Висвітлено питання української соціолінгвістики, діалектології, лексикології та культури загалом. Грунтовно проаналізовано джерела до вивчення арго в Україні ( професійні арго, арго злодіїв, тюремників, каторжан, безпритульних, школярів, студентів). Наведено вичерпну інформацію щодо терміну "арго" та його походження. Здійснено етимологічний аналіз арготизмів, зокрема шляхи творення та запозичення, а також класифіковано за мовою-джерелом (церковнослов'янізми, полонізми, русизми, чехізми, грецизми, германізми).

Освещены вопросы украинской социолингвистики, диалектологии, лексилогии и культуры в целом. Досконально проанализированы источники изучения арго в Украине (профессиональные арго, арго преступников, тюремщиков, каторжан, беспризорных, школьников, студентов). Приведена исчерпывающая информация о термине "арго" и его происхождении. Осуществлены этимологический анализ арготизмов, в частности пути создания и заимствования, а также класификация по языку-источнику (церковнославянизмы, полонизмы, русизмы, чехизмы, грецизмы, германизмы).

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш100.0 + Ш143.21-6 + Ш5(0)943.21-357

Рубрики:

Функції мови

Англійська мова

Література

Шифр НБУВ: РА346561 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано теоретичні та методологічні основи параметризації запозиченої лексики російської мови. Вивчено особливості комунікативної репрезентації греків за умов полілінгвокультурної ситуації Криму. Подано лінгвістичну та соціокультурну характеристику запозичень-грецизмів через їх освоєння у процесі функціонування. Визначено культурно-ціннісне навантаження сучасних запозичень у реципієнтній мовній системі на підставі акумулювання попереднього досвіду. Визначено мовний статус грецизмів у межах лексичної та словотвірної підсистем російської мови. Перекладено матеріали навчального тематичного словника "Ширше коло" грецькою мовою.

Наведено результати досліджень з актуальних питань фахової української мови, української термінології та проблем формування професійної компетенції особистості у ВНЗ. Розглянуто грецизми та латинізми як складники терміносистем і наукової картини світу. Визначено мету, завдання та критерії експериментально-дослідного навчання професійного мовлення студентів-нефілологів ВНЗ. Розроблено лінгводидактичну модель мовної особистості майбутнього словесника за білінгвальних умов. Розкрито проблеми формування комунікативної компетенції студентів-філологів за допомогою мультимедійних технологій. Охарактеризовано етапи становлення та розвитку української дорожньо-будівельної термінології. Проаналізовано особливості прикметникового словотворення в терміносполуках рибальської сфери. Розглянуто лексико-семантичний спосіб творення номенів (на матеріалі транспортної термінологічної мегасистеми). Розкрито особливості лексикографічного опрацювання професійної фразеології. Увагу приділено соціолінгвістичним чинникам в процесі формування комунікативної компетенції фахівця, обрядофраземам східнослобожанських говірок, типологічним виявам терміносиноніміки в українській маркетинговій термінології.

Досліджено мову української християнської віршованої молитви XIX — початку XXI ст., запропоновано визначення понять "канонічна молитва" та "віршована молитва", установлено їх спільні та відмінні риси. Здійснено періодизацію українськомовних віршів-молитов, проаналізовано художню практику поетів, виявлено традиційні елементи й індивідуальну мовотворчість авторів, ступінь використання книжних і фольклорних елементів. Виділено ознаки релігійного та художнього стилів української мови в цьому жанрі, охарактеризовано індивідуально-авторську специфіку їх уживань у поезіях-молитвах XIX - початку XXI ст. З'ясовано роль релігійної лексики, церковнослов'янізмів, грецизмів тощо, біблійної та літургійної фразеології й висловів, пов'язаних із Біблією, синтаксичних конструкцій, характерних для релігійного стилю, у поезії-молитві. Виокремлено також риси художнього стилю: епітети, порівняння, поетичний синтаксис. Зіставлено мовні засоби української віршованої молитви XIX - початку XX ст. із мовними особливостями віршів-молитов XX - початку XXI ст.

Досліджено лінгвоментальний аспект грецьких і латинських запозичень в українському фольклорі. Лексичний склад мови розглянуто як вираження етнічної психіки та культури, як відображення історії народу. Проаналізовано сучасний стан студій над словами іншомовного походження в українській мові. Показано місце студій над запозиченнями з грецької та латинської мов в українському мовознавстві. Вивчено роль позамовних і мовних чинників у процесі появи іншомовних слів грецького та латинського походження в українських фольклорних текстах. Установлено відносну хронологію та шляхи появи грецьких і латинських запозичень в українських фольклорних текстах. Головна проблема дослідження - асоціативний план греко-латинізмів в українських фольклорних текстах і їх місце в концептуальній картині світу. Виділено ядерні, навколоядерні та периферійні запозичення з грецької та латинської мов на основі лексичної парадигматики та позамовних асоціацій зі словом з погляду їх важливості для концептуальної картини світу українців. З'ясовано, які греко-латинізми представлені в усіх жанрах, а які притаманні лише одному. Здійснено лексико-семантичну класифікацію грецьких і латинських слів в українських фольклорних текстах. Грунтуючись на даних асоціативного експерименту, описано сприйняття досліджуваних грецьких і латинських слів носіями української мови на сучасному етапі. Здійснено спробу дослідити перегрупування концептів порівняно з епохою усного побутування фольклорних текстів і сучасністю, показавши тим динамічність лексичної системи, варіативність концептуальної системи й їх взаємозалежність.

Предмет исследования работы - кулинарная номенклатура. Материалом послужили лексические единицы, выбранные из текста Киево-Печерского патерика. Основным методом является лексико-этимологический анализ названной тематической группы слов. Цель работы - выделить в её составе заимствованные и исконные элементы и охарактеризовать особенности их функционирования в языке. Установлено, что основной пласт анализируемых номенов уходит корнями в праславянский и даже праиндоевропейский период. Немногочисленный слой книжной лексики представляют старославянизмы и грецизмы, которые часто являются терминами христианской культуры. Канонический характер памятника оказал влияние и на употребление некоторых исконных названий в книжной форме. Выводы: с течением времени часть слов претерпела лексико-семантические изменения. В частности наименования, обладающие в рассматриваемый период времени общим значением, постепенно стали названиями конкретизированных понятий. Они сохранили исходную семантику в отдельных современных восточнославянских говорах. Часть номенов архаизировалась ещё в древнерусский период. Практическая значимость: проведённое исследование позволяет не только постичь реалии материальной культуры восточных славян, но и исследовать закономерности становления и развития лексико-семантической системы древнерусского языка в последний период его существования.