Здійснено порівняльний аналіз ролі української народної пісні у формуванні вокальної особистості в контексті професійного навчання співу різних мистецьких спрямувань (академічного, народного та естрадного) з використанням розкриття етномистецтвознавчого аспекту національної вокальної школи на різних рівнях художнього цілого, із залученням різнопрофільних способів художньо-стильового втілення національної специфіки жанру. Показана залежність виконавців народно-пісенного репертуару від інтонаційного досвіду сучасного їм середовища, яка впливає на стиль співу й імпровізаційну техніку.

Проаналізовано хорові твори М.Кармінського - значний внесок у розвиток хорового мистецтва України. Жанри, пов'язані з літературним текстом, складають ядро спадщини композитора. Перші кроки роботи М.Кармінського в синтетичних жанрах починаються зі співробітництва з Харківським театром юного глядача, який став своєрідною лабораторією творчих пошуків, вплинув на його формування як театрального композитора. Домінантою творчості М.Кармінського є пісня. Жанр пісні приваблював композитора своїми виразними можливостями синтезу музики та слова. Логічним був перехід від музики драматичних спектаклів до музики у кінематографі, де реальність, зримість образів художніх фільмів відточувала індивідуальність композитора.

Досліджено зародження та розвиток дитячого хорового виховання та шкільної хорової пісні в Україні. Розглянуто деякі аспекти багатоголосного хорового співу. Проаналізовано хорову творчість українських композиторів другої половини XIX - середини XX ст. для дітей: С.І.Воробкевича, М.В.Лисенка, М.Д.Леонтовича, К.Г.Стеценка, Я.С.Степового, С.П.Людкевича та ін.

Проаналізовано творчість однієї з найобдарованіших сучасних письменниць модерного спрямування Е.Андієвської. У полі зору автора - поетичні збірки "Поезії", "Народження ідола", "Риба і розмір", "Кути опустінь", "Первні", "Базар", "Каварня", "Пісні без тексту", "Знаки. Тарок" тощо. Значну увагу приділено малій та епічній прозі письменниці, зокрема, її творам "Герострати", "Роман про людське призначення", "Роман про добру людину". Зроблено спробу проникнути у складний внутрішній світ малярських робіт Е.Андієвської.

Висвітлено основні напрями і форми розвитку етико-світоглядних традицій на території України з найдавніших часів до X ст. н.е. Проаналізовано процес становлення системи світоглядних уявлень за умов неолітичного часу, основні зміни в духовній культурі населення України під впливом соціально-державних чинників Великої Скіфії, а також найбільш характерні моменти дохристиянського світогляду слов'ян. Українську обрядовість охарактеризовано як одну з форм взаємовідносин Людини і Природи.

Вміщено відомості про географічне положення, історію формування території Київської області, її природні особливості, рослинний і тваринний світ. Проаналізовано склад населення Київщини, його обрядові свята та звичаї, специфіку одягу, характер релігійних вірувань, культурні надбання. Розглянуто причини та наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Описано історичні події, які відбувалися на території Київщини і мали значення для всієї України.

Описано життя та творчість українського поета XVIII ст. Семена Климовського. Значну увагу приділено поширенню у світі його популярної пісні "Їхав козак за Дунай", що стала народною та ввійшла у музичну культуру націй світу.

Розглянуто концепцію видатного українського лінгвіста і етнолога О.О.Потебні щодо генезису купальського ритуалу й семантики обрядової антропонімії. На думку автора, слід вважати купальський ритуал східно-слов'янською трансформацією архаїчної космогонії. З позиції гіпотези косморитуального глотогенезу імена Мара/Марена етимологізуються відповідно "місячно-сонячна" та "місячно-сонячно-небесна (сяюча)".

Розглянуто міфоритуальний сценарій створення пісенної моделі світу, топоси та формули у функціональній двоєдиності поетичного канону. Основну увагу приділено бінарній полярності, семантичним координатам і кодам міфоритуальної метасхеми у мотивах ліричної пісні, множинності символічних формул долі у фольклорі, рефлексам архетипів свідомості у культурному концепті "доля", реміфологізації та ритуалізації у пісні, а також упорядкуванню мікрокосмосу людини у словесному вимірі. Детально проаналізовано генетичні витоки фольклорної поетики та універсальну мову символів еросу в народній пісні. Охарактеризовано взаємоперетини протилежних структур у процесі народження індивідуального в популярній любовній пісні.

Висвітлено проблеми розвитку українського образотворчого, музичного та театрального мистецтв. Детально розглянуто етнорегіональну своєрідність сакрального малярства та церковної музики Галицько-Волинської держави. Значну увагу приділено музичному фольклору в операх Г.Майбороди, кобзарському феномену З.Штокалка, ролі української народної пісні у літературній творчості І.Франка, художньо-освітній діяльності Д.-Л.Іванцева.

Представлено матеріали з літературознавства, які включають праці професорсько-викладацького складу й аспірантів кафедр Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка, а також статті науковців тих вузів, з якими співпрацює університет. Висвітлено ряд питань з проблем: християнство і література; естопсихологія і рецептивна естетика; питання про наукову поезію; неоромантизм і міфологізм; історичний документ як об'єкт художнього осмислення; Бальзак і Тернопільщина; творчість І.Драча у дискусії 60-х років; еміграція, історія та міжкультурний діалог; історично-культурні виміри творчості письменників об'єднання "Логос"; трансформація обрядової весільної пісні у фольклорі порубіжжя Гуцульщини та Покуття та ін.

Розглянуто українську духовну музику ХХ ст. та національну музичну мову. Висвітлено релігійну тематику і творчість С.Людкевича, Йоганна Непомука Давіда в аспекті необарокових тенденцій. Вивчено сучасні проблеми художньої епістемології сакральної культури. Досліджено діяльність Івана Озаркевича та галицького музичного театру (середина ХІХ ст.), музично-просвітницьку діяльність греко-католицьких священників у західному Поділлі. Охарактеризовано музичну фольклористику: колядки та щедрівки українців Кубані, наведено християнські колядки та щедрівки Слобожанщини, викладено християнські елементи у сюжетах гаївок Західного Поділля. Викладено християнські засади кобзарсько-лірницького мистецтва, висвітлено родинну та календарну обрядовість на сторінках часопису "Подольские епархиальные ведомости". Розглянуто питання розвитку євхаристичного посуду ХIV - початку XVII ст. Охарактеризовано сакральне мистецтво Покуття ХVIII - початку ХХ ст. Наведено типологію споруд для дзвонів Східної Галичини.

Досліджено життєвий та творчий шлях українського хорового диригента, неперевершеного знавця й інтерпретатора народної пісні Нестора Городовенка (1885 - 1964 рр.). На основі великого фактологічного та документального матеріалу висвітлено нелегку долю видатного митця-патріота та розглянуто драматичні сторінки з історії національної музичної культури.

Висвітлено малознані та зовсім невідомі факти з життя українського фольклориста, етнографа, перекладача Осипа Роздольського, наукові дослідження якого охоплюють багато регіонів України - Галичину, Волинь, Поділля, Закарпаття, Покуття, Буковину, Лемківщину, області Центральної та Північно-Східної України - Чернігівщину, Полтавщину, Київщину. Розглянуто фольклористичний доробок науковця, опрацьовані ним казки, анекдоти, небилиці, легенди, перекази, оповідання, народні пісні.

Зроблено спробу інтерпретації творчості Л.Українки через звернення до постмодерної теорії тексту, зокрема, до концепцій феміністичної критики. Розглянуто постать української письменниці у контексті її інтелектуальних і духовних шукань на зламі століть, коли зароджувались тенденції художнього розвитку, визначальні для мистецтва ХХ ст. Проаналізовано проблему комунікативного розриву в драматичній поемі "Кассандра", охарактеризовано неоромантичне двосвіття "Лісової пісні".

Розглянуто структуру традиційного українського весільного обряду, який відображає побутову й соціальну дійсність. Для аналізу окремих етапів обрядодії використано весільні пісні, створено цілісну модель весільної драми.

З'ясовано передумови формування промислового регіону Донбасу, охарактеризовано його специфіку в порівнянні з іншими регіонами, накреслено вихідні положення щодо впливу формування робітничого середовища Донбасу на умови утворення і функціонування пісень робітників. Висвітлюються теоретичні питання про місце пісенного фольклору працівників в загальнонародних процесах пізньої доби творення. Досліджуються проблеми варіантів і версій фольклорних творів, формульності ліричної пісні шахтарів, місце міського романсу в творчості шахтарів і окремі моменти поетики частушок робітників. При вирішенні складних питань, що стосуються формульності ліричної пісні шахтарів, увага акцентується на аспекті мікроситуацій, тем, мотивів-дій, біномів, асоціативних рядів і "Мікрорівня поетики". Вводяться в науковий обіг цінні матеріали польових записів варіантів шахтарських пісень Донбасу, здійснені в 20-х рр. ХХ ст. А.В.Пясковським, М.П.Гайдаєм, М.О.Гринченком.

Досліджено складний механізм функціонування релігійного комплексу, зокрема, його обрядово-культової сфери у соціальному житті людства. Визначено природу релігійного обряду, його історичні форми та тенденції сучасного розвитку.

Аналізується джерельна база історичного минулого культурно-громадського, політичного, церковного, економічного життя в Україні, зокрема, Галичині. Розповідається про давні рукописні книги: нотолінійні Ірмологіони, учительні Євангелії, Мінеї, Єрусалимські статути та пов'язані з ними проблеми мовознавства; розкривається зміст родово-маєткових архівів Дідушицьких, Сапєг, Пісочинських, в яких відображена господарська історія Брацлавщини, Галичини, Волині. Окремі розділи присвячені персоналіям (І.Пулюй, І.Горбачевський, Є.Маланюк, Я.Пастернак, О.Бобикевич, Т.Коструба, Ос.Барвінський), історії міст і сіл, музики, пісні, театру. Порушуються проблеми створення інформаційного банку даних на рукописні фонди.

Старозаповітне біблійне право розглядається як джерело нормативних моделей, що грунтувались на релігійному витлумаченні проблеми договірних відносин. Подано відомості про обрядові, державні, громадянські та кримінальні закони, розвиток форм судочинства, форми покарання за стародавнім lex talionis. Моральний вимір юридичної практики у Старому Заповіті розглянуо через поняття справедливості і чесного суду, захист прав та гідності особи.