Охарактеризовано радянський суспільно-політичний режим і його соціально-економічний фундамент у роки непу. Описано перехід до вільнонайманої праці. Досліджено політичні маневри періоду "справжнього непу" (1924 - 1927 рр.). Розкрито особливості військово-політичного статусу УСРР. Визначено місце вчительства в боротьбі партноменклатури проти "українізації освіти" (1921 - 1922 рр.). Проаналізовано взаємовідносини студентів і викладачів. Досліджено вплив соціальних ініціатив влади на життя студентів.

Описано події в Запорізькому регіоні червня - вересня 1922 року, пов'язані з реалізацією так званої нової економічної політики. Йдеться про один парадоксальний епізод з історії правлячої партії - спробу налагодити бізнес безпосередньо при губернському комітеті партії. Матеріали статті є важливими для уточнення суті нової економічної політики. А саме, вони свідчать на користь визначення партійної політики як хаотичної і волюнтаристської. Цією статтею вкотре стверджується: за високими словами про ліквідацію експлуатації людини людиною крилися обмеженість, цинізм, примітивне прагнення банальної ситості, боягузлива покірність вищому керівництву, стадний інстинкт самозбереження, - у виконанні периферійних компартійних функціонерів.

На основі аналізу неопублікованих архівних джерел, статистичних матеріалів, періодики та польових досліджень вивчено чинники, динаміку та наслідки трансформації комуністичних структур Львова у 1985 - 1991 рр. на шляху від партії влади до партії поза законом, внаслідок взаємовпливів із національно-демократичним та антикомуністичним рухом. Встановлено причини змін чисельності львівських компартструктур та їх фінансового потенціалу. Розглянуто реакцію партапарату щодо ринкових соціально-економічних новацій перебудови та їх вплив на політичну вагу парткомів на підприємствах Львова. Вивчено розгортання внутріпартійної адміністративної реформи, причини деструкції монолітності низового партсередовища та політизації компартійної кореспонденції. Проаналізовано сприйняття партійною елітою та рядовими комуністами етапів розгортання антикомуністичного руху: виробничої демократії, неформальних організацій, національно-демократичних товариств та політичних партій. Вивчено чинники несплати членських внесків, відмови виконання партійних доручень та добровільного самопозбавлення партійності. Простежено розгортання "мітингового марафону" та релігійного ренесансу у візії комуністичних підрозділів Львова. Висвітлено ставлення партноменклатури до "Декларації про державний суверенітет України" та причини відродження націонал-комунізму у вигляді "Демократичної альтернативи". Досліджено участь комуністичної верхівки Львова у антиконституційному заколоті на чолі із ДКНС та причини позбавлення міських підрозділів КПУ законного статусу.

Проаналізувавши тексти стенограм партійних засідань місцевого партійного керівництва за 1923 - 1925 рр., а також протоколів 1922 - 1924 рр., автор прийшов до висновку, що практика ритуальних імітацій була основою повсякденної діяльності партноменклатури. На матеріалах Державного архіву Запорізької області досліджено співвідношення реального і ритуального в тезах, гаслах, заявах і намірах політичного керівництва Запорізького регіону. Показано, що формувалася нова соціальна реальність в умовах "диктатури пролетаріату", яка характеризувалася різноманітними імітаціями: постановочним стилем життєдіяльності, символічними конструктами, міфологізацією і примітивізацією мислення. Спостерігається принцип "видимості", відхід від раціональності і руйнування фіксованого сенсу соціальної реальності в комунікативному спілкуванні та соціальному сприйнятті.