Висвітлено здобутки та перспективи Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру ім. В.Поліщука. Розглянуто проблеми діагностування та лікування таких хвороб, як мастопатія, хронічні синусити, отити, тонзиліти, емпієма жовчного міхура, дитячий церебральний параліч, гостра лімфобластна лейкемія, функціональні розлади діяльності серця, хронічне обструктивне захворювання легень. Проаналізовано перспективи застосування трансплантації стовбурових клітин у випадку імунозапальних захворювань, особливості визначення параметрів клітинного імунітету у процесі розробки нових технологій спелеотерапії. Визначено зміни систолічної та діастолічної функції серця у хворих на анкілозивний спондилоартрит. Наведено інформацію про клініко-функціональні особливості захворювань щитовидної залози у населення радіокативно забруднених районів Рівненщини.

Освещены достижения и перспективы Ровенского областного клинического лечебно-диагностического центра им. В.Полищука. Рассмотрены проблемы диагностирования и лечения таких заболеваний, как мастопатия, хронические синуситы, отиты, тонзилиты, эмпиема желчного пузыря, детский церебральный паралич, острая лимфобластная лейкемия, функциональные нарушения деятельности сердца, хроническое обструктивное заболевание легких. Проанализированы перспективы применения трансплантации стволовых клеток при иммуновоспалительных заболеваниях, особенности определения параметров клеточного иммунитета при разработке новых технологий спелеотерапии. Определены изменения систолической и диастолической функции сердца у больных, страдающих анкилозивным спондилоартритом. Приведена информация о клинико-функциональных особенностях заболеваний щитовидной железы у населения радиоактивно загрязненных районов Ровенской области.

Викладено основні відомості про біологічно активні сполуки, їх фармакологічну активність і наявність в певних рослинах. Розкрито лікувальні властивості окремих видів лікарської рослинної сировини. Висвітлено можливості її застосування у лікуванні таких хвороб, як вегетосудинна дистонія, артеріальна гіпертензія, атеросклероз, стенокардія, аритмія, тромбофлебіт, ревматизм, бронхіальна астма, простатит, нефропатія, маткові кровотечі, мастопатія, ангіна, гайморит, ожиріння, діабет цукровий, алергія.

Изложены основные сведения о биологически активных соединениях, их фармакологической активности и наличии в определенных растениях. Раскрыты лечебные свойства отдельных видов врачебного растительного сырья. Освещены возможности его применения при лечении таких болезней, как вегетососудистая дистония, артериальная гипертензия, атеросклероз, стенокардия, аритмия, тромбофлебит, ревматизм, бронхиальная астма, простатит, нефропатия, маточные кровотечения, мастопатия, ангина, гайморит, ожирение, сахарный диабет, аллергия.

Методами клініко-лабораторного і цитологічного дослідження вивчали особливості ураження грудних залоз у жінок протягом 1999 - 2003 рр. Встановлено динаміку доброякісних (мастопатія, кіста, фіброаденома, мастит) та злоякісних (рак) уражень грудних залоз у жінок залежно від віку та регіону (рівнинні, передгірські, гірські) Прикарпаття. Проведено зіставлення клінічного і цитологічного методів дослідження. Комплексне застосування клініко-лабораторного і цитологічного (як одного із морфологічних) методів дослідження сприяє покращанню діагностики з наступним призначенням своєчасного лікування.

Досліджено зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень у вагітних з фіброзно-кістозною хворобою молочних залоз (ФКХМЗ) шляхом впровадження розробленого профілактично-лікувального комплексу, спрямованого на патогенетичні фактори розвитку ФКХМЗ і попередження та лікування акушерських ускладнень. Проведено дослідження, яке дозволило встановити популяційну частку вагітних з ФКХМЗ. Вивчено клінічні особливості перебігу вагітності, функціональний стан гормонального гомеостазу, мікробіоценоз піхви та кишечника у вагітних з мастопатіями. Знайдено пряму достовірну кореляційну залежність між концентрацією пролактину та мелатоніну у жінок з ФКХМЗ, більш виражену в жінок з кістозно-вузловою формою. Встановлено, що високі концентрації IGF-1 спостерігались у жінок із прогресуванням мастопатії в період вагітності. Доведено необхідність корекції мікрофлори кишечника та піхви у вагітних з доброякісними захворюваннями молочних залоз, а також проведення ультразвукового методу дослідження молочних залоз у вагітних. Доведено ефективність розробленого та впровадженого комплексу організаційних та лікувально-профілактичних заходів для вагітних з ФКХМЗ.

Отмечено, что чаще всего в практике акушера-гинеколога среди заболеваний молочных желез встречается фиброзно-кистозная мастопатия (ФКМ), которая характеризуется нарушением соотношений эпителиального и соединительнотканного компонентов, широким спектром пролиферативных и регрессивных изменений тканей молочной железы. Важная роль в этиологии и патогенезе ФКМ принадлежит относительной или абсолютной гиперэстрогении и прогестерондефицитного состояния, то есть нарушению соотношения между эстрогенами и прогестероном. Различают диффузную и узловую формы ФКМ. Диагностика мастопатии основывается на осмотре, пальпации, маммографии, УЗИ, пункции узловых образований, подозрительных участков и цитологическом исследовании пунктата. Лечение заключается в применении негормональных препаратов (в т. ч. фитопрепарата мастодинон) и гормональных лекарственных средств (антиэстрогены, ингибиторы секреции пролактина, агонисты гонадотропных рилизинг-гормонов, гестагены, комбинированные гормональные контрацептивы).

Мастопатія - захворювання, що характеризується зміною нормального співвідношення між залозистою та сполучною тканиною молочної залози. Це захворювання діагностують у 40 - 80 % жінок, а з певними її проявами впродовж життя стикається майже кожна жінка. Мета роботи - проведення маркетингових досліджень номенклатури лікарських препаратів негормонального походження для фармакокорекції мастопатії, їх класифікації за фармакологічними групами, видами лікарських форм, наявності на фармацевтичному ринку України та економічної доступності. Препарати негормонального походження вітчизняного та закордонного виробництва, що застосовуються в комплексному лікуванні мастопатії. Результати досліджень свідчать про відсутність препаратів комплексної дії для лікування мастопатії та їх високу вартість. Проаналізовано номенклатуру препаратів закордонного та вітчизняного виробництва для негормональної терапії мастопатії за фармакологічними групами та видами лікарських форм. Встановлено наявність і діапазон вартості даних препаратів в Україні на даний час.

Учитывая высокую частоту патологий молочных желёз и ограниченность фармакологических возможностей их лечения, актуальным является вопрос о возможности подключения лекарственных растений к комплексной терапии. С целью выявления перспектив лечения мастопатий травами анализируются ключевые моменты патогенеза развития различных форм мастопатий, на которые можно повлиять, используя фитопрепараты. В проанализированных литературных источниках приводятся фармакологические свойства различных групп гонадотропных растений с учётом их влияния на различные патогенетические изменения в организме женщины и обобщается комплексный подход к формированию направлений и принципов фитотерапии при данной патологии с использованием групп растений, обладающих разными фармакологическими свойствами. Установлено, что в некоторых ситуациях траволечение не только возможно или допустимо, а строго обязательно и является, по сути, единственным эффективным терапевтическим методом, к тому же относительно безопасным при условии правильного подбора комбинаций и контроля со стороны врача, владеющего методом фитотерапии. Это свидетельствует о перспективах фитотерапии мастопатий.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1-1 + Р712.54

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Безпліддя. Стерилізація

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення ефективності та безпечності використання мастофеміну під час лікування різних форм мастопатії у жінок репродуктивного віку. У дослідження були включені 62 жінки репродуктивного віку (середній вік - 34 року), що проходили обстеження у Київському міському центрі репродуктивної та перинатальної медицини. Жінки були розподілені на 2 групи. До складу першої (основної) групи входили 32 пацієнтки, які отримували запропоноване лікування з використанням фітопрепарату мастофемін по 1 капсулі 2 рази на добу протягом 3 міс; 30 пацієнток другої (контрольної) групи знаходилися під динамічним спостереженням і не отримували лікування. Означені групи були репрезентативні та однорідні за віком, клінічними проявами захворювання та сонографічними характеристиками. Загальноклінічний метод включав оцінювання скарг пацієнток, даних анамнезу, наявність супутньої гінекологічної патології, огляд, пальпацію лімфатичних вузлів і молочних залоз та отримання виділень із сосків для проведення цитологічного дослідження, яке надавало можливість виключити з дослідження жінок із підозрою на малігнізацію процесу. Всім пацієнткам проводили ультразвукове обстеження молочних залоз. Огляд доповнювали вагінальним гінекологічним обстеженням і УЗД органів малого таза для оцінювання стану матки та її придатків, діагностики гінекологічних захворювань. Зроблено висновки, що застосування мастофеміну у процесі лікування мастопатії у жінок репродуктивного віку значно покращує клінічний стан пацієнток, зменшує суб'єктивні та об'єктивні симптоми захворювання. Позитивний ефект від лікування мастофеміном доведено у випадку лікування наступних сонографічних форм мастопатії: кістозна мастопатія; кістозна мастопатія, поєднана з дуктектазією. Мастофемін може бути препаратом вибору для комплексної консервативної монотерапії у жінок репродуктивного віку з проліферативними змінами молочних залоз, та його можна використовувати у складі комплексного лікування у пацієнток із дифузними змінами молочних залоз за їх поєднання з гіперпластичними процесами міометрія та ендометрія.

Мета дослідження - визначення ефективності препарату епігалін брест у лікуванні фіброзно-кістозної мастопатії (ФКМ) у жінок. У дослідження включено 50 жінок із встановленим діагнозом ФКМ (дифузна кістозна мастопатія). Всі жінки скаржилися на біль і набряк обох грудних залоз (ГЗ) за 3 - 20 діб до початку менструації. Шляхом сліпої рандомізації всі жінки були розподілені на 2 групи. Хворі першої групи вживали препарат епігалін брест по 1 таблетці 2 рази на добу протягом трьох місяців. Хворі другої групи вживали препарат прутняка за затвердженою в інструкції схемою. Хворі обох груп не відрізнялися за віком (від 22 до 48 років). Усім хворим під час загального обстеження виконано УЗД ГЗ, а хворим віком понад 40 років також виконували мамографію. У хворих обох груп виявлено множинні кісти обох ГЗ, розмір яких коливався у межах від 3 до 22 мм. За середнім розміром кіст групи були зіставні. Для оцінювання ефективності лікування в обох групах визначено 3 параметри: біль у ГЗ, який оцінювали за шкалою від 0 (відсутність болю) до 10 (нестерпний біль); щільність тканини ГЗ, для визначення якої виконували еластографію (кПа); середній діаметр кісти. За результатами дослідження у першій групі виявлено реалізацію позитивного ефекту препарату епігалін брест. У хворих даної групи відзначено зниження середнього ступеня болю, тобто пацієнтки практично не відчували болю перед менструацією, повну відсутність кістозних елементів у ГЗ виявлено у 90 % пацієнток. Жодна пацієнтка не відзначила погіршення стану ГЗ за час спостереження. У хворих другої групи середній ступінь болю не змінився, але 10 % пацієнток відзначили посилення больового синдрому після припинення вживання препарату прутняка. У 15 % пацієнток даної групи знову з'явилися кісти, а їх середній діаметр почав збільшуватися. Щільність тканини ГЗ мала тенденцію до збільшення. Зроблено висновки, що комплексний рослинний препарат епігалін брест є ефективним засобом у лікуванні мастопатії. У разі регулярного вживання епігалін брест зменшує на 68 % наявність кістозного компонента у жінок з мастопатією. Епігалін брест за регулярного вживання зменшує щільність тканини ГЗ, реалізуючи функцію онкопротектора. Епігалін брест значно знижує больовий синдром перед менструацією, чим суттєво покращує якість життя жінок.

Проблема захворювання молочних залоз є надзвичайно важливою, так як пов'язана зі збереженням здоров'я та репродуктивної функції жінки, можливістю грудного вигодовування дітей. Саме тому велика увага приділяється забезпеченню ефективної терапії одного з найпоширеніших захворювань молочної залози - мастопатії. Мета роботи - проведення маркетингових досліджень номенклатури лікарських препаратів гормонального походження для фармакокорекції мастопатії, їх класифікації за фармакологічними групами, видами лікарських форм. Препарати гормонального походження вітчизняного та закордонного виробництва, що застосовуються в комплексному лікуванні мастопатії. Як засоби гормональної терапії використовують препарати антиестрогенів, засоби для пероральної контрацепції, гестагени, андрогени, інгібітори секреції пролактину та ін. Наведено результати аналізу номенклатури препаратів закордонного та вітчизняного виробництва для гормональної терапії мастопатії за фармакологічними групами та видами лікарських форм.

Мета дослідження - оцінка якості життя та вдосконалення системи диспансерного спостереження і реабілітації та відновного лікування жінок, які перенесли оперативні втручання на матці. Проведено комплексне обстеження і оперативне лікування 60 жінок репродуктивного віку з міомою матки, яким виконано гістеректомію зі збереженням додатків. Для дослідження використано сучасні високоінформативні ендокринологічні та інструментальні методики. Оцінку одержаних показників проведено безпосередньо після оперативного втручання, через 6, 12 міс та через 3 і 5 років після операції. Якість життя вивчали на основі комплексної оцінки, з використанням модифікованої шкали Nottingham Health Profile (NHP) та дослідженням таких важливих показників як енергійність, сон, емоційній реакції, соціальна ізоляція, фізична активність, больові відчуття. Усі види статистичної обробки виконано за допомогою стандартного пакету "Statistica for Windows - 6,0". Анамнестичні дані надали змогу встановити у обстеженого контингенту пацієнток погіршення соматичного здоров'я з високими показниками захворювань печінки та шлунково-кишкового тракту, метаболічних порушень (ожиріння, гіпертензивні розлади, фіброзно-кистозна мастопатія), обмінно-ендокринні зміни й оперативні втручання. Репродуктивне здоров'я у жінок з міомою матки характеризувалася тривалим становленням регулярного менструального циклу, його порушенням у періоді пубертату, запальними захворюваннями статевих органів, доброякісними пухлинами яєчників та їх хірургічним втручанням, неадекватною репродуктивною поведінкою з відсутністю або запізнілою реалізацією репродуктивної функції та штучним перериванням вагітності. Через 12 місяців, і особливо через 5 років після оперативного втручання, відзначено прогресивне погіршення функції яєчників, що відображалося у зменшенні їх об'єму за ультразвукового дослідження за рахунок зменшення числа та розмірів фолікулів, погіршення кровопостачання яєчників, зниження кровотоку в басейні внутрішньої здухвинної артерії. Паралельно слід відзначити прогресуючу гіпоестрогенію, причому встановлено чітку кореляцію із віком жінки, якій проведено оперативне втручання. Зміна якості ж у пацієнток із гіперпластичними процесами матки у післяопераційному періоді проявлялася: зниженням фізичної активно у 43,33 % випадків, ростом сексуальних дисфункцій - у 36,66 %, пригніченням психічного стану, конфліктною спрямованістю соціальної поведінки, ослабленням рольових функцій та суб'єктивним погіршенням загального здоров'я та якості життя у 51,66 % випадків. Висновки: оперативне втручання з приводу міоми матки з об'ємом тотальної чи субтотальної гістеректомії сприяє порушенню складних нейроендокринних взаємовідносин в системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчники - кора наднирників - щитовидна залоза та впливає на кровопостачання, інервацію, лімфовідтік у тазовому дні, у зв'язку з чим післяопераційні синдроми є полігландулярними та полісистемними. Віддалені наслідки після оперативного втручання супроводжуються прогресивною гіпоестрогенією із погіршенням функції яєчників, що відображалося у зменшенні їх об'єму за ультразвукового дослідження, зменшенні числа та розмірів фолікулів, погіршенні кровопостачання яєчників, зниженні кровотоку в басейні внутрішньої здухвинної артерії.

Мета роботи - провести оцінку особливостей розвитку гіперпластичних процесів матки на тлі дисгормональних і метаболічних порушень. В клінічному дослідженні брало участь за поінформованою письмовою згодою 60 жінок репродуктивного віку із лейоміомою матки. Контрольну групу склали 20 здорових жінок репродуктивного віку. Статистичну обробку матеріалу здійснювали за допомогою пакету "STATISTICA for Windows-6,0" та використанням методики розрахунку показника відношення шансів (Odds Ratio, OR) та його 95 % довірчого інтервалу (95 % Confidential Interval, 95 % CI). Результатами проведених досліджень встановлено основні чинники, що зумовлюють розвиток міоми матки у жінок із ожирінням. Серед них: вік 30 - 45 років, інструментальні втручання на матці (аборти, діагностичні вишрібання тощо (OR = 8,2; 95 % CI: 5,1 - 13,5)); хронічні запальні захворювання статевої сфери (OR = 7,9; 2,9 - 21,9); гормональний дисбаланс (фіброзно-кистозна мастопатія, патологія щитовидної залози (OR = 8,61; 3,1 - 23,8), захворювання печінки й органів шлунково-кишкового тракту (OR = 5,8; 2,1 - 15,9), а також сексуальні розлади та стресіндуковані фактори (OR = 2,6; 1,4 - 7,1) (в середньому міома виникає після 1 - 2-х років після тяжкого стресу), є значний відсоток аденоміозу та гіперпластичних процесів ендометрію. Ріст пухлини у жінок із ожирінням зростає до Biiw 35 - 40 років, та пов'язаний не тільки із більш прогресивним зниженням функціональної активності яєчників, їх чутливості до гонадотропної стимуляції, але і з хронічним функціональним напруженням систем регуляції на тлі метаболічних порушень гемостазу та гомеостазу у даної категорії жінок. Висновки: одним із найбільш суттєвих факторів ризику гіперпластичних процесів репродуктивних органів є ожиріння та асоційовані з ним метаболічні розлади. У разі активності метаболічних порушень і дисфункції гепатоцитів на тлі ожиріння частка поєднаних форм гіперпластичних процесів маки зростає у 1,9 разу. Основними чинниками ризику розвитку міоми з ожирінням є порушення функції гепатоцитів на тлі високого проценту патології гепатобіліарної системи, значна частка ендокринної патології - 68,3 % (дисфункція щитовидної залози, фіброзно-кистозна мастопатія), а морфо-гістологічна структура ендометрія у жінок на тлі ожиріння має свої особливості зі зростанням до 36,66 % випадків поліпів ендометрію.

Мета дослідження - вивчення частоти гінекологічної захворюваності, клінічних і гормональних параметрів менструального циклу у хворих із доброякісними гіперпластичними процесами грудних залоз (ГЗ) - мастопатіями. Обстежено 65 жінок з різними формами мастопатії. Проведено мамологічне та гінекологічне дослідження, рентгеномамографію, УЗД ГЗ та органів малого таза, аспіраційну біопсію ендометрія з наступним цитологічним дослідженням, за показаннями - діагностичну лапароскопію, кольпоскопію, гістероскопію з діагностичним вишкрібанням і морфологічним дослідженням ендометрія, гормональні дослідження та вимірювання ректальної температури. Встановлено частоту доброякісних захворювань ГЗ: фіброзно-кістозна мастопатія - у 32 жінок, фіброзна мастопатія - 16, вузлова мастопатія -у 8, фіброаденома - у 6, вузлова мастопатія на тлі фіброзних змін - у 3. Загалом 96,9 +- 2,14 % хворих мали різні гінекологічні захворювання. Так, середній вік дебюту мастопатії становив 31,4 +- 1,09 року, гіперпластичних процесів у матці - 35,2 +- 1,17 року. Ановуляцію виявлено у 17 хворих, недостатність лютеїнової фази в 11. Зроблено висновки, що виявлені гормональні зміни є характерними для хворих з гіперпластичними процесами репродуктивних органів гормональних змін у переважній більшості випадків мастопатії поєднуються з різною гінекологічною патологією.

В перименопаузі зустрічається така патологія молочних залоз, як фіброзно-кістозна мастопатія - вона має місце у 20 % жінок, які знаходяться в цьому періоді. Мета роботи - вивчення ефективності та впливу препарату нормоменс на дисметаболічні розлади в жінок у перименопаузі та ранній менопаузі на фоні фіброзно-кістозних змін молочних залоз. Під спостереженням знаходилось 50 жінок в пременопаузі віком 43 - 48 років з ознаками дисметаболічних змін. В залежності від стану та структури молочних залоз їх було поділено на дві групи: 25 жінок із патологією молочних залоз у вигляді фіброзно-кістозних змін (група I) та 25 жінок без патологічних змін у молочних залозах (група II). З метою корекції дисметаболічних розладів на фоні фіброзно-кістозних змін молочних залоз проведено терапію фітопрепаратом нормоменс, який застосовували протягом 6 місяців. Результати дослідження показали достовірне зниження ступеня вираженості психоемоційних ознак клімактеричного синдрому, в деяких пацієнток - відновлення регулярних менструацій, зменшення частоти та інтенсивності болю в молочних залозах, жінки також відзначали покращення сну та відчуття спокою, комфорту, зменшення маси тіла. З боку молочних залоз через 3 місяці лікування, згідно з даними ультразвукового обстеження в динаміці, відбулось зменшення щільності тканини молочних залоз, через 6 місяців - зменшення діаметру та кількості кіст. Отже, запропонована терапія комплексним фітопрепаратом нормоменс показала хороший ефект (ефективність лікування склала до 89,7 % випадків) щодо корекції метаболічних порушень, психоемоційного стану та структурних змін молочних залоз, що доводить полівалентну дію препарату та надає можливість використовувати її як альтернативу замісній гормональній терапії в перименопаузі та ранній менопаузі. Використання препарату нормоменс надає можливість не тільки здійснити профілактику раку молочних залоз, але й підвищити комфорт та якість життя пацієнток в період перименопаузи та ранньої менопаузи.

Мета дослідження - вивчення ефективності застосування мастодинону за показаннями у підвищених дозах у порівнянні зі стандартною дозою. Проаналізовано дані 60 пацієнток після хірургічного лікування фіброзно-кістозної мастопатії. Залежно від післяопераційної терапії, яку отримували хворі, вони були розподілені на 3 групи. Група I (n = 20): хворі спостерігались згідно зі стандартами, встановленими у мамологічній практиці, та не отримували спеціальних засобів, які впливають на гормональний гомеостаз. Група II (n = 20): крім спостереження хворі отримували препарат мастодинон (1 таблетка або 30 крапель 2 рази на добу) протягом 6 міс. Група III (n = 20): пацієнтки отримували для післяопераційної реабілітації мастодинон у подвійній дозі (2 таблетки або 60 крапель 2 рази на добу) протягом 6 міс. Хірургічне лікування без консервативної терапії ліквідує тільки органічні зміни у грудних залозах (ГЗ), але гормональні порушення, що призвели до патолого-гістологічних змін тканин ГЗ, продовжують існувати протягом тривалого часу і можуть призвести до повторних вузлоутворювань. У 25 % групи I хворих протягом 2 років виконували повторні секторальні резекції з приводу рецидиву вузлоутворення. Використання препарату мастодинон у стандартних дозах (група II) для післяопераційної реабілітації сприяє значному покращанню гормонального гомеостазу (нормалізація рівня пролактину, естрадіолу та прогестерону), зниженню ступеня циклічної мастодинії на 24,7 мм за даними візуально-аналогової шкали (ВАШ) і покращанню УЗ-картини ГЗ у 75 % хворих. Найбільш яскраво позитивний вплив такого підходу до реабілітації після етапу хірургічного лікування відзначено за використання мастодинону у подвійних дозах (2 таблетки або 60 крапель 2 рази на добу) у групі III. У цих пацієнток ступінь зниження циклічної мастодинії становив 30 мм за ВАШ і позитивні зміни у тканинах ГЗ відзначено у 85 % хворих. Але найвищу частоту небажаних явищ також відзначено у групі III, хоча вони були тимчасового характеру та не потребували відміни препарату чи зниження дози. Незважаючи на наявність побічних ефектів, які мали нетривалий перебіг і у групі з застосуванням подвійної дози мастодинону, дослідження засвідчило кращі результати такого лікування, ніж за застосування стандартних доз, більш швидкий і стійкий терапевтичний ефект. Ураховуючи отримані результати, можна стверджувати, що вживання підвищених доз мастодинону можна рекомендувати пацієнткам для лікування мастопатії. Для більш повного вивчення такого важливого аспекту, як переносимість підвищених доз мастодинону, доцільно проведення більш масштабних досліджень з урахуванням лікарської форми та застосуванням інших препаратів.

Мастопатія сьогодні залишається найбільш поширеним доброякісним захворюванням молочної залози. Її діагностують практично у кожної четвертої жінки у віці до 30 років. У жінок старше 40 років різну патологію молочних залоз виявляють у 60 % випадків. Вчасно не встановлена та фармакологічно не скорегована мастопатія може стати причиною появи раку молочної залози. Актуальність проблеми зумовлена широким розповсюдженням мастопатії і недостатньою ефективністю наявних на теперішній час засобів лікування цієї патології. Мета роботи - дослідження фармакотехнологічних параметрів лікарської рослинної сировини під час створення збору для застосування в комплексній терапії мастопатії. Використовуючи технологічні методи дослідження відповідно до Державної фармакопеї України і методики, описаної П. П. Вєтровим, вивчено основні технологічні характеристики сировини: вміст екстрактивних речовин, питома, насипна і об'ємна густина, пористість, нарізність і вільний об'єм шару досліджуваної лікарської рослинної сировини та багатокомпонентного лікарського рослинного збору. Сировину заздалегідь подрібнювали комбінованим способом до розміру частинок 0,3 - 0,6 см. Обробку даних здійснювали з використанням методів економіко-статистичного аналізу з обробкою результатів за комп'ютерними програмами. Головними фармакотехнологічними параметрами рослинної сировини є: вологість, вміст екстрактивних речовин, питома, об'ємна та насипна густина сировини, пористість, нарізність та вільний об'єм шару сировини. Одержані результати досліджень основних технологічних параметрів ЛРС, що входить до складу лікарського рослинного збору, який розробляється, надали змогу встановити оптимальне співвідношення між кількістю сировини і екстрагенту, вибрати вид та розмір упаковки лікарського рослинного збору. Виходячи з аналізу хімічного складу і фармакологічних властивостей діючих речовин ЛРС і результатів технологічних досліджень розроблено склад лікарського рослинного збору для комплексної терапії мастопатії. Одержані дані будуть слугувати підгрунтям для вибору параметрів екстрагування та виду упаковки лікарського препарату. Висновки: визначено основні технологічні параметри зразків лікарської рослинної сировини: петрушки посівної листя, кукурудзи стовпчиків з приймочками, журавлини звичайної плодів, хмелю звичайного шишок, хвощу польового трави, шипшини собачої плодів, кропиви дводомної листя, стевії медової трави та фітозбору. Лікарський рослинний збір, що розробляється, може бути використаний як лікувальний і профілактичний засіб в терапії мастопатії через наявність гормонорегулюючої, онкопротекторної, жовчогінної, сечогінної та імуномодулючої дії.

До найбільш поширених патологічних процесів у гінекологічній практиці у жінок у перименопаузальний період належить поєднана патологія матки і грудних залоз. Незважаючи на тривалу історію вивчення, ця проблема залишається у центрі уваги вітчизняних і закордонних дослідників через високий ризик злоякісного переродження. Особливої уваги заслуговують питання якісної своєчасної діагностики і розроблення тактики ведення хворих із поєднаною патологією у перименопаузі, оскільки саме у цей період життя жінки у клініцистів виникають найбільші труднощі під час вибору реального лікувального впливу.

Дифузні доброякісні дисплазії грудних залоз (ГЗ) - одна з частих патологій, з якими майже щоденно стикаються практикуючі лікарі. Вивчаючи механізми розвитку патологічних гінекологічних станів, дослідники дійшли висновку про існування патогенетичного зв'язку між циклічними змінами у репродуктивній системі та фізіологічними процесами, що відбуваються у ГЗ. Це надає можливість припустити високу ймовірність виникнення патологічних змін у ГЗ за різних гінекологічних захворювань, які розвиваються у результаті порушень гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Загальне залучення та єдність реакції органів репродуктивної системи на гормональний дисбаланс - головна передумова ризику розвитку доброякісних гіперпластичних і злоякісних процесів. Актуальність вивчення репродуктивного здоров'я пацієнток із дисгормональною незапальною патологією статевих органів зумовлена неухильним збільшенням частки даної патології за останні роки у структурі гінекологічної захворюваності, омолодженням контингенту хворих, відсутністю єдиного алгоритму реабілітаційних заходів. З одного боку, ефективне лікування, що зменшує симптоматику, гарантує якість життя, з іншого - мастопатія є фактором ризику розвитку у подальшому злоякісної пухлини. Тому своєчасна корекція дисплазії може розглядатись як варіант первинної профілактики раку ГЗ. Вибір адекватної тактики ведення подібних пацієнтів із існуючого різноманіття лікарських форм - запорука успіху лікування.

Мета дослідження - вивчення ефективності застосування Мастодинону за показаннями у підвищених дозах у порівнянні зі стандартною дозою. Проаналізовані дані 60 пацієнток після хірургічного лікування фіброзно-кістозної мастопатії. Залежно від післяопераційної терапії, яку отримували хворі, вони були розподілені на три рівні групи. Пацієнтки групи I спостерігались згідно зі стандартами, встановленими у мамологічній практиці, та не отримували спеціальних засобів, які впливають на гормональний гомеостаз. Пацієнтки групи II, крім спостереження, отримували препарат Мастодинон (1 таблетка або 30 крапель 2 рази на добу) протягом 6 міс. Жінки групи III отримували для післяопераційної реабілітації Мастодинон у подвійній дозі (2 таблетки або 60 крапель 2 рази на добу) протягом 6 міс. Хірургічне лікування без консервативної терапії ліквідує тільки органічні зміни в молочних залозах (МЗ), але гормональні порушення, що призвели до патолого-гістологічних змін тканин МЗ, продовжують існувати протягом тривалого часу і можуть призвести до повторних вузлоутворень. Так, у групі I 25 % хворих протягом 2 років виконували повторні секторальні резекції з приводу рецидиву вузлоутворення. Використання препарату Мастодинон у стандартних дозах (група II) для післяопераційної реабілітації сприяє значному покращенню гормонального гомеостазу (нормалізація рівня пролактину, естрадіолу та прогестерону), зниженню ступеня циклічної мастодинії на 24,7 мм за даними ВАШ та покращенню УЗД-картини молочних залоз у 75 % хворих. Найбільш яскраво позитивний вплив такого підходу до реабілітації після етапу хірургічного лікування відзначено за використання Мастодинону в подвійних дозах (група III). У цих пацієнток ступінь зниження циклічної мастодинії становив 30 мм за ВАШ, а позитивні зміни у тканинах МЗ було відзначено у 85 % хворих. Висновок: незважаючи на наявність побічних ефектів, які мали нетривалий перебіг і швидко купірувалися у групі із застосуванням подвійної дози Мастодинону, дослідження засвідчило кращі результати такого лікування, швидший і стійкіший терапевтичний ефект, ніж при застосуванні стандартних доз. Ураховуючи отримані результати, можна стверджувати, що вживання підвищених доз Мастодинону можна рекомендувати пацієнткам для лікування мастопатії.