Согласно теории театральной семиотики все театральные знаки можно разделить на три подвида: иконические (аналогии), указательные и символические. Рассмотрены особенности функционирования принципа художественной аналогии (или иконической образности) в контексте ренессансной предметно-изобразительной эстетики. Предпринята попытка показать, как лингвистическая аналогия функционирует в драматургических произведениях У.Шекспира.

Розглянуто питання формування діа- та монологічної компетентності в українській мові у дошкільників з російськомовним типом спілкування, сприймання та розуміння дітьми змісту художніх творів, диференціації та індивідуалізації навчально-виховного процесу в дошкільному закладі. Висвітлено психологічні особливості використання музичного матеріалу в навчанні дітей дошкільного віку, актуальні аспекти особистісної підготовки майбутніх психологів, педагогічні основи модульного навчання у вузі.

Висвітлено естетичний образ і особливості естетичної свідомості. Розглянуто антропологічні виміри національних культурних традицій. Досліджено феноменальність культури та антиномії культурології. Проаналізовано динаміку культуротворчих процесів. Наведено світоглядні принципи авангарду. Охарактеризовано вітчизняний театр ХІХ ст. у ракурсі історичного аналізу. Наведено роздуми щодо парадоксів історико-художньої концепції О.Шпенглера.

Визначено рівень сформованості та якісної своєрідності музично-естетичної культури. Розкривається вплив виділених факторів у системі формування музично-естетичної культури. Зроблено аналіз педагогічного змісту процесу формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах дитячих дозвіллєвих колективів.

Розглянуто проблему формування ансамблевих основ жанру віолончельної сонати в творчості Л. ван Бетховена. Нововведеннями Бетховена є використання поліфонічних засобів музичного розгортання в сонатно-симфонічному циклі й ансамблевий тип мислення композитора. Перша соната op. 102 дає уявлення про бетховенські принципи в камерно-інструментальному жанрі пізнього періоду.

На основі ретельного і всебічного вивчення автографів А.Кос-Анатольського вперше оприлюднена вся його творча спадщина з домашнього архіву. Подано систематичний анотований опис музичних творів композитора. Вміщено усі, незалежно від форми та змісту, нотні і ненотні матеріали: автографи нот, поетичних текстів, друки, копії, листи, нотатки, тексти сценаріїв та інші документи, які зберігаються у домашньому архіві композитора. Показано різні етапи праці А.Кос-Анатольського над творами. Опис кожного автографу містить назву твору (подану згідно з автографом), формат рукопису і кількість заповнених нотним чи поетичним текстом сторінок. Усі рукописні матеріали згруповано за назвами творів і систематизовано за видами і жанрами рукописів.

Вивчається внесок Миколи Мушинки у дослідження проблем етнічної історії українців та діяльність москвофілів-русинів на північній Лемківщині в XIX - на початку XX ст. Висвітлюються питання функціонування наукового центру музичного карпатознавства і початки культу книгозбереження на Закарпатті: від монастирських осередків до перших світських бібліотек. Велика увага приділяється етапам формування західноукраїнської модерної поезії та поглядам М.Грушевського про місце казкового епосу в етнокультурному процесі українського народу. Аналізується діяльність Кирило-Мефодіївського товариства в українському національно-визвольному русі. Містяться дані про церковно-офіційну писемність карпато-русинів (Листи єпископа М.М.Ольшавського) тощо.

Містяться праці, в яких висвітлюється історія заснування, становлення та керівництва Національної бібліотеки України у 1918-1920 рр., історія створення Вінницької філії Всенародної бібліотеки України, концепція Національної музичної бібліотеки України в дослідженнях О.Т.Дзбанівського. Розглядається історія створення, сучасний стан та перспективи розвитку картографічного фонду НБУВ, повідомляється про образотворчі видання фонду сектора естампів та репродукцій НБУВ, про колекцію гражданського друку відділу стародруків та рідкісних видань. Досліджуються проблеми формування електронних бібліотек України, перспективи розвитку бібліотечного законодавства України, концептуальні засади формування та використання бібліотечних ресурсів. Значну увагу приділено питанням підготовки Українського біографічного словника, проблемам іконографічного забезпечення української біографістики, аналізуються інформаційно-бібліографічні ресурси літературної біографіки та ін.

Проаналізовано творчість видатного українського диригента, реформатора оркестру народних інструментів В.А.Комаренка. Розкрито значення диригента у формуванні музичної освіти в Слобідській Україні.

Проаналізовано діяльність народної артистки України В.М.Чистякової, яка створила чимало видатних сценічних образів, прославила жінку-сучасницю ("Платон Кречет" Корнійчука, "Молода гвардія" за Фадєєвим, "Глибока провінція" Свєтлова) та оспівала мужню боротьбу за права поневоленої жінки ("Гайдамаки" за Шевченком, "Гроза" Островського, "Талан" Старицького, "Євгенія Гранде" за Бальзаком, "Примари" Ібсена). Значну увагу приділено Молодому театру під керівництвом Л.Курбаса, що ствердив нову репертуарну традицію, а також визначив нові критерії мистецьких цінностей.

Висвітлено історію вітчизняної та зарубіжної музики, а також питання музичної культурології. Наведено характеристику джерелознавчих аспектів історії музики. Значну увагу приділено концепціям видатних музичних істориків минулого та сучасності, зокрема, інтонаційній теорії Б.Асаф'єва, який створив оригінальну систему музично-лінгвістичного бачення історії.

Проаналізовано хорові твори М.Кармінського - значний внесок у розвиток хорового мистецтва України. Жанри, пов'язані з літературним текстом, складають ядро спадщини композитора. Перші кроки роботи М.Кармінського в синтетичних жанрах починаються зі співробітництва з Харківським театром юного глядача, який став своєрідною лабораторією творчих пошуків, вплинув на його формування як театрального композитора. Домінантою творчості М.Кармінського є пісня. Жанр пісні приваблював композитора своїми виразними можливостями синтезу музики та слова. Логічним був перехід від музики драматичних спектаклів до музики у кінематографі, де реальність, зримість образів художніх фільмів відточувала індивідуальність композитора.

Висвітлено життєвий і творчий шлях Володимира Сидорука - українського живописця, театрального художника і графіка.

Предпринята авторская попытка рассмотреть творческую историю пьесы "Тени" М.Е.Салтыкова-Щедрина, показать своеобразие идейно-образной концепции этой драматической сатиры, ее роль и значение в идейно-художественной эволюции писателя, в развитии его реалистического метода, а также место и значение "Теней" в истории русской драматургии. Раскрываются основные моменты в творческой биографии И.Бабеля, проанализированы некоторые его произведения (пьесы "Закат", "Мария", цикл "Одесские рассказы"), а также приведены некоторые критические рецензии, посвященные спектаклям Харьковского театра им. Т.Г.Шевченко "Ярослав Мудрый" И.Кочерги, "Гроза" А.Н.Островского, "Егор Булычов и другие" М.Горького, "Софья Ковалевская" братьев Тур.

Проаналізовано процес поширення протестантської музики в Західній Україні, який розпочався у XVII ст. Даний процес розвивався за двома напрямами: у творчості професійних композиторів і в релігійних народних співах (псалмах, колядках тощо). Надано характеристику музики тих композиторів, які були так чи інакше пов'язані з протестантизмом. Зроблено акцент на важливій ролі цієї музики і співів у поширенні протестантизму та створенні протестантських конфесій у Західній Україні.

Розглянуто основні літературно-критичні праці з творчого доробку відомого поета, перекладача, критика-літературознавця, філософа, мемуариста О.Тарнавського - наукові розвідки, статті, рецензії, критичні нариси, начерки популяризаторського характеру, опубліковані у різних періодичних виданнях. Всі матеріали об'єднано у кілька тематичних розділів: філософія, теорія літератури, українська література (материкова і діаспорна), зарубіжне письменство, театр, образотворче мистецтво.

Розповідається про життя та творчу діяльність української театральної акторки В.Левицької, її роботу в театрах ім. І.Котляревського, Л.Українки, Львівському Оперному Театрі, в Ансамблі Українських Акторів, в трупах О.Карабіневича та Я.Стадника. Наведені пам'ятні дати життя і діяльності В.Левицької, список ролей, а також показник п'єс, опер, оперет та фільмів, в яких акторка приймала участь.

Розглянуто деякі тенденції музично-просвітницького руху в Західній Україні у 20 - 40-х рр. ХХ ст., а також історико-культурні умови формування мистецтва оперного співу в нашій державі. Окремі розділи присвячено гастрольно-концертній діяльності М.Лисенка, застосуванню комп'ютерних технологій у процесі музичної творчості, мовленнєвим засобам виразності дикторів радіо та телебачення тощо.

Проаналізовано видавничу та краєзнавчу бібліографічну діяльність галицьких "Просвіт" у 1900 - 1939-х рр. Значну увагу приділено філософській думці періоду Київської Русі, ретроспективному аналізу розвитку духовної хорової музики на Україні, традиціям театру ім. М.Л.Кропивницького та його внеску у процес духовного відродження нашої держави. Окремий розділ присвячено селянському антибільшовицькому повстанському руху на Київщині (Чигиринський та Черкаський повіти) у 1920 - 1924-х рр.

Розглянуто питання формування естетичних почуттів у майбутніх вчителів, використання театрального мистецтва у шкільній педагогіці, передумови емоційної регуляції навчально-професійної діяльності студентів. Висвітлено особливості формування пізнавальної активності молодших школярів у педагогічній теорії та практиці, профілактики агресивної поведінки дітей старшого дошкільного віку, взаємозв'язок формування духовних потреб дитини з типологією родини. Проаналізовано проблеми методичного забезпечення корекції розумової сфери у процесі трудового навчання дітей з вадами розумового розвитку, формування духовності шляхом відродження українського фольклору.