Проведено концептуальний аналіз теоретико-методологічних засад і механізмів впливу глобалізації на систему державного управління. Розкрито сутність основних принципів і критеріїв суспільного розвитку, систематизовано форми соціальної організації за умов глобалізації, розкрито їх зміст та описано структурні елементи. Запропоновано концепцію глобальної інтеграції, визначено її типи, механізми взаємодії, етапи, форми та засоби реалізації. Обгрунтовано визначення глобалізації як універсальної форми історичної динаміки перехідних суспільств. До наукового обігу введено поняття "глобальна інверсія", "глобалізаційна архаїка", "глобальний аутизм". На підставі дослідження основних глобалізаційних викликів суспільного розвитку виокремлено обернені форми глобалізації, глобальні, світові й осьові проблеми. Виявлено підміну національного інтересу глобальним, визначено його складові елементи. Проаналізовано виклики глобального тероризму та глобальної міграції. Розкрито роль глобальної міграції у прискоренні процесів міжцивілізаційної взаємодії, описано механізми подолання глобалізаційних викликів. Розроблено новий підхід щодо розуміння "глобальної демократії", визначено її форми, рівні та критерії. Конкретизовано концептуальні засади Кодексу взаємовідносин держав за умов глобалізації. Визначено сутність, передумови, фактори й етапи виникнення глобалізації, розроблено структуру її ідеології. Розкрито особливості функціонування системи державного управління України за умов глобалізації.

Розроблено й обгрунтовано теоретичну модель соціокультурної трансформації дитинства, у відповідності з якою в межах ціннісно-онтологічного підходу доведено, що дитинство - одна з визначальних форм буття людини, ціннісно зорієнтована на створення "образу людини" як майбутньої особистості (особа в Суспільстві, особа в колективі, особа в "самості"). Підкреслено, що у дитячому віці формується комплекс уявлень щодо пізнання світобудови та суспільства, засобів досягнення та засвоєння своєї ролі та місця у дорослому житті. Аргументовано, що основним призначенням соціокультурного виміру дитинства як початкового періоду розвитку особистості є самоствердження дітей, формування образу людини в контексті гармонізації її стосунків з навколишнім світом, унеможливлення асоціальних і протиправних форм самореалізації. На основі соціально-філософського аналізу дитинство як соціокультурний феномен розкрито у контексті історичних типів культури (архаїка, християнство, модерн, постмодерн). Дитина, як "потенція" дорослої особистості, підпорядкована загальним закономірностям буття. Констатовано, що дитинство як соціальна спільність зі своїми інтересами, цінностями, світосприйняттям і потребами, займає певне положення в соціальній структурі суспільства, має свої характерні ознаки, змістовну специфіку, яка підвладна змінам соціально-історичної реальності. Окреслено сутність і напрями розгортання глобальних соціокультурних процесів, що зумовлюють характерні особливості соціалізації й індивідуалізації сучасної дитини. Доведено, що, впливаючи на буття дитини, сутнісні риси сучасної епохи породжують "кризу дитинства", амбівалентність у змісті сучасного дитинства. Охарактеризовано прояви асоціальних і протиправних форм самореалізації дітей. З'ясовано, що у вітчизняній культурі ідентифікація дитини традиційно відбувалася через затверджені норми як основи несуперечливості й адекватності розвитку дитини в конкретній соціокультурній ситуації. Виявлено досягнення та прорахунки України щодо забезпечення якості дитинства, досліджено ефективність вітчизняного нормативно-правового підгрунтя його існування та розвитку. Запропоновано можливі шляхи подолання "кризи дитинства" та покращання становища дітей в Україні.

Досліджено етапи модернізації українського суспільства та процес формування на основі культури базового рівня нового соціокультурного цілого. Відзначено складні діалектичні взаємозв’язки різних рівнів української культури та проблеми, які виникають від зіткнення статичного та динамічного прошарків культури в свідомості її носіїв. Виявлено причини стримування модернізацій них процесів і появи кризової динаміки розвитку культури. Сформульовано варіанти взаємодії архаїчного, традиційного та модерного і можливі форми розвитку культури за умов домінування одного з них. Доведено, що дотримання балансу культурних пластів архаїчного, традиційного та модерного є запорукою найменш складного способу модернізації, який пригнічує утопічну функцію процесу оновлення. Розглянуто специфіку культурного розвитку сучасної української культури з позицій теорії локальних цивілізацій і цивілізаційного аналізу. Наголошено на проблемності цивілізаційної ідентифікації та самоідентифікації української культури. Виокремлено категорії факторів, за якими проводиться цивілізаційна ідентифікація суспільства.

Исследованы этапы модернизации украинского общества и процесс формирования на основе культуры базового уровня нового социокультурного целого. Отмечены сложные диалектические взаимосвязи различных уровней украинской культуры и проблемы, которые возникают от соприкосновения статического и динамического слоев культуры в сознании ее носителей. Выявлены причины сдерживания модернизационных процессов и появления кризисной динамики развития культуры. Сформулированы варианты взаимодействия архаического, традиционного и современного и возможные формы развития культуры при доминировании одного из них. Доказано, что соблюдение баланса культурных пластов архаического, традиционного и современного является залогом наименее сложного способа модернизации, который подавляет утопическую функцию процесса обновления. Рассмотрена специфика культурного развития современной украинской культуры с позиций теории локальных цивилизаций и цивилизационного анализа. Отмечена проблематичность цивилизационной идентификации и самоидентификации украинской культуры. Выделены категории факторов, по которым проводится цивилизационная идентификация общества.

Investigated are the stages of modernization of Ukrainian society and culture formation from the baseline of a new socio-cultural phenomenon. Noted is the complex dialectical relationship at different levels of the Ukrainian culture and the problems arising from the collision of static and dynamic sectors of culture in the minds of culture. Detected are the reasons of deterrence modernization processes and the emergence of the crisis dynamics of culture. Formulated are three ways for interaction archaic, traditional and modern, and the possible forms of cultural domination by one of them. It is proved that the balance of cultural layers archaic, traditional and modern is the key to modernizing the least complicated way that inhibits the utopian function of update process. Considered is the specificity of cultural development of modern Ukrainian culture from the standpoint of the theory of local civilizations and civilization analysis. Elucidated are the problems of civilization identification and self-identity of Ukrainian culture. Determined are the categories of factors that civilization identity of society.

Мета роботи - розглянути правове регулювання інформованої згоди в педіатричній практиці, виявити проблеми правового регулювання названих суспільних відносин, окреслити перспективи їх вирішення. Матеріал дослідження - чинні нормативно-правові акти та нормативні документи, що регламентують Інститут інформованої згоди в педіатричній практиці. Використовували системно-аналітичний і структурно-функціональний методи, метод інформаційного пошуку, узагальнення. Інститут інформованої згоди в педіатричній практиці складається з двох підінститутів: правового регулювання права на отримання повної та об'єктивної інформації про стан свого здоров'я (про стан здоров'я своєї неповнолітньої чи малолітньої дитини або підопічного), надання згоди на медичне втручання щодо себе (щодо своєї неповнолітньої чи малолітньої дитини або підопічного). Інститут інформованої згоди має певні проблеми правового регулювання, котрі включають певні невідповідності наведеної загальної концепції конкретних норм, що регулюють процес надання інформованої згоди неповнолітніми. Крім того, однією з важливих проблем регламентації аналізованого інституту є його архаїка, невідповідність потребам суспільства та рівню суспільного та науково-технічного розвитку. Висновки: для удосконалення правового регулювання інформованої згоди необхідно усунути всі виявлені невідповідності правової регламентації цього інституту. Також необхідно активно впроваджувати досягнення сучасної діджиталізації у процес отримання або надання інформованої згоди в педіатричній практиці.

Розглянуто жіночі міфологічні образи, що збереглися в обрядових жанрах традиційного пісенного фольклору східних слов'ян,а також засоби їх втілення у народно-пісенному матеріалі. Головним завданням стало виявлення, класифікація та визначення засобів втілення архаїчних елементів культу жіночих божеств у традиційному обрядовому пісенному фольклорі східних слов'ян. Виявлені форми репрезентації імен слов'янських жіночих міфологічних істот та божеств у народів східнослов'янської групи з виділенням вербально-музичних та інтонаційно-ритмічних формул звернення на прикладі обрядових календарних пісень.