Досліджено прояв антиструктурних дефектів, утворених ядерним опроміненням, у впорядкованих бінарних розчинах. Розрахунки показали, що концентрація таких дефектів за типових значень інтенсивності опромінення і температури може бути великою. Наявність антиструктурних дефектів може викликати появу нестабільності в кристалі під час опромінення. Нестабільність пов'язана з прискоренням рекомбінації антиструктурних дефектів, яке зумовлене виділенням тепла під час релаксації. Нестабільність призводить до появи автоколивань густини дефектів і температури кристала. Вивчено прояв автоколивань.

Домінантні алелі головних генів Vrn та Ppd, які по-різному інгібують яровизаційну потребу та фоточутливість м'якої пшениці, впливають на рівень морозостійкості. Ступінь пошкодження сходів тісно корелює з темпами та швидкістю ювенільного росту і відповідає рангам конкретних генотипів по прискоренню їх дат колосіння. У наборах конгенних та ізогенних ліній домінантний ген Vrn 1 спричиняє найбільш сильне зниження морозостійкості. Аналогічні ефекти домінантних генів Vrn 2 та Vrn 3 виявлені значно менше. Накопичення домінантних генів сприяє додатковому зниженню стійкості. Висока фоточутливість обумовлює наявність достатньої морозостійкості, а присутність домінантних Ppd генів знижує стійкість у відповідності до їх рівня інгібування фоточутливості. Даний ефект генів Ppd особливо чітко проявляється після можливих відлиг під час яровизації або загартування.

Показано, що спінова структура елементарних частинок природно описується узагальненими лагранжіанами Остроградського, що залежать від похідних вищого порядку. Одна компонента спіну відповідає обертанню частинки, а друга, що обумовлена залежністю лагранжіана від прискорення, відома як вібраційна (zitterbewegung) компонента.

На основі ймовірнісного підходу досліджено особливості турбулентного перенесення в плазмі при насиченні плазмових нестійкостей. Знайдено кінетичні коефіцієнти, що визначають узагальнені (нелокальні в часі) інтеграли зіткнень у немарковських рівняннях Фоккера - Планка. Показано, що перенормована теорія турбулентності Дюпрі - Вайнштока відповідає марковському наближенню узагальненого опису. Розраховано коефіцієнт турбулентної дифузії, зумовленої градієнтними нестійкостями плазми.

Отримано узагальнені рівняння Ейлера для системи прискорення. Знайдені рівняння вміщують всі інерційні сили і їх моменти в загальному вигляді. Показано, що для випадку сепарабельних загальних ейлеровських рівнянь вони можуть розглядатися з використанням торсорної теорії.

Досліджено часові та просторові нестійкості в бінарних сплавах під опроміненням. Ці нестійкості виникають через антиструктурні дефекти, кількість яких у разі опромінення може бути великою. Часові нестійкості пов'язані з прискоренням релаксації антиструктурних дефектів через тепло, що виділяється під час цієї релаксації. Вони призводять до виникнення автоколивань щільності дефектів і температури кристала. Просторові нестійкості виникають через взаємодію між дефектами, які створені опроміненням. Вони призводять до періодичної просторової модуляції щільності антиструктурних дефектів.

Наведено розроблені та апробовані алгебричні моделі коефіцієнтів турбулентної в'язкості та температуропровідності. Моделі сформульовано як єдину формулу для всього примежового шару, яку після модифікації її коефіцієнтів і параметрів для врахування наявних у реальних течіях ускладнюючих факторів узагальнено для розрахунку широкого класу задач пристінних течій. Отримані за їх допомогою результати у вигляді наближено-аналітичних залежностей та числових значень профілів швидкості та температури, параметрів примежового шару і коефіцієнтів опору тертя, тепловіддачі порівняно з експериментальними і розрахунковими даними різних авторів.

Изложены теоретические и практические аспекты аутогенных свойств разделительной среды при обогащении угля. Разделяющая среда, двигаясь в радиальном направлении, производит перечистку уже сложившихся слоев материала. Частицы обогащаемого материала двигаются по стационарным траекториям, подвергаясь периодическому разрежению и уплотнению турбулентными вихрями, амплитуда которых уменьшается от периферии к центру аппарата. Аутогенные свойства разделяющей среды проявляются в условиях противоточных турбулентных потоков за счет неоднородности (по плотности) суспензии в радиальном направлении при наличии специфической постели и под действием поперечной циркуляции, обеспечивающей необходимую чистоту продуктов разделения. Зерна граничной крупности и плотности обеспечивают равновесие сепарируемой системы, при котором имеет место минимальное засорение продуктов разделения.

Описаны общие свойства струй и их особенности. Определены интегральные соотношения для турбулентных струй. Приведен расчет начального и основного участков плоской турбулентной струи. Освещены методы исследований затопленная свободная турбулентная струя.

Рассмотрены основные вопросы расчета характеристик газовых потоков в каналах промышленных вентиляционных систем. Особое внимание уделено моделированию стационарных режимов работы произвольных вентиляционных систем, трехмерных турбулентных течений в осесимметричных каналах и процессов диффузии примесных газов и аэрозолей. В основе математических моделей лежат классические уравнения гидрогазодинамики (уравнение Бернулли, уравнение состояния и неразрывности среды, уравнения турбулентного движения Рейнольдса, уравнение массопереноса в потоке).

Досліджено теоретичні та практичні проблеми формування і функціонування банківської системи України за умов перехідної економіки. Розглянуто проблеми забезпечення внутрішньої стабільності банківської системи та прискорення формування її ефективної моделі, здатної забезпечити мобілізацію фінансових ресурсів та їх концентрацію на пріоритетних напрямках структурної перебудови економіки.

На основі рівнянь гідродинаміки надплинної турбулентності чисельно досліджено задачу про еволюцію потужних теплових імпульсів в He II, що взаємодіють з квантованими вихорами, спричиненими цими імпульсами. З метою вивчення нелінійних ефектів вихідні рівняння розкладено з точністю до другого порядку по амплітудам імпульсів. Розглянуто одновимірний випадок при відсутності переносу маси (другий звук). Початкове зародження вихорів моделювалося генеруючим членом в рівнянні Вайнена. Надано результати по динаміці імпульсів в різних температурних областях. Показано, що теорію Фейнмана - Вайнена можно застосовувати в області фазового переходу.

Наведено результати експериментального дослідження впливу поздовжнього градієнта тиску на інтенсивність тепловіддачі у турбулентному пограничному шарі при відцентровій нестійкості. Описано методи експериментального дослідження поведінки вихору Тейлора-Гертлера та вплив цих вихорів на процеси теплопереносу. Виявлено характер лінійного та нелінійного впливу вихорів на коефіцієнти тепловіддачі при додатковому впливі поздовжнього градієнта тиску. Проведено порівняння експериментальних результатів з теоретичними залежностями.

Предложен метод расчета коэффициентов турбулентного обмена в зоне обрушения волны. Рассмотрен один из двух типов обрушивающихся волн, которые образуются на глубокой воде. Оценена высота волны, когда струя жидкости, образующаяся после опрокидывания гребня, остается неразрушенной. Движение жидкости под поверхностью воды интерпретировано как движение затопленной турбулентной струи. На основе теории турбулентных струй определены законы изменения с глубиной скорости, энергии струи и коэффициента турбулентного обмена. В системе координат, движущейся с гребнем волны, процесс рассмотрен как квазистационарный, при этом падающая струя попадает в сносящий поток, имеющий скорость, примерно равную фазовой скорости волны. С учетом этого определена глубина непосредственного проникновения струи.

Исследован один из двух типов обрушивающихся волн, которые встречаются на глубокой воде. Заглубление водно-воздушной смеси, образующейся в скользящем буруне, рассмотрено как движение двухфазной струи, в которой принебрегается силами поверхностного натяжения и скольжением фаз, что накладывает некоторые ограничения на размеры пузырьков воздуха. Задача решена численно для стационарного случая. Эмпирический коэффициент найден из сопоставления с экспериментальными данными, взятыми из литературы. Оценены глубина проникновения аэрированной струи и вклад обрушивающихся волн в увеличение интенсивности турбулентного обмена в приповерхностном слое моря.

Предложена математическая модель диффузии трехмерного пятна пассивной примеси при наличии баротропного прилива. Численно решается полуэмпирическое уравнение турбулентной диффузии с учетом волновых течений, начального и граничных условий. Исследовано влияние волновых скоростей на такие характеристики трансформации облака примеси как изменение с течением времени максимума концентрации, объема пятна и границ области возможного загрязнения.

На прикладі катіонних тіакарбоціанінів знайдено, що гасіння їх фотолюмінесценції у фотопровідних плівках полі-N-епоксипропілкарбазолу під дією зовнішнього електричного поля підсилюється зі збільшенням структурної жорсткості молекул барвників. Гасіння люмінесценції цих плівок підсилюється також у разі зменшення довжини хвилі світла збудження. Запропоновано кінетичну модель спостережуваних ефектів, у якій враховується можливість прискорення синглет-триплетної конверсії у фотогенерованих електронно-діркових парах за механізмом спін-гратової релаксації.

Обробка заліза та його сплавів пружними хвилями призводить до прискорення дифузії вуглецю в кілька разів. Зі зменшенням температури обробки ефект прискорення зростає.

Проведено аналітичне дослідження процесів взаємодії поздовжніх когерентних структур та турбулентних пульсацій в турбулентному пограничному шарі. Показано механізм взаємодії когерентних структур та турбулентних пульсацій. Одержано співвідношення для турбулентних в'язкості та температуропровідності в умовах дії когерентних структур. Проаналізовано характер поведінки турбулентних в'язкості та температуропровідності в поздовжньому, поперечному та трансверсальному напрямках. Запропоновано якісну залежність для вихорів Бенні-Ліня.

В приближении Буссинеска рассмотрены бароклинные топографические волны, захваченные плоским зональным склоном при наличии диссипации энергии волны в мелкомасштабную турбулентность придонного слоя. Определен декремент затухания волны. Из условия равенства потока энергии от волн в турбулентность и скорости диссипации энергии турбулентности получен коэффициент горизонтального турбулентного обмена.