За результатами комплексного виявлення імуноглобулінів у сироватці трупної крові проведено диференційну діагностику причин смерті, яка базується на використанні кількісного визначення імуноглобулінів класу G, A і M. Установлено вплив причин смерті на імунні показники сироватки крові в осіб, що загинули від черепно-мозкової травми, повішання та хронічної хвороби серця. Розроблено діагностичні таблиці для встановлення причин смерті за імунними показниками сироватки трупної крові з урахуванням давності настання смерті.

Мета дослідження - вивчення причин смертності дитячого населення від зовнішніх причин в залежності від вікових та регіональних чинників та розробка і впровадження моделі удосконалення її профілактики. Відповідно до поставлених задач та для досягнення мети дослідження використано комплекс загально наукових і спеціальних методів, взаємопов'язаних та послідовно застосованих у ході дослідження: системний аналіз бібліосемантичний, статистичний. З метою вивчення смертності дітей та підлітків від травм та отруєнь проведено її аналіз в різних вікових групах в залежності від міста проживання та причин смерті. Встановлено, що в структурі смертності дітей 0 - 17 років по Запорізькій області, травми та отруєння находяться на другому місці. В віковій категорії дітей від 1 - 14 та 15 - 17 років травми та отруєння займають перше місце. В структурі смертності від травм та отруєнь серед підлітків 15 - 17 років залишається високий показник суїцидів, так за період 2011 - 2017 років в структурі причин по класу "Травми та отруєння" повішання складає 40 %. Встановлено вищі показники смертності дітей від 0 - 17 років в сільській місцевості. При показнику смертності від травм і отруєнь по області 1,29 на 10 тис. відповідного населення, в містах цей показник 1,0, в сільській місцевості 1,6. Висновки: одержані дані потребують більш детального вивчення причин смертності серед різних вікових груп дітей від травм та отруєнь в залежності від місця проживання, побутових, соціальних факторів ризику, які впливають на формування у дітей та підлітків життєзберігаючої поведінки. Розробити та запровадити програму профілактики дитячого травматизму та формування життєзберігаючої поведінки в залежності від регіональних особливостей.