Авторами "Українського питання" є видатні діячі національного відродження, самовіддані борці за українську ідею - М.Грушевський, С.Єфремов, С.Петлюра, Д.Донцов, А.Кримський, С.Русова та ін. У сконцентрованому вигляді, дохідливо й переконливо вони представили багатющий фактичний матеріал про український національний рух у минулому і теперішньому, про національні надбання українства (художню, наукову літературу, пресу, школу, громадські організації, театр, музику, мистецтво), про численні заборони, утиски, обмеження української мови, про наслідки офіційної ідеології великоросійського централізму щодо "іновірців", про незнищенність, величезний життєстверджуючий заряд української ідеї, про прагнення українського народу в усі часи мати й розбудувати свою державу.

Розглядається преса Північної Буковини як важлива складова історії української журналістики другої половини ХІХ-першої половини ХХ ст. Автори характеризують складні процеси становлення і розвитку періодики, осмислюють її вплив на формування національної самосвідомості жителів краю, суспільно-політичне життя буковинців. Проаналізовано усі газети і журнали, що виходили староруським правописом, язичієм, фонетичним правописом. Представлено періодику років становлення організованого життя буковинських українців (1870-1885 рр.), часописи періоду національно-культурного поступу (1885-1900 рр.), доби політичної диференціації та Першої світової війни (1900-1918 рр.), періоду політичних утисків і румунізації (1918-1928 рр.), пресу доби національного відродження (1928-1937 рр.), часописи періоду військового стану (1937-1940 рр.).

Висвітлено тернистий шлях, яким пройшла українська мова за період століть заборон, утисків та обмежень. Досліджено феномен її незнищенності, як "душі нації", "найціннішого скарбу народу". Водночас переконливо спростовано необгрунтованість теорій щодо "ісконного єдінства русскіх наречій" та спільної мовної колиски для української, білоруської та російської мов.

Висвітлено життєвий шлях державного та громадського діяча, публіциста П.Стебницького, який за недовгий час перебування на посаді міністра освіти при гетьманському уряді сприяв відкриттю Української Академії Наук. Розглянуто його роль у виданні та популяризації української книги серед українців у Петербурзі та в Україні, скасуванні обмежень українського друкованого слова. Зазначено, що П.Стебницький був фактично неофіційним аташе в Петербурзі у справах української культури, і численні цензурні бар'єри долалися завдяки його невтомній праці та наполегливості. Підкреслено, що злободенні публіцистичні виступи П.Стебницького були суттєвим внеском у боротьбу свідомого громадянства на захист прав і свобод української нації. Наведено спогади сучасників літератора про нього.

Освещен жизненный путь государственного и общественного деятеля, публициста П.Стебницкого, который за недолгое время пребывания на должности министра образования при гетманском правительстве содействовал открытию Украинской Академии Наук. Рассмотрена его роль в издании и популяризации украинской книги среди украинцев в Петербурге и в Украине, отмене ограничений украинского печатного слова. Указано, что П.Стебницкий был фактически неофициальным атташе в Петербурге по делам украинской культуры и многие цензурные барьеры преодолевались благодаря его неустанной работе и настойчивости. Подчеркнуто, что злободневные публицистические выступления П.Стебницкого были весомым вкладом в борьбу сознательного общества по защите прав и свобод украинской нации. Приведены воспоминания современников литератора о нем.

Досліджено історію виникнення та становлення української науково-популярної книги як історичного поступу одного з видів літератури, що за умов цензурних утисків і переслідування засобом формування відповідних жанрів став провідним у формуванні національної свідомості та політичного мислення українського народу в кінці ХІХ - початку ХХ ст. та помітним явищем в українській національній культурі. Показано роль львівського громадського товариства "Просвіта" в процесі створення жанрів української науково-популярної книги, розглянуто зміни соціальних функцій книги у ХХ ст. Вміщено книготорговельні та рекламні каталоги, перелік документів, матеріалів і архівних джерел.

Подано літературно-критичний нарис про видатного поета і прозаїка 1920 - 1960 рр. Т.Осьмачку, який зазнав утисків більшовицького режиму та закінчив свій тернистий шлях в еміграції. На підставі архівних документів, зокрема, матеріалів слідств, спогадів родичів, близьких Т.Осьмачці людей, письменників, а також літературознавчих праць, опублікованих окремими виданнями та в пресі зарубіжної української діаспори грунтовно осмислено його життєдіяльність як видатного майстра слова, письменника-патріота, борця за справедливість, майбутнє України. Докладно проаналізовано його поетичний доробок, переклади, прозу (повісті "Старший боярин", "План до двору", "Ротонда душогубців") та публіцистику.

Представлен литературно-критический очерк о известном поэте и прозаике 1920 - 1960 гг. Тодосе Осьмачке, который ощутил притеснения большевицкого режима и закончил свой тернистый путь в эмиграции. На основе архивных документов, в частности материалов следствий, воспоминаний родственников, близких Осьмачке людей, писателей, а также литературоведческих работ, опубликованных отдельными изданиями и в прессе зарубежной украинской диаспоры осмысленно его жизнедеятельность как выдающегося мастера слова, писателя-патриота, борца за справедливость, будущее Украины. Докладно проанализированы его поэтическое творчество, переводы, проза (повести "Старший боярин", "План ко двору", "Ротонда душегубцев") и публицистика.

В історичному аспекті розглянуто процес розвитку, формування та становлення української мови, незважаючи на заборони, утиски і обмеження, а також феномен незнищенності її як "душі нації", "найціннішого скарбу" народу. З'ясовано негативні наслідки репресій цензурних відомств царської Росії процесу творення літературної мови, показано напрямки політики партійно-більшовицького терору проти українського відродження в 1920 - 1930 рр.

В историческом аспекте рассмотрены процесс развития, формирования и совершенствования украинского языка в условиях столетий запретов, ущемлений и ограничений, а также феномен неуничтожимости его как "души нации", "наиболее ценного сокровища" народа. Выяснены негативные последствия репрессий цензурных ведомств царской России для процесса создания литературного языка, показаны направления политики партийно-большевистского террора против украинского возрождения в 1920 - 1930 гг.

Викладено матеріали про політичні репресії на Житомирщині у радянську добу. Наведено відомості про необгрунтовані покарання, утиск прав і свобод уродженців і мешканців краю. Історичні факти підтверджено численними прикладами, оригінальними документами, спогадами репресованих і свідків трагічних подій минулого. Наведено біографічні нариси про долю видатних громадських діячів Житомирщини, які внесли значний вклад у культурне, політичне, економічне життя країни і були репресовані. Викладено майже 5 тис. коротких довідок на репресованих, прізвища яких починаються з літер А, Б, В.

Представлены материалы о политических репрессиях на Житомирщине во времена советского режима. Приведены сведения о необоснованных наказаниях, ущемлении прав и свобод уроженцев и жителей края. Исторические факты подтверждены многочисленными примерами, оригинальными документами, воспоминаниями репрессированных и свидетелей трагических событий прошлого. Приведены биографические очерки о судьбе выдающихся общественных деятелей Житомирщины, которые внесли значительный вклад в культурное, политическое, экономическое развитие страны и были репрессированы. Приведены около 5 тыс. кратких исторических справок на репрессированных, фамилии которых начинаются на буквы А, Б, В.

Наведено матеріал з історії української літератури XI - XVIII ст., зібраний та укладений відомим вітчизняним літературознавцем Л.Є.Махновцем 1961 р., максимально використовуючи цензурні можливості в період відносної лібералізації комуністичного режиму 1956 - 1961 рр. Представлено опис видань текстів і наукових досліджень з епохи українського середньовіччя, Ренесансу та Бароко. Бібліографічні відомості згруповано за принципом персоналій, що супроводжуються стислими біографічними довідками про всіх відомих на середину XX ст. давніх українських авторів. Розглянуто історію появи довідкового видання, наведено біографічні відомості про його укладача. Відзначено, що даний біобібліографічний словник є найповнішим довідковим виданням з історії давньої української літератури.

Приведены материалы по истории украинской литературы XI - XVIII ст., собранный и составленный известным отечественным литературоведом Л.Е.Махновцем в 1961 г., максимально используя цензурные возможности, открытые во времена относительной либерализации коммунистического режима 1956 - 1961 гг. Представлено описание изданий текстов и научных исследований из эпохи украинского Средневековья, Ренесанса и Бароко. Библиографические сведения сгруппированы по принципу персоналий и сопровождаются краткими биографическими справками обо всех известных в середине XX ст. давних украинских авторов. Рассмотрена история появления справочного издания, приведены биографические сведения о его составителе. Отмечено, что данный био-библиографический словарь до сих пор остается наиболее полным справочным изданием из истории давней украинской литературы.

Зазначено, що застосування комплексу препаратів "Біотрит-С", "ЕКСО" та "КальЦіт" на тлі безфлавоноїдної та високоцукрової дієти виявляє виражену остеотропну дію. Механізми остеотропного впливу вивченого комплексу препаратів здійснюються за допомогою активації кісткової лужної фосфaтази з одночасним утисканням кислот фосфатази кісткової тканини. Завдяки цьому препарати комплексу сприяють збереженню оптимального рівня кальцію у кістковій тканині та сироватці крові. Крім того, біотрит-С, ЕКСО, а також комплекс мають виражену адаптогенну дію, яка виявляється за аліментарних карієсогенних умов. Необхідно також відзначити, що на тлі цих патогенних дій застосування "КальЦіту" за більшістю вивчених показників є менш ефективним, ніж "Біотриту-С", "ЕКСО" або повного комплексу.

На підставі різноманітних джерел зроблено спробу висвітлити утиски періодичних видань українських політичних партій Наддніпрянщини апаратом самодержавної Росії в роки столипінської реакції. Представники влади досить точно визначали як політичне спрямування видань, так і вподобання їх читачів. Після 3 червня 1907 р. зазначені видання стають об'єктом заборонних заходів агресивно-шовіністичного забарвлення. Головну роль у цій справі відігравала царська цензура й заходи адміністративного покарання. Опубліковано анкету одного з передплатників "Ради", заповнену під час опитування, провадженого редакцією газети з приводу змісту видання.

Досліджено просторовий напружений стан у кільцевій пластичній зоні поблизу еліптичної у плані тріщини за умов дво- та тривісного невісесиметричного навантажень на нескінченності. Показано, що максимальне значення коефіцієнта утиску пластичних деформацій досягається у тих точках контуру тріщини, вздовж дотичних до яких діють найбільші зовнішні напруження розтягу. На підставі двопараметричного критерію руйнування зроблено висновок, що залежно від співвідношень між зовнішніми напруженнями граничний стан уперше може бути досягнуто на кінцях великої осі еліптичної тріщини.

Описано та проаналізовано події в сфері кібернетики в ранні часи її історії: виникнення її ідей, її зародження, первісний розвиток та успіхи кібернетики й утиски щодо неї в СРСР, драматизм долі кібернетичної науки і техніки, пізнішу їх реабілітацію, протиріччя та досягнення розвитку у цей період. Показано видатну роль В. М. Глушкова у розбудові основ кібернетики й її прогресі в нашій країні.

Розглядаються питання розрахунку та відображення фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств. Уточнюється визначення прибутку, як позитивного фінансового результату та природа його виникнення в умовах ринкової економіки. Розглядається вплив елементів облікової політики на розмір фінансових результатів діяльності підприємства. Проаналізовано сучасний порядок обліку та відображення в звітності фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств. З метою забезпечення інтересів усіх користувачів економічною інформацією, без утисків інтересів жодного з них, обгрунтовується необхідність, можливість та доцільність розрахунку фінансових результатів за різними методиками з різним ступенем їх деталізації в підсистемах фінансового та управлінського обліку. Також обгрунтовується склад доходів і витрат підприємства, проводиться чітка грань між поняттями "витрати" та "затрати".

Узагальнено та проаналізовано нормативно-правові акти, постанови партійних органів, які визначали основні принципи контролю та регламентації з боку держави діяльності релігійних організацій в Криму в 1940 - 1960 рр. Аргументовано прийняття низки інструкцій, що санкціонували протиправні дії влади, визначено новий правовий статус Російської православної церкви (РЦП), простежено хід виконання цих документів. Досліджено й узагальнено форми та методи діяльності партійних організацій, державних органів стосовно антирелігійної роботи, яка фактично перетворилась у боротьбу з релігійними організаціями. Висвітлено особливості антирелігійної роботи в Криму, зокрема, обгрунтовано тезу, що вона проводилась за умов діяльності різних релігійних конфесій та багатонаціонального складу населення півострова. Простежено генезис діяльності нового інституту державної влади - Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР та її підрозділу - уповноваженого Ради Кримської області. Проведено періодизацію основних етапів руйнації релігійних організацій у Криму. Установлено основні напрямки боротьби з ними: економічні утиски духовенства; нищення матеріальної бази конфесій; розкольницьку діяльність серед духовенства та віруючих; постійні переслідування церковнослужителів та репресії серед них. Узагальнено та викладено характеристику трагічних наслідків закриття та знищення православних храмів, монастирів, пам'ятників архітектури зазначеного періоду в Криму.

Показано, що у другій половині 1940-х рр. церковна політика передбачала перехід до завуальованих форм і методів переслідувань, публічних утисків, намагалась замаскувати свою незмінну войовничу атеїстичну суть щодо релігії; в цей час відбулось перетворення Руської православної церкви (РПЦ) на "державну церкву". Формування нової доктрини радянського керівництва в релігійній політиці супроводжувалося виробленням нової правової бази, спрямованої на повне підпорядкування церкви владі. Зазначено, що боротьба влади з церквою набувала крайніх форм і проводилася за напрямами: економічні утиски православного духовенства, знищення матеріальної бази парафій, розкольницька діяльність поміж духовенства та віруючими, постійні переслідування церковнослужителів. Встановлено, що своєрідним посередником між державою та церквою була Рада у справах РПЦ, через яку реалізовувалася політика влади щодо релігії. Відзначено, що на районні, селищні та сільські ради партійні осередки покладали функцію контролю за діяльністю церкви. Одним із злочинів державної влади, скоєних проти православної церкви у 1940-х - 1950-х рр., було впровадження репресивно-каральної системи, спрямованої на фізичне та моральне знищення духовенства.

Дисертацію присвячено дослідженню діяльності київського видавництва "Вік", одного з найвпливовіших українських видавничих осередків кінця XIX - початку XX ст. Розглянуто такі основні аспекти: історичні віхи, періодизацію та причини припинення діяльності; організаційно-методичні засади і загальну мету роботи; історико-книгознавчий аналіз видань під маркою "Вік"; внесок видавництва "Вік" у подолання цензурних утисків, розробку типології книжкових видань, розширення репертуару тогочасної української книги. Запропоновано оригінальну періодизацію діяльності видавництва "Вік", доведено його роль у становленні української видавничої галузі кінця XIX - початку XX ст., зокрема, у сприянні закладенню професійних підвалин видавничої діяльності, спеціалізації на всіх етапах редакційно-видавничого процесу. Результати дослідження діяльності видавництва засвідчили, що основні принципи роботи тогочасних українських видавців використовувалися впродовж подальшого розвитку українського книгодрукування. Зокрема, це формування книжкового репертуару, згуртування авторського середовища і виховання читацької аудиторії, текстологічні принципи підготовки літературних творів до видання, засоби популяризації української книжки, створення системи інформування про видання і налагодження мережі книгорозповсюдження. Колектив видавництва "Вік" використовував усі можливості для пожвавлення руху книжкових видань на всіх рівнях, активізуючи різноманітні функції книговидання: від власне інформативної до етноформувальної.

Надано кримінологічну характеристику злочинності у сфері віросповідання за сучасних соціально-економічних, правових і політичних умов. Встановлено, що більшість зареєстрованих злочинів здійснюється в ході міжконфесійних конфліктів у селах та невеликих населених пунктах Західної України. Запропоновано класифікувати злочини у сфері віросповідання залежно від змісту злочинних діянь, визначено два їх види: злочинні утиски свободи віросповідання та перевищення її меж. Надано кримінологічну характеристику осіб, які вчиняють дані злочини і запропоновано класифікувати ці особи: які утискають свободу віросповідання та які перевищують межі свободи віросповідання; визначено їх морально-психологічні, соціально-рольові та інші рисип. Обгрунтовано необхідність уведення кримінальної відповідальності за поширення неправдивої інформації щодо віросповідання або діяльності певної релігійної групи, якщо таке діяння спричинило або могло спричинити тяжкі наслідки. Для вдосконалення спеціальної профілактики злочинів у сфері віросповідання запропоновано ввести судову профілактико-релігієзнавчу експертизу діяльності релігійних організацій, науково обгрунтовані висновки якої повинні стати рекомендаціями для прийняття судом рішень про призначення членам цих релігійних організацій, що були визнані винними у вчиненні злочинів у сфері віросповідання, покарання у вигляді позбавлення права займатися релігійною діяльністю та про припинення діяльності релігійної організації згідно з чинним законодавством.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу становища кримськотатарського народу за умов депортації (1944 - 1967 рр.). Розкрито політику режиму, спрямовану на насильницьке переселення кримськотатарського народу. Зроблено висновок, що депортація призвела до занепаду окремих галузей сільського господарства в Криму. Розглянуто заходи держави щодо облаштування, працевлаштування, санітарно-медичного обслуговування. Досліджено правове становище висланих, стан національної культури. Режим спецпоселення на чолі з органами НКВС створив умови для утисків національних прав, прав людини та громадянина. Встановлено, що насильницьке переселення кримських татар 1944 р. та організація режиму спецпоселень негативно позначилися на депортованих. Скасування режиму спецпоселення 1956 р. суттєво вплинуло на долі людей - представників кримськотатарського народу. Висвітлено активну участь кримських татар у соціально-економічному розвитку Узбецької РСР. Розглянуто процес відродження національної культури та причини виникнення національного руху.

Вперше у сучасній вітчизняній історіографії системно вивчено політику радянської влади щодо Російської православної церкви в Криму в 1917 - 1941 рр. На підставі дослідження значної кількості історичних джерел, частина з яких уперше введена до наукового обігу, визначено й охарактеризовано основні етапи становлення державно-церковних відносин у даному регіоні. З'ясовано, що в результаті реалізації декрету "Про відокремлення церкви від держави" Російська православна церква в Криму втратила своє значення духовно-культурного осередку регіону, а священослужителі та прихожани зазнали утисків. Доведено неприхований репресивний характер кампанії з вилучення церковних цінностей в Криму, а її наслідки не виправдали очікуваного державою економічного результату, оскільки більшість коштів, одержаних владою за продаж вилученого, витрачалася не за призначенням. Розкрито еволюцію політики радянської влади щодо Російської православної церкви в Криму, розглянуто адміністративні та репресивно-каральні методи її здійснення. Доведено, що ідейно-агітаційна діяльність радянських органів влади в Криму була спрямована на пропаганду та насадження атеїзму, цінностей комунізму, ліквідацію духовності, виразником якої є Російська православна церква.