Досліджено прояв антиструктурних дефектів, утворених ядерним опроміненням, у впорядкованих бінарних розчинах. Розрахунки показали, що концентрація таких дефектів за типових значень інтенсивності опромінення і температури може бути великою. Наявність антиструктурних дефектів може викликати появу нестабільності в кристалі під час опромінення. Нестабільність пов'язана з прискоренням рекомбінації антиструктурних дефектів, яке зумовлене виділенням тепла під час релаксації. Нестабільність призводить до появи автоколивань густини дефектів і температури кристала. Вивчено прояв автоколивань.

Висвітлено експериментальні результати, що показують вплив нагрівання електронним пучком на параметри запису інформації у плівках барвника. Композитні плівки барвника отримано методом вакуумного напилення. Вивчено зміни оптичних властивостей і структури поверхні. Плівки органічного барвника опромінено електронним пучком за різної тривалості опромінення, щоб змінити структуру і морфологію поверхні. Зміни, що спостерігались у структурі, досліджено за допомогою електронного мікроскопа з високою роздільною здатністю. Максимальне збільшення ширини спостережено для аморфної плівки барвника на початковій стадії дифракційної картини. Відпал плівок барвника електронним пучком протягом 2 - 5 с веде до утворення зерна, розмір якого змінюється від 2 до 5 нм. Виявлено, що плівки органічного барвника мають гексагональну структуру зерен, утворених після відпалу електронним пучком. Оцінено порогові енергії, необхідні для зміни структури поверхні плівки барвника у процесі опромінення електронним пучком. Отримані результати дають змогу вивчити поведінку шарів барвника як середовища для запису інформації за допомогою електронного пучка.

В роботі досліджувалася динаміка зміни інтенсивності фотолюмінесценції (ІФЛ) зразків поруватого кремнію (ПК), які під час їх старіння на повітрі зазнають дії лазерного опромінення (337 нм, 3.7 мВт). З'ясувалося, що під впливом УФ-опромінення ІФЛ швидко зростає і через кілька годин досягає "плато". Подальше опромінення призводить до спадання інтенсивності, що пояснюється ефектом втоми люмінесценції. В той же час для зразка, що не опромінювався, ІФЛ майже не змінюється за час експерименту. Виявилося, що на етапі початкового монотонного наростання ІФЛ після короткочасного (1-2 хвилини) припинення освітлення зразка лазером на кривій еволюції ІФЛ спостерігається аномалія у вигляді невеликого сплеску вниз, тоді як на ділянках монотонного спадання кривої ІФЛ ця аномалія являє собою сплеск угору. У випадку довготривалого (десятки годин) припинення освітлення аномалія була однотипною для всіх ділянок кривої ІФЛ. Описані результати пояснюються впливом двох конкурентних факторів: втоми люмінесценції та формування під дією світла нестабільних (молекулярних) хімічних зв'язків, які можуть перетворюватися на стабільні атомні.

Методами поляризаційної УФ- та ІЧ-спектроскопії, індукованого двопроменезаломлення досліджено кінетику наведення анізотропії та кінетику її релаксації в широкому температурному інтервалі. Виявлено залежність характеру релаксації анізотропії від умов опромінення. Результати інтерпретовано, виходячи з часткового впорядкування в опромінених плівках фрагментів макроланцюгів. Визначено енергію їх активації. Запропоновано теоретичну модель, що пояснює експериментальні результати.

Досліджено ефекти орієнтації та переорієнтації директора на полімерній поверхні під дією світла на об'єм рідкого кристала. Розглянуто появу осі легкої орієнтації в нематичному рідкому кристалі 5ЦБ з домішками барвника метилового червоного при поглинанні світла об'ємом рідкого кристала. Розглянуто вплив опромінення на напрямок директора та на параметр порядку рідкого кристала. Запропоновано застосування ефекту для запису високоефективних поляризаційних голографічних граток та формування періодичної структури в комірці з холестеричним рідким кристалом, зумовленої світлоіндукованою просторовою сегрегацією молекул домішки.

Подано попередні результати досліджень впливу наджорсткого рентгенівського випромінювання на надпластичну деформацію сплаву на базі алюмінію. Встановлено, що швидкість деформації опромінених зразків майже вдвічі вища, ніж для неопромінених, а оптимальні умови для прояву надпластичності після опромінення зміщуються в бік нижчих значень напружень потоку.

Досліджено часові та просторові нестійкості в бінарних сплавах під опроміненням. Ці нестійкості виникають через антиструктурні дефекти, кількість яких у разі опромінення може бути великою. Часові нестійкості пов'язані з прискоренням релаксації антиструктурних дефектів через тепло, що виділяється під час цієї релаксації. Вони призводять до виникнення автоколивань щільності дефектів і температури кристала. Просторові нестійкості виникають через взаємодію між дефектами, які створені опроміненням. Вони призводять до періодичної просторової модуляції щільності антиструктурних дефектів.

Дано огляд літератури, в якому зібрано та проаналізовано дані про розвиток лісових ценозів і спонтанне відтворення лісової рослинності на відкритих безлісних ділянках за відсутності або мінімізації антропогенного втручання. Вивчення загальних особливостей перебігу процесів самозаліснення, а також аналіз швидкості та спрямованості цих процесів у Чорнобильській зоні відчуження дозволяють зробити прогноз подальшого розвитку флори цього регіону під дією прямого (опромінення) та опосередкованого (припинення господарювання) впливу радіації.

Досліджується вплив зовнішнього шуму (флуктуації швидкості створення дефектів і радіаційного нагріву) на динаміку змінювання щільності дефектів та температуру опромінюваного кристала. Зміна з часом температури кристала і щільності дефектів в залежності від умов опромінення та властивостей опромінюваного кристала є або стаціонарним випадковим процесом, або подібним автоколиванням чи вінеровському процесу. Встановлено, шо регулярні автоколивання середньої щільності дефектів та температури чергуються періодами нерегулярного руху, котрий характеризується різкими стрибками та значним збільшенням дисперсії.

Вивчено вплив тотального рентгенівського опромінення в дозі 0.155 Кл/кг на активність катепсину L (КФ 3.4.22.15) фракції легких мітохондрій та мікросомально-розчинної фракції сірої речовини великих півкуль головного мозку щура. Визначення проводили через 1, 24 і 48 год, а також через п'ять діб після радіаційної дії. Показано складний багатофазовий характер зміни активності катепсину L при гострій променевій патології.

Висвітлюються причини захворювань на правець імунізованих осіб, летальності від нього та шанси одужання, питання диференційної діагностики церебро-васкулярної патології у ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, а також проблеми дитячого туберкульозу на забруднених радіонуклідами територіях проживання. Розглядаються особливості метаболічних процесів шкіри у хворих на атопічну бронхіальну астму, тактики лікування виразкових кровотеч у хворих з хронічною серцевою недостатністю, рентгенодіагностики туберкульозу легень при профілактичних флюорографічних оглядах населення. Наведено морфофункціональну характеристику тканини головного мозку у віддаленому періоді після легкої черепно-мозкової травми на фоні хронічного внутрішнього опромінення. Ряд питань присвячений аналізу деяких проблем ветеринарії та сільського господарства тощо.

Проаналізовано чутливість розрахункових значень дози опромінення персоналу від інгаляційного надходження радіонуклідів з пилом і аерозолями об'єкта "Укриття" до організму щодо невизначеності початкових даних для розрахунку цієї дози. Встановлено, що розрахункова інгаляційна доза найбільш чутлива до значення коефіцієнта вторинного пилопідйому та малочутлива до неоднаковості радіонуклідного складу повітря, що надходить до організму. Наведено коефіцієнти вторинного пилопідйому в приміщеннях об'єкта, отримані на базі експериментальних даних.

За результатами 12-річного обстеження учасників ліквідації аварії на ЧАЕС і населення різних груп нагляду встановлено, що основою біологічних ефектів малих доз іонізуючого випромінювання є системні гомеостатичні реакції, що ініційовані радіохімічними, вільнорадикальними процесами, мембранними та ядерними змінами з наступними реакціями напруження та виснаження нервової, ендокринної, імунної, кровотворної систем. Основною причиною порушення стану організму за дії малих доз опромінення є стресасоційовані хронічні непухлинні захворювання центральної, периферичної нервової, ендокринної, серцево-судинної, дихальної та травної систем. Стохастичні ефекти проявляються у збільшенні кількості пухлин щитовидної залози.

Рассмотрена информативность микроядер в лимфоцитах периферической крови для биодозиметрии хронического воздействия малых доз облучения на людей, проживающих на радиационно загрязненных территориях. На основании полученных данных сделано заключение, что тест частоты микроядер в лимфоцитах периферической крови используется для групповой биоиндикации надфонового низкомощностного облучения людей, проживающих на территориях, загрязненных радионуклидами. Микроядерный тест не пригоден для биодозиметрии низкомощностного облучения всего тела. Показана необходимость исследования определения возможности применения для биодозиметрии облучения красного костного мозга. Увеличение частоты микроядер у отдельных индивидуумов рассмотрено как сигнал потенциального риска для здоровья.

Радіаційний вплив у відносно низьких (0,7 бер) та високих (100-200 бер) дозах призводить до значного збільшення специфічної взаємодії ЛПНЩ з клітиною в організмі людини. Наявність гіперхолестеринемії істотно не впливає на рецептор-зв'язуючі властивості ліпопротеїнів опроміненого організму. Низькі дози іонізувального опромінення не змінюють інтенсивності неспецифічної взаємодії, тоді як високі збільшують її. Порушення ліпідного обміну (наявність гіперхолестеринемії) значною мірою впливає на збільшення нерецепторної взаємодії незалежно від дози опромінення.

Знайдено концентрації розривів і зшивок для зразків полістиролу, опромінених ультрафіолетовими променями. Показано вплив інтенсивності опромінення та глибини опромінених зразків на характер молекулярно-масових розподілів полістиролу.

В результаті дії іонізувальної радіації найбільша ефективність перенесення енергії між флуорофорами, локалізованими у різних ділянках апікальної мебрани ентероцитів, спостерігається у парі пірен - АНС. Із зростанням дози опромінення від 0,5 до 2,0 Гр зменшується ефективна товщина гідрофобної ділянки ліпідного бішару та знижується зміст загальних ліпідів в апікальній мебрані ентероцитів. При дії іонізувальної радіації в дозах 0,5 - 2,0 Гр відбуваються структурні зміни у ліпідній фазі апікальних мембран ентероцитів.

Методами пульс-електрофорезу та гель-електрофорезу досліджено характер деградації ДНК клітин насіння люпину, яке сформувалось за умов 10-кілометрової зони відчуження ЧАЕС і зазнало впливу прискореного старіння протягом 3 - 20 діб. Показано, що в такому насінні спостерігається впорядковане високомолекулярне розщеплення ДНК на фрагменти розмірами 50 - 60 та 300 тис. пар нуклеотидів. Характер розщеплення ДНК залежить від тривалості прискореного старіння, а наслідки хронічного опромінення викликають часові зсуви спостережених ефектів. Встановлено факт деградації ДНК на низькомолекулярні фрагменти, розмірами менші за 10 тис. пар нуклеотидів у клітинах насіння люпину з цієї зони, що зазнало прискореного старіння та було додатково опромінено дозами до 100 Гр. Обговорено можливе значення активної клітинної відповіді в реакціях на пошкоджуючі впливи.

Методами вимірювання внутрішнього тертя, модуля пружності та мікротвердості досліджувався вплив опромінення електронами на пружні та непружні властивості алюмінієвого сплаву Д16. Поява максимуму при 340 К, а також зменшення фону внутрішнього тертя після 460 К обумовлені, можливо, перерозподілом компонентів зміцнюючих фаз.

Вивчено вплив електронного опромінення на процеси ближнього упорядкування бінарних твердих розчинів Cu-Al і Ag-Al. Показано, що опромінення не змінює характеру упорядкування. Будова ближньоупорядкованих неоднорідних областей, як і у випадку термодинамічного впливу, відповідає структурам висококонцентраційних фаз. Проаналізовано причини підвищеної радіаційної стійкості сплавів з ближнім порядком.