Розглянуто актуальні проблеми сучасної української мови, історії мови, текстотвірного потенціалу морфологічних і синтаксичних одиниць. Висвітлено особливості синтаксичного зв'язку компонентів у конструкціях з послідовною підрядністю та речень у складному синтаксичному цілому, авторські неологізми як спеціальний засіб художньої виразності та як одиницю поетичного тексту, комунікативний потенціал таксономічних речень. Проаналізовано параметри опису системності лексики у говірці, деякі проблеми діалектології регіональних варіантів англійської мови, інтернаціональні елементи у мові фольклору.

Рассмотрены особенности применения принципа аналогии в области локального прогноза редкометального оруднения. Выявление закономерностей распределения рудных компонентов в пространстве возможно с помощью таксономии, позволяющей учесть множество геохимических показателей в каждой пробе и близость их величин. Поставленные геологические задачи обусловили особенности разработанных программ для решения задачи таксономии.

Представлена характеристика бриофлоры степной зоны Европы на фоне антропогенного прессинга на природу. Приведена история изучения мохообразных, проанализирована таксономическая, эволюционно-географическая, биоморфологическая, экологическая и ценотическая структура бриофлоры. Рассмотрены основные этапы истории формирования бриофлоры, изменения бриофлоры под антропогенным воздействием. Показано, что для охраны редких видов созданы 8 заказников, а на 19 заказников и 2 национальных парка подготовлены материалы.

Індекс рубрикатора НБУВ: П41

Рубрики:

Захист рослин від шкідників і хвороб

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено відомості про ліхенофільні, септорієві та пукцинієві гриби України, загальні дані щодо їх морфології, біології, екології та систематики, обговорено історію їх вивчення в Україні. Вказано поширення в Україні кожного таксону ліхенофільних грибів, посилання на літературні джерела, для деяких видів - синоніми. Зроблено нові комбінації та запропоновано нові назви септорієвих грибів.

При изучении фитопланктона прибрежных вод Одесского залива в 1995 - 2000 гг. обнаружено 297 (375) видов и внутривидовых таксонов микроводорослей, относящихся к 8 отделам. В сравнении с данными 1965 - 1987 гг. видовое богатство фитопланктона в Одесском заливе возросло, при этом преобладают динофитовые (44 % от общего числа видов) и диатомовые (36 %). Изменения в составе фитопланктона, по-видимому, в значительной степени связаны с антропогенным эвтрофированием вод залива.

Розглянуто динаміку обміну речовин у разі внутрішньом'язового введення деяких вітамінів, активність ароматази за наявності впливу гідрокортизону та геністеїну, якість та кількісний вихід проростків пшениці у випадку штучного старіння насіння. Висвітлено множинні молекулярні форми пероксидази та супероксиддисмутази в процесі дедиференціації клітин за калусогенезу в картоплі, сучасний стан іхтіофауни придунайських озер Картал і Кугурлуй, таксономічний склад і біологічні властивості лактобацил, виділених від дітей, хворих на дисбактеріоз, а також генетично-біохімічні механізми адаптації природних і штучно створених генотипів.

Рассмотрены содержание и функции понятия геодемографического процесса. Определены в первом приближении его главные признаки, а также основные характеристики его траектории. Сделана первая попытка типизации геодемографических процессов, предложена их таксономия, приведены варианты систематики геодемографических процессов, исходя из этих характеристик.

Визначено еволюцію типів матки, виявлено фактори,що її обумовлюють, встановлено біологічну закономірність переходу таксонів від одного типу матки до іншого. Виявлено комплекс таксономічної подібності та видової відмінності взаємозв'язку статевих органів та на морфофункціональному рівні доказано, що видове різноманіття структур шийки матки та статевого члену у ссавців є механізмом репродуктивної ізоляції. Доповнено та вдосконалено класифікацію типів маток ссавців.

Показаны особенности изменения таксономической, биоморфической и экологической структур рудеральных растительных сообществ в сукцессионном ряду. Выявлена специфика формирования спонтанных лесных сообществ на однотипных субстратах.

Наведено оригінальні морфологічні описи для 67 таксонів колекції Ботанічного саду ім. О.В.Фоміна, висвітлено результати 30-річних фенологічних спостережень автора за ростом, розвитком, ступенем зимостійкості кизильників в умовах північної частини України. Подано рекомендації щодо їх використання у різних галузях народного господарства. Атлас проілюстровано 71 штриховим малюнком, 53 кольоровими слайдами та фотографіями. У додатках розглянуто сучасну систематику роду, описано нові для флори Північної та Центральної Азії таксони Cotoneaster, а в таблиці наведено результати первинного випробування більшості представників роду в період 1969-1999 рр.

Викладено результати досліджень видового складу ліхенофлори причорноморських степів України, які нараховують 316 видів, віднесених до 99 родів 37 родин 11 порядків. Наведено 42 нових для ліхенофлори України видів лишайників. Проведено таксономічний, екологічний, ареалогічний, фітокліматичний та екотопологічний аналізи ліхенофлори.

Вивчається актуальна проблема сучасного мовознавства - роль іншомовних елементів в українській мові. Робиться спроба систематизації французьких запозичень в українській мові як у таксономічному, так і у структурно-семантичному плані: французькі запозичення характеризуються у зв'язку з їх місцем в українській мовній картині світу (МКС), виявляються найбільш і найменш прониклі для французьких елементів зони в МКС, зокрема, у лексичній системі української мови; проводиться аналіз французьких запозичень, зокрема, назв осіб, розкривається їх семантична організація, лексико-семантичні зв'язки з суто українськими та запозиченими з інших мов словами.

С начала XX в. и по настоящее время в малакофауне Одесского залива отмечалось около 45 видов. Однако, в отличие от больших глубин, фауна моллюсков прибрежных мелководий изучена слабо. Определен современный таксономический состав моллюсков прибрежных мелководий залива на глубинах до 2,0 м, их количественные показатели, а также распределение и многолетняя динамика.

Результати аналізу морфогенетичної характеристики сперміїв 100 видів ссавців і деяких гібридних форм, анатомо-фізіологічних особливостей розмноження тварин різних таксономічних груп, відтворювальної здатності й повноцінності генеративних елементів віддалених гібридів відображають чітку картину їх біологічного взаємовідношення у зоологічному ряду. Воно обумовлене генетичними, фізіологічними і біохімічними факторами і проявляється у різній результативності гібридизаційних процесів, що визначається генеалогічною спорідненістю відправних видів.

Эколого-трофические особенности грибов обусловливают наличие у них самостоятельных ареалов, отличающихся от ареалов ассоциированных организмов. Рассмотрены принципы выделения географических элементов при изучении различных таксономических и экологических групп грибов. При анализе грибов-паразитов, тесно связанных в своем развитии с растениями, наиболее целесообразным является подход, характеризующий распространение видов в пределах флористических, ботанико-географических выделов районирования. Микогеографический анализ, построенный на зональном или поясно-зональном подходе, более точно отражает особенности изучаемых групп грибов. Отмечено, что часто этот подход имеет зонально-территориальный характер из-за недостатка данных и особенностей изучаемых групп. Обсуждены перспективы развития и сложности анализа распространения грибов.

Одержані найбільш важливі і пріоритетні матеріали, що стосуються закономірностей структурно-функціональної організації білків капсиду аденовірусів та особливостей експресії вірусного геному. Відкриті нові антигенні детермінанти гексону та відростка аденовірусів, доведені їх різна природа (конформаційна або лінійна) і неоднакова орієнтація в залежності від просторової організації білків, визначена локалізація деяких епітопів за допомогою синтезованих антигенноактивних пептидів, що їх імітують. Виявлені деякі закономірності структурно-функціональної організації гексону аденовірусів на підставі порівняльного аналізу антигенної специфічності та первинної структури білків, які значно віддалені один від одного в таксономічному відношенні. Розроблена концепція імуноінактивації (нейтралізації інфекційності) аденовірусів і вперше створена математична модель цього процесу, яка визначає внесок у нього антитіл до кількох антигенних детермінант гексону та відростка, а також інтерферону та комплементу. Досліджені невідомі до того особливості експресії геному аденовірусів у динаміці продуктивної інфекції або під впливом аномальних нуклеозидів, інгібіторів протеолізу, інгібіторів різної природи, перспективних для хіміотерапії аденовірусної інфекції. Встановлена лімфотропність аденовірусів і вперше створена модель змішаної інфекції лімфоцитів аденовірусами, вірусом імунодефіциту людини та вірусом Епштейна - Барр з родини герпесвірусів. Показано, що в процесі одночасного чи послідовного інфікування розвивається взаємна інтерференція вірусів, а це є важливим для розуміння імунопатогенезу СНІДу. Наведені матеріали обгрунтовують шляхи

створення сучасних ефективних препаратів для діагностики, профілактики та хіміотерапії аденовірусної інфекції.

Для территории Украины приводится 236 видов Brassicaceae, относящихся к 66 родам, 24 подвидам, 7 трибам и 2 сверхтрибам (supertribus). В целом таксоны расположены по системе E. Janchen с некоторыми изменениями, внесенными В. Аветисян и другими авторами.

Для визначення потенціалу стійкості інтродукованих кизильників вивчено сезоний ріст однорічних пагонів. За умов північного заходу України за результатами 22-річних досліджень визначено дати початку розвитку пагонів, дати закінчення росту осьових і бокових пагонів, тривалість росту осьових і бокових пагонів (для 60 таксонів Cotoneaster), які корелюють зі ступенем зимостійкості рослин. Установлено також залежність зимостійкості інтродукованих кизильників від їх походження у природньому ареалі.

Розглянуто особливості будови та закономірності структурної організації тимуса тварин. Встановлено, що тимус тварин має диференційовану в зональному відношенні структуру з градієнтом розташування лімфоцитів, а епітеліоретикулоцитам і тільцям тимуса властивий значний поліморфізм.