Розкрито особливості підходів до шаріату в сунітській та шиїтській традиціях ісламу. Проведено компаративний аналіз сутності теологічного вчення сунізму та шиїзму, встановлено спільні та відмінні риси у віровченні та культовій практиці обох напрямів. Продемонстровано спільні та відмінні риси в розбудові корпусу коранічних наук у суннізмі та шиїзмі, а також особливості функціонування сунітських та шиїтських мазхабів. Показано, на основі порівняльного аналізу, залежність цих двох традицій від базових елементів коранічного віровчення. Викладено систематизовано теологію та культову практику ісламу. Розглянуто внутрішню динаміку розвитку сунітського та шиїтського напрямів. Приділено особливу увагу питанню обгрунтування тісного зв’язку між усіма частинами шаріату. Розглянуто сунітський та шиїтський напрями в ісламі, не відокремлюючи жодної частини шаріату, у взаємному зв’язку як з джерелами, так і з іншими структурними частинами. Охарактеризовано різноманітні методи тлумачення шаріату та виведення фетв у різних мазхабах. Проаналізовано спільні та відмінні риси у ставленні сунітів та шиїтів до шаріату із врахуванням історико-культурного контексту розвитку двох ключових напрямів в ісламі, що дозволило зробити припущення стосовно перспектив сунітсько-шиїтського діалогу в світі та Україні. Вивчино та проаналізовано всі основні мусульманські релігійні та громадські організації України, що мають авторитет та вплив на мусульман країни, розглянуто їх ідеологічні засади, приналежність до мазхабу та внутрішньоконфесійного напрямку, особлива увага приділена стосункам мусульманських організацій між собою. Запропоновано сформувати справедливу, рівну та демократичну державно - церковну політику держави щодо мусульманських організацій країни, з метою збереження внутрішньоконфесійного миру та стабільності, запобігання виникненню конфліктів між мусульманськими організаціями та спільнотами України.