Наведено близько 80 000 економічних термінів і термінологічних словосполучень німецькою й українською мовами, що використовуються у різних галузях економіки, фінансів, банківської справи, а також у сфері міжнародних економічних і валютних відносин, діловодстві й організації виробництва. У дане видання включено лексику, що вживається у ділових перемовинах і діловій кореспонденції.

Приведены около 80 000 экономических терминов и терминологических словосочетаний на немецком и украинском языках, употребляемые в различных отраслях экономики, финансов, банковского дела, а также в сфере международных экономических и валютных отношений, деловодстве и организации производства. В данное издание включена лексика, которая используется в деловых переговорах и деловой корреспонденции.

Досліджено підготовку та проведення переговорів між Росією та Річчю Посполитою за посередництвом Австрії, що відбувалися у с. Немежі під Вільном від 22 серпня до 3 листопада 1656 р. Проаналізовано міжнародну політику й європейську дипломатію середини XVII ст. Увагу звернено на заходи багатьох країн, які намагались виступити посередниками для примирення Речі Посполитої зі Швецією у 1655 - 1656 рр., що мало стати альтернативою польсько-російських переговорів. На основі російських, польсько-литовських та австрійських звітів і щоденників учасників перемовин, а також їх листування простежено розвиток подій під час укладення Віленського договору. Визначено головні тематичні сюжети, довкола яких під Вільном проходили гострі дискусії (умови союзу проти Швеції, нові кордони між Московською державою та Річчю Посполитою, обрання російського царя на Польсько-Литовське королівство, проблеми релігії). Розглянуто територіальні дискусії на Віленській комісії про Україну, проблеми московського й австрійського посередництва в українсько-польських переговорах.

Розглянуто теоретичні засади, механізми та наслідки європейської інтеграції України, яка є ключовим зовнішньополітичним пріоритетом і стратегічною метою нашої держави. Уточнено чинники та передумови, що визначають потребу реалізації європейського напряму в системі зовнішньої політики України, проаналізовано стан і перспективи розвитку нормативно-правового та інституційного забезпечення європейського курсу України, досягнення та проблеми на шляху до європейської інтеграції в різних сферах суспільного життя. Висвітлено особливості підготовки нової посиленої угоди між Україною та ЄС, зокрема, організаційні засади переговорного процесу, позиції сторін, основні аспекти перемовин щодо формування зони вільної торгівлі, питання лібералізації візового режиму між Україною та ЄС тощо. Проаналізовано позиції та інтереси держав-членів у формуванні східної політики ЄС на початку XXI ст., описано єроінтеграційний досвід Польщі у контексті прикладу для України.

Досліджено українську проблематику під час переговорів між Річчю Посполитою та Москвою у с. Немежі під Вільном, що тривали з 22 серпня до 3 листопада 1656 р. На ці перемовини гетьман Б. Хмельницький відправив своїх послів на чолі з сотником Р. Гапоненком, видавши їм у Чигирині інструкцію від 5 серпня (н. ст.). По прибутті до російського табору під Ригою 11 вересня Р. Гапоненка було затримано приблизно на 2 - 3 тижні. Вирушити до Вільна йому дозволили в період між 23 і 29 вересня, а на місце переговорів він прибув лише 4 жовтня. Однак у цей час, коли М. Одоєвський зробив перші кроки до припинення дискусій про українсько-польський кордон (після десятого засідання, 30 вересня), присутність українських послів породила великі непорозуміння як у московському, так і в польсько-литовському таборах. Р. Гапоненко та його супутники взяли участь у роботі на початку засідання, яке відбулося 16 жовтня, проте невдовзі на вимогу М. Одоєвського змушені були покинути намет. Після цього до інших сесій їх уже не допустили. Головною причиною такої ситуації стали кардинальні розбіжності української й московської політики щодо відносин із польським королем. Простежується також еволюція ідеї щодо поділу України по Дніпру, перші документальні згадки про яку зустрічаються в листуванні вищого духівництва Речі Посполитої від середини вересня 1656 р. На початку жовтня ця думка була вже сформульована як офіційний наказ Яна Казимира польсько-литовським комісарам під Вільном.

Висвітлено особливості проектування соціокультурного простору у новій будівлі Національної бібліотеки Білорусі. Розкрито технологічні аспекти функціонування соціокультурного центру та його об'єктів - Центру міжнародних зустрічей і перемовин, конференц-залу, залу освітніх технологій, комплексу художніх галерей, Музею книги, фізкультурно-оздоровчого комплексу, оглядового майданчику. Проаналізовано соціокультурну діяльність НББ.

Освещены особенности проектирования социокультурного пространства в новом здании Национальной библиотеки Беларуси (НББ). Раскрыты технологические аспекты функционирования социокультурного центра и его объектов - Центра международных встреч и переговоров, конференц-зала, зала образовательных технологий, комплекса художественных галерей, Музея книги, физкультурно-оздоровительного комплекса, смотровой площадки. Проанализирована социокультурная деятельность НББ.

Розглянуто питання про перемовини автора та редактора як партнерів у створенні видавничого продукту, компетенції редактора, складові його підготовки до першої офіційної зустрічі з автором, її результати. Висвітлено авторську готовність до перемовин з редактором, особливості коректної відмови редактора авторові у виданні його праці.

Проаналізовано позицію журналістів, котрі ведуть міжкультурний діалог: Київ - Варшава.

Вперше в українському літературознавстві комплексно досліджено типологію читацької рецепції друкованої та гіпертекстуальної літератури у парадигмі різноформатних художніх текстів. Розглянуто найбільш продуктивні дослідження у царині теорії читацького відгуку та наведено етапи їх розвитку. Проаналізовано й увиразнено особливості гіпертекстуальної й інтерактивної літератури. Виявлено динаміку сприйняття мережевої літератури та резюмовано відмінності між читацькою рецепцією друкованого та електронного текстів. Наголошено, що читання мережевої літератури характеризується непослідовністю, нелінійністю, вибірковістю, довільною інтерактивністю, дезорієнтацію, невизначеністю, ризоматичністю й асоціативністю. Умовна пасивність реципієнта друкованого тексту поступається місцем очевидній активності, що виявляється у конструюванні власного тексту із запропонованих шматків. Така активність ще більше інтенсифікується у парадигмі інтертексту, де співтворець може вести перемовини з початковим автором, вставляти свої репліки, посилання на інші тексти, графічні чи картографічні зображення, музичні треки чи власні окремі напрацювання.

Проаналізовано зовнішньополітичну діяльність адміністрацій президентів CШA щодо вироблення стратегічних підходів, формування відповідних інструментів і механізмів стосовно Ісламської Республіки Іран. Доведено, що політика США була трансформована від співпраці до стримування після Ісламської революції в Ірані. Обгрунтовано основні засоби стримування Сполученими Штатами Ірану на Близькому та Середньому Сході, до яких належать дипломатичні перемовини, санкції, таємні операції, політичний тиск, розгортання військового потенціалу, залучення багатосторонньої співпраці та такі нетрадиційні засоби, як кібер-атаки. Досліджено ефективний вплив економічних санкцій США та світової спільноти стосовно Ісламської Республіки Ірану на розвиток іранської ядерної програми і функціонування міжнародних терористичних організацій на Близькому і Середньому Сході.

Висвітлено питання перемовин, укладення та ратифікації Конкордату Королівства Югославії та Католицької Церкви у 1930 - 1937 рр. та ролі словенських політиків у цих процесах. Розглянуто позиції сторін щодо змісту угоди, зокрема, Словенської народної партії та її лідера А. Корошця, міністра внутрішніх справ за часів Конкордатської кризи 1935 - 1937 рр., плани короля Олександра та його наступника, причини провалу Конкордату. Виділено етапи конкордатської проблеми, їхня коротка характеристика з точки зору участі у ній словенських політиків та її наслідки для Словенії.

Досліджено засади преображення "розколеної онтології", що єднають філософські шляхи св. Григорія Палами та П. Флоренського.

Процес реорганізації Державного центру УНР в екзилі майже невисвітлений, а історіографія представлена в основному історично-публіцистичними та мемуарними працями. На основі нових архівних джерел, більшість яких уводиться до наукового обігу уперше, досліджено створення Державного центру, який був першою вдалою спробою консолідації політичних партій та організацій української діаспори в Європі. До спільної роботи у його структурах було залучено як вихідців із Наддніпрянщини, так і Західної України. Охарактеризовано партійну структуру української еміграції у повоєнній Європі, складний процес перемовин між основними політичними силами (екзильний уряд УНР, Союз гетьманців-державників, два крила Організації українських націоналістів), партійні позиції та бачення фундаментальних основ спільного політично-державного центру.

Проаналізовано, як привілеї, надані Волинському, Київському та Брацлавському воєводствам на Люблінському сеймі 1569 р., прислужилися формуванню у шляхти цих теренів уявлень про себе як про політичний "народ руський" - третього члена Речі Посполитої. Робота складається із трьох основних блоків. У першому увагу зосереджено на центральному питанні дискусій на Люблінському сеймі з приводу приєднання українських (руських) воєводств до Корони Польської. Волинська шляхта, котра виявилася у фарватері сеймової боротьби, розглядала цей акт як приєднання зі своїми правами, що мали бути гарантовані присягою короля, сенату, шляхетських послів. Такий варіант передбачав суб'єктність української шляхти та претензії її на паритетність у перемовинах із "коронярами". Натомість представники Корони вважали, що ці території мають бути повернуті до її складу як питома частина, а руська шляхта таким чином долучиться до прав, що ними володіла корона, одноосібно присягнувши королю та Короні. У підсумку волиняни в обмін на відмову від своїх вимог - взаємної присяги коронних представників на підтвердження їх прав - одержали можливість самим скласти текст привілею, що включав їх права, які король мав гарантувати своєю присягою. Очевидно, що текст, запропонований волинянами, був відредагований іншою стороною - членами спеціально створеної для цього комісії, звідси й певні суперечності на рівні риторики. Цей незбіг очікувань сторін щодо об'єднання (приєднання "з правами" чи "до прав") буде зафіксовано й у претензіях волинян по унії. Проаналізовано судову практику Волині, яка демонструє увагу шляхти до чіткого дотриманням двох пунктів привілеїв: використання руської мови у судочинстві й адміністрації та II Литовського статуту як "свого" права для Волинського, Київського, Брацлавського воєводств. Видається, що саме судове повсякдення виявилося тією сферою, де, починаючи від Люблінської унії, мало чи не щодень українська шляхта відточувала аріумекти на захист своїх прав і своєї території, відповідно до уявлення про себе як окремий політичний "народ". Ці доводи сповна будуть використані в релігійній полеміці щодо Берестейської унії 1596 р. З'ясовано, як люблінські привілеї в полемічних текстах Мартіна Броневського, Захари Копистенського та Мелетія Смотрицького прислужилися конструюванню територіально-правової концепції "руського народу" (що мешкає на певній території й має власні права), яка складе поважну конкуренцію конфесійній моделі (руський народ як народ православний). Водночас ця концепція буде озвучена українською шляхтою на політичній сцені в 1620 - 1640-х рр. Завдяки опертю на люблінські привілеї як підстави суб'єктності українських воєводств автори релігійних трактатів і шляхетські парламентарі вироблять на середину XVII ст. уявлення про руський народ як про третього члена Речі Посполитої, паритетного полякам і литвинам. Запропоновано деякі міркування щодо перспектив українського історієписання.

Мета роботи - оцінка вірогідності прибуття судна в порт у певні часові інтервали з урахуванням різних комбінацій умов рейсової чартер-партії (Ч/П) та їх формулювань. Сформовано структуру стоянкового часу судна в порту за результатами аналізу умов Ч/П та їх формулювань. Часові інтервали, які мають актуально оцінювати час прибуття судна, було визначено на підставі положень теорії транспортних процесів і систем. Для оцінки вірогідності прибуття судна у порт у певні часові інтервали використано нормальний закон розподілу. Вірогідність прибуття судна в порт за розглянутою Ч/П досліджено для трьох найбільш актуальних ситуацій: відомою є дата "відкриття" судна; відомим є час прибуття судна в порт розвантаження за попередньою Ч/П; відомою є позиція судна на переході з порту розвантаження за попереднім чартером. Уперше стоянковий час структуровано з урахуванням умов Ч/П та їх можливих формулювань, установлено їх вплив на стоянковий час і досліджено вірогідність прибуття судна у певні часові інтервали. Одержані результати можна використати під час планування рейсу (під час перемовин щодо укладання Ч/П й подальшого виконання рейсу).

Висвітлено актуальні проблеми теорії та практики міжнародного права. Увагу приділено праву міжнародної відповідальності, міжнародних організацій, міжнародної безпеки, а також міжнародному гуманітарному праву та праву ЄС. Розглянуто присвоєння державі поведінки окремих осіб як елемент міжнародно-протиправного діяння за умов інформаційного суспільства. Досліджено питання набуття компетенції міжнародними міжурядовими організаціями у сучасному міжнародному праві. Увагу приділено юридичній силі та значенню Будапештського меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про неросповсюдження ядерної зброї. Проаналізовано правову природу, суть і зміст перемовин України щодо врегулювання ситуації на Сході країни за участю міжнародних посередників і зацікавлених сторін. Розглянуто теоретичні засади сучасних концепцій безпеки.

Розглянуто основи ділового спілкування в усній та письмових формах у типових ситуаціях ведення бізнесу: знайомство, розмова по телефону, ведення ділової документації. Викладено питання використання німецької мови в професійній діяльності через опанування таких тем, як професії, пошук роботи, працевлаштування, підприємство, діловий етикет, перемовини, ділова кореспонденція. Наведено проектні завдання, завдання на підготовку доповідей та презентацій, рольові ігри тощо. Представлено актуальні тексти та статті економічної тематики.

Розроблено теоретико-методологічний підхід до дослідження відтворення робочої сили. Запропоновано концептуальну схему вивчення умов, джерел і структурних чинників відтворення робочої сили у глобальних ланцюгах постачання, здійснено її емпіричну апробацію на основі аналізу відтворення робочої сили на українських швейних фабриках у глобальних ланцюгах постачання. Оцінку умов відтворення робочої сили проведено шляхом експлікації матеріальних і темпоральних ресурсів для відтворення. Ці ресурси працівники та працівниці можуть отримувати з ринкових джерел, державних джерел, соціальних мереж і шляхом самовиробництва продукції. Умови відтворення робочої сили та здатність працівників і працівниць змінювати ці умови залежать від таких структурних чинників, як особливості функціонування глобальних ланцюгів постачання, економічна динаміка на макрорівні, стан ринку праці, державна політика у сфері трудових відносин і соціального забезпечення та рівень контролю за її імплементацією, характеристики профспілок. Верифіковано евристичний потенціал теорій відтворення робочої сили, режимів контролю праці та концепції робітничої впливовості в перемовинах, запропоновано удосконалення до них.

Розроблено теоретико-методичні засади організації самостійної позааудиторної роботи студентів економічних спеціальностей з англійської мови, зокрема з оволодіння англомовними компетентностями у діловому говорінні та письмі з використанням мультимедійного електронного посібника. На основі критичного аналізу наукової літератури з проблеми дослідження та проведеного анкетування серед фахівців і студентів економічних спеціальностей у роботі з'ясовано специфіку використання англійської мови у діловій сфері спілкування, організації самостійної позааудиторної роботи у навчанні студентів англійської мови. Виокремлено ситуації ділового спілкування, у яких фахівці економічних спеціальностей беруть участь частіше, визначено засіб навчання. Розроблено концептуальні засади організації самостійної позааудиторної роботи майбутніх економістів у процесі навчання ділового англомовного говоріння та письма. Провідними підходами до самостійного позааудиторного навчання англомовного ділового говоріння та письма з використанням мультимедійного електронного посібника виділено системний, компетентнісний, рефлексивний, особистісно-діяльнісний і ситуаційний підходи. Виокремлено основні етапи самостійного позааудиторного навчання англомовного ділового говоріння та письма з використанням мультимедійного електронного посібника (організаційний, навчальний і контрольний). Визначено психолого-педагогічні та методичні передумови ефективної самостійної позааудиторної роботи майбутніх економістів з оволодіння діловим англомовним говорінням та письмом. Проаналізовано методичні основи самостійного позааудиторного навчання студентів економічних спеціальностей англомовного ділового говоріння та письма. Описано цілі та зміст основ самостійного позааудиторного навчання студентів економічних спеціальностей англомовного ділового говоріння та письма. Конкретизовано вимоги до володіння студентами економічних спеціальностей компетентностями у діловому говорінні та письмі на рівні В2.2 у самостійній позааудиторній роботі. Подано лінгвістичну характеристику англомовного ділового говоріння (діалогічного й монологічного мовлення) та письма згідно з визначеними ситуаціями ділового спілкування. Виокремлено типи та види діалогів ((ділові контактні (етикетна бесіда, знайомство партнерів, інтерв'ю / співбесіда, інтерв'ю з доповідачем, ділова бесіда (начальника з робітником, колегами, партнерами для обміну думками чи пропозиціями), світська бесіда (перед переговорами / перемовинами) й дистантні розмови (телефонні розмови), дискусії (дискусії щодо оформлення та підписання контрактів та угод, дискусії щодо спірного питання протягом засідання (дискусійні наради), дискусії щодо вирішення або прийняття рішення, обговорення питань (перемовини під час переговорів)) і монологів (діловий монолог-оповідь, ділова доповідь-презентація, ділове телефонне голосове повідомлення (монолог-повідомлення), монолог головуючого, діловий монолог-звіт). Здійснено аналіз лінгвістичних характеристик ділового писемного мовлення, зокрема ділових листів, резюме (CV), факсів, ділових контрактів та угод, звітів, тез доповідей, анотацій (резюме), простих есе (Five Paragraph Essay), різних видів повідомлень. Обґрунтовано теоретичні засади використання мультимедійного електронного посібника під час самостійної позааудиторної роботи майбутніх економістів у навчанні англомовного ділового говоріння та письма. Визначено об'єкти контролю та критерії оцінювання рівня сформованості продуктивних компетентностей у самостійній позааудиторній роботі з огляду на ситуації ділового спілкування. Подано критеріальну шкалу оцінювання ділового англомовного монологічного, діалогічного та писемного мовлення студентів. Створено й обгрунтовано методику самостійного позааудиторного навчання студентів економічних спеціальностей англомовного ділового говоріння та письма з використанням мультимедійного електронного посібника "Сооі Businessman". Підготовлено методичні рекомендації щодо організації процесу самостійного позааудиторного навчання студентів економічних спеціальностей з оволодіння англомовними компетентностями у діловому говорінні та письмі засобами мультимедійного електронного посібника.

Поглиблено теоретико-методичні засади дослідження глобальної інституціоналізації системи міжнародної торгівлі та розроблено науково-практичні рекомендації щодо пріоритетних напрямів розвитку зовнішньоторговельного сектора України в контексті членства в СОТ. Систематизовано підходи до визначення сутності СОТ через її двоїсту сутність, що дозволило актуалізувати дослідження СОТ, удосконалити трактування спряження понять "інституція" й "організація" та надати авторське уточнення поняття "глобальна інституціоналізація". Запропоновано розглядати глобальну інституціоналізацію як процес, який характеризується упорядкуванням, стандартизацією та формалізацією міжнародних торговельних відносин у глобальних умовах розвитку, наближенням "типів поведінки" до "правил гри", виникненням міжнародних організацій та / або інституцій на чолі з СОТ із метою лібералізації міжнародної торгівлі та регулювання торгово-політичних відносин держав-членів. Досліджено етапізацію глобальної інституціоналізації в контексті міжнародної торгівлі за допомогою виокремлення чотирьох етапів створення сучасної системи багатосторонньої торгівлі СОТ. Систематизовано основні доробки та шляхи завершення Дохійського раунду перемовин і переходу до нового етапу глобальної інституціоналізації. Проведено оцінку впливу наближення інституційних чинників України до рівня ЄС як "зовнішнього якоря" на зовнішню торгівлю країни на основі гравітаційного моделювання. Підтверджено невідповідність формальних "правил гри" неформальним "типам поведінки", поширеним у суспільстві. Здійснено класифікацію вступних зобов'язань, які можуть мати юридично зв'язуючу силу ("СОТ-плюс", "СОТ-мінус" умови) або не мати її ("СОТ-нейтральні" умови), на основі їх співвідношення з Базисом СОТ на засаді відповідного алгоритму; підхід до оцінки місця РТУ з урахування процедури імплементації Механізму прозорості та їх рівня зрілості; підхід до визначення механізму врегулювання суперечок СОТ і його основних етапів. Це дозволяє з'ясувати якісний вплив процесу вступу до СОТ на розвиток системи міжнародної торгівлі з урахуванням сучасних зрушень у системі СОТ. Визначено пріоритетні напрями розвитку інституційного середовища зовнішньоторговельного сектора України в контексті членства в СОТ та асоціації з ЄС, а також проблем і перспектив тарифного та нетарифного регулювання і створення в Україні Експортно-кредитного агентства, що покликані сприяти перетворенню "правил гри", побудованих на стандартах ЄС, на "типи поведінки", прийняті в суспільстві.

Мета дослідження - проаналізувати перехід лінії німецько-радянського фронту українськими підпільниками та повстанцями в 1943 - 1944 рр. Показати динаміку цього процесу у взаємозв'язку з наступальними операціями Червоної армії. Методологічну основу становить поєднання наукових принципів, загальнонаукових і спеціально-історичних методів. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що, увівши в науковий обіг неопубліковані архівні документи та матеріали, інші джерела, комплексно досліджено особливості переходу лінії фронту підпіллям ОУН, підрозділами УПА в різних районах України. Зазначену проблему в українській і зарубіжній історіографії порушено, предметно висвітлено вперше. Визначено перспективи подальших досліджень на рівні окремих територій. Висновки: установлено, що підпілля ОУН Східної, Північно-Східної, Центральної, Південної України зуміло провести евакуацію значної частини своїх кадрів. Чимало з них поповнили відділи УПА. Найбільш підготовлених і здатних до проведення самостійних дій залишили в тилу Червоної армії. Оунівське підпілля Трансністрії при наближенні фронту розпочало перемовини з румунами. Паралельно на Волині відбувалися переговори з угорськими та литовськими підрозділами. Особливих масштабів підготовка підпіллям ОУН та УПА до переходу лінії фронту набула у Західній Україні. Розгорнуто масштабну роботу із забезпечення матеріальної бази, посилено заходи конспірації, проведено ліквідацію ворожої агентури, виготовлено значну кількість пропагандистських матеріалів для поширення серед червоноармійців. У "фронтовий період" учасники мережі ОУН переважно залишалися на місцях, видаючи себе за місцевих селян і біженців, або ж переховувалися у криївках. Підрозділи УПА намагалися уникати сутичок із фронтовими частинами, відходили подалі від районів бойових дій, переховувались у важкодоступних місцевостях або розділялися на дрібні групи. Унаслідок затримки лінії фронту на території Волинської області у військовій окрузі "Тури" були найбільші втрати. Однак загалом підпіллю вдалося успішно перейти в тил Червоної армії. Загальна кількість загиблих учасників ОУН і УПА в Україні не перевищувала 12 %.