Зроблено спробу по-новому осмислити вершинні здобутки Л.Українки - драматичні поеми "У пущі", "Кассандра", "Камінний господар". Акцентовано увагу на проблемах конфлікту особистості, функціонування митця "в часи глухонімії", трагедії правди та невідворотності долі, спокуси владою тощо. Розглянуто характер і специфіку художніх засобів, їх функціональні особливості.

Наведено результати досліджень з актуальних питань інженерної механіки, інформатики, математичного та комп'ютерного моделювання процесів і систем, радіотехніки, автоматизованих систем управління, промислової екології, біотехнічних і медичних приладів і систем, розробки родовищ корисних копалин. Увагу приділено проблемам історії, філософії, педагогіки, політології та філології. Проаналізовано можливості використання вторинного поліетиленфторату в автомобілебудуванні. Розкрито особливості визначення якості блоків і виробів з природного каменю на основі відеозображень його поверхні, різновиди високоточних вимірювачів кутів, сучасні методи аутентифікації користувачів інформаційно-комунікаційних систем. Запропоновано методику автоматизованої класифікації зон обслуговування технологічного обладнання промисловим роботом. Розглянуто трудові традиції та ментальні особливості українського народу, роль і місце страху в сучасному суспільстві, співвідношення спокуси, добра і зла у релігії.

Приведены результаты исследований по актуальным вопросам инженерной механики, информатики, математического и компьютерного моделирования процессов и систем, радиотехники, автоматизированных систем управления, промышленной экологии, биотехнических и медицинских приборов и систем, разработки месторождений полезных ископаемых. Уделено внимание проблемам истории, философии, педагогики, политологии и филологии. Проанализированы возможности использования вторичного полиэтиленфтората в автомобилестроении. Раскрыты особенности определения качества блоков и изделий из природного камня на основе видеонаблюдений его поверхности, разновидности высокоточных измерителей углов, современные методы аутентификации пользователей информационно-коммуникационных систем. Предложена методика автоматизированной классификации зон обслуживания технологического оборудования промышленным роботом. Рассмотрены трудовые традиции и ментальные особенности украинского народа, роль и место страха в современном обществе, соотношения искушения, добра и зла в религии.

У процесі самоаналізу особистість зустрічається зі значними труднощами, які, зрештою, набувають і позитивного значення. Вдатися до самоаналізу як до одного з видів самодопомоги у власному розвитку дуже не просто: індивід має бути рішучим і самодисциплінованим. У багатьох теоретичних висновках передбачено, що пізнання самого себе - справа доволі проста. Але це ілюзія, причому шкідлива. Люди, що піддаються такій спокусі, або відчувають нічим не виправдане самовдоволення, вважаючи, що все про себе знають, або розчаровуються, зустрівши перші серйозні труднощі, і відмовляються від пошуку істини як від невдячної справи.

Розглянуто прогноз як нетрадиційну структурно-логічну схему, синтезовану з елементів політичної ситуації. Через зіставлення "чужого" досвіду та власних досягнень сформовано "компаративістський" прогноз.

Досліджено жанрову своєрідність драматургічної спадщини Панаса Мирного, зокрема, розглянуто його п'єси "Лимирівна", "У черницях", "Перемудрив", "Згуба", "Не вгашай духу!", "Спокуса". Основну увагу акцентовано на вивченні новаторства митця у жанрі драматургії. Проаналізовано ідейно-тематичну спрямованість драматургічних творів Панаса Мирного, зроблено висновок, що ідеї, висловлені письменником, близькі до творчих пошуків представників "нової драми". Відзначено такі жанрові особливості драматургії митця, як епізація драматургічних творів, створення "високих" комедій, розробка таких жанрових форм, як "епічна драма" та "драма для читання". Розкрито роль Панаса Мирного у становленні української прози та формуванні теоретичних основ нової української драматургії кінця XIX - початку XX ст.

Вперше проведено комплексне дослідження проблеми екзистенційного виміру духовності людини у творчості Г.Сковороди. На підставі вивчення творчої спадщини видатних діячів і мислителів часів Київської Русі та доби бароко доведено, що екзистенційність і духовність належать до визначальних рис української філософії. Проаналізовано особливості проявів даних категорій у самобутньому філософському вченні Г.Сковороди. На підставі аналізу текстів українського мислителя встановлено, що переживання особою свого "буття у світі" є вихідним принципом духовної сутності людини. Розглянуто особливості трактування ідеї Бога у творчості Г.Сковороди, співзвучного з поглядами релігійних філософів-екзистенціалістів XIX - XX ст. (С.К'єркегора, Г.Марселя, К.Ясперса). Вперше проаналізовано екзистенційний зміст творчості Г.Сковороди у контексті таких модусів людського існування як страх, гріх, самотність, любов і відчай. Висвітлено погляди українського мислителя на внутрішню духовну свободу людини, досягнуту в результаті самопізнання та самовдосконалення та роль даного чинника у визволенні від обтяжливих спокус і негативного впливу зовнішнього світу. Доведено пріоритетність принципу діалогу у філософському мисленні Г.Сковороди як специфічного фактора духовного розвитку особистості.

Вперше досліджено та систематизовано соціально-історичні та ідейно-теоретичні джерела постмодерністського теоретизування та узагальнено основоположні постмодерністські концепції. З'ясовано теоретико-методологічні принципи, понятійно-категоріальний апарат та основні методологічні установки соціологічного постмодернізму та його значення для подальшого розвитку соціологічної теоретичної думки. Доведено обумовленість виникнення постмодерністського теоретизування інтеграційними процесами, насамперед, в економічній сфері, які з часом призвели до глобалізації та інформатизації сучасного світу та поглибили "постматеріальну" (постматеріалістичну) переорієнтацію нормативно-ціннісних установок західної спільноти. Досліджено теоретико-методологічні витоки постмодерністського теоретизування та обгрунтовано висновок про певну спадкоємність у теоретичній соціології. Встановлено, що цілеспрямоване застосування принципів плюральності й ототожнення реальності з текстом, деконструкції та децентралізації як методологічних установок, а також ключових понять і категорій (постмодерну, постмодерністської ситуації, постмодерного суспільства, мовних ігор, гіперреальності, симулякра, симуляції, спокуси, спокушання, місця проживання [habitat] спільноти, само-монтування [self-assembly]) дозволяють реконструювати суспільство, в якому найзначущою стає знакова реальність.

Проаналізовано сонетну творчість Е.Андієвської з метою з'ясування її місця та ролі у західноєвропейському культурному контексті, виявлено жанрову, художньо-естетичну, стилістичну специфіку її творів. Вивчено сонетний доробок Е.Андієвської (збірки "Народження ідола", "Риба і розмір", "Кути опостінь", "Пісні без тексту", "Наука про землю", "Каварня", "Спокуси святого Антонія", "Вігілії", "Архітектурні ансамблі", "Знаки. Тарок", "Межиріччя", "Вілли над морем", "Хвилі", "Хід конем", "Півкулі і конуси") за всіма рівнями організації художнього тексту з урахуванням психології творчості, феномена свідомості автора, визначальним фактором якої є активізація підсвідомої сфери у креативному процесі. На підставі структурального аналізу поетичного тексту Е.Андієвської виявлено його ієрархічну, синтагматично-парадигматичну організацію на ідейно-тематичному, образному та мовно-поетичному рівнях. З'ясовано філософське підгрунтя поезії Е.Андієвської, що визначає основний об'єкт її поетичної рефлексії - світ і його трансфомацію в інобуття, а також провідного принципу поетики - символізації, проведено типологічне зіставлення її творчості з західною та східною філософією та мистецтвом (поетичною творчістю Р.-М.Рілке, С.Малларме, П.Верлена, Ю.Тарнавського, М.Реваковича, філософськими концепціями Е.Гуссерля, Ж.-П.Сартра, Ф.Ніцше, М.Бердяєва, О.Шпенглера, античності, брахманізму, буддизму, даосизму, теософією О.Блаватської, вченням К.Кастанеди, західним і східним образотворчим мистецтвом).

На прикладі шляхетських наїздів проаналізовано проблеми, що постають перед дослідником, основним джерелом для якого є продукція судових установ. Наїзди, що до сьогодні слугують підставою для тверджень про високий рівень насильства серед шляхетської спільноти Речі Посполитої та її неправовий характер у ранньомодерний період, розглянуто через призму лицарського етосу шляхти. Саме такий підхід дозволяє аналізувати цей елемент шляхетського повсякдення не як звичний спосіб збагачення чи перерозподілу земельної власності, а як варіант підтримання або відновлення честі серед шляхти, відтак - порушити питання про переосмислення проблеми насильства та правової культури у шляхетській Речі Посполитій.

Здійснено філософський аналіз досвіду реформування сучасної української освіти останнього десятиліття.

Застережено дослідників педагогічної спадщини А. С. Макаренка від двох небезпек: спокуси залучити великого вченого до групи власної підтримки, зокрема, від тенденційного підбору цитат; спрощення наукових поглядів вченого. Визначено основні напрямки прояву редукції у галузі розвитку здібностей та обдарованості. Підкреслено, що розвиток здібностей для А. С. Макаренка - це не самостійне завдання, а одне з багатьох, які вирішуються шляхом створення специфічної педагогічної ситуації. Проаналізовано основні положення педагогічної системи А. С. Макаренка в контексті розвитку здібностей: виховання в колективі та через колектив; закон паралельної дії; система перспективних ліній; гра, естетизація, мажорний тон. В поглядах педагога виокремлено те, що відповідає сучасним уявленням про розвиток здібностей: системний підхід до педагогічного процесу; управлінсько-ситуаційний підхід до розвитку здібностей; провідна роль соціально-психологічних закономірностей розвитку здібностей на противагу діяльнісним; включення дітей у різні види діяльності; розуміння особистісної суті здібностей; визнання як метапотреба, яка визначає розвиток здібностей; усвідомлення можливостей розвитку здібностей як одного з основних розвивальних принципів.

Кожна економічна діяльність сприймається в основному з погляду економічних успіхів, тобто як ефективність (ККД) та економіка (ощадливість). Проте ця оцінка не є повною, оскільки кожна економічна діяльність має оцінюватися з етичного погляду. Це було десять років тому, коли ділова етика розглядалася виключно як адміністративна відповідність правовим та внутрішнім правилам і положенням. Сьогодні ситуація зовсім інша. Ділова етика не є суто формальністю, вона допомагає підприємцям завоювати довіру клієнтів, щоб домогтися успіху. Як ніколи раніше, корпорацій просять заохочувати і підштовхувати до поліпшення їх ділової практики, щоб підкреслити правову та етичну поведінку. Компанії, фірми і приватні особи більш відповідально ставляться до своїх дій, оскільки цілком природно збільшується попит на вищі стандарти корпоративної соціальної відповідальності, але часто несподівано в житті людини. Наприклад, деякі люди, які крадуть гроші у своїх роботодавців через особисті фінансові труднощі. Якщо б вони були в змозі уникнути особистих проблем, то уникнули б спокуси здійснити крадіжку.

Проаналізовано життя, творчість і вчення преподобного Феодора Студита про морально-аскетичне життя християнина. Розглянуто вчення преподобного Феодора Студита про мараль, аскетику, а також духовне удосконалення за допомогою уникнення гріха та подолання пристрастей. На підставі Священного Писання і творів святих отців розкрито розуміння моралі, а також досягнення духовності шляхом аскетики. Значну увагу приділено спасінню людини як перемозі над спокусами, блаженному життю праведників та долі грішників в есхатології божественної справедливості Страшного Суду та значенню чеснот в набутті досконалого прикладу християнського життя.

Встановлено оптимальну кількість включення у рецептури здобного печива насіння та борошна льону, меленого насіння винограду, меленого кореня цикорію, порошків квітів гібіскусу та дивини, сухого знежиреного молока, сухої молочної сироватки. Створено якісно нові види здобного печива без начинок і з начинкою, які збагачені поліфункціональними, біологічно активними домішками, завдяки яким знижено енергетичну цінність виробів і досягнуто задоволення потреб споживачів у дефіцитних нутрієнтах. Досліджено зміни органолептичних, фізнко-хІмічних і мікробіологічних показників у розроблених зразках здобного печива, вплив сучасних пакувальних матеріалів на їх збереженість і науково обгрунтовано підготовлені рекомендації щодо використання. Встановлено, що складові компоненти дивини, насіння винограду, кореня цикорію, гібіскусу характеризуються вираженими антиоксидантними властивостями і в 1,5 - 2,0 рази сповільнюють окислювальні та гідролітичні процеси у здобному печиві. Вивчено вплив пакувальних матеріалів і рецептурного складу на зміну якості здобного печива покращеного складу в процесі зберігання. Встановлено високу ефективність використання пакетів з метафану з метою гальмування процесів окислення та гідролізу жирів розробленого нового здобного печива. Розроблено та затверджено документацію на нові види здобного печива "Льонок", "Спокуса", "Голуба рапсодія" та "Смачне сонечко".

Розкрито сутність понять наукової, прикладної, практичної, та побутової психології. Розглянуто типи психологічної професії: психолог-науковець, викладач психології, психолог-практик. Висвітлено функції, завдання та структуру психологічної служби в Україні, а також сфери застосування практичної психології. Описано професійно-особистісний портрет психолога (знання, здібності, інтереси, схильностей, моральних властивостей), етичні протиріччя, проблеми та "спокуси" у його практичній діяльності. Охарактеризовано особливості професійної підготовки такого фахівця у ВНЗ. Наведено короткі біографічні нариси таких видатних психологів, як Г. С. Костюк, Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн та окремі відомості про лауреатів нобелівської премії за досягнення у психології.

Висвітлено динаміку розвитку одного із аспектів концепції європейського адогматизму.

Розкрито виховний потенціал української дитячої літератури Канади, той цінний і багатий досвід навчання та виховання підростаючих поколінь, що його нагромадили українці західної діаспори. Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину XX ст. - період активної діяльності в Канаді Об'єднання працівників дитячої літератури, засновниками й активними діячами якого були провідні українсько-канадські педагоги - автори художніх творів для дітей і молоді. Важливого значення ці письменники надавали художньому втіленню педагогічних ідей щодо морального вдосконалення людини, зокрема формування у неї таких якостей, як чесність, справедливість, працьовитість, скромність, почуття власної гідності та повага до гідності іншої людини, турбота про старших, шляхетне ставлення до дівчини, жінки, матері, бабусі. Встановлено, що актуальною для української спільноти в Канаді є проблема релігійно-духовного виховання, оскільки певна частина молоді піддається спокусам матеріального світу, поступово стає байдужою до релігії та християнських норм життя, легковажить заповідями Божими.

Досліджено твори сучасної світової літератури, репрезентовані романами Ф. Беґбеде, Я. Вишневського, Ю. Іздрика, B. Кучока, X. Муракамі, М. Павича, О. Памука, В. Пєлєвіна, С. Поваляєвої та інших. Приділено увагу синтезу топологічної рефлексії й тілесно-міметичного методу аналізу художніх творів. Доведено наявність у літературних текстах зазначених авторів конвергенції таких тілесних мікротопосів, як топоси болю, страждання, чутливості, відсутності, бажання, насолоди, спокусливості, сексуальності, забуття, мислення, свободи та ідентичності.

Розглянуто позитивні й негативні тенденції розвитку інформаційного (постіндустріального) суспільства. З позицій сучасної постнекласичної науки оцінено обмежуючий вплив законів універсуму на можливості розвитку суспільства. Констатовано наростання самовідчуження людства, зумовлене лавиноподібним ускладненням його інструментального базису, що не може не викликати занепокоєння.

Досліджено особливості функціонування поетики абсурду в п'єсах "Народний Малахій", "Патетична соната" М. Куліша та "Спокуси несвятого Антона", "Близнята ще зустрінуться" І. Костецького. Проаналізовано специфіку "театру абсурду" в світовій драматургії. На основі дослідження п'єс європейських і американських абсурдистів узагальнено основні риси поетики абсурду. Серед них - деформація мови персонажів, гра слів, відособленість героїв, невизначеність просторово-часових координат, сюжетна статичність, наявність гротеску та парадоксу. Визначено, що "театр абсурду" - це явище літератури XX ст., яке виникло на грунті модернізму, ввібравши в себе риси авангардизму. У п'єсах М. Куліша виявлено елементи поетики абсурду - гротескні персонажі, парадокси, символи й екзистенційні мотиви. Однак ці твори відповідають не всім рисам драми абсурду - дії героїв у п'єсах М. Куліша є зв'язними та логічними, сюжет розгортається традиційно. Натомість п'єсам І. Костецького притаманні всі основні принципи поетики абсурду. Зазначено, що твори драматурга насичені мовними каламбурами та грою слів, маріонетковими персонажами, нелогічними діями, мають деструктивний сюжет.