Показано, що еволюційна теорія більш адекватно відображає особливості технологічно прогресуючої економіки, ніж ортодоксія, що переважає у сучасній фундаментальній науці. Обгрунтовано, що еволюційна терія здатна вплинути на усталені стереотипи економічної політики, зокрема, на позицію, згідно з якою інвестиції фінансуються лише за рахунок заощаджень. З точки зору еволюційної терії, її слід доповнити положеннями про необхідність кредитної емісії під майбутні доходи, тобто емісією, не забезпеченою заощадженнями. Доведено, що за межами власне еволюційної теорії існує безліч цінних прикладних розробок еволюційного типу, які проводять спеціалісти корпорацій, фірм, фінансових структур. Наголошено на актуальності задачі інтеграції еволюційної терії та прикладного еволюційного аналізу в єдиний теоретико-практичний напрямок.

Проаналізовано філософсько-релігієзнавчий контекст функціональності феномена ортодоксії у християнстві в її протестантському вимірі. Розкрито сутність і специфіку основних трансформаційних тенденцій протестантської ортодоксії у системі філософського та теологічного знання. Увагу приділено соціокультурній парадигмі гуманізму та реформації як підгрунтю формування протестантської ортодоксії. Розглянуто міжконфесійні й екуменічні інтенції конфесій-послідовників протестантської ортодоксії за умов глобалізації.

Вперше у вітчизняному богослов'ї та релігієзнавстві здійснено комплексний аналіз Виникаючої церкви як альтернативного богословського дискурсу, релігійно-культурного феномену й інноваційної еклезіологічної моделі західного євангельського протестантизму в контексті постмодерну. Виявлено соціально-релігійні передумови, світоглядно-богословський контекст та історико-культурні чинники утворення церкви, з'ясовано конфесійну, богословську та географічну варіативність її виражень. В результаті аналізу першоджерел встановлено актуальні характеристики церкви, котра, попри властиву їй структурну аморфність, визначається як когерентний релігійний феномен, що виражає себе за допомогою дискурсивних і практичних орієнтацій, які надають йому єдності та відносної стабільності. Показано, що на зародження церкви та формування предметної структури її богословського дискурсу істотний вплив справили постліберальна та постконсервативна парадигми, радикальна ортодоксія, місіональне богослов'я, нове чернецтво та християнський рух за соціальну справедливість. Доведено, що за своєю природою Виникаюча церква є перш за все еклезіологічним експериментом, богословські контури якого окреслюють "покірна" епістемологія, постмодерністська герменевтика, оптимістична антропологія та сотеріологічний інклюзивізм. Обгрунтовано, що у богослов'ї Виникаючої церкви смислове поле концепту царства Божого розширюється у напрямі етико-антропологічної проблематики, ортопраксії та соціального богослов'я.