Рассмотрены виды материи, их эволюция и масштабные соотношения. Освещены новая космологическая и триалектическая концепции мироздания, физическая сущность пространства и времени. Приведены критерии концептуальности, диалектики и метафизики. Проанализированы особенности строения атома, причины заблуждений в современной биофизике. Изложен философский подход к кибернетической парадигме трактовки категории (само)организации, рассмотрены проблемы методологии естественных наук.

Раскрыты содержание термина "действие - энтропия - информация", физическая сущность сингулярностей в шварцшильдовом решении уравнений гравитационного поля общей теории относительности. Предложены модель картины Мироздания, космологическая модель интеграционного восхождения миров косной и живой природы. Проанализированы основные положения системно-динамического проекта формирования нового мировоззрения. Рассмотрены вопросы форм обратной связи в эволюционном процессе.

Розкрито основи теорії тяжіння та космології. На підставі даних астрономічних спостережень визначено розподіл і рух матерії в доступній для спостережень частині світу. Розглянуто парадокси Зеєлігера та Ольберса ньютонівської концепції однорідного та нескінченного простору та часу. Описано особливості великомасштабної однорідності у розподілі матерії, а також геометричної аналогії. Наведено просторово-часову метрику замкненої ізотропної моделі й евклідового простору, а також альтернативні моделі однорідного ізотропного Всесвіту. Висвітлено їх часову еволюцію.

Раскрыты основы теории тяготения и космологии. На основе данных астрономических наблюдений определены распределение и движение материи в доступной для наблюдения части мира. Рассмотрены парадоксы Зеелигера и Ольберса ньютоновской концепции однородного и бесконечного пространства и времени. Рассмотрены особенности крупномасштабной однородности в распределении материи, а также геометрической аналогии. Приведены пространственно-временные метрики замкнутой изотропной модели и эвлидового пространства, а также альтернативные модели однородной изотропной Вселенной. Освещена их временная эволюция.

Освещены идеи релятивизма, квантования, неравновесной термодинамики и гравитомагнетизма в планетарной космологии. Проанализированы синтез эволюционных моделей мироздания, самоорганизация мироздания, представлены вакуумная модель метагалактики, модели Вселенной. Рассмотрен вопрос об использовании в моделях мироздания свойств полной энергии вещества в возмущенном гравитационном поле. Изучена теория эволюции живой материи в историческом и современном аспектах.

Рассмотрены вопросы планетарной эволюции учения В.И.Вернадского о ноосфере в контексте современности, философского обоснования идей космизма в моделях мироздания. Освещена проблема киральности на основе стандартной космологической модели. Представлены феноменологическая модель Вселенной, новая модель развития мироздания, проанализировано значение идей Ньютона и Максвелла.

Проанализированы новая космологическая концепция, релятивистская термодинамика с лоренц-инвариантным экстенсивным объемом, математические основы иерархической термодинамики. Освещены научная составляющая феномена жизни в концепции В.Вернадского, проблемы контроля над Мирозданием, космической экспансии и неуничтожимости Человечества, а также проблема Человечества и Вселенной. Рассмотрен вопрос о происхождении сознания.

Індекс рубрикатора НБУВ: В69

Рубрики:

Космологія

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено та показано п'ять головних підходів до розуміння духовності в історії філософії: космологічний, теологічний, аксіологічний, когнітивний і функціоналістський. Розглянуто відмінності сучасного історичного періоду від попередніх історичних циклів у розвитку духовних якостей особистості. Проаналізовано характерні особливості вітчизняної філософської думки та відзначено, що у розумінні духовності вона сягає значною мірою аксіологічного підходу.

Дисертація присвячена проблемам багатовимірної класичної і квантової космології, яка являє собою новий напрямок у науці про виникнення і еволюцію Всесвіту. Отримано класи нових точних розв'язків класичних рівнянь Ейнштейна і квантових рівнянь Уілера-де Вітта, які описують поведінку багатовимірного Всесвіту на класичному і квантовому рівні. Встановлено умови, за яких внутрішні виміри стабільно компактифіковані навколо планківських масштабів і багатовимірний Всесвіт є ефективно чотиривимірним. Показано, що конформні збудження метрики стабільно компактифікованих внутрішніх просторів поводять себе як масивні скалярні поля - гравітаційні екситони, які розповсюджуються на фоні зовнішнього простору - часу. Побудовано моделі, в яких багатовимірний Всесвіт ефективно веде себе як чотиривимірний Всесвіт Фрідмана, що вказує на принципову можливість існування додаткових вимірів.

Досліджено нумерологію піфагорійців та її інтерпретацію у філософії Платона. Визначено місце концепту числа в космології засновника Академії. На підставі результатів історико-філософського аналізу значення концепту числа в піфагорійському вченні встановлено, що в італійців число вперше виокремлено у самостійний космологічний принцип (шляхом відмежування зі стихії міфу, але зберігаючи з ним зв'язок), який символічно виражає сутність буття та його універсальні закони. Досліджено зв'язок нумерологічних закономірностей піфагорійського вчення з атомістичною теорією Платона. Доведено, що платонівська космологія базується на піфагорійському вченні про число, оскільки побудова атомів здійснюється афінським філософом на основі теорії про співвідношення катетів до гіпотенузи як на панкосмічному законі, що структурує Всесвіт. На підставі аналізу концепту числа у творчій спадщині Платона показано, що саме онтологічний статус числа покладено в основу розробки першої теорії трансцендентальної філософії, на базі якої сформовано парадигму для майбутньої європейської метафізики.

Розглянуто проблеми руху струн у різноманітних викривлених фонових просторах, суперструнні космології, що базуються на спільному секторі частинок для ефективних суперструнних дій (гравітон, дилатон, аксіон), космології Ходжави - Віттена та проблему "елегантного виходу" для суперструнних космологій. Відзначено, що суперструнна космологія має деякі унікальні риси, відсутні у звичайних космологіях загальної теорії відносності. Доведено, що в суперструнних космологіях існує можливість уникнути замкнутих часових петель, які з'являються в загальнорелятивістських моделях Всесвіту Гьодля.

Ця стаття є тридцять сьомою в серії публікацій, присвячених проблемам геоінформатики - предмету досліджень і головній меті нової науки, методам вирішення її специфічних завдань. Як теоретичний фундамент історичної геології розглянуто дві нові взаємопов'язані концепції космології - космологія музичної фрактальності і космологія гестій. На підставі цих концепцій можна дати причинні пояснення подіям геологічної історії, а також побудувати детальну модель сонячних циклічностей як базу для передбачення епох землетрусів і вулканічної активності.

Розглянуто квантову модель Всесвіту Фрідмана, заповненого скалярним полем і випромінюванням. Випромінювання використовується для задання системи відліку, що дозволяє усунути неоднозначність у виборі часової координати. Доведено, що квантовий Всесвіт, зміни потенціалу скалярного поля якого малі порівняно з його абсолютною величиною, може перебувати в квазістаціонарних станах. У такого Всесвіту проблема сингулярності не виникає, і вона може еволюціонувати в добар'єрній області з малою можливістю протунелювати за бар'єр.

Досліджено метод знаходження розв'язків рівнянь Ейнштейна для сферично симетричного розподілу анізотропної матерії. У супутній системі координат радіальна та тангенціальна компоненти тиску передбачаються пропорційними один одному. Для даної умови отримано загальний розв'язок у квадратурах. Знайдено деякі точні аналітичні розв'язки. Досліджено можливості побудови двошарових статичних сферичних конфігурацій, в яких ядро описується ізотропним розв'язком, оболонка - анізотропним розв'язком, зовнішній простір - розв'язком Шварцшильда.

Зазначено, що сукупність даних астрофізичних спостережень вказує на наявність у Всесвіті особливої субстанції, що проявляє себе лише своєю гравітацією. Ця невидима і прозора субстанція дістала назву темної матерії. Сучасна теорія еволюції Всесвіту узгоджується з даними спостережень лише за умови, що темна матерія складається з частинок досі невідомої природи. Дослідження властивостей і з'ясування природи темної матерії є одним із найактуальніших завдань фундаментальної фізики, астрофізики і космології.

Досліджено метафізичні аспекти космологічних та філософських дискусій у розумінні Космосу як "людиновимірної" системи світу в контексті змісту сильного антропного принципу. Доведено, що принцип доцільності в антропній картині світу не співвідноситься з антропоцентризмом та телеологією. Критично осмислено натуралізм еволюціоністів у розумінні свідомості та людини. Наголошено, що принцип цілепокладання лежить в основі розвитку лише соціальної форми життя. Проаналізовано морально-етичні імперативи діяльності людини в її земному та космічному призначенні.

Вивчено ефекти гравітації, що проявляються при одночасному вимірюванні двох некомутуючих спостережуваних у квантовій теорії. Матерія та гравітація розглядаються як квантові поля. Часове рівняння типу Шредінгера наведено для випадку скінченної кількості ступенів вільності: одного для матеріального поля та одного для геометрії. Для просторово замкненої системи, заповненої пилом і випромінюванням, що знаходяться у визначених квантових станах, знайдено розв'язки квантових рівнянь та показано існування мінімальної вимірюваної довжини та мінімального імпульсу. Виявлено, що одночасне вимірювання флуктуацій внутрішньої та зовнішньої кривини просторово-подібної гіперповерхні у просторі-часі не може бути виконане з точністю, що перевищує сталу Планка. Обговорено співвідношення невизначеності Анру та Бронштейна.

Надано стислий вступ до теорії квантових гравітаційних систем зі скінченною кількістю ступенів вільності. Теорія заснована на методі квантування систем із в'язями. Вектор стану системи задовольняє набору хвильових рівнянь, який описує еволюцію системи у часі в просторі квантових полів. У такому підході вектор стану можна нормувати на одиницю. Теорія дозволяє зробити узагальнення на область від'ємних значень масштабного фактора і, при застосуванні до космології, веде до нового розуміння еволюції всесвіту. Теорія надає розуміння причин, через які режим розширення може змінюватися від прискорення до уповільнення або навпаки, виявляючи новий тип квантових сил, що діють у всесвіті подібно до темної матерії та темної енергії.

Мета роботи - проаналізувати характер мовної експлікації уявлень ліричного героя Олексія Довгого про особливості світобудови й організацію Всесвіту, репрезентовані в поезії "Ходімте в край, де ще живуть лелеки...". Об'єктом дослідження є художня мова Олексія Довгого, представлена у згаданій поезії, предметом - аналіз особливостей лінгвального відображення поетом погляду його ліричного героя на будову Всесвіту. Методи: загальнонаукові (описовий із прийомами аналізу й синтезу, індукції і дедукції, класифікації і систематизації); спеціальні лінгвістичні (концептуальний аналіз, лінвостилістичний та лінгвопоетичний аналіз). Результати: автором розглянуто комплекс теоретичних питань, пов'язаних із вивченням тексту як лінгвістичного й онтологічного явища. Було висвітлено питання лінгвальної комунікації як засобу формування мовної та концептуальної картин світу. Дослідником обгрунтовано актуальність такого аналізу в межах антропоцентричної парадигми сучасних наукових студій. Під час проведення дослідження було з'ясовано, що в аналізованому тексті представлено образ рідного краю ліричного героя, який усвідомлюється ним як сакральний локус, певне вмістилище легенд і переказів, слави й історичної пам'яті. Аналіз космологічних уявлень ліричного героя поета показав, що в його картині світу Всесвіт має трирівневу структуру і складається з ВЕРХНЬОЄ, СЕРЕДНЬОЄ та НИЖНЬОЄ сфер. Було помічено, що образ верхнього світу представлений у тексті не прямими його номінаціями, а опосередковано - поет використовує лексеми на позначення таких реалій вищого ярусу, як сонце, зоря, місяць, птах та ін. Дослідник відзначає значущу роль цих образів для ліричного героя в організації зображуваного світу. Було з'ясовано, що в картині світу ліричного героя горішній просторовий ярус виступає по відношенню до середнього як світ богів, під благословенням яких перебуває змальовуваний автором світ земний, Україна. Експліковані відповідними мовними конструкціями образи середнього світу поет використовує для зміщення акценту на таку ознаку сакрального локусу, як "плодючість". Лексеми-номінації образів нижнього просторового ярусу використовуються автором для передачі особливостей світоглядних уявлень українців, підкреслення їхнього культурного надбання. Висновки: вказано на важливу роль образу дерева у зображуваній космологічній моделі. Зазначено, що згаданий образ уведено поетом для художнього відтворення архетипного образу Світового дерева, який поєднує всі три просторові яруси і виступає своєрідною віссю. Цим відзначено різнорівневість і водночас цілісність космологічної структури, зображуваної поетом, елементи якої перебувають у постійній взаємодії.

Вміщено розширений конспект лекцій семестрового курсу для фізиків, який є введенням до загальної теорії відносності та космології. Висвітлено питання загальної теорії та математичного апарату загальної теорії відносності. Зазначено, послідовне викладення загальної теорії проілюстровано важливими прикладами та задачами космології. Розглянуто більш детально власне космологія однорідного та ізотропного Всесвіту з акцентом на геометродинамічних властивостях різноманітних моделей та Стандартна космологічна модель.