Наведено тлумачення термінів з питань етнокультурології. Розкрито сутність таких понять, як автономізація, адаптація етнічна, астральний культ, білінгвізм, ворожіння, деетнізація, дерево роду, етнічна енергія, етноцентризм, ініціація, культ предків, кумування, моногамія, народна педагогіка, придане, тотем, ціннісні орієнтації.

Приведено толкование терминов по вопросам этнокультурологии. Раскрыта сущность таких понятий, как автономизация, адаптация этническая, астральный культ, билингвизм, гадание, деэтнизация, дерево рода, этническая энергия, этноцентризм, инициация, культ предков, кумовство, моногамия, народная педагогика, приданное, тотем, ценностные ориентации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т595.241

Рубрики:

Етнографія - Народні свята та розваги

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано лексичні одиниці, що вербалізують давньогерманські магічні техніки та запропоновано їх переклад українською мовою з подальшим поясненням та уточненям лексичного значення. Ключові лексеми на позначення магічних процедур - двн.-ісл. seidr "чари, ворожіння, магічне закляття", двн.-ісл. spa "віщування долі" та двн.-ісл. galdrar "ворожіння, заклинання" - відображають особливості етнічної свідомості германців ХI - ХIII ст.

Досліджено масові народні свята другої половини XIX - початку XX ст. Означений період яскраво відображає зародження нових концептів і художніх форм масового народного свята як культурно-мистецького дійства в Україні. Вперше здійснено комплексний аналіз сільських і міських свят, а також досліджено еволюцію календарної святкової обрядовості як джерела традиційних свят українців. Уточнено та конкретизовано функції та класифікацію свят. Доведено, що зі святом тісно пов'язані такі специфічні явища культурного життя, як звичаї, обрядові комплекси, вчинки, речі, символи, норми громадського та родинного побуту, товариського спілкування, словесні формули та жести, святкові магічні дійства, ворожіння, ігри, забави. Охарактеризовано масове народне свято як складний діяльнісний феномен, який оптимізує художню творчість, активізує всі види народного мистецтва, забезпечує оновлення та постійне збагачення традиційних художніх цінностей. З'ясовано, що органічною властивістю масового народного свята є театралізація.

Дослідження присвячено етнолінгвокультурологічному аналізу фразеосистеми української мови і реконструкції етногенези фразеологізмів через концептуалізацію в ієрархічній системі кодів та етнокодів культури, що реалізовані на рівні образів, семантики загалом і її окремих компонентів. Створено підгрунтя для підготовки етимологічного словника української етнофразеології. На основі запропонованої методики опису етногенези з'ясовано зв'язок етнофразеологізмів зі сферою духовної культури, виокремлено структурно-семантичні фразеомоделі, що сприяє об'єктивній історико-етимологічній інтерпретації. Через фрагменти етнокультури - міфи, обряди, ритуали, вірування, звичаї, повір'я, замовляння, ворожіння, клятви та прокляття - реконструйовано етногенезу культурно маркованих етнофразеологізмів. Виявлено механізми етнокодування фрагментів духовної культури в площині моделі етномакрокоду на акціональному, вербальному та ментальному зрізах. На основі етнографічних, фольклорних, культурологічних і лінгвістичних матеріалів комплексно проаналізовано та доповнено гіпотези походження етнофразеологізмів, подано власні етимологічні етюди. Установлено динаміку компонентного, структурного та семантичного рівнів етнофразеосистеми.

Проаналізованo мотив ялівця, що виступає в антологіях варминсько-мазурських народних пісень, зібраних у XIX і XX вв. Мета дослідження - визначення функції ботанічних номінацій фольклорних текстів і зіставленні поетичних образів мотиву ялівця та його значенню в житті і культурі жителів Вармії і Мазурії. Ялівець, що на цій території має назву kadyk, був кущем, який широко використовувався в побуті, у сільській медицині, в обрядах і віруваннях людей. Дослідження показало, що мотив ялівця у народних піснях виконує різноманітні функції: може використовуватися людиною практично, бути елементом пейзажу або бути пов'язаним із тваринами. В той же час пісні реалізують наявний у народній традиції образ ялівця як символу бідності молодої жінки, позбавленої посагу, рослини, отруйної для овець, а також предмета, важливого у дівочих ворожіннях, які стосуються майнового стану майбутнього чоловіка.

Здійснено порівняльно-історичний та семантичний аналіз шлюбних ворожінь в українській календарно-обрядовій традиції. Досліджуючи цю давню й невід'ємну складову традиційної народної культури, розкрито акціональний, атрибутивний, вербальний рівні різних мантичних практик, за допомогою яких українська молодь (переважно дівчата) зазвичай намагалася довідатися про своє шлюбне майбуття. Проаналізовано світоглядне підґрунтя, типологію, символіку обрядових явищ. Окреслено їх загальноетнічні риси, етнолокальні особливості та ін. Здійснено комплексну історико-етнографічну реконструкцію та наукову характеристику матримоніальної мантрики, як феномена української народної культури. Досліджено типи, функційність, акціональне вираження, атрибутику, семантику традиційних українських шлюбних ворожінь, ареали й часові межі їх побутування, загальноетнчні риси й етнолокальні особливості тощо.