Мета роботи - визначити роль і місце кольору у формуванні елементів змісту карти. Розглянуто теоретико-методологічні передумови оцінювання пізнавальних можливостей картографічного моделювання з позицій картосеміотики. Виділені О. Ф. Асланікашвілі семіотичні сторони змісту карти: синтаксична, семантична та сигматична, в т.ч. прагматична, не охоплюють всі сторони її тематичного змісту. Обгрунтовано необхідність доповнення їх "кольоро-тематичною" складовою, а також врахування деяких додаткових параметрів знаку: масштабу змісту (розміру), орієнтації, кольору контуру, фонового заповнення тощо, як це розглядає Ж. Бертен у графічній семіології. Завдяки цьому, необхідний атрибут - колір суттєво доповнює відображення понятійних семіотичних сторін змісту карти і надає змогу оцінювати її пізнавальні можливості. Новизна дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні можливостей кольору у відображенні у знаках (у їх формі, внутрішньому заповненні та віднесених до них зовнішніх елементах) численних змістовних характеристик об'єктів реальної дійсності незліченими комбінаціями кольору з використанням різноманітних способів картографічного моделювання.