На сторінках даного випуску розглянуто наступні питання - проблема становлення популярних християнських культів в Україні; публічність як домінанта культурної традиції (Волинь другої половини XVI ст.); середньовічна традиція слова, мови та книги в творах Іоана Вишенського; лук та рушниця в лицарській символиці українського козацтва: парадокси козацької ідеології і проблема східного впливу; біблійна генеалогія в етногенетичних концепціях польських та українських літописців і хроністів та ін.

Розглядається Архів Коша Запорозької Січі - унікального, історичного джерела, пам'ятки української писемності XVIII століття; в якому всебічно і комплексно відобразився останній сорокарічний період існування запорозького козацтва. Документи охоплюють життя Запорожжя в усіх його проявах: господарську, соціально-правову діяльність, культуру, побут, міжнародні зв'язки, а також адміністративні заходи Запорозького уряду. Частина документів пов'язана з переходом Війська під протекторат Росії у 1734 році. Дуже цінну інформацію містять атестати, видані Кошем, які висвітлюють біографічні відомості про запорожців, їхню службу в куренях і походах за період 1671-1771 рр. Окремо подано документи щодо організації церковної справи на Запорожжі, автономії запорозької церкви.

Досліджено значення Вестфальського миру 1648 р. у становленні сучасного міжнародного права. Вперше у вітчизняній літературі підготовка і проведення Вестфальського конгресу розглядається не як виключно західноєвропейський феномен, а як наслідок взаємних зв'язків і взаємодії лабільної системи держав того історичного періоду. Невід'ємною складовою частиною тієї системи держав були також Московська і Польсько-Литовська держави, Запорозьке козацтво, Кримське ханство, Балканські держави, Османська імперія та ін. Підписання Оснабрюцького і Мюнстерського договорів як складових Вестфальського миру оцінюється як закономірний початок сучасного міжнародного права, а також як процес становлення європейського та світового правопорядку. Містяться додатки, які включають переклади російською і українською мовами найсуттєвіших положень Оснабрюцького і Мюнстерського договорів, а також їх повний німецький переклад з латинської мови, що став основою наукового дослідження.

Розглянуто місце та роль Волині у визвольній боротьбі українського народу в 1648 - 1657 рр., плани Б.Хмельницького щодо цього регіону, обставини й умови їх реалізації. Волинь, як і решта західноукраїнських земель, посідала досить помітне місце у державницьких планах Б.Хмельницького. Саме завдяки поширенню державницьких планів щодо цих земель, визвольний процес набрав загальноукраїнського характеру.

Зроблено спробу показати розвиток Збройних сил України від княжих часів до сьогодення і роль у даному процесі українського повстанства. Розглянуто структуру війська княжих часів (XI - XIV ст.), його стратегію, визначено діяльність полководців. Досліджено основи побудови Збройних сил українського козацтва (XVI - XVIII ст.), а також головне завдання українського козацького війська Б.Хмельницького. Відзначено видатних полководців даної доби. Наведено факти про знищення Запорізької Січі та запровадження в Україні московського адміністративного устрою. Розглянуто пластунський та січовий рухи в Україні (кінець XIX - початок XX ст.). Наведено історичні дані стосовно повстанського руху Півдня України, а також збройних сил України у періоди національно-визвольної революції та громадянської війни, тоталітарного режиму. Показано передісторію створення Збройних сил незалежної України, її законодавчу базу, роди військ.

Відображається політична ситуація і становище українських земель в XIV - на початку XVI ст. Розглядаються державотворчі тенденції діяльності українського козацтва на початковому етапі його існування та елементи державотворення в діяльності Дмитра Вишневецького.

Досліджено проблему розвитку політичних відносин керівництва Війська Запорозького з офіційними Москвою та Варшавою у контексті пошуку ним способів легітимації політико-соціального статусу козацтва як повноправного політичного народу. Детально проаналізовано діяльність Ю.Хмельницького, І.Брюховецького та П.Тетері. Основну увагу приділено Переяславсько-Московському договору 1654 р., українсько-польській угоді 1658 р., політичним і соціальним передумовам Чорної ради, а також міжусобній боротьбі на Правобережній Україні 1663 - 1664 рр.

Агрокультура українського козацтва розглядається в контексті ідей геніальної роботи українського вченого ХIX ст. Сергія Подолинського про працю на землі та розподіл сонячної енергії, яка є єдиним джерелом життя на нашій планеті. Сергій Подолинський доводить величезну, навіть космічну, роль селянства, яке своєю творчою працею на землі нагромаджує й зберігає сонячну енергію. В роботі також досліджуються ідеї Володимира Вернадського - видатного природознавця ХХ ст., який створив вчення про живу речовину та біосферу, що є теоретичним і практичним підгрунтям сучасної екології, та концепцію ноосфери (сфери розуму) - майбутнього періоду розвитку біосфери, пов'язавши в такий спосіб природознавство з історичною наукою.

Розглянуто питання стосовно виникнення, території та заселення Кальміуської паланки (округу) козаків-запорожців, про їх заняття й звичаї, значення козацьких традицій у національному відродженні українського народу. Висвітлено сучасний стан Кальміуської паланки та необхідність законодавчої підтримки процесу відродження українського козацтва.

Висвітлюються історико-політичні та духовні передумови виникнення й розвитку Києво-Могилянської Академії (КМА). Вперше в українській історіографії оцінюється роль києво-могилянців у відродженні Української держави, досліджуються їх зв'язки з козацтвом, гетьманською державою. Розкрито характер і значення діяльності митців і вихованців КМА (Г.Сковороди, І.Борецького, П.Могили, І.Галятовського та інших) у єднанні українських земель. Значну увагу приділено показу участі діячів і вихованців академії у поглибленні інтеграції України у загальнослов'янському і світовому культурному процесі.

Висвітлено історію, бойові традиції та побут окремих козацьких формувань Південної України, створених після руйнації Запорозької та Задунайської Січі: Грецького (Албанського), некрасівських козаків, Кримського Татарського, Бузького, Катеринославського, Чорноморського, Усть-Дунайського Буджацького, Азовського, а також Дунайського (Новоросійського). Детально проаналізовано адміністративний устрій, військову службу, соціально-економічні складові життя козаків і причини ліквідації зазначених формувань.

Дослідження присвячене окремим аспектам історії козацтва на півдні України в останній чверті XVIII ст. Доведено, що після зруйнування Запорозької Січі регіон продовжував залишатися осередком козацьких традицій. Разом з тим, створення низки козацьких формувань у 70-80-х р. XVIII ст. повинно було допомогти російській армії здобути перемогу у випадку нової війни з Туреччиною та поставити населення регіону під пильний нагляд російської цивільної й військової адміністрації.

Відображено історичні умови виникнення, територіальний, адміністративний та військовий устрій Азовського козацького формування, його соціально-економічний розвиток, ліквідацію війська та переселення азовців на Кубань. Вміщені документи дають можливість для достовірної реконструкції історичної реалії Азовського козацького війська.

Досліджено завершальний етап державотворчої діяльності українського козацтва у XVI ст. На підставі різноманітних опублікованих документів і архівних джерел акцентовано увагу на наявність у діях козаків тенденцій запровадження на контрольованих територіях органів своєї власної юрисдикції, встановлення регулярного податку на користь козацького війська та контролю за його виплатою. Розглянуто повстання проти польсько-шляхетського панування в Україні у 1591 - 1593 і 1594 - 1596 рр.

Розглядаються питання, які висвітлюють історію Запорозького козацтва: участь жінок в суспільно-політичному житті українських земель за часів козаччини, відставні солдати на півдні України останньої чверті XVIII ст. Досліджуються проблеми краєзнавства, археології, етнографії (сторінки з історії Олександрівської преси); мовознавства (семантика і символіка ритуальної атрибутики середньонаддніпрянського весільного обряду); літературознавства, філософії (проблема наукового світогляду); соціології (ідея соціального організму як основа концепції національної безпеки); педагогіки та психології (гуманістичний та психологічний аспекти застосування принципів соціального управління в освіті). Особливу увагу приділено міжнаціональним відносинам та питанням новітній історії.

Викладається авторська концепція історії України з найдавніших часів до XX століття. Переглянуті традиційні погляди на походження українського народу, становлення та еволюцію національної держави, роль аристократії й духовенства в житті суспільства, місце козацтва в історії України. З нових позицій подаються визвольна війна українського народу XVII ст., вплив рішень Переяславської ради 1654 р. на подальшу долю України. Характеризуються закономірності та особливості політичних, соціально-економічних і національно-духовних змін в Україні нового часу.

Розглянуто семантику деяких синонімічних гнізд військової лексики українського козацтва XVII - XVIII ст. Проаналізовано взаємодію синтаксичних, морфологічних та словотвірних категорій у структурі речення, а також особливості творення назв осіб за територіальною та національною ознаками у пам'ятках російської писемності XVI - XVII ст. Окремі статті присвячено формуванню мовної картини світу засобами синонімії, психологічним аспектам моделювання матриці комунікації іншомовної мовленнєвої діяльності та акустичній структурі тексту.

Досліджено особливості формування трипільської культури у Подніпров'ї, архонти та даміурги Херсонеса Таврійського, сфери економічного впливу античних міст у Нижньому Подніпров'ї, а також пам'ятки княжого Києва у західних колекціях. Окремі розділи присвячено стародрукам XVI - XVIII ст. київських та львівських друкарень, універсалам гетьмана І.Мазепи, Всеукраїнським військовим з'їздам 1917 р. тощо. Значну увагу приділено особливостям створення музейного образу запорозького козацтва в історико-етнографічному комплексі "Запорозька Січ", особовим фондам відомих діячів історії та культури України у Волинському краєзнавчому музеї, становленню теоретичних та організаційних засад у музеєзнавстві за доби Центральної Ради (березень 1917 - квітень 1918 рр.).

Розглянуто різні аспекти подій в Україні XVI-XVIII ст., їх відображення в документах, історіографічних вітчизняних та зарубіжних джерелах, художній літературі, а також у науковому доробку видатного українського історика, публіциста, професора Теодора Мацьківа. Його дослідження козацько-гетьманської доби - визначний вклад в українську й світову історіографію. Висвітлено проблему соборності українських земель в історико-літературних творах XVIII ст., особливості формування незалежного судочинства України в період гетьманства Богдана Хмельницького, історію участі українського козацтва у військових діях у Прибалтиці в роки Північної війни (1700-1702 рр.) тощо.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР-4КИ)46-22

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: ВА606889 Пошук видання у каталогах НБУВ