Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.148.83-588.3

Рубрики:

Переломи

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещен клинический опыт использования блокирующего интрамедуллярного металлополимерного остеосинтеза (БИМПО) у 63 больных с диафизарными переломами большеберцовой кости. Особое внимание уделено снижению травматичности оперативных вмешательств, максимальному сохранению мягких тканей и кровоснабжения отломков. Разработаны и внедрены клинико-биомеханические варианты БИМПО: динамический, статический и детензионный, а также открытый, полуоткрытый и закрытый способы их выполнения. Изучение отдаленных результатов у 56 больных в сроки от 10 месяцев до 3 лет показало отличные и хорошие исходы.

Приведено аналіз результатів лікування 39 потерпілих з травматичними ушкодженнями в ділянці кульшового суглоба, яким було виконано позаосередковий остеосинтез із використанням розробленого авторами апарата "таз-стегно". Це дозволило дійти висновку про те, що точна діагностика ушкоджень, рання керована апаратна стабільна фіксація з можливістю розробки рухів у суглобах у сполученні з комплексною реабілітаційною програмою забезпечує задовільні результати навіть у разі грубих внутрішньосуглобових руйнувань.

В клініці травматології Київського науково-практичного центру швидкої медичної допомоги в 1988-93 рр. остеосинтез стегнової кістки було зроблено 153 постраждалим з політравмою. З цією метою застосовували пластини (48,4 ), рідше - стержні (28,1) і апарати зовнішньої фіксації (20,9). При виборі засобу фіксації орієнтувались на оцінку тяжкості травми за шкалою ISS (Injury Severity Score). При виборі оптимального часу хірургічної стабілізації перелому автори орієнтувались на схему Вольфа, у відповідності до якої на першому етапі виконувались операції за життєвими показаннями, потім протягом 6-12 годин в відділенні реанімації проводили інтенсивну терапію, після якої при відсутності вітальних порушень проводили остеосинтез стегнової кістки. Результати лікування вивчено у 98 пацієнтів через 12-18 місяців після остеосинтезу. Хороші результати відмічені у 79,6, задовільні - у 17,3, незадовільні - у 3,1 хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198

Рубрики:

Пошкодження кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Разработано устройство для фиксации костных обломков при диафизарных переломах длинных костей. Конструкция его предусматривает возможность индивидуального формирования в соответствии с особенностями перелома, содержит пластину, полукольца, прилегающие непосредственно к кости, и фиксирующие винты. Стабилизация осуществляется благодаря прошиванию кости винтами в разных плоскостях. Устройство обеспечивает надежный биологический (т.е. наименее инвазивный и максимально щадящий) остеосинтез, который с успехом применен у 5 больных с оскольчатыми и косыми переломами бедренной кости, а также у больного с псевдоартрозом плечевой кости, развившимся на фоне остеопороза.

У статті проаналізовані результати застосування різноманітних імплантатів у 86 хворих, що оперувалися з приводу пошкоджень і посттравматичних артрозів крижово-клубових суглобів. У хворих в стані травматичного шоку відкриту репозицію і остеосинтез вушкоподібних поверхонь слід виконувати як відстрочене втручання, фіксуючи таз на етапі протишокових заходів стерньовими апаратами. Застосування комбінації позаосередкового і занурювального остеосинтезу дозволяє оптимізувати лікування пошкоджень крижово-клубових суглобів у гострому періоді травматичної хвороби. Найбільш ефективним засобом стабілізації заднього відділу тазу при ротаційних і вертикально-ротаційних пошкодженнях, на думку авторів, є артродез крижово-клубових суглобів з застосуванням накісткових фіксаторів керамічних імплантатів і кісткових аутотрансплантатів. Неминучою при цьому втратою амортизаційної функції амфіартрозу можна зневажити заради надійності фіксації фрагментів таза. При застарілих вивихах і переломо-вивихах тазової кістки зі значною деформацією таза автори пропонують артродезувати крижово-клубовий суглоб у невправленому стані з одночасним виконанням коригуючої остеотомії крила клубової кістки.

Для визначення інформативності вимірюваної безконтактно динаміки омега-потенціалу головного мозку хворих з переломами стегнової кістки проведено дослідження у 49 практично здорових осіб і 108 хворих у процесі лікування консервативними методами та остеосинтезу відламків металевими конструкціями. Аналіз вихідної величини омега-потенціалу у відповідь на одноразове фізичне навантаження верхніх кінцівок дає змогу прогнозувати ускладнений чи неускладнений перебіг загоєння переломів.

282 хворих із наслідками переломів кісток кінцівок, які лікувались методом дистракції, обстежено в динаміці з застосуванням клінічного, рентгенологічного, гематологічного, біохімічного та імунологічного методів. Виявлено клініко-рентгенологічні фактори ризику й інформативні лабораторні показники, які характеризують перебіг остеогенезу на етапах дистракції та фіксації. Розроблено прогностичні алгоритми, які дозволяють здійснити індивідуальну тактику ведення хворих під час дистракційного остеосинтезу. Використання прогностичних алгоритмів для індивідуалізації лікування сприяло зменшенню кількості невдач удвічі та підвищенню ефективності лікування хворих із наслідками переломів кісток кінцівок.

Вивчено результати лікування 140 хворих з діафізарними переломами плечової кістки. Визначено, що у ході лікування діафізарних переломів плечової кістки методом вибору є позаосередковий компресійно-дистракційний остеосинтез апаратами зовнішньої фіксації.

У клініці травматології та ортопедії Медичного центру Управління справами Президента РФ методом черезкісткового остеосинтезу за допомогою стрижневих і спице-стрижневих апаратів конструкції А. І. Городниченка з 1997р. до 2000р. прооперовано 158 пацієнтів із внутрішньо- та навколосуглобовими переломами довгих кісток, із них 56 мали супутній остеопороз. Показаннями для остеосинтезу були деякі відкриті переломи, переломи проксимальних відділів стегнової та плечової кісток, колінного суглоба та дистального відділу плечової кістки за класифікацією AO/ASIF. Можливість закрито, атравматично та надійно фіксувати кісткові відламки дозволила швидше активізувати хворих, поліпшила якість їх життя, скоротила час стаціонарного лікування, мінімізувала небезпечність виникнення гіпостатичних ускладнень, що в сукупності з багаторазовим використанням всіх вузлів і деталей апарата має велике економічне значення. Консолідацію переломів досягнуто у всіх випадках. З ускладнень зафіксовано запалення м'яких тканин навколо стрижнів у 5 пацієнтів. Метод дозволив почати раннє відновне лікування постраждалих і поліпшити функціональні результати лікування.

Викладено порівняльний аналіз досліджень над хворими з переломами дистального відділу кісток гомілки методом черезкісткового остеосинтезу за класичною методикою Ілізарова (32 постраждалих) і з використанням апарату спице-стрижневого типу (36 хворих). Вивчено результати лікування терміном від 3 до 24 місяців. Оцінку результатів проведено за методикою Е. Р. Маттіса. Запропонована технологія має перевагу у порівнянні з методикою Ілізарова, дозволяє підвищити клінічну ефективність лікування на 9,7 - 12,9 % залежно від характеру та виду перелому.

Для зменшення травматизації під час проведення корекції деформації передпліччя внаслідок травм дистального метаепіфіза з урахуванням характерних біомеханічних змін, що виникають під час формування променевої косорукості, модифіковано існуючу методику черезкісткового остеосинтезу за цієї патології. За період з 1998 до 2000 рр. 12 хворим з посттравматичною променевою косорукістю (8 жінок та 4 чоловіки), вік яких складав від 14 до 62 років, виконано оперативні втручання за розробленою методикою. У 8 хворих отримано відмінні та у 4 - добрі результати. Ускладнень, пов'язаних з ушкодженням судин і нервів, не відзначено. 8 з 12 пацієнтів повернулись до праці через 2 тижні після демонтажу апарата. Середній строк лікування посттравматичної косорукості I та II ступенів склав 12 тижнів.

Збірник присвячений актуальним питанням хірургії гепато-біліарної системи, лікування холециститу, виразкової хвороби, профілактики гнійної інфекції. У розділі "Травматологія-ортопедія" розглянуті питання реконструктивно-відновлюваних операцій на великих суглобах, однополосного і тотального ендопротезування кульшового суглоба у випадках дегенеративно-дистрофічних та ревматоїдних захворювань. Окремо висвітлені сучасні методи остеосинтезу. У розділі "Гастроентерологія" статті присвячені дисбіотичним порушенням та їх корекції, новим медикаментозним методам лікування хвороб печінки, виразкової хвороби та іншої патології шлунково-кишкового тракту. Розділ "Клінічна імунологія та алергологія" включає статті, присвячені діагностиці та лікуванню бронхіальної астми, полінозу, кропивниці, харчової алергії.

Описано досвід клініки травматології Київської лікарні швидкої медичної допомоги в хірургічному лікуванні відкритих переломів довгих кісток кінцівок у 869 хворих за період з 1988 до 1999 р. Відкриті переломи I ступеня мали місце в 352 (40,5 %), II ступеня - у 313 (36 %), III ступеня - у 204 (23,5 %) хворих. Із засобів фіксації в 69,9 % пацієнтів застосовано зовнішній остеосинтез, у 20,6 % - накістковий, у 3,1 % - 8-подібний дротяний серкляж, у 2,3 % - фіксацію стрижнями, а також комбіновані засоби, у 1,8 % - гвинти. Зроблено висновок, що успіх лікування відкритих переломів залежить від комплексу заходів, що включає профілактику контамінації рани, ранню радикальну хірургічну обробку, механічно бездоганну зовнішню або внутрішню фіксацію, адекватне дренування рани, застосування великих доз антибіотиків. У комплексному лікуванні відкритих переломів за наявності показань вельми ефективна повторна хірургічна обробка та заміна методу фіксації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.6

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення гомілковостопного суглоба, стопи і пальців

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены данные сравнительного анализа минипластин новой конструкции для лечения переломов нижней челюсти. Особенность ее - наличие поперечных лепестков, при помощи которых достигается повышенная пространственная жесткость. Клиническое исследование и лечение с использованием предлагаемых минипластин для контроля остеосинтеза нижней челюсти пластинам фирмы "Matis" проводилось у 57 больных в возрасте от 15 до 65 лет. Эффективность лечения доказана клинической картиной и данными методов исследования, среди которых - многоканальная электромиография, термометрия, рентгенологического исследования, измерение объема открывания рта. Проведенное хирургическое лечение переломов нижней челюсти предлагаемыми пластинами обеспечивает хорошие эстетические и функциональные результаты, большую стабильность отломков, которые благодаря своим конструктивным особенностям облегчали подбор формы и размеров пластины адекватной конкретным переломам. Вместе с тем, они обеспечивают большую фиксацию отломков при оскольчатых переломах и с частичным дефектом костной ткани.

Наведено сучасні розробки методів зрощення кісток локомоторного апарату у свійських тварин. Описано характер уражень кісток опорно-рухового апарату та перебіг репаративних процесів у кістковій тканині. Надано класифікацію переломів кісток голови, таза, грудних і тазових кінцівок. Висвітлено методи стимуляції їх зрощення. Рекомендовано методи застосування зовнішнього та внутрішнього остеосинтезу на трубчастих і пластинчастих кістках. Відображено можливі близькі та віддалені ускладнення, що виникають через остеосинтез.

Проведено комплексне гістологічне та гістохімічне дослідження кістково-пластичної ампутації на рівні діафізу гомілки за класичним методом, розробленим Біром, і з використанням апарата зовнішньої фіксації на 30 безпорідних собаках. Об'єктом дослідження була зона стику між кістковим аутотрансплантатом на судинній ніжці та спилом гомілкових кісток. Показано, що застосування апаратів зовнішньої фіксації за вказаним методом ампутації дає можливість запобігти зміщенню пересадженої кістки, а стабільна фіксація індукує і підтримує інтенсивний остеогенез, що призводить до зрощення кісток на 4 - 6 тижнів раніше, ніж у контрольній серії.

Приведені дані експериментальних і клінічних досліджень полі- і монокристалічних дентальних імплантатів. Встановлено, що використання випромінювання гелій - неонового лазера на імплантаційне ложе кістки через сапфіровий імплантат зменшує післяопераційний набряк і явища запалення, прискорює загоєння операційної рани на 2-3 доби, а остеогенеза на 1-1,5 місяці в порівнянні з імплантатами, на які не використовувалось випромінювання лазера. Розроблено набір "Імплантати сапфірові щелепні" для остеосинтезу і ендопротезування нижньої щелепи, який складається з 9 виробів - пластин, гвинтів, стержнів та ендопротезів. Для контурної пластики використовували шпаристу корундову кераміку. Розроблено методи сапфіроостеосинтезу нижньої щелепи та ендопротезування скронево-нижнещелепного суглоба. Приведено результати лікування.