Розглянуто проблему інтерпретації тексту, а також її стратегії та методи. Висвітлено філософські, логічні, культурологічні, антропологічні, лінгвістичні, літературознавчі аспекти інтерпретації. Розкрито філософсько-методологічні засади історико-філософської інтерпретації та проаналізовано класичну новоєвропейську філософію як онтологію. Наведено результати дослідження екзистенційної інтерпретації Євангелій в керігматичній творчості Р.Бультмана. Визначено міфологічну алюзію як форму інтертекстуальності роману "Майстер корабля" Ю.Яновського. Описано ініціаційну символіку у романі В.Шевчука "Дім на горі".

Рассмотрены проблема интерпретации текста, а также её стратегии и методы. Освещены философские, логические, культурологические, антропологические, лингвистические, литературоведческие аспекты интерпретации. Раскрыты философско-методологические основы историко-философской интерпретации и проанализирована классическая новоевропейская философия как онтология. Приведены результаты исследования экзистенциальной интерпретации Евангелий в керигматическом творчестве Р.Бультмана. Определена мифологическая аллюзия как форма интертекстуальности романа "Мастер корабля" Ю.Яновского. Описана инициационная символика в романе В.Шевчука "Дом на горе".

Проведено комплексне релігієзнавче дослідження світоглядного та методологічного взаємовпливу філософії класичного екзистенціалізму та християнської теології. Проаналізовано модуси кореляції між ними та процес імплантації екзистенціалістських постулатів в теологічне мислення. Процес екзистенціалізації християнства простежено на прикладі модернізації католицизму К. Ранером та Ж. Марітеном, православ'я - М. Бердяєвим, протестантизму - Д. Бонхьффером, Дж. Маккуоррі та П. Тілліхом. Ідеї С. К'єркегора розглянуто у якості передумови виникнення класичного екзистенціалізму та екзистенціальної теології, а його концепція "нового християнства" та "екзистенціальна етика" у якості дієвих та евристичних засобів модернізації християнства у наш час. Екзистенціальну теологію поділено на два напрямки: екзистенціальний, представлений іменами С. К'єркегора, Г. Марселя, Ж. Марітена і М. Бердяева та екзистенційний, уособлений іменами М. Гайдеггера, Р. Бультмана, Дж. Маккуоррі, П. Тілліха. Виокремлено два етапи розвитку екзистенціальної теології: "класичний" (екзистенціалістський), і "посткласичний" (постекзистенціалістський), у якому екзистенціальну теологію розглянуто як феномен постекзистенціалістського часу. У цій констеляції вона представлена іменами Г. Слейта та М. Вестфаля. Доробок цих мислителей з Нового Світу проаналізовано в проекції виявлення сутності і сенсу розроблених і використовуваних ними концептуальних засад екзистенціальної есхатології, екзистенціальної феноменології релігії, екзистенціально-герменевтичного аналізу, екзистенціальної еклезіології та екуменізму.

Викладено результати систематичного релігієзнавчого дослідження філософських засад екзистенціалізованої теології кінця XIX - початку XXI ст. Останню розглянуто у двох поставах: як практика екзистенціально-герменевтичного аналізу Святого Письма Р. Бультманом (концепція, впроваджена Дж. Маккуоррі), і як певний напрямок екзистенціалізації християнської теології, що розпочався працями С. К'єркеґора і досяг рівня вчень Г. А. Слейта та М. Вестфаля (концепція, впроваджена С. Л. Шевченком). Досліджено філософське підґрунтя релігійно-філософського та теологічного мислення С. К'єркеґора, К. Барта, М. Бердяєва, Р. Бультмана, Дж. Ваттімо, П. Тілліха, У. Гамільтона, Т. Альтицера й інших провідних теологів і релігійних філософів для визначення і теоретичного виокремлення спільних онтологічних, гносеологічних та антропологічних принципів. Проаналізовано вірогідність розподілу екзистенціальної теології на к'єркеґоріанське і гайдеґґеріанське спрямування, адекватність застосування терміну "екзистенціальна теологія" у визначенні екзистенціалізованої теології як відповідного тренду у розвиткові християнського теологічного мислення.

Розглянуто релігійно-філософські аспекти діалектичної теології. Значну увагу приділено соціально-історичним і світоглядним передумовам виникнення діалектичного богослов'я (зокрема в контексті розвитку неоортодоксального протестантизму), християнському екзистенціалізму та діалектиці Серена К'єркегора, екзистенціалізму Карла Ясперса, постметафізичним тенденціям у працях Мартіна Гайдеггера, деконструктивізму Жака Дерріди, атеології Жоржа Батая, діалектико-теологічному проєкту Рудольфа Бультмана та "корелятивній методології" Пауля Тілліха. Здійснено компаративний аналіз ліберальної та діалектичної теологій. Проаналізовано програму "деміфологізації" у межах неоортодоксії та парадигму екзистенціальної теології. Розкрито значення еклезіології й історизму у традиції діалектичного богослов'я. Досліджено комунікативну раціональність у вимірі етики діалогу, а також "етику безрелігійного християнства" Дітріха Бонхеффера. Проведено комплексний філософсько-релігієзнавчий аналіз діалектичної теології у соціокультурній ситуації XX ст. у цілому та в контексті появи неоортодоксальних концепцій у рамках протестантизму зокрема. Зазначено, що діалектичне богослов'я випередило виникнення критичного підходу до секулярної свідомості у філософії ХХ і ХХІ ст., об'єднало інтенції к'єркегорівсько-ніцшеанської, феноменологічної, гайдеггерівської, діалогічної традицій, фідеїстичні підстави ортодоксального протестантизму та гуманізму ліберальної теології.