Встановлено, що інвалідність внаслідок хронічного соматичного захворювання викликає появу нових та обтяження існуючих непсихотичних психічних розладів, які значною мірою впливають на перебіг основного захворювання й обмеження життєдіяльності. Проведено патопсихологічний аналіз особистісної сфери інвалідів, внутрішньої картини хвороби й якості їх життя. Розроблено теоретичну модель виникнення та розвитку непсихотичних психічних розладів в ситуації інвалідності внаслідок хронічного соматичного захворювання. Визначено критерії й алгоритм комплексної оцінки реабілітаційного потенціалу осіб. Висвітлено поетапну систему реабілітації інвалідів внаслідок соматичних захворювань. Досліджено принципи й етапи психотерапевтичного впливу в межах реалізації індивідуальної програми реабілітації.

Досліджено парадигмальні зміни загальнопсихологічної концепції психічних процесів, станів, властивостей, свідомості. Визначено суб'єктивні чинники духовного розвитку особистості в контексті синергетичної концепції феномену духовності. Розкрито механізми впливу комп'ютерних технологій на особистість. Запропоновано нові підходи до такого багатогранного явища, як психіка, що покращить його подальше вивчення широким спектром психологічних сумісних дисциплін (вікова та педагогічна психологія, патопсихологія і т. ін.).

Простежено історію виникнення патопсихології як науки, становлення вітчизняної патопсихології. Охарактеризовано розлади відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, порушення мови та мовлення. Показано особливості порушення емоційно-вольової сфери особистості, інтелекту та виявів розумової відсталості. Наведено методики діагностики психічного здоров'я.

На основі патопсихологічного (тест фрустраційної толерантності Розенцвейга та ММРІ) обстеження 26 жінок із проявами клімактеричного, 12 - посткастраційного синдромів і 25 - з інволюційними психозами показано зниження фрустраційної толерантності у всіх групах хворих щодо контрольної групи (10 жінок з фізіологічним перебігом клімактерію). За допомогою ММРІ виявлено домінування у хворих з інволюційною депресією тривожного афекту, що важливо з точки зору диференціальної діагностики вказаних станів і МДП із пізнім дебютом.

Викладено основні положення патопсихології як навчальної дисципліни з урахуванням перспектив її розвитку. Розглянуто основні категорії, принципи та завдання сучасної патопсихології як науки. Подано детальний опис розладів перцептивної, пізнавальної й емоційно-вольової сфери особистості. Особливу увагу приділено висвітленню тем "Предмет, завдання, історія розвитку патопсихології", "Розлади емоцій", "Психологічні феномени та патопсихологічні синдроми при психічних захворюваннях".

Висвітлено теоретичні засади пато- та нейропсихології. Розглянуто проблему психічної норми та патології, етапи становлення нейропсихології. Охарактеризовано основні види порушень психіки й особистості. Подано інформацію про порушення відчуття, сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, мовлення, свідомості та самосвідомості. Увагу приділено проблемам постановки індивідуального діагнозу у клінічній практиці.

Систематизовано понад 450 основних загальнопоживних термінів та понять, що використовуються у патопсихологічній практиці. Ці основні патопсихологічні поняття і терміни виступають допоміжним засобом в оволодінні та засвоєнні таких фундаментальних дисциплин: психофізіологія, клінічна психологія, психогенетика, дефектологія, логопедія тощо. Розкрито суть понять "абстинент", "абулія", "делірій", "імбецильність", "легастенія", "макропсія" та ін.

Здійснено наукове узагальнення та запропоновано нове розв'язання проблеми гумору у нормі та патології. Розроблено регуляторно-рівневу модель гумору, у якій гумор подано як засіб особистісної регуляції, що відбувається на різних рівнях та специфікований у нормі переважанням вищих рівнів, а в умовах патологічного функціонування - зміщенням до нижчих рівнів. Встановлено змістову специфіку генерації гумору у осіб з різними видами психічної патології та виявлено відмінності у змісті категорій гумору у нормі та при психічній патології: категорії, пов'язані з біологічним та соціальним рівнями регуляції, при психічній патології зустрічаються частіше, а категорії, пов'язані з рефлексивним та особистісним рівнями - рідше, ніж у нормі. Визначено відмінності у сприйманні гумору у осіб з різними видами психічної патології. Проаналізовано зв'язки здатності до генерування гумору з особистісними факторами, параметрами емоційного інтелекту та самооцінки, а також з невербальним інтелектом та вироблено наукове розуміння специфіки гумору у осіб з різними видами психічної патології. Узагальнення результатів емпіричного дослідження гумору у осіб з психічними розладами уможливило виокремлення таких "гумористичних" патопсихологічних симптомокомплексів, як шизофренічний, циклотимічний, дистимічний, невротичний, симптомокомплекси залежності від психоактивних речовин та симптомокомплекс розумової відсталості. Розроблено теоретичні основи програми регуляторно-рівневої гуморотерапії, здійснено її апробацію та доведено ефективність для групи осіб з психічною патологією.

Висвітлено основні сучасні клініко-психологічні уявлення про порушення психічних процесів і структури особистості при різних психічних захворюваннях, що дозволяє здобувачам освіти оволодіти теоретичними основами і принципами патопсихологічного синдромного аналізу порушень психічної діяльності людини. Структура посібника допомагає виділити головні аспекти досліджуваних тематичних розділів, організувати і конкретизувати освітній процес у контексті компетентнісного підходу. Розглянуто особливості розладів відчуттів та сприймання, а також розлади психічних пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери: розлади уваги, розлади пам’яті, розлади мислення та мовлення і рухової активності.