Освещена история создания истребителя Р-39 "Аэрокобра" - первой серийной машины новой американской авиастроительной фирмы "Белл Эркрафт Корпорэйшн в Буффало, Нью-Йорк", контракт на разработку которой был подписан в 1935 г. Даны материалы о применени его "ранних" моделей Р-39К, L и M советскими ВВС в боях над Кубанью в годы Великой Отечественной войны. Рассмотрены особенности конструкции и летно-технические характеристики самолета, пути поставок в СССР. Изложена хроника боевых действий авиаполков ВВС РККА и ВВС ВМФ. Приведены подробные чертежи самолета в масштабе 1:48, а также его схемы и карты. Впервые рассмотрена специфика самолетов советских ассов А.И. Покрышкина, Б.Б. Глинки, В.М. Дрыгина.

Освещена история возникновения кораблестроительного образования за рубежом и в России со времени становления первых учебных заведений судостроительного профиля до современного периода. Приведены материалы об общепризнанном центре судостроительного образования в Украине - Национальном университете кораблестроения им. адмирала Макарова, Одесском государственном Морском университете и Севастопольском национальном техническом университете. Охарактеризовано состояние военно-морского флота и гражданского судостроения СССР, стран Европы и США в 1920 - 1930 гг. Показано влияние опыта Первой мировой войны на технику гражданского и военного кораблестроения, определены его основные тенденции, в частности, создание гигантских пассажирских параходов для трансатлантических рейсов, развитие тяжелых линейных кораблей и крейсеров с мощным артиллерийским вооружением, а также эсминцев и торпедных катеров, создание сильных подводных военно-морских сил, строительство авианесущих кораблей, формирование противолодочного и противоминного флота. Даны сведения о зарубежном и отечественном кораблестроении во время Второй мировой войны, приведены статистические материалы о потерях Германии и ее союзников от боевых действий ВМФ СССР.

Виявлено, що флуоресцентні характеристики досліджуваних сполук визначаються протіканням реакції внутрішньомолекулярного фотопереносу протона (ВМФПП). Отримано константи швидкості ВМФПП. Зроблено висновок: головним чинником, що визначає швидкість даної реакції, є збільшення кислотності протонодонорної групи під час переходу у збуджений стан. Знайдено зв'язок між характером перерозподілу електронної густини у фототаутомері та ефективністю його безвипромінювальної дезактивації. Визначено, що у дуже кислих розчинах фототаутомер утворюється внаслідок дисоціації гідроксигруп катіонних форм із протонованим оксазольним циклом.

На підставі аналізу опублікованих документів, а також архівних і статистичних матеріалів досліджено розвиток протичовнової зброї надводних кораблів Радянського Союзу у післявоєнний період (1945 - 1991 рр). Висвітлено основні фактори, що вплинули на розвиток бомбової, торпедної та ракетної протичовнової зброї надводних кораблів, а також мінної протичовнової зброї. Значну увагу приділено тенденціям розвитку вітчизняної протичовнової зброї. Вивчено її параметри, прогнозовані для найближчих 10 - 15-ти років.

Досліджено міжнародний досвід застосування флотів у локальних війнах і збройних конфліктах, що відбувалися у післявоєнний період, показано їх роль у вирішенні воєнно-політичних завдань. На підставі аналітично-критичного вивчення широкого кола джерел, застосування нових методологічних підходів досліджено історію формування родів збройних сил і бойових засобів флотів провідних держав світу. Висвітлено досвід застосування ВМС США, НАТО й інших країн, зокрема, ВМФ СРСР у воєнних конфліктах. Показано їх вплив на форми та способи застосування флотів, озброєння та військової техніки, організаційно-штатну структуру, а також розвиток воєнного мистецтва як основних складових формування ВМС. Розглянуто погляди військового керівництва США, НАТО та СРСР щодо ведення воєнних конфліктів і застосування флотів, здійснено їх періодизацію. Охарактеризовано найбільш типові воєнні конфлікти, в яких флоти мали суттєве значення. Узагальнено досвід створення та бойової підготовки військово-морських угруповань для вирішення воєнно-політичних завдань. Проаналізовано завдання, які вирішували флоти спільно з іншими видами та родами військ і самостійно, визначено нові задачі. Висвітлено сучасний стан флотів провідних держав світу та концепції подальшого розвитку їх ВМС. Досліджено процес формування ВМС України, здійснено історичний прогноз та наведено практичні рекомендації щодо їх кількісного й якісного складу. Обгрунтовано необхідність вступу України до Європейських структур безпеки й урахування основих завдань НАТО у процесі формування вітчизняних ВМС.

На підставі використання апарату теорії інформації проведено кількісне оцінювання обсягів інформації, яка надходить до зенітних ракетних комплексів (ЗРК), і часу, необхідного на її обробку. Оцінювання проведено для ЗРК "Оса-МА", який знаходиться на озброєнні кораблів ВМС ЗС України і ЗРК "Кинжал" ВМФ Росії. Одержані результати дозволяють провести об'єктивний аналіз інформаційних моделей діючих ЗРК і визначити тенденції їх зміни.

Изучены процессы, протекающие при непрерывном охлаждении стали 70Х5ВМФ в сыпучем графите. Установлено, что диаграмма изотермического превращения аустенита является генетической памятью или генетическим кодом стали для изучения превращений, протекающих при охлаждении с различными скоростями.

На основі аналізу джерел та наукової літератури висвітлено концептуальні та військово-технічні аспекти модернізації військово-морського флоту США на початку XX ст. Проаналізовано точки зору провідних військово-морських фахівців американського флоту. Детально розглянуто проблему будівництва кораблів ВМФ США у контексті появи нового класу кораблів. Показано, що проблема концептуального розвитку американського флоту була представлена двома різними точками зору. Одну відстоювали прибічники кораблів дредноутного типу, яскравими представниками яких були капітан Бредлі Фіск та капітан-лейтенант Вільям Сімс. Іншу точку зору мав засновник теорії "морської могутності" Альфред Меген, який дотримувався консервативних поглядів у питанні концептуального розвитку американського флоту. Дредноутні перегони розпочалися у 1906 р. і були однією з ключових проблем, які зумовили розв'язання Першої світової війни.

Індекс рубрикатора НБУВ: К222.043 + К222.08

Рубрики:

Структурні і фазові перетворення в залізі та його сплавах. Теорія термічної обробки

Вплив легувальних елементів і домішок на структуру і властивості залізних сплавів. Теорія легування. Леговані залізні сплави

Шифр НБУВ: Ж73742 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання розробки нового енергоощадного процесу термічної обробки сталевих і чавунних металовиробів за рахунок використання тепла фазових перетворень. Запропоновано використовувати тепло фазово-структурних перетворень під час витримки виробів у сипкому графіті з температури аустенітизації (кінця кування) для формування необхідного фазово-структурного стану в сталевих і чавунних виробах, що дозволяє виключити певні операції термічної обробки та зменшити енергоємність процесу термообробки. Встановлено, що під час охолоджування у сипкому сріблястому графіті перлітне (бейнітне) перетворення протікає за умов, близьких до ізотермічних, що сприяє більш повній реалізації перетворення та підвищенню однорідності мікроструктури й механічних властивостей. Виявлено, що після занурення в сипкий графіт нагрітих виробів зі сталі та чавунів, навколо них утворюється оболонка графіту зі зниженою теплопровідністю, яка забезпечує умови збереження тепла фазових перетворень і забезпечує подовження перлітного перетворення до його повного закінчення. Висвітлено кінетику фазових перетворень під час безперервного охолоджування та за ізотермічних умов у сталях 45ХЗГНМФ, 70Х5ВМФ, 80ХЗСВФ і чавуну ВЧ450 із побудовою діаграм розпадання аустеніту.

Наведено результати експериментальних досліджень миттєвих контактних температур, що утворюються на вершині ріжучої кромки алмазного зерна під час тонкого алмазного шліфування деталей тертя з нових композиційних матеріалів на основі утилізованих і відновлених шліфувальних відходів інструментальних сталей 86Х6НФТ, 5Х3В3МФС і 7ХГ2ВМФ. Досліджено вплив структури алмазного круга та режимів різання на рівень температур. Показано, що тип алмазних зерен, структура інструмента, зернистість і матеріал зв'язки алмазного круга суттєво впливають на температурне поле у разі тонкого шліфування поверхонь деталей. Доведено, що для формування високих параметрів якості робочих поверхонь деталей із нових композитів необхідно застосовувати алмазні шліфувальні круги на базі синтетичних алмазів зернистістю 14 - 20 мкм на еластичній зв'язці. Експериментально показано, що зменшення в 2 - 2,5 раза зернистості алмазного круга призводить до суттєвого зниження рівня контактних температур. Встановлено, що мінімізувати температурне поле в ріжучій зоні під час тонкого алмазного шліфування нових композитних сплавів на основі шліфувальних відходів інструментального виробництва можливо застосуванням дрібнозернистих алмазних інструментів.

Індекс рубрикатора НБУВ: К637.3-1

Рубрики:

Шліфування металів

Шифр НБУВ: Ж68816 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати теоретико-експериментального дослідження проблеми поліпшення якості поверхонь отворів зносостійких підшипників ковзання з нових високолегованих композитних матеріалів, синтезованих на основі використання утилізованих та регенерованих відходів виробництва деталей з інструментальних сталей та нікелю типу 11Р3АМ3Ф2, 7ХГ2ВМФ, 5ХВ3МФС, ХН55ВМТКЮ, ХН50ВТФКЮ шляхом врахування динамічних коливань системи "верстат - пристрій - інструмент - деталь" за умов тонкого абразивного шліфування. Досліджено схеми замкненої динамічної системи шліфувального верстата, встановлено та розраховано передаточні функції процесу різання абразивним інструментом. Розраховано похибки форми поверхні оброблення за тонкого абразивного шліфування новітніх композитів з урахуванням дії реальних режимів різання за умов стабільності коливань системи "верстат - пристрій - інструмент - деталь". Показано, що динамічні коливання системи впливають на основні параметри якості поверхонь тертя - шорсткість Ra, ступеня наклепу К та його глибини h. Розроблено практичні рекомендації для промислового виробництва.

Наведено результати теоретико-експериментального дослідження температурного поля підшипників ковзання поліграфічних машин з нових високозносостійких композиційних матеріалів, синтезованих на основі використання утилізованих і регенерованих відходів виробництва деталей з інструментальних сталей і нікелю типу 11Р3АМ3Ф2, 7ХГ2ВМФ, 5ХВ3МФС, ХН55ВТКЮ, ХН50ВТФКЮ, та його впливу на формування залишкових напружень у поверхневому шарі композитної деталі для умов тонкого абразивного шліфування. Запропоновано числово-аналітичний метод вирішення задач термопружності і визначення температурного поля структурно-неоднорідного тіла для випадку стабільності силових параметрів різання у зоні формування напружень за умов прецизійного тонкого абразивного шліфування. Запропонований метод базується на методі кінцевих елементів вирішення задач термопружності. Одержано залежності для визначення температурного поля і наведено числові приклади їх вирішення для реальних умов виробництва. Розроблено практичні рекомендації стосовно режимів різання за тонкого шліфування та призначення параметрів абразивних інструментів для промисловості у разі виробництва поліграфічних машин.

В качестве материала для исследования выбрали сталь 60С2ХФА, (применяемую для зубил, рубильных молотков), штамповые стали для горячего деформирования, марок 35Х5ВМФС, 55ХГСНМФ, материалы для деталей холодных штампов Х, 9ХС, ДИ-31, а также опытные 7ХСМТ, 65Х3ГСВМФ, 70С2НДКМ, 140Г2Н2МС, 6Х4М2ФТ, 8Х5М2ФС. Стали обрабатывались холодом для полного распада аустенита в мартенсит. Проводилось исследование вторичной твердости сталей, обладающих этим свойством. Проведены исследования структурно-чувствительных свойств, удельного электросопротивления, намагниченности насыщения, коэрцитивной силы и твердости легированных сталей.

В роботі розглянуто застосування рф у війні проти України ракетної зброї морського та берегового базування в період з 24 лютого по 25 березня 2022 р., інтенсивність застосування окремих типів ракет морського базування, потенційні можливості носіїв крилатих ракет морського та берегового базування ВМФ рф (Північного, Тихоокеанського, Балтійського, Чорноморського флотів та Каспійської флотилії). Зазначено типи ракет морського та берегового базування, які застосовуються проти України, кількість пускових установок на кожен зразок окремо, кількість пускових за типами носіїв, кількість ракет за кожний флот окремо, загальна кількість ракет за ВМФ рф, визначено угруповання ВМФ рф, яке приймало участь в нанесенні ракетних ударів по території України та приблизну кількість ракет цього угруповання з урахуванням військових, оперативних та стратегічних запасів (далі запасів Центру).