Розглянуто вірш І. Франка "Конкістадори" (1904) в контексті його творів ("Захар Беркут", "Великі роковини", "Мойсей" та ін.) і праць ("Темне царство", "На склоні віку", "Подуви весни в Росії", "Що таке поступ?", "Поема про сотворення світу"), поем Т. Шевченка "Гамалія" та "Кавказ" і роману Миколи Хвильового "Вальдшнепи". Доведено, що іспанські та португальські конкістадори для Франка - лише привід і засіб для поетичної алегоризації: абстрагуючись від історичної трагедії американських тубільців, автор на прикладі відчайдушної одваги й завзяття конкістадорів виховує в українців готовість до беззастережної, за потреби збройної боротьби за національну свободу та державність.