Досліджено особливості мікрохвильової діагностики плазми, що утримується в термоядерних пастках. Для цього відтворено повну картину поширення електромагнітних хвиль, що застосовуються для мікрохвильової рефлектометрії, від антени крізь плазму. Досліджено особливості перпендикулярного та похилого зондування у великих токамаках з некруглим перерізом. Запропоновано новий спосіб зондування незвичайною хвилею, з використанням якого стає можливим ефективно оперативно контролювати щільність плазми.

Розглянуто питання використання кільватерних полів у плазмі для потужних ВЧ-генераторів, релаксації неідеальної нестисливої плазми із течією у магнітному полі, взаємодії плазмового струменя з пиловими частинками. Описано тривимірне комп'ютерне моделювання релаксації плазми у плазмовому кристалі, взаємодія згустку пилових частинок з плазмою, збудження солітонних збурень у плазмовому потоці з від'ємними іонами. Висвітлено особливості формування та динаміки перехідного прошарку під час взаємодії потужного замагніченого потоку плазми з перешкодою, вплив імпульсних плазмових потоків на структурний та фазовий склад модифікованого поверхневого шару вуглецевих сталей тощо.

У онкологічних хворих вірогідно частіше зустрічається дефіцитний фенотип за всіма локусами HLA I класу. При розвиткові реакцій імунних комплексів відзначаються вірогідні відмінності між частістю зустрічаємості деяких HLA I класу. У хворих із HLA-фенотипами, що відповідають таким у здорових донорів, здебільшого відсутня імунопатологічна реакція. Загалом, підбиваючи підсумки результатів досліджень стану імунної системи, наведених у цьому та попередніх повідомленнях, можна стверджувати, що пропонований методичний підхід дозволив по-новому оцінити імунні реакції, які виникають в організмі пухлиноносія, з'ясувати їх залежність від HLA-фенотипу хворого.

Встановлено, що реалізація тіолопрівних механізмів у реакції взаємодії імуноглобулінів сироватки крові з моноспецифічними сироватками відбувається за рахунок модифікаційних змін вмісту білкових SH- і SS-груп. Ці показники свідчать про характер неспецифічних змін структурно-конформаційного стану білкових молекул в реакції "антиген-антитіло".

За результатами 12-річного обстеження учасників ліквідації аварії на ЧАЕС і населення різних груп нагляду встановлено, що основою біологічних ефектів малих доз іонізуючого випромінювання є системні гомеостатичні реакції, що ініційовані радіохімічними, вільнорадикальними процесами, мембранними та ядерними змінами з наступними реакціями напруження та виснаження нервової, ендокринної, імунної, кровотворної систем. Основною причиною порушення стану організму за дії малих доз опромінення є стресасоційовані хронічні непухлинні захворювання центральної, периферичної нервової, ендокринної, серцево-судинної, дихальної та травної систем. Стохастичні ефекти проявляються у збільшенні кількості пухлин щитовидної залози.

Встановлено, що реакція солей амінокислот з 4-нітрофенілацетатом у системі тверда фаза/органічний розчинник під час каталізу краун-ефірами та четвертинними онієвими солями може здійснюватися як на поверхні поділу фаз, так і в органічній фазі залежно від природи учасників міжфазно-каталітичного процесу.

Встановлено оптимальні умови хемосорбції триметил(трихлорметил)силану (ТМТХМС) на поверхні діоксиду кремнію. Показано, що реакція ТМТХМС з поверхнею кремнезему здійснюється за механізмом електрофільного заміщення протону в ізольованих силанольних групах. Триметил(трихлорметил)силан можна використовувати для ефективного силілювання поверхні діоксиду кремнію та для ендкеппінгу залишкових силанольних груп у хімічно модифікованих кремнеземах.

В огляді проаналізовано дані літератури про вплив електромагнітних полів (ЕМП) мікрохвильового діапазону низької інтенсивності на біологічні об'єкти. Ефекти ЕМП розглянуто на рівнях молекулярному, субклітинному та клітинному організації біологічних систем. Наведено дані про вплив мікрохвильової радіації на цілий організм. На всіх рівнях організації знайдено ефекти мікрохвильового випромінювання. Припущено, що в еукаріотичних організмів особливе значення в реакції на опромінювання має реакція клітинного ядра, яку можна оцінити, вивчаючи біоелектричні властивості клітинних ядер. Розглянуто гіпотезу про роль власного електромагнітного випромінювання клітинного ядра в реакції клітини на зовнішнє ЕМП.

Для оцінки впливу мікрогравітації на остеогенні клітини проведено порівняльне дослідження ультраструктури преостеобластичних клітин лінії MN7, культивованих протягом 9 діб на борту біосупутника "Космос 2229" та на Землі. Морфометричний аналіз виявив зниження питомого об'єму, зайнятого ендоплазматичним ретикулумом, зростання числа мієліноподібних структур у клітинах культур в умовах польоту у порівнянні з наземним контролем. Частота клітин з ядерцями у політних зразках є нижчою. Зростання питомого об'єму ліпідних крапель та змінена структура мітохондрій свідчать про відхилення в енергетичному метаболізмі. Виявлена реакція пригнічення специфічних функцій в остеогенних клітинах може бути однією з причин змін у кістках за умов космічного польоту.

Методами пульс-електрофорезу та гель-електрофорезу досліджено характер деградації ДНК клітин насіння люпину, яке сформувалось за умов 10-кілометрової зони відчуження ЧАЕС і зазнало впливу прискореного старіння протягом 3 - 20 діб. Показано, що в такому насінні спостерігається впорядковане високомолекулярне розщеплення ДНК на фрагменти розмірами 50 - 60 та 300 тис. пар нуклеотидів. Характер розщеплення ДНК залежить від тривалості прискореного старіння, а наслідки хронічного опромінення викликають часові зсуви спостережених ефектів. Встановлено факт деградації ДНК на низькомолекулярні фрагменти, розмірами менші за 10 тис. пар нуклеотидів у клітинах насіння люпину з цієї зони, що зазнало прискореного старіння та було додатково опромінено дозами до 100 Гр. Обговорено можливе значення активної клітинної відповіді в реакціях на пошкоджуючі впливи.

Запропоновано інтегральний показник якості авіаційної техніки у вигляді адитивної та мультиплікативної залежностей, які включають технічну й економічну складові. Описано алгоритм визначення оптимальних вагових коефіцієнтів, складових інтегрального показника якості. Сформульовано технологічні задачі щодо проектування та підготовки виробництва великомасштабних вільнолітальних моделей літаків. Наведено методичний підхід до обгрунтування вимог щодо діапазонів, які визначають тактико-технічні характеристики майбутнього зразка (системи, комплексу) озброєння та військової техніки на підставі результатів розв'язання задачі оптимізації кількісно-якісного складу угруповання за критерієм ефективність - вартість - час. Розглянуто питання забезпечення стійкості та вибору загальних геометричних параметрів параплану. Висвітлено процес динамічної взаємодії потоку ідеальної стиснутої рідини з вібраційним станом тонкої циліндричної оболонки у загальній постановці. Проаналізовано залежність аеробразивного зносу від

швидкості частот у повітряному потоці. Розкрито аномальні закономірності, які дозволяють знизити знос на критичних режимах конструктивними заходами. Розглянуто модель оптимального фільтра, що згладжує геофізичне поле. Розкрито особливості застосування калманівської фільтрації для його згладжування, сутність яких полягає у звуженні смуги пропускання фільтра, а виникнення за даних умов динамічної помилки компенсують одночасною установкою фільтрів у канал картографічної інформації та канал поточного сигналу поля. Наведено графіки фактичного та згладженого геофізичних полів. Запропоновано двовимірний аналітичний опис замкнутої кривої перетину камери для утримання термоядерної плазми одним рівнянням із постійними коефіцієнтами - поліномом восьмої степені. Досліджено точність поліноміальної апроксимації перетину камери, заданого набором точок. Розроблено статистичний опис форми перетину камери з використанням відрізків прямих ліній для підвищення точності апроксимації.

Изложены литературные и собственные данные о важности возраста в реакции сосудов на разные повреждающие факторы: гипертензию, гипергликемию, иммунные повреждения. Рассмотрена роль клеточных элементов стенки сосудов и крови в развитии атеросклероза. Показано, что изменения, наступающие в старости в клеточных элементах сосудистой стенки на функциональном и структурном уровнях, приводят к увеличению восприимчивости сосудов к повреждающим влияниям и ускорению развития атеросклероза.

Досліджено структурні особливості нових пористих матеріалів, які одержують з використанням водню. Показано, що розмір, кількість та форму пор можна регулювати залежно від термодинамічних параметрів. Виявлено, що у газарах можуть утворюватися впорядковані та невпорядковані структури. Розглянуто умови зародження та кооперативного росту газових евтектик. Показано, що газоевтектична реакція значною мірою схожа з евтектичною, але має свої особливості.

Вивчено вплив на ріст суспензійної культури клітин пшениці сольового й осмотичного стресів. Як діючі фактори використано хлорид натрію NaCl і поліетиленгліколь ПЕГ-6000. Встановлено, що відповідна реакція росту культури клітин на сольовий стрес має трифазовий характер. Визначено сублетальні концентрації NaCl і ПЕГ, які дозволяють проводити відбір толерантних клітин. Виявлено якісні та кількісні зміни у складі білків із клітин суспензійної культури у відповідь на різний стресовий вплив. Знайдено збільшення вмісту поліпептиду з молекулярною масою 56 кД і появу солеіндукованих поліпептидів із молекулярною масою 35 та 38 кД. Під дією ПЕГ-6000 спостережено індукцію синтезу поліпептиду з молекулярною масою 27 кД.

Вивчено вплив на ріст суспензійної культури клітин пшениці сольового й осмотичного стресів. Як діючі фактори використовували хлорид натрію NaCl та поліетиленгліколь ПЕГ-6000. Встановлено, що відповідна реакція росту культури клітин на сольовий стрес має трифазовий характер. Визначено сублетальні концентрації NaCl і ПЕГ, які дозволяють проводити відбір толерантних клітин. Виявлено якісні та кількісні зміни у складі білків із клітин суспензійної культури у відповідь на різний стресовий вплив. Знайдено збільшення вмісту поліпептиду з молекулярною масою 56 кД і появу солеіндукованих поліпептидів із молекулярною масою 35 та 38 кД. Під дією ПЕГ-6000 спостережено індукцію синтезу поліпептиду з молекулярною масою 27 кД.

За реакціями 1,1-диметилгідразину з етилхлор- та етилбромацетатами, етилброммалонатом, монохлоргідрином гліцерину, етиленхлоргідрином, гліцидолом та епіхлоргідрином отримано нові похідні гідразину. Методом диференціальної скануючої калориметрії досліджено кінетику цих реакцій. Структуру та склад отриманих сполук досліджено та визначено методами ІЧ-спектроскопії, потенціометричного титрування та ебуліоскопії. Продуктами реакцій є, головним чином, солі гідразинія, в тому числі внутрішні солі, та алкілпохідне 1,1-диметилгідразину.

Встановлено, що у випадку застосування N,N-діетилдитіокарбамату міді як аніоноїдного реагенту та каталізатора, селективність процесу взаємодії тетрафтороборату арилдіазонію з акриламідом зменшується, а сама реакція відбувається за радикальним механізмом, на відміну від реакції, що проходить у присутності N,N-діетилдитіокарбамату натрію. Остання реакція відбувається селективно з утворенням продукту аніонарилювання, N,N-діетилдитіокарбаматобензолу та цис-азобензолу. Вихід основного продукту - аміду-2-N,N-діетилдитіокарбамату-3-фенілпропанової кислоти за каталітичних умов приблизно в 13 разів вищий, ніж в некаталітичних.

У дуже стислому вигляді наведено головні напрями і результати робіт з діагностики високотемпературної плазми, одержані у ХФТІ з самого початку досліджень з фізики плазми та керованого термоядерного синтезу.

Робота знайомить з різними підходами до проблеми сімейної адаптації, особливостями протікання кризи у молодого подружжя, можливими реакціями партнерів на критичну ситуацію в сім'ї, діагностичним інструментарієм та психотерапевтичними моделями, які можуть бути використані в практиці консультування сім'ї.

Зроблено огляд теоретичних та експериментальних робіт з електромагнітних пасток, виконаних у ХФТІ за програмою "Юпітер". Наведено параметри установок та основні експериментальні результати. Обговорюються проблеми, пов'язані з ефективністю та стійкістю утримання плазми у багатощілинних електромагнітних пастках, їх переваги для створення термоядерного реактора на основі електромагнітної пастки.