Висвітлено ціннісні орієнтації, інтелектуально-творчі засади раціоналізму, екзистенціалізму, представлені у творчості відомих європейських філософів - Г.Башляра, Е.Касієра, К.Ясперса. Розглянуто філософію як спосіб духовного самовизначення людини в світі, проблеми буття, філософські альтернативи ХХ ст., напрямки активності людських шукань істини. Визначено історичний зміст фундаментальних понять філософії - інтелекту, розуму, знань, свободи. Вперше в педагогічній та творчій практиці наведено принцип розширення раціонального поля цивілізацій для простеження розвитку мислення в його різних формах, зокрема, як феномену вищого типу - сумарного еквівалента у спадку геніїв та індивідуальних прозрінь учених, які не належать до професіонального кола метафізиків.

Проаналізовано роль і місце епохи Відродження у формуванні європейського бачення свободи особи, її меж, співвідношення свободи індивіда й обмежувальної ролі суспільних інститутів, а також духовно-інтелектуальну напругу тогочасного суспільства, яка зродила геніїв Відродження і вже достатньо утвердила право особи на самовираження, зумовлене відповідальністю, яку неможливо перекласти на іншого. Зроблено наголос на усвідомлення вже тогочасними мислителями складності та суперечливості наслідків свободи особи за одночасного утвердження ідеї, що іншого шляху для людини немає.

Охарактеризовано сучасний телевізійний простір та його негативний вплив на свідомість дітей. Розкрито деякі аспекти незалежного кінематографа США у 1960 - 1970-х рр. Визначено роль телевізійної реклами у житті сучасної людини. Описано творчий і життєвий шлях видатних геніїв українського театру та кінематографу Л. Курбаса, А. Бучми та Б. Ступки. Проведено феноменологічний аналіз емпатії в соціальних мережах.

На основі наукових досліджень та аналізі психолого-педагогічної літератури, простежено, як відображено ідеї родинного виховання в досвіді видатних діячів минулого. Розглянуто родину як виховну інституцію у поглядах давньокитайського мислителя Конфуція, особливості виховного впливу дорослих на дитину у давньоримських мислителів Квінтиліана та Плутарха, роль прикладу батьків у вихованні підростаючого покоління у "Повчаннях" Володимира Мономаха. Зосереджено увагу на розвитку родинного виховання у добу українського бароко, зокрема на ідеї природовиховання Г.С. Сковороди та головній умові морального виховання, яку він вважав обов'язковою та необхідною - виховання у дітей вдячності. Акцентовано увагу на такому феномені в розвитку української педагогічної думки, як козацька педагогіка за доби українського бароко і, зокрема, козацького визвольного руху. Досліджено сімейні виховні традиції, що склалися у ХІХ - на початку ХХ ст., через творчість українських національних геніїв К. Ушинського, Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка. Розкрито педагогічні погляди на родинне виховання та роль матері як центру української сім'ї видатних педагогів С. Русової, Г. Ващенка, Т. Лубенця, Н. Лубенець, А. Макаренка, В. Сухомлинського. Зазначено, що незважаючи на всі соціально-економічні негаразди нашого суспільства, на недооцінення ролі сім'ї в умовах українського відродження, родина буде виконувати свою місію, дану їй Богом: народжувати й виховувати дітей, і залишиться осередком людяності, безкорисливості та мудрості.

Актуалізовано питання феномену геніальності у зв'язку з можливістю прискорення матеріального й культурного прогресу усього людства за допомогою геніїв, які б могли безперешкодно досягати вершин свого професіоналізму. Указано на помилковість критично-нігілістичної оцінки геніїв і геніальності в наукових публікаціях і ЗМІ. Висловлено гіпотезу про причини такого відношення (інтелектуальна перевага геніальної людини над своїм оточенням викликає в більшості зрозумілу заздрість, перешкоди в трансляції думок іншим людям з оточення, нерозуміння, байдужість, що разом призводить до ескалації взаємного нерозуміння, до розриву взаємодії). Проаналізовано наукові здобутки дослідження геніальності та наведено деякі статистичні характеристики цього явища. Стверджено, що найбільш продуктивним буде індивідуально акцентована освіта з використанням новітніх досягнень кількох молодих наук, які поглиблено вивчають ментальні та інші спроможності людини.

Актуализирована проблема гениальности в связи с возможностью ускорения материального и культурного прогресса всего человечества посредством гениев, имеющих возможность достигать вершин своего профессионализма. Указано на ошибочность критично-нигилистичной оценки гениев и гениальности в научных публикациях и СМИ. Высказана гипотеза о причинах такого отношения (интеллектуальное преимущество гениального человека над своим окружением вызывает у большинства понятную зависть, помехи в трансляции мыслей другим людей из окружения, непонимание, безразличие, что вместе приводит к эскалации взаимного непонимания, к разрыву взаимодействия). Проанализированы научные достижения исследования гениальности и приведены статистические характеристики этого явления. Утверждается, что наиболее продуктивным будет индивидуально акцентированное образование с использованием новейших достижений нескольких молодых наук, которые углубленно изучают ментальные и другие способности человека.

The inaccuracy of a critically-nihilistic estimation of geniuses and genies in scientific publications and mass-media is proved, and also the hypothesis about the reasons of this phenomenon is stated. Higher prevalence of genius among men is explainedand new approaches to work with gifted youth are offered.

Історію відносин двох епохальних постатей української національної культури ХІХ ст. - Т. Шевченка та С. Гулака-Артемовського - висвітлено в контексті епістолярної спадщини першого. Листи поета до композитора розглянуто не стільки в традиційно біографічному контексті, скільки з позицій розкриття духовної єдності великих митців, їх людських стосунків. Запропонований ракурс дослідження вмотивовано інтересом до пізнання внутрішнього світу двох земляків, геніїв від поезії та музики, дружба яких давала їм натхнення для життя і творчості.

История отношений двух эпохальных личностей украинской национальной культуры ХIХ в. - Т. Шевченка и С. Гулака-Артемовского - освещена в контексте эпистолярного наследия первого. Письма поэта к композитору проанализированы не сталько в традиционном биографическом контексте, сколько с позиций раскрытия духовного единства великих деятелей искусства, их человеческих отношений. Предложенный ракурс исследования объяснен интересом к познанию внутреннего мира двух земляков, гениев от поэзии и музыки, дружба которых вдохновляла их для жизни и творчества.

In this article, through the prism of epistolary heritage of T. Shevchenko, the history of relations between the two epochal fi gures of Ukrainian national culture of the nineteenth century is highlighted. Analysis of the poet's letters to the composer is described not so much in traditional biographical context, but from the point of disclosing spiritual unity of great artists and their human relationships. The proposed research perspective is motivated by the interest in knowing the inner world of two countrymen, the genius of poetry and music, whose friendship gave an inspiration for their life and work.

Зазначено, що у другій половині XIX ст. в усьому світі почався бурхливий розвиток наук. В українському науковому середовищі та у львівському, зокрема, зроблено неймовірну кількість відкриттів, нові пристрої, висловлено гіпотези, які в багатьох випадках стали знаковими у контексті світового цивілізаційного розвитку. Винахідництво торкнулось усіх без винятку галузей технічних і природничих наук, у тому числі й медицини. Мета дослідження - хоча б частково відновити імена геніїв - наших співвітчизників, які принесли славу нашому народу. Відкриття українця І. Пулюя, винаходи львів'ян Ю. Ханя-Дембіцкі, Б. Сабата, А. Цєшинського та інших мають зайняти належне місце серед світових наукових досягнень.

У роботі В. Пахаренка "Мудреці з дитячими серцями (Про тип світосприймання генія)" зроблено спробу окреслити психо-фізіологічні характеристики генія. Це насамперед мистецький (метафоричний) тип його світосприймання, сила, широта узагальнень, інтуїція, здатність до діялогу, до розв'язання екзистенційних суперечностей людського існування, екзистенційна дитинність тощо. Наголошено, що геній максимально актуалізує творчісну первину у світі.

Описано життєвий шлях та найважливіші наукові здобутки одного з видатних мікробіологів XX ст, який вперше ввів термін "антибіотики", "єврейсько-українсько-американського" винахідника та науковця, нашого співвітчизника, Нобелівського лауреата в галузі фізіології або медицини за 1952 рік Зельмана Абрахама Ваксмана.

Дякуючи геніальним відкриттям нобелівських лауреатів першої половини XX ст. - Е. Бухнера, А. Косселя, Р. Вільштеттера, О. Мейєргофа, А. Хілла, О. Варбурга, А. Сент-Дьєрді, сьогодні ми маємо уявлення про механізм перетворення і окиснення органічних речовин в живих організмах. В статті представлено аналіз творчої діяльності цих геніїв експерименту і людської думки, які через розшифрування основних шляхів перетворення вуглеводів і енергії в живих організмах заклали основи динамічної біохімії та біоенергетики (одного з розділів біохімічної науки).

Видатний учений та винахідник, Володимир Аронович Хавкін, за результатами своїх досліджень, врятував тисячі людей від хвороб, які й у сучасному світі створюють серйозну загрозу для людства. Мета роботи - встановлення історичної ролі В. А. Хавкіна у розвитку як мікробіологічної науки, так і медицини загалом. Матеріал і методи базуються на аналізі історичних даних та джерел літератури, повіязаних із біографією В. А. Хавкіна. Кінець XIX та початок XX ст. - це часи монументальних перебудов як у політиці, економіці, суспільному житті, так і часи наукових відкриттів, появи нових наук і грандіозних змін у науковій думці. Все це знайшло відображення у біографії В. А. Хавкіна. Радикальна політична діяльність у юнацькі роки та антисемітизм Російської імперії фактично повністю закрили можливості для його роботи у науковій сфері. Еміграція в Європу разом із своїм учителем І. І. Мечніковим надала змогу не тільки одержати перспективну роботу, але й сформувати науковий напрямок подальших досліджень ученого - захист організму людини від інфекційних хвороб шляхом використання вакцин та імунних сироваток. Першим вагомим науковим досягненням В. А. Хавкіна вважають розробку першої атенуйованої живої вакцини проти холери, яка використовується і в сучасному світі. Таким самим рішучим кроком стало створення протичумної вакцини під час епідемії у м. Бомбей. Висновки: історія життя В. А. Хавкіна залишається прикладом для багатьох науковців, бактеріологів та епідеміологів сучасності. Його наукові досягнення стали одним з найвагоміших у боротьбі з інфекційними хворобами.

У форматі енциклопедичного жанру систематизовано інформацію щодо осіб, які складали коло співдіяльності й спілкування одного з геніїв українського та світового кіно Олександра Довженка. Енциклопедичне видання присвячено життю і творчості видатного кіномитця, художника, письменника, громадського діяча. Мета видання - ознайомлення читачів з багатогранною творчістю митця в кіно, літературі, малярстві. Висвітлено зв'язки Довженка зі світовим кіно, національною та світовими культурами. Видання є підсумком майже столітнього процесу вивчення життя і творчості класика кіномистецтва науковцями з України та зарубіжжя, систематизації величезної кількості відповідних архівних матеріалів.

Шифр НБУВ: Ж25223 Пошук видання у каталогах НБУВ