Скачати повний текст

Доказана целесообразность выявления и изучения особенностей научно-технического стиля речи для эффективного обучения навыкам перевода, аннотирования и реферирования. Выявлены особенности научно-технического текста: статичность, компактность и сжатость, использование абстрактной лексики и ее последующая конкретизация, отвлеченность и обобщенность как способ научного познания. Рассмотрены способы и наиболее часто применяемые приемы сжатия предложений в научном тексте. Особое внимание уделено употреблению форм глагола (инфинитива, герундия, причастия и их конструкций) в научно-техническом тексте. Отмечено частое использование безличных и неопределенно-личных предложений и страдательного залога в научно-техническом стиле. Проведено статистическое исследование употребления синтаксических конструкций в научном и художественном стилях речи.

Доведено доцільність виявлення та вивчення особливостей науково-технічного стилю мовлення для ефективного навчання навичкам перекладу, анотування та реферування. Виявлено особливості науково-технічного тексту: статичність, компактність і стислість, використання абстрактної лексики та її подальшу конкретизацію, абстрактність і узагальненість як спосіб наукового пізнання. Розглянуто способи та найбільш часто вживані прийоми стиснення речень в науковому тексті. Особливу увагу приділено вживанню форм дієслова (інфінітив, герундій, дієприкметник і їх конструкції) у науково-технічному тексті. Відзначено часте використання безособових і невизначено-особових речень і пасивного стану в науково-технічному стилі. Проведено статистичне дослідження вживання синтаксичних конструкцій у науковому та художньому стилях мови.

Proved is the expediency of identifying and studying the characteristics of scientific and technical style of speech for effective teaching skills of translation, annotation and summarization. Identified are the features of scientific and technical text: static, compactness and conciseness, the use of the abstract lexicon and its subsequent instantiation, abstraction and generality as a method of scientific knowledge. Considered are the methods and techniques most commonly used compression proposals in the scientific text. Particular attention is paid to the use of verb forms (infinitive, gerund, participle, and their structure) in scientific and technical text. Noted is the frequent use of impersonal and indefinite-personal sentences and passive voice in scientific and technical style. Conducted is the statistical study of the use of syntactic constructions in the scientific and artistic styles of speech.

Проведено зіставний аналіз синтаксичної та семантичної організації безсуб'єктних речень (БР) в англійській і українській мовах. Під БР розуміються прості повні та неповні одно- та двоскладні речення або частини складних речень без формально вираженого семантичного суб'єкта, тобто без позначення істоти або неістоти, що може виконувати дію, характеризуватися певним станом, ознакою, сприйняттям, відношенням. Залежно від значення предиката виділено 4 семантичні типи БР (характеризувальні, акціональні, екзистенціональні та статальні), які на основі свого узагальненого значення поділяються на семантичні підтипи. Кожний семантичний підтип БР описано за допомогою семантичних моделей на основі формул тлумачення, які відтворюють семантику БР та його актантів. Наявність спільних семантичних типів і підтипів БР свідчить про спільність когнітивних особливостей носіїв кожної з мов, а превалювання в українській мові модально забарвлених БР підкреслює більшу емоційність українців. Ізоморфізм синтаксичної організації БР виявлено в наявності в обох мовах двоскладних повних і неповних БР, у спільних типах підметів і присудків. Відмінність полягає в наявності в англійських БР підметів, не характерних українській мові (безособовий займенник, герундій тощо), та наявності в українській мові односкладних БР. Семантичний суб'єкт, відсутній на формальному рівні, у більшості випадків є присутнім в БР обох мов на глибинному рівні та постає відомим (відновлюваним), узагальненим, невідомим.

Здійснено системний опис семантичного потенціалу речень з українським дієприслівником і французьким герундієм з позицій семантико-синтаксичного рівня мови. Обгрунтовано семантико-синтаксичне функціонування українського дієприслівника та французького герундія в ролі вторинного предиката простого неелементарного речення. Подано класифікацію вторинного дієприслівникового та герундійного предикатів. Описано каузальну, умовно-наслідкову, допустову семантику зіставних категорій, змодельовано таксисну семантику вторинних предикатів. Розроблено критерії виділення тотожних та особливих рис дієприслівника і герундія у функції вторинного предиката. Запропоновано класифікацію суб'єктного актанта щодо вторинного предиката. Репрезентовано семантико-синтаксичні моделі речення валентного потенціалу вторинного предиката зіставлюваних мов. Визначено спільні та відмінні ознаки функціонування вторинного дієприслівникового та герундійного предикатів у цих мовах.

Проаналізовано видо-часові форми дієслів іспанської та української мов, які є відмінними з погляду будови їх функційно-семантичного поля аспектуальності.

Розглянуто граматичні аспекти перекладу з англійської мови на українську. Розглядається проблема дефініції перекладу у світлі вітчизняних та зарубіжних досліджень, види перекладу та їх функціональне навантаження. Приділено увагу поняттю перекладацька трансформація, виділяються класифікація перекладацьких трансформацій та причини їх використання; визначається специфіка використання перекладацьких трансформацій як аспектів перекладу на словотвірному, морфологічному та синтаксичному мовних рівнях. Переклад граматичних категорій українською мовою повинен включати знання про переклад таких англійських граматичних категорій як присудок, інфінітив, герундій та герундіальні конструкції, дієприкметник та дієприкметникові конструкції, абсолютні конструкції, модальні дієслова, емфатичні конструкції, еліптичні конструкції, означений та неозначений артикль, асиндетичні іменникові словосполучення, речення із заперечними конструкціями, заголовки.

Проаналізовано семантику віддієслівних іменників як наслідок номіналізаційних процесів у мові. Явище номіналізації призводить до редукції традиційної дієслівної семантики - дієслівних ознак, функцій чи елементів, що стосується втілення процесу та вказує на розвиток і перебіг явищ, фактів і дій, локалізованих у часі і просторі. Номіналізована одиниця набуває ознак статичної семантики, основною функцією якої є називання та фіксація певних явищ, фактів і дій, а також означення цих фактів, явищ і дій без урахування їх можливого розвитку в часі й просторі. Встановлено відмінність між явищами субстантивації та номіналізації. Номіналізований віддієслівний іменник замінює предикат і займає позицію суб'єкта підрядного речення, виступаючи відтак як засіб вторинної номінації, виконуючи анафоричну функцію. Віддієслівні іменники у структурі речення виступають засобом конденсації і є семантичними еквівалентами цілих висловлень. Вони становлять специфічний прошарок лексики як в українській, так стану, а з другого, належністю до лексико-граматичного класу імен, що і в англійській мовах, що характеризується, з одного боку, тісним зв'язком із вихідними дієсловами і, як наслідок, збереженням дериватом-іменником лексичної та навіть граматичної семантики твірного вербатива - семантики дії, процесу або динамічного спричиняє не тільки значні семантичні модифікації вихідної семантики, але й виникнення різноманітних семантичних компонентів і конотацій. Як англійські так і українські девербати можуть передавати значення стану, процесу, результату дії, хоча їх трактування модифікується контекстом. Виявлено особливості трансформації одиниць реченнєвої або суміжної з нею предикативної природи у англійській та українській мовах.