Цель работы: Уточнение механизмов реагирования и взаимосвязи гормональных реакций и реакций периферической крови у детей, находившихся в критических состояниях. Выводы: Благоприятное течение нейроинфекций наблюдается, когда нет существенного снижения, по сравнению с потребностями организма, содержания глюкозы в крови, то есть не нарушены функции клеток крови и ЦНС, что свидетельствует об отсутствии чрезмерной стресс-реакции. Неблагоприятное течение нейроинфекций связано с существенным снижением энергетического обеспечения иммунных реакций и функций ЦНС и, в результате, чрезмерной стресс-реакцией и угнетением иммунологических реакций.

Протягом останніх десятиліть неухильно зростає кількість дітей із патологією нервової системи. За даними ВООЗ, до 10 % дітей страждають на нервово-психічні захворювання, 80 % із яких мають перинатальне походження. За таких темпів наростання патології центральної нервової системи є всі підстави думати, що частка здорових дітей, народженних до 2015 р. скоротиться до 15 - 20 %, а кількість немовлят із природженою патологією збільшиться до 35 %. До того ж у процесі росту та розвитку дитини захворювання центральної нервової системи можуть формуватися під впливом екзогенних чинників, таких як черепно-мозкова травма, нейроінфекція, психогенний стрес, соматичні захворювання.

Наведено дані про вміст міді та марганцю у сироватці крові та лікворі дітей, хворих на гострі нейроінфекції. Визначено мікроелементний склад у 70 пацієнтів віком від 1 міс до 17 років. Установлено, що відбувається значне підвищення рівня міді та марганцю як у сироватці крові, так і у спинномозковій рідині дітей у гострий період захворювання та зниження показників - у періоді реконвалесценції.

Мета - вивчити частоту і сезонність нейроінфекцій на Закарпатті. У неврологічних стаціонарах районних лікарень і в обласній клінічній лікарні за період 2005 - 2007 рр. обстежено 286 хворих з різними формами нейроінфекції. Сезонні менінгіти виявлено у 60 хворих, гнійні - у 40, енцефаліти - у 42, менінгоенцефаліти - у 20, мієліти - у 6, гострий розсіяний енцефаломієліт - у 18, енцефаломієлополірадикулоневропатії - у 8, хворобу Гієна - Барре - у 6, енцефалітичні реакції та менінгізм - у 86 хворих. Встановлено, що нейроінфекції частіше спостерігали серед міського населення; частіше у жінок, ніж у чоловіків; частіше навесні, ніж в інші пори року. Найбільшу кількість нейроінфекцій було зареєстровано у низинних районах Закарпаття. Висновки. Нейроінфекція на Закарпатті зустрічається в будь-яку пору року. В гірських районах вища частота менінгітів, у низинних - енцефалітів. Усім пацієнтам, які перехворіли на нейроінфекцію, необхідно проводити через 2 - 3 міс протирецидивне лікування.

Вперше у дітей з найбільш поширеними гострими інфекційними ураженнями центральної нервової системи (менінгітами та енцефалітами) за допомогою ультразвукової доплерографії проведено вивчення стану церебральної гемодинаміки. У дітей з гострими інфекційними ураженнями центральної нервової системи залежно від рівня церебральної перфузії на момент надходження до стаціонару виділено три варіанти церебрального кровообігу: знижену, нормальну та збільшену перфузію. Проведено кореляцію між клінічними проявами захворювання та варіантами порушень мозкового кровотоку. Виявлено, що варіант зі збільшеним вихідним рівнем мозкової перфузії асоціюється з більш сприятливим та неускладненим перебігом. Відзначено, що у хворих зі зниженим мозковим кровотоком захворювання має переважно тяжкий, ускладнений перебіг. Серед дітей з гострими нейроінфекціями виявлено великий відсоток випадків наявності такого варіанта порушень мозкового кровотоку як спазм/стеноз магістральних церебральних артерій. Вперше для корекції порушень церебрального кровотоку у дітей з гострими інфекційними ураженнями центральної нервової системи запропоновано диференційований вибір вазоактивного засобу залежно від варіанта змін мозкового кровотоку та розроблено алгоритм моніторингу ефективності призначеної терапії.

Наведено результати досліджень, присвячених проблемі герпесвірусної інфекції, ускладненої епілепсією. Розкрито питання імунології епілепсії та вірус-індукованих форм епілептичних синдромів. Висвітлено проблеми діагностики первинних і вторинних імунодефіцитів у разі герпесвірусних нейроінфекцій. Обгрунтовано концепцію вірус-індукованої трансформації синаптичної передачі збудження як моделі розвитку скроневої епілепсії у людей. Запропоновано модифіковану методику порівняльних серологічних досліджень для діагностики персистувальної герпесвірусної нейроінфекції. Розглянуто фактор некрозу пухлин альфа як біомаркер тяжкості стану та прогнозування у разі герпесвірусної нейроінфекції з епілептичним синдромом.

Серозний менінгіт - клінічний синдром запалення мозкових оболонок з лімфоцитарним плеоцитозом за відсутності піогенних бактерій в лікворі. Серозний менінгіт - найчастіша нейроінфекція у дитячому віці, нерідко виникає у дітей першого року життя. Основна причина серозних менінгітів - вірусні інфекції, у більше половини випадків викликані ентеровірусами груп Coxsackie та ECHO. Клінічні прояви серозного менінгіту - головний біль, лихоманка, менінгеальні ознаки. Діагностика серозного менінгіту включає дослідження крові і ліквору, серологічне обстеження та ПЛР ліквору з метою визначення етіології захворювання. Перебіг вірусних менінгітів зазвичай доброякісний. Важливим питанням ведення пацієнтів із серозним менінгітом є диференціальна діагностика вірусних менінгітів і туберкульозного менінгіту.

Показано значення нейронспецифічної енолази та автоантитіл до фрагментів глутаматних рецепторів NR2A як маркерів ішемії і нейродеструкції при гострих менінгітах у дітей. Наявність автоантитіл до продуктів розпаду глутаматних NMDA-рецепторів, які пошкоджуються в умовах ішемії, вказує на залучення автоімунного компоненту в патогенез розвитку нейроінфекцій у дітей. Показано, що рівень нейронспецифічної енолази в крові при гострих менінгітах може виступати як маркер глибини деструкції нервової тканини і розвитку енцефаліту, а також ефективності та тривалості проведення нейропротективної терапії.

Вивчено ефективність застосування стереотаксичної аспірації вмісту абсцесу головного мозку (АГМ), розташованого в глибинних та функціонально значущих ділянках головного мозку (ГМ), у 12 хворих з супратенторіальними АГМ. Стереотаксичні втручання виконували з застосуванням стереотаксичної системи CRW Radionics (США), програмного забезпечення для обчислення координат StereoFusion, StereoPlan (Radionics), Fraim Link (Medtronic, США). Період спостереження після операції від 1 до 36 міс, у середньому 14 міс. Під час операції в 11 (91,7 %) хворих гнійний вміст АГМ евакуйований, в 1 (8,3 %) - діагностований АГМ у стадії енцефаліту. тереотаксична аспірація є ефективним і безпечним методом хірургічного лікування АГМ. Вона може бути альтернативою відкритому хірургічному видаленню АГМ завдяки меншій інвазивності, ймовірності виникнення неврологічних ускладнень.

Детально розглянуто діагностичні можливості сучасних лабораторних методів верифікації діагнозу герпесвірусних нейроінфекцій людини. Основні відомі методи лабораторної діагностики поділені за 3 діагностичними рівнями залежно від інформативності й вірогідності їх результатів. Сучасна діагностика герпесвірусних нейроінфекцій грунтується на трьох засадах: клінічній картині хвороби, даних нейровізуалізації та результатах лабораторних методів ідентифікації вірусу. Грунтовні знання клінічної картини герпесвірусних уражень нервової системи, включаючи характеристики основних клінічних форм нейроінфекцій, дозволяють правильно спланувати алгоритм інструментальних нейровізуалізаційних досліджень і підібрати доцільний пакет лабораторних тестів у кожному конкретному випадку. Наразі немає ідеального лабораторного методу верифікації діагнозу при герпесвірусних ураженнях нервової системи. Науково обгрунтованим є мультиплексний підхід до діагностики герпесвірусних нейроінфекцій з одночасним проведенням полімеразної ланцюгової реакції ліквору, порівняльних серологічних досліджень (розрахунок індексу специфічних сироваткових/лікворих IgG) і визначенням специфічних IgM у цереброспінальній рідині, що дозволяє подолати недоліки різних методів лабораторної діагностики і швидко встановити правильний діагноз навіть у складних клінічних випадках.

Ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) за гострих нейроінфекцій (ГНІ) у дітей збільшують ризик несприятливих наслідків і негативно впливають на тривалість лікування та строки реабілітації хворих. Мета роботи - вивчення частоти ураження органів ШКТ у дітей із ГНІ за допомогою біомаркерів L-FABP та I-FABP. Під спостереженням знаходилися діти з ГНІ, що проходили стаціонарне лікування в міській клініці дитячих інфекційних хвороб і яким проведено дослідження L-FABP та I-FABP у сироватці крові за допомогою методу імуноферментного аналізу. Проведено аналіз 59 історій хвороби дітей із гострими інфекційними ураженнями нервової системи (менінгіт, енцефаліт). Під час першого дослідження в день госпіталізації показники I-FABP та L-FABP дорівнювали 8,39 +- 7,89 і 228,92 +- 324,19 нг/мл відповідно. Під час повторного дослідження (6 - 7-й день стаціонарного лікування) показник I-FABP становив 7,96 +- 6,67 нг/мл, L-FABP - 166,17 +- 62,04 нг/мл. Найвищий середній показник I-FABP під час першого дослідження відмічався у пацієнтів із нейроінфекціями, що ускладнилися набряком головного мозку (НГМ), a L-FABP - у пацієнтів із септичним шоком. Під час другого дослідження спостерігалась тенденція до нормалізації показників I-FABP та L-FABP у дітей із нейроінфекціями, які ускладнені септичним шоком і НГМ. Зроблено висновки, що перебіг ГНІ у дітей часто асоціюється з ураженням ШКТ. Більш суттєві зміни мають зв'язок із розвитком НГМ і септичного шоку. Дослідження біомаркерів I-FABP та L-FABP у дітей із ГНІ надає можливість на ранніх стадіях діагностувати ускладнення з боку органів ШКТ.

Гастроінтестинальні ускладнення в пацієнтів із тяжкими формами захворювань асоціюються з підвищенням ризику несприятливих наслідків і негативно впливають на тривалість лікування та строки реабілітації хворих. Мета роботи - вивчити частоту та клінічні особливості порушень моторики шлунково-кишкового тракту в дітей з гострими нейроінфекціями. Дослідження обсерваційне, ретроспективне, типу "випадок - контроль". Проведено аналіз історій хвороби дітей віком від 1 місяця до 18 років, які проходили стаціонарне лікування з приводу гострих нейроінфекцій (менінгіту, енцефаліту та енцефаломієлополінейропатії). Дослідження включало 91 дитину з гострими інфекційними ураженнями нервової системи. Симптоми ураження шлунково-кишкового тракту спостерігались у 72,5 % дітей. Частота констипації становила 48,4%. Час появи констипації - 80,7 +- 90,0 год. Тривалість епізодів - 90,5 +- 34,2 год. Виявлена пряма кореляція констипації з тривалістю лікування у відділенні інтенсивної терапії (rpb = +0,48, p = 0,026) та проведенням зондового харчування (ВШ = +4,16 ДІ: 1,42 - 12,00). Прояви діареї відмічались у 34,1 % дітей. Термін появи діареї становив 161,5 +- 111,7 год. Тривалість епізодів діареї не перевищувала 3 діб (33,0 +- 19,3 год.). Діарея корелювала з віком дитини (rpb = -0,24, p = 0,0002), тяжкістю загального стану (rpb = +0,19, p = 0,037), тривалістю перебування у відділенні інтенсивної терапії (rpb = +0,42, p = 0,046), клінічною оцінкою тяжкості стану за шкалою РОРС (rpb = +0,19, p = 0,037) та рівнем показника лактатдегідрогенази (rpb = +0,67, p = 0,0002). Висновки: діарея та констипація часто ускладнюють перебіг гострих нейроінфекцій у дітей. Порушення моторики кишечника асоціюються з тяжкістю та тривалістю стаціонарного лікування, віком дитини. Причинами розвитку порушень моторики кишечника є стресова симпатикотонія та цитотоксична дія. Подальші дослідження необхідні для з'ясування механізмів гастроінтестинальних порушень, їх клінічного та прогностичного значення в дітей з гострими нейроінфекціями.

За тяжких форм інфекційних захворювань окрім локального запалення можуть відбуватися вторинні ураження органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Мета дослідження - вивчити семіотику та епідеміологію гастроінтестинальних симптомів у дітей з гострими нейроінфекціями. Дослідження є обсерваційним ретроспективним, типу "випадок - контроль". Проведено аналіз історій хвороби дітей віком від 1 місяця до 18 років, які проходили стаціонарне лікування з приводу гострих нейроінфекцій (менінгіт, енцефаліт та енцефаломієлополінейропатія). Дослідження включало 117 дітей з гострими інфекційними ураженнями нервової системи. Клінічні симптоми ураження ШКТ спостерігались у 83 (70,9 %) дітей. У симптоматиці переважали порушення моторики кишечника (запор і діарея). Прояви ураження гепатобіліарної системи у вигляді підвищення трансаміназ (аланінамінотрансферази (АЛТ), лужної фосфатази (ЛФ), гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП)) та/або змін за ультразвукового дослідження (збільшення розмірів, дифузні структурні зміни) спостерігались у 39,1 % хворих. Серед лабораторних показників підвищені рівні АЛТ у 8,3 % пацієнтів, білірубін підвищений тільки в однієї дитини, ЛФ вище вікової норми у 11,8 %, підвищення ГГТП від вікової норми - у 31,3 % хворих. Рівень біомаркеру I-FABP був підвищений у 86,4 % хворих, L-FABP - у всіх (100 %) пацієнтів. Клінічні прояви гастроінтестинальної дисфункції (наявність принаймні одного з гастроінтестинальних симптомів) мали обернений зв'язок з віком дитини (точково-бісеріальний коефіцієнт кореляції (rpb) = -0,19; p = 0,033), корелювали з перебуванням у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії (відношення шансів (ВШ) = +5,25; 95 % довірчий інтервал (ДІ) 1,62 - 16,97), проведенням штучної вентиляції (ВШ = +4,5; 95 % ДІ 1,00 - 21,69), рівнем I-FABP (rpb = 0,34; p = 0,019). Висновки: серед гастроінтестинальних симптомів за гострих нейроінфекцій у дітей найчастіше зустрічаються порушення моторики кишечника у вигляді запору та діареї. Ураження гепатобіліарної системи переважно проявляються помірними змінами лабораторних показників. Біомаркери I-FABP та L-FABP є високочутливими тестами для діагностики ураження ШКТ і гепатобіліарної системи.

Спостережено тенденцію до омолодження захворювань та їх поєднання, коморбідність, як-от: розсіяний склероз (РС), хронічне обструктивне запальне захворювання легень, пневмонія. Вчасне звертання рідних хворої за медичною допомогою, вміла, різнобічно спрямована інтенсивна терапія у відділенні реанімації й інтенсивної терапії (ВРІТ) привели до бажаного одужання пацієнтки від двобічної негоспітальної пневмонії (НП) із тяжким перебігом і високим ризиком летального наслідку. Події в цьому випадку відбувалися так: хронічний стрес - ослаблення захисних сил організму - нейроінфекція - РС - бронхіальна астма неконтрольована - двобічна НП IV групи тяжкого перебігу з високим летальним ризиком - інтенсивна терапія у ВРІТ - одужання - подальший контроль перебігу РС і бронхіальної астми.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.1

Рубрики:

Менінгіти

Шифр НБУВ: Ж69231/мед. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - експериментально дослідити структурні зміни кори головного мозку мишей за використання жирової дієти (ЖД), зараженні герпетичною інфекцією та ішемізації. У дослідженні використано 194 тварини (миші лінії Balb/c). У серіях послідовних експериментів сформовано 7 груп: 1-ша (n = 52) - ЖД з холестерином, 2-га (n = 30, померли 7 тварин) - зараження вірусом простого герпесу 1 типу (ВПГ-1), 3-тя (n = 30) - однобічна оклюзія загальної сонної артерії (ОЗСА), 4-та (n = 20, померли 10 тварин) - зараження ВПГ-1 та ОЗСА, 5-та (n = 5) - зараження ВПГ-1 та використання ЖД, 6-та (n = 16, померли 10 тварин) - зараження ВПГ-1, ОЗСА та використання ЖД, група додаткового контролю - інтактні тварини (n = 5). Здійснено морфометричну оцінку мікропрепаратів для визначення щільності нейронів неокортекса з дегенеративними змінами та без них тім'яної та скроневої ділянок кори головного мозку та гіпокампа. Морфометричний аналіз мікропрепаратів дав змогу виділити основні зони та анатомічні утворення мозку, які зазнали пошкодження в експериментальних моделях. Зміни виявлено переважно у неокортексі тім'яної та скроневої ділянок кори головного мозку та гіпокампі. Для оцінки типу пошкодження мозку нейронів виділено вогнищеві та дифузні зміни. Зроблено спробу оцінити динаміку змін щільності нейронів із ознаками дегенерації та без них у тім'яній та/або скроневій ділянках кори головного мозку лабораторних тварин за використання ЖД, інфікуванні ВПГ-1 та ОЗСА. Висновки: на основі даних мікроскопічного дослідження скроневої та/або тім'яної ділянок кори головного мозку лабораторних тварин установлено, що поєднання таких чинників, як ЖД нейроінфекція та ішемізація, спричинило збільшення щільності нейронів з ознаками дегенерації та вплинуло на динаміку їх утворення. За результатами морфометричного дослідження кори головного мозку лабораторних мишей виявлено статистично значуще збільшення ішемічного пошкодження нейронів: у разі інфікування ВПГ-1 та використання ЖД - локального характеру, у разі ОЗСА - дифузного характеру. Збільшення ступеня пошкодження неокортекса у разі ішемізації головного мозку мишей із герпетичною інфекцією та використанням ЖД свідчить про можливий зв'язок між ними.

Увагу приділено формуванню базових знань щодо будови, складу та основних характеристик геномів, функцій найважливіших генів та життєвого циклу родини герпесвірусів (ГВ) людини. Враховуючи убіквітарність ГВ та їх надзвичайну тропність до нервової системи, особливий наголос зроблено на питаннях взаємодії цих вірусів з організмом хазяїна, а також проблемах діагностики та лікування герпесвірусних нейроінфекцій. Наведено клінічні приклади. Охарактеризовано пантропність вірусів та їх здатність вражати практично всі органи та системи організму хазяїна, викликаючи гостру та хронічну інфекції. Особливу увагу викликає здатність ГВ до тривалої персистенції у латентній формі, що дозволяє вірусу вислизати від імунного нагляду та зберігати здатність до реактивації за сприятливих умов. Надзвичайна складність геномів ГВ, багаторівневий характер їхніх взаємин із організмом хазяїна - все це потребує фундаментальних досліджень біологічних властивостей цих інфекційних агентів. Як правило, герпесвірусні інфекції перебігають в умовах вторинного імунодефіциту, самі його індукують та реактивуються в таких умовах, що вкрай ускладнює їхню діагностику і, особливо, лікування.