Викладено основні понятття та терміни, які описують процеси у сфері безпеки. Розкрито сутність таких понять, як автономізм, агентурна діяльність, геоекономіка, доктрина зовнішньополітична, зона миру, метод національного пріоритету, провокація військова, розвідка технічна, сугестія, функція безпеки, холодна війна, хінтерленд, ядерне стримування.

Изложены основные понятия и термины, описывающие процессы в сфере безопасности. Раскрыта сущность таких понятий, как автономизм, агентурная деятельность, геоэкономика, доктрина внешнеполитическая, зона мира, метод национального приоритета, провокация военная, разведка техническая, сугестия, функция безопасности, холодная война, хинтерленд, ядерное сдерживание.

Проаналізовано погляди російських вчених на визначення геополітики як виду проектної діяльності. Такий підхід дозволяє по-іншому висвітлювати на проблемні стосунки геополітики з геоекономікою та хронополітикою.

Наведено основні геополітичні та геоекономічні реалії початку ХХІ ст., існуючі сучасні та перспективні рівні глобалізації світової економіки. Висвітлено сучасні тенденції та перспективи розвитку світової економіки у 2004 - 2007 рр., економіки України, провідних країн світу та транснаціональних корпорацій. Надано прогноз економічного розвитку Росії до 2009 р. Розглянуто міжнародне та міждержавне співробітництво як елемент розвитку економіки України. Визначено головні риси співробітництва України з Європейським співтовариством.

Приведены основные геополитические и геоэкономические реалии начала ХХІ в., существующие и перспективные уровни глобализации мировой экономики. Освещены современные тенденции и перспективы развития мировой экономики в 2004 - 2007 гг., экономики Украины, ведущих стран мира и транснациональных корпораций. Дан прогноз экономического развития России до 2009 г. Рассмотрено международное и межгосударственное сотрудничество как элемент развития экономики Украины. Определены основные черты сотрудничества Украины с Европейским сообществом.

Розглянуто питання міжнародної кримінології та нового напряму в науці міжнародного права - міжнародної кримінології тероризму. Нестандартність тероризму як злочину за міжнародним правом, складність його сприйняття для дослідження традиційною кримінологічною наукою надає додаткові можливості науково-теоретичного обгрунтування підстав для виокремлення міжнародної кримінології. Зазначено, що важливою сферою її діяльності є дослідження у цілому лігітимної підтримки держав та інших міжнародних акторів і здатність виявити в ній кримінальну або таку, що підлягає криміналізації за міжнародним правом сутність. Зрозуміло, що відповідна методологія й інструментарій відрізняється від традиційних, що притаманні кримінології. Вони характеризуються у критеріях глобальних розкладів і комбінацій, і базуються на надбаннях передусім таких міжнародних гуманітарних наук, як геоекономіка, геополітика, міжнародна соціологія, геостратегічна та воєнна науки, конфліктологія та культурологія.

В алфавітному порядку подано грунтовне тлумачення термінів зі сфери світової економіки та міжнародних відносин, які охоплюють таку тематику: глабалізація та глобалізаційні процеси, методологія дослідження процесів світової економіки та міжнародних відносин, міжнародні фінансові та інвестиційні ринки, країни світової економіки, провідні фахівці, науковці в галузі міжнародної економіки та міжнародних відносин, інформатизація світогосподарського розвитку, економічне положення регіонів світу, геоекономіка, геополітика, політична глобалістика, міжнародний бізнес, міжнародний маркетинг, міжнародний менеджмент та ін. У додатках подано рисунки та таблиці до статей словника, наведено алфавітний покажчик статей словника.

Охарактеризовано сучасні вектори розвитку світового господарства за умов глобалізації. Основні тенденції геоекономічних перетворень сучасної світогосподарської системи розглянуто як зовнішні чинники розвитку вітчизняної економіки. Здіснено позиціонування України у системі геоекономічної стратифікації країн. Розкрито сучасні форми та інструменти активізації включення національної економіки у світовий геоекономічний простір.

Надано узагальнювальну характеристику поняття "геоекономіка" та окреслено засади творення геоекономічної політики, розглянуто їх вплив на економічну систему держави, виділено основні проблеми і шляхи їх розв'язання.

Мета роботи - розкриття впливу геоекономічних трансформацій на тенденції міжнародної міграції людських ресурсів як елементу ресурсного потенціалу держав і регіонів. Проаналізовано сучасний стан і розкрито вплив геоекономічних трансформацій на процеси міжнародної міграції людських ресурсів. Обгрунтовано доречність аналізу міжнародного руху людських ресурсів, а не трудових під час побудови геоекономічної стратегії країни чи регіонального угруповання. Встановлено зв'язок міжнародної міграції людських ресурсів із тенденціями розвитку окремих країн і регіонів (країн-експортерів нафти, нових індустріальних країн і найменш розвинених аграрних країн) та описано загальні закономірності міграційних потоків у цих країнах. Крім того, сформульовано актуальні напрями дослідження питань міжнародної міграції людських ресурсів у межах окреслених ученими напрямів геоекономіки. Визначено, що регіональна міграційна політика має сприяти максимізації вигід від міграції людських ресурсів для розвитку регіону та використання іммігрантів у країнах регіону як економічного ресурсу, який набуває стратегічного значення за умов геоекономічних трансформацій.

Висвітлено основні аспекти доктрини національної безпеки України, спрямованої на збереження суверенності та ідентичності. Підкреслено значення стратегії національної безпеки для захисту національних інтересів та забезпечення умов економічного зростання.

Визначено суть геоекономічних трансформацій, запропоновано методологію їх дослідження та здійснено аналіз сучасних змін у геоекономіці.

Проаналізовано суперечливість загальносвітового цивілізаційного поступу й чинників, активізуючих зміни полюсів впливу, формування нових векторів зовнішніх відносин між країнами та міжнародного поділу праці. Окреслено тенденції у світогосподарському розвитку трансформаційно-реструктуризаційних процесів, зберігаючих і навіть поглиблюючих розрив між двома групами країн - промислово-розвинутими, та країнами, що розвиваються. Розкрито відсутність у вітчизняній економічній моделі належних стимулів до інноваційного розвитку і превалювання випуску промислової продукції III-го й IV-го технологічних укладів та обгрунтовано невідкладну необхідність здійснення диверсифікації й використання альтернативних джерел енергоносіїв, проведення інноваційно-модернізаційного реформування і впровадження у виробництво високих технологій.

Зроблена спроба обгрунтувати особливості геоекономічної конкуренції як сімбіозу геоекономічної стратегії і міжнародної конкуренції. Обгрунтувано місце та вплив геоекономічної конкуренції в геопросторі з урахуванням сучасних глобалізаційних технологічних трансформацій та еволюції міжнародної спеціалізації України.

Розглянуто природно-ресурсний та соціокультурний потенціали формування конкурентних стратегій інтеграції України у глобальну економіку. Акцентовано увагу на суперечностях впливу факторів природного середовища, до яких віднесено багатство природних ресурсів та серединність розташування, які одночасно створюють можливості та формують виклики розбудові незалежної економіки, зокрема, зумовлюють амбівалентність соціальних орієнтацій цінностей, властивих національній культурі господарювання та формування феномену "ресурсного прокляття", перепони отриманню міжнародних конкурентних переваг за рахунок впровадження сучасних технологій. Розглянуто вплив цінностей на формування конкурентних стратегій. На прикладі використання результатів дослідження дистанції соціальної довіри українців у рамках World Values Survey (хвиля 2010 - 2014 рр.) показано витоки проблеми розбудови ефективної моделі капіталістичного устрою на основі цінностей, що одночасно заперечують як індивідуальну ініціативу, так і форми соціальної взаємодії, що виходять за рамки близького оточення. Тим самим обмежуються можливості становлення моделей корпорації як обієднання капіталів (держави англосаксонської моделі) або індивідів (країни Північної та Центральної Європи (ПЦЄ)). Водночас півторасторічний досвід економічної модернізації заперечує традиційні цінності взаємної відповідальності власника та найманого працівника, на яких побудовано патріархальні корпорації країн Південно-Східної Азії (ПСА). Показано, що така ситуація зумовлює відмінність сформованої моделі взаємодії корпорації та держави від моделей мінімізації етатизму чи його допущення (країни англосаксонської моделі та ПЦЄ) або уявлення про державу як про велику корпорацію (країни ПСА) та формування олігархічно-кланової структури, спрямованої на отримання рентних доходів за рахунок експлуатації ресурсів держави. Наголошено на необхідності врахування вимог підтримки компліментарності елементів національної культури господарювання і інституціональної структури економічної моделі, що формується. Розглянуто інструменти інституційних трансформацій, які можуть бути використані в процесі формування конкурентних стратегій України (інституційний бріколадж (bricolage), рекомбінація, нашарування (layering), реінтерпретація (translation), зміщення (displacement), трансплантація (transplantation), вирощування).

Досліджено проблему геоекономічного простору як результату розвитку глобалізації. Зміна картографії геоекономічного простору обумовлена нерівномірністю розподілу економічних умов і ресурсів. Параметри і тенденції еволюції геоекономічного простору відображають логіку і динаміку відтворення його ендогенних компонентів - людського, технічного, природного, інституційного, організаційного, інформаційного факторів. Показані перспективи подальшої геоекономічної реконструкції світу.

Виділено головні напрями спеціалізації країн СНД та досліджено причини послаблення їх потенційних позицій у глобальній геоекономічній архітектурі світу. Запропоновано шляхи оптимізації можливостей використання ефективних форм та методів міжнародної спеціалізації з метою підвищення рівня національних економік країн регіону.

Визначено міжнародні конфлікти як природний стан міжнародних відносин, в тому числі і економічних, в основу виникнення та розвитку яких покладено асиметрію міжнародних відносин як їх об'єктивну, стійку характеристику. З'ясовано, що більшість конфліктів мають геоекономічну природу і продукуються провідними суб'єктами світової економіки та політики.

У традиційних суспільствах бідні та незаможні люди мали своє місце в громаді, не отримуючи жодної допомоги. Завжди існувала взаємозалежність, що реалізовувалася серед верств населення з низьким рівнем доходів: взаємна допомога була природною поведінкою. Проте раніше не виникало асоціації "допомоги" з практиктичним визначенням "закріпачення осіб", що знаходяться в тяжкому становищі, або ж буде слугувати виправданням для урядів щодо здійснення військових чи репресивних дій проти власного народу. Історія дебатів і практик навколо "концепції допомоги" підкреслює значущість цього явища. На національному або міжнародному рівні підтримка спрямована в першу чергу на те, щоб допомогти чітко визначеним "донорам" зберегти той устій, який допомагає утримувати свої позиції владі та соціальні привілеї й позбавляє бідних власних засобів боротьби з бідністю. Тепер ми легко розуміємо, чому промоутери великих міжнародних зустрічей регулярно виступали за надання допомоги бідним: один з них, який зібрав глав держав у березні 2002 року в Монтерреї, Мексика, обережно уникав будь-яких дебатів про корінні причини виникнення страждань і несправедливості. Фактично вони добре розуміють, що ретельне вивчення цих випадків розкриє шахрайство, яке сьогодні відбувається в усьому світі під брендом допомоги. Дійсно, така дискусія ризикує розкрити збочені змови, часто структурні, котрі завжди в ім'я допомоги об'єднують лідерів Півночі й Півдня проти власних "суб'єктів". І коли заради пропаганди північні "щедрі донори" погрожують зменшити свою "допомогу" на тій підставі, що уряди-реципієнти корумповані, така експертиза врешті-решт розкриє всі механізми, створені цими ж донорами, щоб "допомогти" певним "урядам" деспотично панувати над власним населенням. Зрештою, серйозне розслідування основних причин цих маневрів продемонструвало б світовій спільноті, що більша частина допомоги, призначеної для відповідних бідних країн, спрямована на зміцнення військових і примусових програм або на реструктуризацію їхніх економік для адаптації до вимог єдиного світового ринку. Звідси й цей гіркий висновок: те, що ми наполягаємо до надання допомоги, це лише зумовлює витрати на зміцнення структур, які породжують нещастя. Однак жертвам, позбавленим їхніх реальних властивостей, ніколи не допомагають, оскільки вони прагнуть виділитися з глобальної продуктивної системи, щоб знайти альтернативи, узгоджені зі своїми власними прагненнями.

Мета роботи - ідентифікація потенційних можливостей, проблем і трендів розвитку аграрного сектора України як геоекономічної системи. Запропоновано логічну схему дослідження закономірностей розвитку аграрного сектора України як геоекономічної системи, що грунтується на методології статичного та динамічного аналізу економічних об'єктів. Виявлено тренди показників ресурсного потенціалу, зовнішньоекономічної діяльності, економічного, фінансового, екологічного стану та соціального розвитку аграрного сектора. Визначено рівень варіації та неоднорідності регіонів України в розрізі кожного із зазначених показників. Установлено, що, незважаючи на несприятливу динаміку показників ресурсного забезпечення сільського господарства, яке є базовим елементом геоекономічних аграрних систем, ефективність їх функціонування, а також активність на світовій геоекономічній арені мають тенденцію до зростання. Обгрунтовано значні відмінності в ефективності сільськогосподарської діяльності регіонів України, незважаючи на їх відносну однорідність за показниками ресурсного забезпечення. Перспективним напрямом дослідження в контексті даної тематики є виявлення чинників, які визначають здатність геоекономічних аграрних систем максимально повно використовувати ресурсний потенціал.

Визначено місце бренду у системі світової економічної геополітики. Простежено наслідково-причинний ланцюжок впливу брендингу на формування світової геоекономіки. Бренд визначено як чинник формування системи світової економічної геополітики. Запропоновано схему зв'язків між елементами системи світової економічної геополітики. Визначено часові координати функціонування бренду у контексті еволюції "світового порядку". Обгрунтована об'єктивність посилення впливу брендингу в умовах геофілософії. Встановлено, що бренд забезпечує ефективне просування країн на світовому геопросторі та визначає їх роль у здійсненні світової геополітики та "світового порядку". Об'єкт дослідження є брендинг як чинник формування системи світової економічної геополітики. Предметом дослідження виступає бренд як інструмент управління економічним розвитком країни. Мета роботи - обгрунтування місця бренду, як інструменту управління економічним розвитком країни, у системі світової економічної геополітики. Для досягнення мети були використані: системно-параметричний підхід - до наукового пізнання бренду та геополітики, що дозволило розкрити певні зв'язки між цими поняттями; системний аналіз щодо еволюції "світового порядку", системи економічної геополітики та брендингу, що сприяло визначенню бренду чинником формування системи економічної геополітики; управлінський підхід - до процесу керування брендом, формування "світового порядку", контролювання справедливого процесу розподілення статків країни між різними верствами населення. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для управління розвитком брендингу в Україні, що матиме позитивні наслідки для зміни ролі країни у системі світової економічної геополітики: із сировинного придатка на активного економічного та політичного актора "світового порядку". Висновки: бренд, будучи носієм духовної складової, в контексті економічного фактору формування як внутрішньої, так і зовнішньої політики країни, транслює у зовнішнє середовище зміст духовної сфери суспільства. В залежності від політичного курсу, національних інтересів, економічного потенціалу та географічних можливостей формується роль країни у геополітичному просторі: підпорядкована, впливова, стратегічна, провідна.