Ломоносівський підводний масив (ЛПМ) розташований уздовж підніжжя континентального схилу Чорного моря у 26 милях від м. Севастополь. Нові дані підтвердили існування у ньому магматичних порід двох острівнодугових серій - вапняково-лужної та бонінітової. Крім того, у західній половині масиву виявлено породи ще однієї острівнодугової серії - шошонітової. Отже, у межах підводного відслонення довжиною біля 44 км встановлено всі три серії, характерні для океанічних острівних дуг, породи яких розташовані у певному для цих дуг порядку. Останній дозволяє зробити висновок, що гіпотетична зона субдукції має бути скерована у бік Східно-Європейської платформи. ЛПМ - це фрагмент колись суцільної острівної дуги середземноморського типу, закладеної на континентальному підгрунті. Крім того, походження ЛПМ може бути пояснено за рахунок рифтогенезу або колізії континентальних плит. Причорноморську гілку Середземноморського складчастого поясу можна розглядати як сукупність субзгідних острівних дуг та колізійних терейнів, які нарощувалися на південній околиці Східно-Європейської платформи у напрямку з півночі на південь, від юри до палеогену.

Викладені теоретичні основи проектування прив'язних підводних систем трьох основних видів - самохідних і тих, що буксируються та опускаються. Системи розглядаються як технічні комплекси, які містять працюючі на течії підводний апарат, кабель-трос, судно-носій і забезпечують обслуговування підводним апаратом робочої зони необхідних розмірів. Досліджено основні фактори, які визначають проектні та експлуатаційні характеристики таких систем. Запропоновані і досліджені нові високопродуктивні прив'язні системи, подано методику розрахунку їх сило-енергетичних характеристик. Викладені технології використання прив'язних підводних систем при виконанні пошукових, інспекційних і спеціальних робіт під водою.

Описуються одноланцюгові прив'язні підводні системи, які містять підводний апарат, кабель-трос і судно-носій. Наведені основні аналітичні співвідношення для розрахунку зусиль, які виникають у стаціонарному режимі роботи системи на течії. Вміщено відомості про природу сил, які діють на кабель-трос і підводний апарат, загальну методику визначення цих сил за прийнятими припущеннями, а також результати розрахунків виникаючих у кабель-тросах зусиль у безрозмірній і розмірній формах. Результати подані у вигляді таблиць і графіка, які дозволяють проводити розрахунки у досить широкому діапазоні вхідних параметрів.

Охарактеризовано постать Я.Галана (1902 - 1949 рр.) як письменника, який виступав проти українського націоналізму в часи радянської пропаганди. Проаналізовано творчість письменника, зокрема, його публіцистику, комедію "Човен хитається", оповідання "Кара", "Три смерті", "На мості", трагедію "Під золотим орлом", драму "Любов на світанні" з точки зору сучасного ставлення до національно-визвольного руху у роки війни. Показано ставлення Я.Галана до Москви, а також до творчості Т.Шевченка. Наведено стислі біографічні дані про українських письменників-ювілярів 2002 р., зокрема, А.Погрібного, О.Криворучка, П.Федотюка, М.Магера, В.Яворівського, Л.Іваненка, П.Глазового.

Охарактеризована личность Я.Галана (1902 - 1949 гг.) как писателя, выступавшего против украинского национализма в годы советской пропаганды. Проанализировано творчество писателя, в частности, его публицистика, комедия "Почему лодка качается", рассказы "Кара", "Три смерти", "На мосту", трагедия "Под золотым орлом", драма "Любовь на рассвете" с точки зрения сегодняшнего отношения к национально-освободительному движению в годы войны. Показано отношение Галана к Москве (в широком значении, как к Российской империи), а также к творчеству Шевченка. Приведены краткие биографические данные об украинских писателях-юбилярах 2002 г., в частности, А.Погрибного, О.Криворучко, П.Федотюка, М.Магера, В.Яворивского, Л.Иваненко, П.Глазового.

Розглянуто перспективи створення портативної системи для контролю та коригування підводних дій людини в умовах басейну. Визначено основні недоліки закордонних і вітчизняних кабельних телевізійних систем за умов використання їх людиною, яка працює в складних підводних умовах. Запропоновано мобільну систему моніторингу та коригування дій людини під водою в умовах басейну. Розроблено структурну схему системи, складових частин, її основні функціональні та технічні характеристики.

Рассмотрены перспективы создания портативной системы для контроля и коррекции подводных действий человека в условиях бассейна. Определены основные недостатки зарубежных и отечественных кабельных телевизионных систем при использовании человеком, который работает в сложных подводных условиях. Предложена мобильная система мониторинга и корректирования действий человека под водой в условиях бассейна. Разработана структурная схема системы, составных частей, ее основные функциональные и технические характеристики.

In the work the prospects of creation of the portable system for the control and correction of submarine actions of man in the conditions of pool are considered. The basic deficiencies of foreign and domestic cable television systems are defined at use by the person which works in complex underwater conditions. The mobile system of monitoring and an adjustment of actions of the person under water in conditions of pool is offered. The block diagram of system, components, its basic functional and technical datas is developed.

Для забезпечення дальності дії гідроакустичних систем підводного зв'язку потрібно розробляти та досліджувати низькочастотні випромінювачі. З точки зору електробезпеки, маси та габаритів, надійності та простоти в експлуатації для вирішення задач підводного зв'язку запропоновано вісесиметричні гідродинамічні випромінювачі. Наведено результати експериментальних досліджень акустичних характеристик прямоточних гідродинамічних випромінювачів з кільцевим соплом (КС) і східчастою перешкодою. Встановлено, що ці випромінювачі є потужними генераторами акустичних хвиль в області звукових частот (350 - 1 550 Гц). Доведено, що на амплітудні та частотні характеристики випромінювачів істотний вплив чинить середній діаметр КС. Установлено, що частота основної гармоніки акустичних хвиль зворотньо пропорційна середньому діаметру сопла. В цьому випадку одержано не тільки якісне, але й кількісне співвідношення між теоретичними та експериментальними даними. Незначний вплив ширини щілини КС на гідродинамічну потужність струменя, амплітуду та частоту сигналу, що генерується за оптимального режиму, дозволяє живити даний тип випромінювачів від насосів різної виробності.

Запропоновано метод розрахунку характеристик системи споруда - грунтове підгрунтя - водне середовище, побудований на базі принципу максимуму Мізеса у теорії пластичності течії для розрахунку берегоукріпних споруд. Одержано систему рівнянь у приростах в інваріантній формі, здійснено модифікацію функцій навантаження для пластичних деформацій, запропоновано процедуру усунення особливостей сингулярних ліній і точок поверхонь навантаження Кулона - Мора. Створено метод розв'язання хвильових задач, який базується на ідеї деформації простору. Із використанням системи хвильових мультиполів уперше визначено характеристики силового впливу прогресивних хвиль скінченної амплітуди на підводний трубопровід, розташований на дні. Уперше розв'язано гідродинамічну задачу про дифракцію хвиль скінченної амплітуди на підводному хвилеломі із застосуванням методу межових інтегральних рівнянь, одержано гідродинамічні сили, що діють на хвилелом. Теоретичні результати розв'язання перевірено шляхом їх порівняння з даними спеціальних експериментів на моделях труби та підводного хвилелому у хвильовому лотку ЧМНДІП на дослідному басейні ОНМУ. Розроблено програмний комплекс, який дозволяє виконати розрахунок за двома межовими станами - міцністю та деформацією основних типів берегоукріпних споруд.

Вперше розроблено нові технології та прилади для підводного нівелювання рейкових шляхів спускового стапеля, які відрізняються високою точністю, компактністю та зручністю у застосуванні під водою, а також екологічно безпечні та невідривні від усіх технологічних будівельних процесів і відповідають нормативним вимогам і допускам в вимірюваннях. Зокрема, на основі ультразвукових коливань створено базову технологію підводного нівелювання судноспускових доріжок слінгів і сліпів, для реалізації якої створено відповідний пристрій - гідростатичний підводний нівелір. Простежено динаміку змін нев'язок і випадкових похибок, визначено їх залежність від ступеня впливу різних параметрів вітрових хвиль і оптимальної розрахункової глибини занурення вимірювального блоку. Розроблено ефективну конструктивно-технологічну схему ремонту у підводній зоні вузлів кріплення рейкових ниток до залізобетонних несучих конструкцій спускового стапеля без додаткового утворення перемичок і водовідливу. Наведено методичні рекомендації щодо застосування технології нівелювання та проведення ремонту підводної частини рейкових доріжок похилого стапеля слінгів і сліпів.

Висвітлено основні тенденції в розвитку оповідних жанрів репрезентативних прозових творів хорватських письменників наприкінці ХХ - початку ХХІ ст.

Освещены основные тенденции в развитии разговорных жанров репрезентативных прозовых произведений хорватских писателей конца ХХ - начала ХХІ ст.

Одержано значення зсувної в'язкості водних розчинів глюкози в інтервалі концентрацій 12,5 - 100 г/л і температур 293 - 353 K. Інтерпретацію експериментальних даних проведено на базі теоретичної моделі А. Ейнштейна. Визначено кількість молекул глюкози, що знаходяться в конфігураціях "крісло" та "човен" за різних температур. Одержано значення термодинамічних параметрів, які характеризують конфігураційний перехід "крісло - човен" молекули глюкози. Визначено кількості молекул води, що утворюють гідратну оболонку обох вказаних конфігурацій. Показано, що за згаданого переходу практично повністю руйнується гідратна оболонка молекули глюкози. Встановлено, що зв'язки молекули глюкози в конфігурації "крісло" є деформованими. Одержано оцінку для енергії деформації цих зв'язків.

Визначено температурну залежність так званого гідродинамічного радіуса молекули декстрану. Показано, що макромолекула декстрану у водному розчині в інтервалі температур 283 - 353 К перебуває в стані ідеального клубка. Знайдено параметри, що характеризують конфігураційний перехід "крісло - човен", якого зазнають глюкопіранозні мономерні ланки макромолекули декстрану. Для ланки та молекул води, що її оточують, визначено розмір області, де встановлюється локальна рівновага. Знайдено розмір гідратної оболонки мономерної ланки в конформаціях "крісло" та "човен", а також визначено енергію деформації ланки в конформації "крісло".

Проаналізовано особливості відбору, діагностики та наслідки санаторного оздоровлення 3678 дітей, що лікувалися на базі санаторного закладу місцевого підпорядкування за останніх 5 років.

Ломоносовський підводний масив (ЛПМ) знаходиться на дні Чорного моря на південний захід від Севастополя і складається з магматичних порід ранньокрейдяного та пізньокрейдяно-палеогенового віку. Вулканічні породи представлено трьома острівнодуговими серіями: бонінітовою, вапняно-лужною та шошонітовою. Вулканіти супроводжуються плутонічними породами, в тому числі "океанічними плагіогранітами". Магматизм ЛПМ є рифтовим, його зумовила вторинна субдукція, пов'язана з розвитком Анатолійської зони субдукції. Масив вважається частиною альпійської системи Гірського Криму, зануреної внаслідок активних тектонічних рухів. Магматизм у ЛПМ відбувався до розкриття Західно-Чорноморської западини і передував колізійному магматизму в Середньогірсько-Понтично-Кавказькому секторі.

Ломоносовский подводный массив (ЛПМ) расположен на дне Черного моря к юго-западу от Севастополя и сложен магматическими породами возраста ранний мел - поздний мел-палеоген. Вулканические породы представлены тремя островодужными сериями: бонинитовой, известково-щелочной и шошонитовой. Вулканиты сопровождаются плутоническими породами, в том числе "океаническими плагиогранитами". Магматизм ЛПМ является рифтовым и обусловлен вторичной субдукцией, связанной с развитием Анатолийской зоны субдукции. Массив рассматривается как часть альпийской системы Горного Крыма, погруженной в результате активных тектонических движений. Магматизм в ЛПМ происходил до раскрытия Западно-Черноморской впадины и предшествовал коллизионному магматизму в Среднегорско-Понтическо-Кавказском поясе.

The Lomonosov submarine massif (LSM) is located on the Black sea floor and is composed of the igneous rocks, mainly of the Early Cretaceous and the Late Cretaceous to Paleogene ages. Volcanic rocks are represented by three island arc series, namely boninite, calc-alkali and shoshonite ones. Volcanites are accompanied by plutonic rocks, including "oceanic plagiogranites". The LSM magmatism is rift-related and was caused by the secondary subduction concerned with the development of the Anatolian subduction zone. Massif is considered to be a part of the Alpine Mountainous Crimea that was dipped as a result of active tectonic movements. The LSM magmatism occurred before the opening of the Western Black Sea depression and antedated the collision-related magmatism in the Srednogorie - Pontides - Caucasus magmatic belt.

Відзначено, що рельєф континентального схилу Чорного моря на південно-західному продовженні Гірського Криму переважно визначається геодеформаційними властивостями магматичних порід, з яких складається Ломоносовський підводний масив. Магматичні процеси, що сформували ці породи, разом з тектонічними й екзогенними факторами зумовили характерні особливості рельєфу району Ломоносівського масиву, а саме: загальне збільшення кутів нахилу до ложа; переважання крутосхилого броньованого структурно-денудаційного типу рельєфу; східчасте занурення схилу у вигляді чергування крутосхилих та субгоризонтальних поверхонь інтенсивну розчленованість дна долинами та каньйонами.

За територіальним положенням і петрохімічними ознаками виділено три магматичні комплекси: каркінітсько-північнокримський (Рівнинний Крим), південнобережний (Гірський Крим), ломоносовський (підводний Ломоносовський хребет). Усі вони представлені складнодиференційованими вулканоплутонічними асоціаціями з переважанням базальтоїдів у ломоносовському комплексі та ріодацитів у каркінітсько-північнокримському. Для останнього є характерною підвищена калієва лужність, що створює в напрямку південь-північ латеральну зональність від натрових серій Ломоносовського хребта до калій-натрових серій вулканітів Гірського Криму і, нарешті, калієвих серій Рівнинного Криму. Імовірно, магматизм Рівнинного та Гірського Криму проявився за умов активної континентальної окраїни, а Ломоносовський хребет є фрагментом острівної дуги.

Батиметричні дослідження, що виконані в межах міжнародної кооперації з використанням сучасного гідроакустичного обладнання, надали змогу провести обстеження та вперше одержати неперервну тривимірну карту незвичайної структури на дні у північно-західній частині Чорного моря у вигляді протяжного (понад 70 км) і глибокого (до 125 м) підводного каналу (завширшки більш ніж 1100 м), пов'язаного з системою каньйонів палеодельти р. Дніпро, який проходить через увесь континентальній схил аж до абісальної рівнини та, можливо, є додатковою зв'язуючою ланкою між аеробною та анаеробною зоною Чорного моря.

Наголошено, що у секторі Чорного моря на континентальному схилі виявлено та вивчено новий великий район розвитку магматизму в зоні зчленування Скіфської плити та Західно-Чорноморської западини — Ломоносовський підводний масив (ЛПМ). Доведено, що магматизм ЛПМ не має аналогів на сусідньому суходолі. На основі петрографічних, петрохімічних та геохімічних ознак для магматичних порід ЛПМ встановлено острівнодужний, субдукційно-зв’язаний генезис, що дозволило розглядати ЛПМ як фрагмент палеоострівної дуги. В складі ЛПМ виділено три острівнодужні серії вулканічних порід, а саме: бонінітова, вапняно-лужна та шошонітова. Розподіл порід в межах ЛПМ утворює петрохімічну зональність з наростанням калійовості порід і зменшенням магнезіальності в напрямку з південного сходу на північний захід, від фронту дуги до тилу. У складі ЛПМ виділено три серії плутонічних порід, для двох з яких, а саме плагіогранітної та трондьємітової, доведено зв’язок з надсубдукційними офіолітами. У ході зіставлення з ЛПМ магматичних проявів південно-західного краю Криму доведено їх неоднорідність: східна їх частина віднесена до магматизму пасивної континентальної окраїни, а західна - до фрагментів офіолітів ЛПМ, що збереглися. За типом магматизму ще один район на континентальному схилі - Фороський виступ - також належить до пасивної континентальної окраїни. Вперше сучасними локальними методами встановлено вік і геохімічні особливості цирконів з порід різних стадій магматизму. Доведено, що континентальна кора північної периферії Чорноморської западини була консолідована в ранньому протерозої, а її склад був неоднаковим в різних частинах регіону. Встановлено неодноразовість виявлення субдукційно-зв’язаного магматизму впродовж мезозою: перший раз - з кінця середньої юри до ранньої крейди, другий раз - в пізній крейді-палеогені. Показано, що острівнодужні серії ЛПМ могли утворитися за великої долі участі речовини давньої континентальної кори під час відкоту субдукції та задугового розтягнення, що сформувало Західно-Чорноморську западину.

Запропоновано модель, що описує температурну залежність гідродинамічного радіуса молекули глюкози у водному розчині. Розроблено спосіб оцінки співвідношення числа молекул мономеру чи полімерних ланок, що знаходяться в конфігураціях з різними гідродинамічними радіусами, з даних віскозиметричного експерименту. Одержано значення розміру гідратної оболонки молекули глюкози та ланки декстрану в конфігураціях "крісло" та "човен". Запропоновано спосіб визначення розміру фізичного нескінченно малого об'єму для дрібно- та крупномасштабного станів локальної рівноваги розчинів сахаридів і розчинів сахаридів з домішками електроліту, виходячи з експериментальних даних по в'язкості й електропровідності. Розроблено модель, що пояснює зменшення розміру клубка полісахариду в розчині за умов підвищення температури та введення в розчин електроліту.

Вперше здійснено комплексний літературознавчий аналіз концепту острова в англійській літературі першої половини XX ст. - на матеріалі творів "Містер Блетсуорсі на острові Ремполі" Г. Веллса, "До маяка" В. Вулф, "Острів фарисеїв" Джона Голсуорсі, "Фрейя Семи Островів", "Перемога" Дж. Конрада, "Місяць і шеляг" В. С. Моема, "Простак з Несподіваних островів" Б. Шоу. Досліджено форми індивідуальної інтерпретації концепту острова в поетиці творів представників різних художніх парадигм - реалізму, неоромантизму, модернізму, у яких концепт набуває нові ідеї. У концепті острова виявлено такі компоненти, як специфічний хронотоп, особливий тип героя, символ човна, міфологема Білої богині, мотив подорожі, обряд ініціації. Ці структурні складові мають позитивні конотації в реалістичних і модерністських творах, навіть якщо уявлення про райський острів виявляється хибним, - ідилічна природа, активні герої, човен як місце набуття нових властивостей; жінки, які втілюють Білу богиню, зображені як повністю сформовані особистості. Ці ж компоненти позбавлені позитивного спектру у неоромантичній прозі - природа охарактеризована лексемами з негативним відтінком, герої пасивні, жінки, які уособлюють Білу богиню, не здатні подолати самотність головного героя. Вивчено генезис та еволюцію концепту острова в художніх творах англійської літератури, починаючи від кельтської міфології і до першої половини XX ст. Виділено спільні риси концепту острова в поетиці досліджених творів. Проаналізовано специфіку компонентів концепту острова в різних художніх парадигмах.

Надано обміри й технічні характеристики стародавнього човна-довбанки з Західної Волині, а також символи, нанесені на внутрішній стінці правого борту.