Встановлено інтенсивне зараження гусені другого покоління капустяного білана (Apanteles glomeratus L.). Зниження чисельності біланів обумовлюють також Hyposoter vulgaris Tschek. та мухи-тахіни - Elodia convexidrons Z.V., Antonica tibialis Poser. Велике значення для зниження чисельності біланів має паразит лялечок птерамалюс ляльковий (Pteromalus puparum L.) та види роду трихограма. Серед ентомофагів капустяної совки основне місце займає трихограма, гусениць уражують також екзетасцес (Exetastes cinctipes Rets.), ернестія (Ernestia consobrina My.) та інші.

Висвітлено проблеми нації та націоналізму. Наведено уривки з творів, окремі дослідження та статті провідних європейських мислителів і політичних діячів, а також дослідників націоналізму XIX - XXI ст. Розглянуто питання щодо ідентичності націоналізму, проблем етнічності та нації, типології націоналізму.

Освещены проблемы нации и национализма. Приведены отрывки произведений, отдельные исследования и статьи ведущих европейских мыслителей и политических деятелей, а также исследователей национализма XIX - XXI вв. Рассмотрены вопросы, касающиеся идентичности национализма, проблем этничности и нации, топологии национализма.

Розглянуто лінгвістичні та філософські теорії, що лягли в основу досліджень політичного дискурсу, та представлено основні напрямки дискурс-аналізу: теорія влади Мішеля Фуко (Michel Foucault), політичного дискурсу як ідеології Теу А. ван Дейка (Teun A. van Dijk), як політичної практики David W. Johnson and Roger T. Johnson, як теорія гегемонії та соціального розвитку Ернесто Лакло (Ernesto Laclau) і Шанталь Муфф (Chantal Mouff).

Проаналізовано радянський дискурс про мистецтво на матеріалах мистецтвознавчої періодики 1930-х - початку 1940-х рр.(1932 - 1941) за моделлю, викладеною в розробках Ернесто Лакло і Шанталь Муфф.

Вивчено питання щодо сприйняття творчості Е.Хемінгуея українськими літературознавцями, а також з'ясування типологічних збігів та відмінностей доробку американського та окремих українських прозаїків XX ст. З метою визначення ролі творчості Е.Хемінгуея в українському літературному процесі проаналізовано особливості рецепції та фактори, що їх спричинили, систематизовано досягнення українського літературознавства у вивченні спадщини Е.Хемінгуея, досліджено переклади творів письменника та їх роль у міжлітературному спілкуванні, розглянуто його образ в українській літературі. Виявлено суспільно-, літературно-, а також психологічно-типологічні збіги у творчості Е.Хемінгуея та українських прозаїків (В.Стефаника, О.Турянського, Ю.Покальчука) в аспектах семантики, проблематики, пафосу, сюжету, героїв, форми, що дало змогу з'ясувати суголосні тенденції розвитку української й американської літератур першої половини XX ст.

Запропоновано міждисциплінарний інтегрований підхід до відтворення ідіостилю в перекладі: ідіостиль розглянуто як система метатропів, що уможливлює поєднання лінгвістичного та літературознавчого напрямків у перекладознавстві, ідіостиль Е. Гемінгвея досліджено у широкому перекладознавчому контексті. Виявлено основні перекладацькі труднощі відтворення ідіостилю Е. Гемінгвея. Проаналізовано специфіку відтворення мовного спектра Е. Гемінгвея й особливості відтворення підтексту як домінанти його ідіостилю. Систематизовано стратегії та тактики відтворення ідіостилю Е. Гемінгвея в перекладі. Вдосконалено поняття ідіостилю та підтексту в перекладознавстві. Розкрито теорію ідіостилів у перекладознавстві та теорію інтерпретації тексту та підтексту.

Досліджено лінгвокультурні "маркери", що зустрічаються у романі Е. Хемінгуея "За річкою, в затінку дерев" та які використано перекладачем даного твору. Оцінено їх доречність або, навпаки, недоцільність використання певних прийомів. Проаналізовано дані лінгвокультурних "маркерів" в обох мовах та обгрунтовано використання перекладачем тих чи інших варіантів їх перекладу.

Розглянуто трактат Е. Феноллози як одно з перших досліджень в історії порівняльного аналізу мов і літератур Сходу та Заходу. Вивчено основні підходи американського сходознавця до розуміння поетичної складової ієрогліфічної писемності. З'ясовано витоки помилок Е. Феноллози та історію поширених помилок дослідників про нього.

12 вересня 2009 р. у Далласі (США) у віці 95 років відійшла у вічність видатна людина, ім'я якої відомо далеко не всім. А між тим, Норман Ернест Борлоуг - американський агроном, генетик і фахівець з фітопатології - був однією з найвизначніших постатей XX ст., лауреатом Нобелівської премії миру 1970 р. Він заслужив, щоб книга, видана про нього у 2006 р., мала назву "Людина, що нагодувала весь світ: Лауреат Нобелівської премії миру Норман Борлоуг та його боротьба зі світовим голодом".

Досліджено процес створення та споживання позитивного іміджу держави, позиціювання, як основного методу формування. Проаналізовано комунікативні стратегії по просуванню іміджу країни. Одним з головних аспектів м'якої сили є міжнародний престиж. Вивчено поняття "імідж держави", мету його побудови, функції та фактори, що впливають на позитивне формування. Значну увагу приділено інструментам та механізмам формування позитивного образу країни. Приведено аналіз поглядів дослідника Ернеста Галумова, підсумки його думок та вивчення, щодо типів іміджу та надано приклади. Визначено логістичний аспект щодо підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни. На закінчення розповідається про ділову репутацію або гудвіл, поняття та фактори впливу на них.

На базі когнітивно-дискурсивної парадигми досліджено ключовий лінгвокультурний концепт ВІЙНА, об'єктивований в ідіодискурсі Е. Хемінгуея, змістові характеристики якого вмотивовані архетипом ТІНЬ, внутрішньою формою "вести боротьбу" та загальнонегативною оцінкою. Специфіка індивідуальної концептосфери письменника зумовлює трансформації поняттєвого, ціннісного й образного складників концепту, а також засобів і способів його актуалізації в ідіодискурсі порівняно з художнім дискурсом США 1920 - 1960-х рр.: відбувається трансформація імені концепту з war на fight, перегрупування розширень і звуження мікрополів у лексико-семантичному полі "War", варіювання ступеня акцентування когнітивних ознак в ідіодискурсі Е. Хемінгуея. Найбільш промінантними корелятивним і референтним доменами образного складника є ПОДОРОЖ та ПОЧУТТЯ/ВІДЧУТТЯ відповідно.

У Франковому романі "Лель і Полель" із властивою письменникові глибиною представлено різнотипні особистості з багатьох прошарків населення Галичини другої половини XIX - початку XX століття. У назагал реалістичному романі можна віднайти елементи різних літературних напрямів. На основі класичного романтичного прийому контрасту "вибудовано" образ Реґіни Киселевської. Психологізація творчості, прийоми інтроспекції, перенесення уваги із зовнішнього сюжету на внутрішній, зображення душевних колізій героя, внутрішні монологи - усе це риси, притаманні модерністичному стилю письма. За допомогою естетики натуралізму І. Франко зумів яскравіше зобразити складні до сприйняття моменти. Змалювання світу "таким, яким він видавався в процесі перцепції" найкраще відтворено саме завдяки імпресіоністичним прийомам. Владислав і Гнат Калиновичі - головні суб'єкти романної дії, які уособлюють ідею відновлення справедливості. Образ Реґіни Киселевської зображено у романі вкрай лаконічно. Письменник наділив її прикметами, які літературознавці характеризують як ознаки фатальної жінки, а її ім'я чітко перегукується з іменем симпатії І. Франка - Целіни Зигмунтовської. Серед героїв, що мали згубний вплив на Владислава, був брат Регіни Ернест, який виконує в романі функцію своєрідного шкідника, а також тітка Дреліхова. І. Франко дошкульно висміяв високоповажне шляхетне оточення Дреліхової - графів Адольфа, Альфонса та Гіацинта. Окрім впливових і сильних владних мужів, автор змалював ще й закостенілу галицьку інтелігенцію. Ці описи контурно відтворюють типову поведінку чиновників кінця XIX століття.

Протягом півстоліття на пострадянському просторі точаться дискусії щодо найбільш ефективної інноваційної моделі науки та вищої освіти. В радянські часи був зроблений вибір на користь системи Московського фізтеху. Цей вибір був зроблений академіком П. Л. Капицею, фізиком, інженером, інноватором, лауреатом Нобелевської премії (1978), учнем видатного фізика, директора Кавендишської лабораторії Ернеста Резерфорда. В Києві цю інтегровану освітньо-наукову модель підтримали академіки президент АН УРСР Б. Є. Патон та віце-президент В. М. Глушков. Цей етап дав Україні десятки висококваліфікованих науковців та інноваторів. Але російсько-українська війна поклала край цьому і сприяла новому етапу розвитку. На базі провідних інститутів НАН України було сформовано Київський академічний університет.