Показано діяльність урядів арабських країн Близького Сходу та Магрибу на шляху вирішення питання стосовно статусу жінки-мусульманки у 1975 - 1995 рр. Для закріплення на міжнародному, а потім і національному законодавчому рівні положення щодо встановлення тендерної рівності організацією розроблено низку міжнародних нормативно-правових актів, які стали основою цього процесу. Підсумки проведення Десятиліть жінки ООН показали, що нерівноправність чоловіків і жінок у країнах Близького Сходу та Магрибу - гостра соціальна проблема, яка залишається пріоритетним завданням як ООН, так і національних урядів, однак на шляху до подібного співробітництва постає проблема менталітету арабського суспільства. Норми шаріату, релігійні й історичні традиції стають значною перешкодою на шляху співробітництва та реалізації прав і свобод жінок, ліквідації будь-яких проявів їх дискримінації, навіть за наявності такого консультанта та контролера, як ООН.

Увагу приділено комплексному опису концепту іслам на матеріалі іспанської та французької мов у вимірах когнітивної парадигми лінгвістики. Розглянуто концепт іслам як інокультурний, побутування якого в іспанській та французькій лінвокультурах позначено етнокультурним, історико-культурним і соціально-політичним факторами. Лінгвокультурну та лінгвокогнітивну специфіку змісту концепту іслам окреслено концептосистемою, в якій ментально значущі сегменти - домени ісламська релігія, ісламська спільнота й ісламська політична ідеологія й їх складники утворюють сітку тісних взаємозв'язків на засадах когнітивної ієрархії. Залучення до аналізу результатів асоціативного експерименту з носіями мов виявило спільні та специфічні риси для двох лінгвокультур у репрезентації концепту іслам, типажів мусульманин, мусульманка.

Освещен вклад И. Гаспринского и Ш. Гаспринской в этнопедагогику, в реформирование национального крымскотатарского образования и становление женского просвещения. В конце XIX в. образование мусульманки ограничивалось лишь этноконфессиональными мектебами, в которых на протяжении нескольких лет они обучались чтению и заучивали коранические тексты. В рассматриваемое время, благодаря активной деятельности И. Гаспринского и либеральным реформам джадидизма, ситуация в сфере национального образования изменилась. В это время в Крыму для детей обоих полов стали открываться новометодные школы, в которых, наряду с новым звуковым методом обучения, внедрялись и светские дисциплины. Новое, более качественное образование позволяло девушкам продолжать в дальнейшем своё обучение в заведениях средней и высшей ступеней. Ш. Гаспринская, воспитанная в семье тюркского просветителя, получила достойное образование, стала единомышленницей и продолжательницей новаторских, просветительских взглядов своего отца. Прямо пли косвенно, она занималась просветительной деятельностью, поддерживала создание новых учебных заведений, разработала программу для курсов по подготовке преподавательского состава в дошкольных учебных заведений.

Досліджено міжнародну практику призначення на посади до органів влади та проходження служби жінок-мусульманок. Актуальність теми зумовлена сучасними процесами демократизації і глобалізації, на фоні яких певна частина мусульманських жінок прагне зберегти сомоідентифікацію, пов'язану з даниною традиціям і шануванням релігії. У зв'язку з інтеграцією України до Європейського Союзу є необхідність запозичити міжнародний досвід реалізації політики гендерної рівності, врахувати рекомендації ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ, міжнародних моніторингових інституцій у галузі прав людини, а також положення міжнародних договорів, зокрема Угоди про асоціацію Україна - ЄС. Досліджено досвід США, європейських країн (Великої Британії, Данії, Бельгії, скандинавських країн), Туреччини, Саудівської Аравії, Оману. Наведено статистичні дані онлайн-голосування ставлення українців до жінки у хіджабі. Наголошено на тому, що в Україні відсутні дані про жінок-мусульманок у державному секторі. Аналізуючи чинне законодавство України, автор зазначає, що воно не містить ані заборон, ані дозволів на носіння мусульманського або будь-якого іншого національного чи релігійного одягу. Аналіз публікацій надає змогу стверджувати, що американські та європейські практики показують, що носіння хіджабу - це особистий вибір жінки, якщо він не порушує загальнолюдських норм моралі, то має сприйматись з повагою. Запропоновано виокремити і закріпити положення щодо прав жінок на носіння хіджабу в державному секторі, запровадити в системі службової підготовки, перепідготовки державних службовців окремі дисципліни з актуальних тематик гендерної політики, зокрема - релігійної тематики, з метою проведення статистичного спостереження і збирання наукових даних у разі влаштування на державну службу. Означений підхід надасть змогу створити гендерно чутливий корпус кадрів державної служби, який буде налаштований на сприйняття гендерних вимірів будь-яких політичних, соціальних та економічних явищ, на розроблення гендерних стратегій та управління гендерним процесом у сфері державної служби зокрема та в суспільстві загалом.