Досліджено значення Вестфальського миру 1648 р. у становленні сучасного міжнародного права. Вперше у вітчизняній літературі підготовка і проведення Вестфальського конгресу розглядається не як виключно західноєвропейський феномен, а як наслідок взаємних зв'язків і взаємодії лабільної системи держав того історичного періоду. Невід'ємною складовою частиною тієї системи держав були також Московська і Польсько-Литовська держави, Запорозьке козацтво, Кримське ханство, Балканські держави, Османська імперія та ін. Підписання Оснабрюцького і Мюнстерського договорів як складових Вестфальського миру оцінюється як закономірний початок сучасного міжнародного права, а також як процес становлення європейського та світового правопорядку. Містяться додатки, які включають переклади російською і українською мовами найсуттєвіших положень Оснабрюцького і Мюнстерського договорів, а також їх повний німецький переклад з латинської мови, що став основою наукового дослідження.

Дисертацію присвячено проблемам історії та етнології невеликої етнічної спільності кримчаків. Наведено історіографічний огляд бібліографії про кримчаків, підсумовано дані про різноманітні групи джерел. Розглянуто проблеми формування іудейських общин на території Криму за часів пізньої античності та раннього середньовіччя, зроблено висновок про їх етноконфесійний характер. Подано відомості про існування населення, яке сповідувало іудаїзм в усіх державних утвореннях Криму, що існували до завоювання цієї території Османською імперією. Зроблено висновок про генетичну і культурну спадкоємність кримчаків від попередніх іудейських груп Криму. Висвітлено основні етнічні процеси, які відбувались із спільністю з кінця XV ст. Визначено причини сплеску етнічної самосвідомості у 1913 р. Розглянута етнокультурна характеристика доповнює уявлення про кримчаків як про самостійну етноконфесійну спільність.

Дисертацію присвячено дослідженню історичних обставин виникнення Задунайської Січі, її соціально-економічному та адміністративно-територіальному устрою. Простежено еміграційні та рееміграційні рухи задунайського козацтва, показані причини і наслідки ліквідації Задунайської Січі. На основі аналізу широкого кола джерел, значна частина яких вперше вводиться до наукового обігу, детально висвітлено процес переселення та історію перших років перебування запорожців на території Османської імперії і заснування Задунайського Коша, локалізовано місцезнаходження запорозьких січей за Дунаєм (середина 1780-х рр. - Катирлезька Січ, 1806 р. - переселення козаків до Браїлова і Сеймен, з 1814 до 1828 р. - Січ у Великих Дунавцях). Встановлено, що переселення задунайців під владу Росії у 1828 р. було організовано і підготовлено акцією, яка стала наслідком комплексу причин; Й.М.Гладкому як кошовому отаману належить важлива, але не вирішальна роль у рееміграції задунайців.

На підставі аналізу збірки ліричних газелей (диванче), окремих віршів і поем окреслено індивідуальний стиль, тематичний спектр (мотиви любові, вина і вільнодумства, героїчні, критичні, дидактичні), а також поетику (архітектоніку газелей, риму, розмір, проблему формування образної системи) творів Газаї. Значну увагу приділено проблемі традицій та новаторства у поетичній спадщині Газаї, що розвивалася під впливом класичної східної поезії. Виявлено літературні паралелі між Газаї та поетами-попередниками - Навої, Фізулі та Мухіббі. Визначено вплив творчості Газаї на наступні покоління поетів Криму і Туреччини (Усеїн Кефевій, Хусеїн Бедрі Паша, Козаноглу Дженаб Мухіддін та ін.). Розкрито сутність та особливості літературної спадщини назира, визначено загальні та відрізнювальні характеристики між двома різновидами "відповідей" (назира і таклід). Висвітлено літературно-культурний процес у Кримському ханстві другої половини XVI ст., охарактеризовано класичний період у кримськотатарській літературі як продовження арабського Ренесансу (VIII - XII ст.) та іранського Ренесансу (X - XV ст.), досліджено вплив їх літературних традицій на класичний період. Суттєвих змін зазнала мова межі XVI - XVII ст. Кіпчацький діалект, який раніше переважав у кримськотатарській літературі, поступово відступив і замінився огузькою (османською) мовою, що значно зміцнила свої позиції. Дане явище пояснено значним зближенням культурних контактів між Османською імперією і Кримським ханством, це підтверджують і кримсько-султанські укази (ярлики) часів Гази Герай хана II.

Досліджено один з найважливіших періодів історії українського козацтва, коли відбулось його становлення як недержавних збройних сил українського народу і воно з'явилось на міжнародній арені як самостійний віськово-політичний фактор, на що мусили зважати всі сусідні країни. На основі нових джерел розглянуто боротьбу козаків проти Османської імперії та Кримського ханства, походи в Молдавію їх участь у війнах Великого князівства Литовського і Речі Посполитої проти Московського царства, взаємовідносини козацтва і влади. Велику увагу приділено дипломатичним проблемам, які через діяльність козацтва виникали у Польщі в стосунках з Кримом, Туреччиною і Молдавією, першим спробам встановлення контактів козацтва з урядами європейських країн. Події висвітлено в широкому контексті історії Великого Кордону і міжнародних відносин другої половини XVI ст.

Висвітлено боротьбу українського народу проти турецько-татарської агресії наприкінці XVI - на початку XVII ст. Особливу увагу приділено спільній боротьбі запорізького козацтва з польським військом під час Хотинської війни 1621 р. проти Османської Порти.

Проаналізовано історію вивчення кримськотатарської еміграції з Російської до Османської імперії, джерела, які містять інформацію про даний процес, основні етапи переселенського руху в останній третині ХІХ - початку ХХ ст. Ряд джерел вперше введено до наукового обігу. Скориговано хронологічні межі еміграційного руху, зміни у чисельності кримських татар. Розглянуто комплекс причин, які призвели до еміграції, основні аспекти політики російської та османської адміністрацій щодо переселень.

Визначено роль і місце державницьких і політичних процесів на теренах України-Русі ХІІ ст. у загальному контексті українського державотворення. Розглянуто основні рушійні сили політичного розвитку України-Русі, природу політичного механізму міжкняжих взаємин. Сформульовано реальне співвідношення між тогочасними відцентровими і доцентровими процесами. Визначено геополітичні пружини внутрішніх конфліктів, оцінено співвідношення суб'єктивних та об'єктивних чинників, що впливали на тогочасне політичне життя, зокрема, на княжі усобиці. Запропоновано оригінальну структуризацію процесу трансформації держави Рюриковичів ХІІ ст.: імперія - федерація - конфедерація - окремі незалежні держави, а також подано історико-політичні портрети усіх найвпливовіших князів України-Русі ХІІ ст.

Встановлено, що у першій чверті XVII ст. в Україні, землі якої у той час перебували під владою Польщі, була створена дисциплінована, добре організована і підготовлена українська козацька армія під керівництвом відомого гетьмана П.Сагайдачного та склалася власна козацька школа воєнного мистецтва, у межах якої відбулися докорінні зміни у стратегії й тактиці, військовому навчанні та вихованні. Визначено основні фактори, які безпосередньо вплинули на даний процес. Виявлено тенденції й закономірності розвитку Війська Запорізького та його воєнного мистецтва у зазначений період. Сформульовано характерні риси козацької стратегії й тактики, а також проаналізовано основні відмінності даного мистецтва запорожців від воєнного мистецтва тогочасних армій Західної Європи та Османської імперії.

Встановлено, що Наукове Товариство ім. Шевченка (НТШ) об'єднало в одній структурі наукові сили всієї України, яка була політично розділена між двома імперіями - Росією та Австро-Угорщиною. НТШ сприяло інтеграції української етнологічної науки в європейський і світовий науковий процес. Детально проаналізовано діяльність М.Грушевського, І.Франка, В.Шухевича, В.Гнатюка, О.Колесси, О.Роздольського, Б.Грінченка, Ф.Вовка та ін. Значну увагу приділено вивченню народної культури та етнографічних груп українців, конкретно-історичному, порівняльно-типологічному та функціональному підходу щодо осмислення та оцінки явищ традиційної культури.

Проаналізовано загальні закономірності та специфіку етнічного, суспільно-політичного, економічного й культурного розвитку західно- та південнослов'янського народів. Розкрито особливості слов'янського етногенезу, процесу виникнення, становлення, розвитку та занепаду феодальних слов'янських держав. Висвітлено становище слов'янських народів у період німецького, османського, австрійського та російського поневолення. Особливу увагу приділено дослідженню національно-визвольних рухів слов'янських народів, їх боротьбі за відновлення своєї національної незалежності та державності.

На основі великої джерельної бази проаналізовано історію виникнення сербського питання наприкінці XVIII ст., його подальший розвиток у зв'язку з кризою в Османській імперії та виходом на міжнародну арену, допомогу Росії сербському національно-визвольному руху, ставлення великих держав до ситуації у Сербії та їх боротьбу за вплив на Балканах і в Туреччині. Охарактеризовано процес установлення дипломатичних відносин великих держав з автономним Сербським князівством у 1830-і рр. Вивчено проблеми, пов'язані з протиріччями між великими державами у питаннях впливу на політику Белграду. Досліджено зовнішню політику Сербського князівства, після його входження в систему європейських міжнародних відносин, у сфері об'єднання етнічних сербських земель, стосунки з балканськими народами і Туреччиною.

Висвітлено питання текстової стилістики японської мови, деякі лексичні та граматичні проблеми китайської мови. Проведено етимологічний аналіз номінантів побутової лексики кримськотатарської мови. Запропоновано новий підхід до класифікації турецьких словосполучень. Вивчено джерела османської палеографії. Розглянуто особливості поетики Ахмеді, літературну течію Бгакті як різновид суфійської поезії в Індії, проаналізовано світоглядні засади творчості Давида Гурамішвілі.

Висвітлено історію професійних спілок України від часу їх заснування в Російській та Австро-Угорській імперіях і до наших днів: становлення професійних об'єднань, їх діяльність у добу Центральної Ради, під час Другої світової війни та у післявоєнний період, а також проблеми профспілок на сучасному етапі.

Освещена история профессиональных союзов Украины периода их основания в Российской и Австро-Венгерской империях и до наших дней: становление профессиональных объединений, их деятельность во времена Центральной Рады, Второй мировой войны и на послевоенном этапе, а также современные проблемы профсоюзов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(0)416 + Т3(5Тур)4-6

Рубрики:

Історія держави і права

Історія

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф3(7США)64 + Ф023

Рубрики:

Внутрішнє становище. Внутрішня політика

Політична система та політичне життя суспільства

Шифр НБУВ: Ж69723 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено розвиток політико-правової системи Туреччини в різні історичні періоди її існування. Розкрито специфіку процесу побудови нової держави - Турецької республіки, заснованої на зміну Османській імперії. На підставі дослідження маловідомих матеріалів з архівів Туреччини висвітлено період зародження національно-визвольного руху в Анатолії, науково обгрунтовано визначальну роль конгресів місцевих організацій захисту прав населення у становленні політико-правової системи сучасної держави. З'ясовано еволюційний характер конституційного розвитку республіканської Туреччини, проаналізовано процес підготовки та формування системи законодавства турецької держави. Охарактеризовано внутрішньополітичну боротьбу в країні, процес знищення політичної опозиції, запровадження однопартійного режиму правлячої Народно-республіканської партії.

Вивчено основні історичні етапи існування кочових племен ногайців. Досліджено соціально-економічні процеси життєдіяльності Буджацької орди, висвітлено її родоплемінну структуру. Встановлено, що з 1484 р. розпочинається ногайська колонізаця Буджаку. Причиною переселення кочовиків був наступ Османської імперії на північних берегах Чорного моря та розгром кримським ханом Менглі-Гіреєм татар Великої орди. З 1570 р. розпочалося формування Буджацької орди, етнічну основу якої складали ногайці з Малої ногайської орди. З її утворенням султани одержали ефективний інструмент тиску на Кримське ханство та сусідні держави. Зазначено, що буджацькі ногайці мали комплексне землеробсько-скотарське господарство, розвинену торгівлю, що було підставою переходу до осідлості. Однак поява у Буджаку нових ногайських родів наприкінці XVII ст. завадила завершенню даного процесу.

Висвітлено поезію турецького дивану XVII - XVIII ст. Розглянуто розвиток турецької середньовічної поезії, зокрема творчий доробок майстрів словесності османської доби. Значну увагу приділено творчості Недіма, манера письма якого позначена прикметними новаторськими тенденціями й розмаїттям системи жанрів.

Освещена поэзия турецкого дивана XVII - XVIII ст. Рассмотрено развитие турецкой средневековой поэзии, в частности творчество мастеров словесности османского периода. Значительное внимание уделено Недиму, творческая манера которого отмечена характерными новаторскими тенденциями и разнообразием системы жанров.

Охарактеризовано діяльність гетьмана І.Мазепи в Україні у 1687 - 1691 рр. Висвітлено зовнішньополітичну та військово-політичну проблематику, воєнні дії проти Османської імперії, зокрема Криму. Розкрито політичні, економічні, соціальні, релігійні, побутові аспекти розвитку тогочасної України. Наведено відомості про близьких І.Мазепі людей, його власний світогляд.

Проанализирована деятельность гетьмана И.Мазепы в Украине в 1687 - 1691 гг. Освещена внешнеполитическая и военно-политическая проблематика, военные действия против Османской империи, в частности Крыма. Раскрыты политические, экономические, социальные, религиозные, бытовые аспекты развития тогдашней Украины. Приведены сведения о близких И.Мазепе людях, его собственном мировоззрении.