Досліджено особливості функціонування євангельського образу римського прокуратора Понтія Пілата у легендарно-апокрифічних творах та художній літературі. Проаналізовано соціально-ідеологічні, філософсько-психологічні та морально-етичні аспекти мотивування варіантів загальновідомої євангельської ситуації у творчості І.Франка, О.Маковея, А.Григоренка, Н.Королевої, М.Булгакова, а також письменників слов'янських, західноєвропейських та інших літератур.

Наведено стислі політичні біографії понад 160-ти визначних державних, політичних і громадських діячів України від давнини до кінця ХХ ст., зокрема, Кия (полянського князя, засновника Києва), Аскольда, Діра, Олега І, Ігоря (давньоруських київських князів), княгині Ольги (дружини князя Ігоря), Святослава, Ярослава Мудрого, Ізяслава Ярославовича (князів доби Київської Русі), Іларіона (першого руського митрополита, літописця, автора "Слова про Закон і Благодать"), Євпраксії (дочки князя Всеволода Ярославовича, дружини імператора Генріха IV). Наведено біографічні дані щодо представників доби початку національного відродження (І.П.Котляревського, М.С.Шашкевича, І.М.Вагилевича, Я.Ф.Головацького, Т.Г.Шевченка), а також доби незалежності України - П.Г.Григоренка (визначного українського дисидента та правозахисника), В.С.Стуса (поета, літературознавця, дисидента), В.М.Чорновола (політика та журналіста).

Приведены краткие политические биографии более 160 выдающихся государственных, политических и общественных деятелей Украины с древнейших времен до конца ХХ ст., в частности, Кия (полянского князя, основателя Киева), Аскольда, Дира, Олега І, Игоря (древнерусских киевских князей), Ольги (супруги князя Игоря, великой киевской княгини), Святослава, Ярослава Мудрого, Изяслава Ярославовича (князей периода Киевской Русси), Иллариона (первого русского метрополита, летописца, автора "Слова о Законе и Благодати"), Евпраксии (дочери князя Всеволода Ярославовича, супруги императора Генриха IV). Приведены биографические данные относительно представителей периода начала национального возрождения (И.П.Котляревского, М.С.Шашкевича, И.М.Вагилевича, Я.Ф.Головацкого, Т.Г.Шевченко), а также периода независимости Украины - П.Г.Григоренко (выдающегося украинского диссидента и правозащитника), В.С.Стуса (поэта, литературоведа, диссидента), В.М.Чорновола (политика и журналиста).

На підставі архівних джерел, наукових праць розглянуто історію, господарство, культуру, освіту, національно-визвольну боротьбу, громадський рух колишнього опільського містечка, а нині села Княгиничі Рогатинського району Івано-Франківщини від найдавніших часів до сьогодення. Наведено стислі біографічні дані вихованців сільської школи, що навчалися у австрійській період - С.Кузика, І.Поритки, Я.Кузика, а також у міжвоєнний - В.Хомина, О.Бойка, М.Грицьківа. Висвітлено діяльність спортивного товариства "Сокіл".

На основе архивных источников, научных трудов рассмотрены история, хозяйство, культура, образование, национально-освободительная борьба, общественное движение бывшего опольского городка, а ныне села Княгиничи Рогатинского района Ивано-Франковской области с древнейших времен до настоящего времени. Приведены краткие биографические данные воспитанников сельской школы, которые обучались в ней в австрийский период - С.Кузика, И.Поритки, Я.Кузика, а также в межвоенный период - В.Хомича, А.Бойка, М.Грицкива. Освещена деятельность спортивно-милитарного общества "Сокол".

Розглянуто найважливішу складову віршів українського поета Г.Чупринки - поетичні повтори, що є формою компонування і прояснення смислу вірша.

Рассмотрена наиболее важная составная стихов украинского поэта Г.Чупринки - поэтические повторения, которые являются формой компонирования и прояснения смысла стиха.

Наведено листи відомого поета Г.Чупринки до директора музею Поля у Катеринославі Т.Романенка - українського поета, прозаїка, фольклориста.

Приведены письма известного поэта Г.Чупринки к директору музея Поля в Екатеринославе Т.Романенко - украинскому поэту, прозаику, фольклористу.

Наведено відомості про розвиток українського народознавства кінця XIX - початку XX ст. у контексті національно-визвольних змагань. Проаналізовано особливості формування українського історико-політичного дискурсу періоду 1890 - 1913 рр. Показано суттєвий внесок у розвиток національної свідомості громадськості видатних вітчизняних учених, письменників і політичних діячів - М.Грушевського, М.Міхновського, В.Винниченка, П.Скоропадського, Є.Петрушевича. Розглянуто діяльність політичних національних організацій, товариств і партій, проаналізовано особливості становлення українського жіночого руху 1920-х рр. Охарактеризовано основні напрями та течії української літератури кінця XIX - початку XX ст. Наведено відомості про життя, діяльність і творчість О.Кобилянської, Лесі Українки, Г.Григоренка, М.Коцюбинського, О.Маковея, В.Стефаника, М.Черемшини, Л.Мартовича, А.Тесленка.

Представлены материалы о развитии украинского народоведения конца XIX - начала XX ст. в контексте национально-освободительного движения. Проанализированы особенности формирования украинского историко-политического дискурса периода 1890 - 1913 гг. Показан существенный вклад в развитие национального сознания общественности таких выдающихся отечественных ученых, писателей и политических деятелей как М.Грушевский, Н.Михновский, В.Винниченко, П.Скоропадский, Е.Петрушевич. Рассмотрена деятельность политических национальных организаций, товариществ и партий, проанализированы особенности становления украинского женского движения 1920-х гг. Охарактеризованы основные направления и течения украинской литературы конца XIX - начала XX ст. Приведены сведения о жизни, деятельности и творчестве О.Кобылянской, Л.Украинки, Г.Григоренко, М.Коцюбинского, О.Маковея, В.Стефаника, М.Черемшины, Л.Мартовича, А.Тесленко.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито невивчені та дискусійні текстологічні аспекти творчої спадщини Ю.Яновського, О.Гончара, Л.Українки, Г.Григоренка, наведено листування У.Самчука та Ю.Лавріненко. Подано описи фондів В.Барки, В.Костащука, Г.Лащенко. Проаналізовано діяльність журналу "Основа" на підставі жандармських матеріалів.

Раскрыты малоизвестные и дискуссионные аспекты творческого наследия Ю.Яновского, О.Гончара, Л.Украинки, Г.Григоренко, приведена переписка У.Самчука и Ю.Лавриненко. Дано описание фондов В.Барки, В.Костащука, Г.Лащенко. Проанализирована деятельность журнала "Основа".

Досліджено історію виникнення та діяльності журналу "Молода Україна" упродовж усього періоду його існування. У контексті українського національного відродження здійснено спробу показати вплив часопису на розвиток дитячої літератури та літературного життя. Висвітлено значущість журналу для української культури в цілому. Розглянуто питання специфічного дитячого наративу в українській літературі на прикладі проаналізованих творів. У журналі реалізовано концепцію дитинства, що зумовлювала довірливе спілкування дорослих і дітей, у межах культурного проекту, що грунтувався на універсальних уявленнях про природу істини, добра, користі, порядності, краси, а також утверджував національні цінності за умов дискримінації української мови та культури. Співробітниками часопису були О.Пчілка, Л.Українка, Г.Григоренко, С.Черкасенко, Н.Кибальчич, С. Васильченко, М.Рильський.

Проведено системне дослідження поетики Г.Чупринки (1879 - 1921), зокрема, розглянуто такі її аспекти, як образна система, метрика, ритміка, строфіка, фоніка. Охарактеризовано основні концепти та форми українського символізму початку XX ст., у яких органічно поєднані новаторство та традиція. Вивчено генезу та естетичну природу художньої творчості Г.Чупринки в її цілісності та індивідульній своєрідності. Здійснено нову критичну оцінку творчого доробку митця. Зроблено висновок, що художня творчість Г.Чупринки - оригінальне явище в історії української літератури, еволюція якої невідривна від загального розвитку вітчизняної та європейської поезії. Розглянуто стильовий синкретизм неоромантизму та символізму початку XX ст. у творчому доробку Г.Чупринки. Досліджено еволюцію поетики митця на тематичному, образному, композиційному, версифікаційному рівнях та у зіставленні з творчими надбаннями інших представників пресимволізму (М.Вороного, О.Олеся, М.Філянського). Досліджено метрико-ритмічну, строфічну та фонічну організацію поезії Г.Чупринки, розкрито особливості індивідуального стилю поета. Визначено роль художньої спадщини митця в історії української літератури.

Проаналізовано досвід науковців в галузі теорії та практики фізичного виховання дітей з сенсорними порушеннями в українській дефектології XX ст. Увагу приділено діяльності таких вчених, як В. Ф. Афанасьєв, В. І. Бондар, Н. Ф. Засенко, Н. Г. Байкіна, В. Г. Григоренко, М. І. Земцова, Т. А. Власова, Б. Г. Шеремет. Запропоновано нове тлумачення історико-педагогічної спадщини вітчизняної педагогіки та наведено нові дані про зміст і специфіку фізичного виховання осіб з вадами зору та слуху як історичного феномену.

Проаналізовано українську жіночу літературу кінця XIX - початку XX ст. Визначено особливості жіночого письма, гендерні аспекти, розглянуто образ жінки в суспільному та культурному житті, а також висвітлено характерні проекції жіночої ідентичності. Обгрунтовано тезу, що поява чисельних жіночих імен ознаменувала перехід у національну культуру талановитої когорти, яка, шануючи традиції попередників, водночас, розширювала естетичні горизонти рідного письменництва - впроваджувала нові теми, мотиви та засоби художнього відображення дійсності. У поетиці фемінної творчості розкрито її сповідність, психологізм, розглянуто архетипні образи. До аналізу залучено художню прозу українських письменниць Н. Кобринської, О. Пчілки, У. Кравченко, О. Кобилянської, Л. Яновської, Н. Кибильчич, Л. Українки, Є. Ярошинської, Н. Романович-Ткаченко, Г. Барвінок, Х. Алчевської, Г. Григоренка. Проаналізовано також автодокументальну літературу - епістолярну та мемуарну творчість жінок.

Наведено результати системного дослідження ліричної поезії О. Олеся, Г. Чупринки та М. Філянського, які належали до центральних постатей раннього українського модернізму. Простежено ключові мотиви, особливості поетики, жанрово-стильові прикмети творчості цих поетів. З'ясовано їх роль і місце в оновленні української лірики перших десятиліть XX ст.

Проаналізовано жіночу літературну творчість кінця XIX та початку XX ст. З'ясовано особливості жіночого письма, тендерні аспекти, досліджено образ жінки в суспільному та культурному житті, а також виявлено характерні для свого часу проекції жіночої ідентичності. До аналізу залучено художню прозу та документалістику (епістолярій та мемуари) українських авторок Н. Кобринської, Олени Пчілки, У. Кравченко, О. Кобилянської, Л. Яновської, Н. Кибальчич, Лесі Українки, Є. Ярошинської, Н. Романович-Ткаченко, Ганни Барвінок, X. Алчевської та Грицька Григоренка. Ці письменниці розвивали традиції попередників і розширювали горизонти рідної літератури, впроваджували нові теми, мотиви та засоби художнього відображення дійсності. У поетиці фемінної творчості наголошується її сповідальність, психологізм, розглянуто архетипні образи та хронотопи.

Висвітлено публіцистичну спадщину письменника та науковця М. Д. Руденка в оцінці видатного дисидента Петра Григоренка. Доведено, що унікальність та важливість теоретичних творів М. Руденка зберігає актуальність й сьогодні.

Досліджено передумови становлення та розвитку українського модернізму, проаналізовано сецесію в літературному процесі на межі XIX - XX ст. , охарактеризовано стильові течії раннього модернізму та авангардизму. Значну увагу приділено розгляду передмодерністської та ранньої модерністської лірики, подано детальну інформацію про творчысть видатних її представників: Івана Франка, Осипа Маковея, Євгена Мандичевського, Уляни Кравченко, Дніпрової Чайки, Миколи Чернявського, Володимира Самійленка, Івана Стешенка, Лесі Українки, Агатангела Кримського, Олександра Олеся, Миколи Вороного, Грицька Чупринки, Сильвестра Яричевського, Остапа Луцького, Богдана Липкого та ін. Проаналізовано творчість представника авангардистської лірики в українській літературі Михайла Семенка.

Освещены причины использования писательницами мужских псевдонимов, а также исследована история становления и особенности функционирования гендерного псевдонима Александры Судовщиковой. Доказана гипотеза прямой связи между псевдонимом автора и творчеством Григория Кушелева-Безбородка.

Простежено вияв новітніх жанрово-стильових тенденцій помежів'я XIX - XX ст. у творчому доробку Г. Чупринки як лідера згуртування "Українська хата", відзначено переваги Г. Чупринки у плані художності та культури письма серед поетів-"хатян". Проаналізовано специфіку світобачення та самоідентифікації митця, вияскравлено домінування естетичної категорії краси у творчості Г. Чупринки, накреслено специфічний підхід митця до осмислення модерністської позиції щодо призначення поета й його стосунків з юрбою. Визначено основні джерела поетичної символіки Г. Чупринки, а також наголошено на прояві індивідуального авторського стилю щодо образотворення. Увиразнено символічно подане "я" Чупринки-громадянина, борця за Україну, її народ, майбутнє. Серед рецептивних чинників творчості Г. Чупринки відзначено та проаналізовано номеносферу поезії, сугестивну домінанту звукопису та кольоропису як рецептивні чинники поезії. З'ясовано особливості пейзажних, камерних мотивів у творчості поета, прослідковано способи вияву національної ідеї у поезії патріотичного звучання. Визначено особливості ідейного опрацювання образу Агафеста (Вічного Жида) у поемі Г. Чупринки "Лицар Сам" у річищі модерністського переосмислення ним старої моралі.

Розглянуто творчість українських письменників-класиків і творців сучасного літературного процесу. Увагу приділено явищам загальнослов'янського літературного контексту, окремим питанням теоретичного характеру, що залишаються дискусійними або недостатньо вивченими. Розлянуто твори таких авторів, як Є. Гребінка, В. Шкляр, В. Підпалий, А. Григоренко, В. Забаштанський.

Мета роботи - встановити зміни у таксономічному складі, насадженнях і ландшафтах Краснокутського парку (Харківська обл.) за останні 20 років. Дослідження проведено у 1997 р. (Ю. О. Клименко) та 2016 р. (А. В. Григоренко та Ю. О. Клименко). Склад видів та культиварів встановлювали за методом маршрутних обстежень. Територію парку було розподілено на виділи за видами, які переважають у них, та обчислили площу виділів. Садово-паркові ландшафти визначали за класифікацією Л. І. Рубцова. За 20 років таксономічний склад парку зменшився. Внаслідок нападу короїду-типографа на ослаблені посухами рослини Picea abies більшість з них всохла. Збільшилася площа виділів з домінуванням Fraxinus excelsior та виділів, у яких жоден із видів не переважає (подібних до деградованої діброви). У ландшафтах відбувся перерозподіл площ на користь лісового типу садово-паркового ландшафту. Висновки: у Краснокутському парку спостерігаються негативні зміни у таксономічному складі, насадженнях і ландшафтах. Елімінація рослин одних інтродукованих видів із насаджень відбувається протягом багатьох років, інших - швидко. Навіть основні паркоутворюючі види через нетривалий час можуть стати нечисленними або елімінуватися повністю. Крім екстремальних низьких зимових температур до причин раптової загибелі рослин певних видів належить вплив посухи та шкідників. Відновлення таксономічного складу та ландшафтного вигляду старовинного парку неможливе без проведення санітарних і ландшафтних рубок, які нині заборонені.