'язана з переходом Війська під протекторат Росії у 1734 році. Дуже цінну інформацію містять атестати, видані Кошем, які висвітлюють біографічні відомості про запорожців, їхню службу в куренях і походах за період 1671-1771 рр. Окремо подано документи щодо організації церковної справи на Запорожжі, автономії запорозької церкви.

Досліджено життя одного з фундаторів наукового поділлєзнавства, відомого церковного і культурно-освітнього діяча ХІХ ст. архієпископа М.В. Сімашкевича.

Обгрунтовано ідею реформування православної церкви в Україні. З наукових позицій розкрито актуальні для сучасного православ'я історичні, правові та еклезеологічні основи національно-церковної автокефалії, проблеми канонічності, мови богослужіння, Вселенського визнання. Проаналізовано вплив національних і соціальних протиріч на формування догматичних постанов у епоху Вселенських соборів.

Вивчається внесок Миколи Мушинки у дослідження проблем етнічної історії українців та діяльність москвофілів-русинів на північній Лемківщині в XIX - на початку XX ст. Висвітлюються питання функціонування наукового центру музичного карпатознавства і початки культу книгозбереження на Закарпатті: від монастирських осередків до перших світських бібліотек. Велика увага приділяється етапам формування західноукраїнської модерної поезії та поглядам М.Грушевського про місце казкового епосу в етнокультурному процесі українського народу. Аналізується діяльність Кирило-Мефодіївського товариства в українському національно-визвольному русі. Містяться дані про церковно-офіційну писемність карпато-русинів (Листи єпископа М.М.Ольшавського) тощо.

Подано інформацію про закони, за якими жила болгарська громада в Україні, а також про законотворчість у давній Болгарії та її вплив на Устав Я.Мудрого й церковні суди. Розкрито спільність історичної долі українського та болгарського народів у етногенезі, релігії, мові, культурі. Визначено роль українців у Болгарії на прикладі творчості видатного громадського діяча, емігранта, професора історії Софійського університету - М.П.Драгоманова. Відображено звичаї, обряди, святкування весіль за народними традиціями тощо.

Опубліковано церковні монодичні (одноголосі) піснеспіви болгарського наспіву, зафіксовані в українських та білоруських нотолінійних Ірмолоях кінця XVI - XVII ст. з книгосховищ Києва та Львова. Ці Ірмолої розкривають маловідомі сторінки культурних взаємин українського і болгарського народів у їх історичному минулому. Наведено матеріали про болгарський наспів та кодикологічне дослідження, археографічний опис нотолінійних Ірмолоїв, з яких узято зразки болгарського наспіву.

На основі архівних документів та інших джерел розкривається характер державно-церковних відносин в Україні в 20-ті рр., висвітлюються основні напрями діяльності КП(б)У по витісненню православної ідеології, а також економічне, політичне і правове становище духовенства та звичайних віруючих в період, коли протистояння більшовицької партії і Православної церкви в республиці набуло особливого загострення і супроводжувалося багатьма трагічними подіями.

Розглянуто історію становлення християнської церкви, причини церковного розколу, догматичні відмінності між Східною і Західною Церквами. Викладено тезу про необхідність негайного вирішення церквою нагальної проблеми об'єднання всього Християнського Світу.

Вміщено наукові статті з актуальних питань історії Біблії в Україні, релігієзнавства, християнської філософії, психології та педагогіки. Досліджено християнські мотиви у літературі, музиці та мистецтві. Значну увагу приділено ролі Острозької Біблії у церковному та культурно-національному житті українців і білорусів ранньомодерного періоду. Окремі розділи присвячено діяльності Івана Огієнка (митрополита Іларіона) - визначного вченого, державного, громадського та церковного діяча, а також феномену віри у контексті екзистенційної філософії Кіркегора та святоотцівської екзегетики. Висвітлено роль українського греко-католицького духовенства у міжвоєнний період та його участь в українському національно-визвольному русі у Східній Галичині. Детально проаналізовано християнську толерантність у контексті суспільно-політичних, релігійних, а також морально-психологічних проблем сьогодення.

Розглянуто питання впливу християнства на становлення писемної культури Русі-України у XI - XVII ст. На засадах філософсько-релігієзнавчих позицій грунтовно проаналізовано мову та писемність як складові церковно-релігійного життя в цілому і, зокрема, православних християн: документальні пам'ятки християнської писемної культури - рукописні та друковані книги, способи їх збереження та використання.

Робота знайомить з особистістю та творчим доробком церковного й громадського діяча, письменника, мислителя й філософа ХVIII ст. - Г.Кониського, який створив драму-мораліте в українській літературі, завершив процес переорієнтації філософії від схоластичного арістотелізму до дослідного природознавства, послідовно відстоював права православного населення в Речі Посполитій. У додатках вміщено уривки з його філософського курсу та окремих промов в українському перекладі.

Проаналізовано барокову гомілетику І. Галятовського - "Наука албо способ зложеня казаня" (1659 - 1660), укладену задля допомоги православному священникові-провінціалу в написанні проповідей за часів Руїни. Мета дослідження - виявити впливи давньогрецької (V - IV ст. до н.е.) риторичної спадщини на барокову теорію церковного красномовства, для якої характерною рисою була "нерефлексована взірцевість античності", що неодноразово підкреслювалося вченими у студіях більш загального плану. Проведено порівняльний аналіз вчень про структурування промови поданих, вірогідно, вже у перших риториках Тісія та Корака (V ст. до н.е.), досліджуваних Платоном, підсумованих Арістотелем та його послідовниками; розглянуто вчення про емоційний вплив і зацікавлення реципієнта, про "відповідність", "ясність", "переконливість", "доказовість" промови тощо. Зазначено, що на компонуванні барокових проповідей позначилися принципи укладання орацій судового, дорадчого й епідиктичного родів, які культивувалися Давньою Грецією та Римом, породжені потребами функціонування тогочасних соціумів.

Рассматриваются наиболее интересные моменты истории поселка Александровка, других окрестных сел и земель. Освещены аспекты древнейшего и средневекового прошлого края, рассмотрен период вхождения степного Причерноморья в состав Российской империи, исследуется дата основания Александровки. Значительное внимание уделено истории Одесского греческого дивизиона (1795-1797 гг.) и Одесского греческого пехотного батальона (1803-1819 гг.), а также хозяйству и церковной жизни жителей села в XIX - начале XX вв. Опубликован ряд документов по истории греков под Одессой.

Простежується життєвий шлях митрополита А.Шептицького на фоні загальної характеристики епохи, в якій він творив. Висвітлюються головні віхи церковної діяльності Шептицького, звертається увага на його екуменічні погляди. Зроблений грунтовний аналіз основних теологічних праць ("Культ Христової любові", "Про милосердя", "До вірних", "Не убій" та інших), простежується еволюція його релігійних поглядів. Дана оцінка діяльності А.Шептицького в галузі освіти і культури, а також зроблена спроба об'єктивно і без упереджень проаналізувати політичну орієнтацію митрополита, з'ясувавши мотиви його відношення до різноманітних режимів (польського, німецького, радянського). Характеризується релігійна ситуація в Закарпатті в 20-30-х рр. ХХ ст. і позиція щодо неї А.Шептицького.

У Київській Русі світська, тобто князівська влада, з самого початку була вищою за церкву. Особливості утворення та розвитку церковної організації не давали церкві можливості створення особистих, незалежних від князівської влади, володінь, як це відбувалось в європейських країнах. Церква зі зміцненням свого матеріального становища прагнула поширення влади й на суто світські справи. Реальне становище церкви в системі державних відносин завжди залежало від конкретного співвідношення економічної могутності та політичних сил.